Osvita.ua Вища освіта Реферати Державне регулювання Продаж ліцензій як складова науково-технічного потенціалу. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Продаж ліцензій як складова науково-технічного потенціалу. Реферат

Процес науково-технологічного інформаційного обміну, особливо у сфері інтелектуально-інноваційних розробок, сьогодні є найбільш інтенсивним і багатогранним у світовій торгівлі. Саме він втілює єдність технологічних, організаційних і соціальних нововведень, що дозволяє сформувати нову модель розвитку і використання людських ресурсів

На основі постійного аналізу патентної інформації за допомогою автоматизованих банків даних можна виявляти практично всі головні напрями світового науково-технологічного прогресу та ринкового попиту, динаміку виробництва і маркетингу.

З точки зору соціально ефективної зовнішньоекономічної діяльності велике значення має процес кваліфікованого передання технологій іншим країнам. Відомо, що міжнародний обмін технологіями здійснюється поетапно і переважно в інформаційному вигляді, як на комерційній, так і некомерційній основі. Окрім ліцензійної форми передання технологічної інформації, у реальних зовнішньоторговельних відносинах існують і супутні форми інформаційного обміну інтелектуальними цінностями. Серед них:

  • інформаційні масиви спеціальної літератури, комп'ютерних банків даних,
  • патентні описи (включно ноу-хау),
  • довідники та рекламні видання,
  • матеріали конференцій, виставок, семінарів, симпозіумів, клубів тощо.

Інформаційний обмін у специфічній формі здійснюється і в період закордонного навчання, стажування, практики студентів, аспірантів, фахівців і вчених на паритетних засадах. Сюди можна також віднести перехресне паритетне ліцензування, міграцію вчених і фахівців, зокрема до іноземних венчурних, маркетингових та консультаційних міжнародних фірм тощо.

Головний інформаційний потік на некомерційних умовах складають результати фундаментальних НДР, матеріали ділових ігор, незахищені наукові відкриття й нові технологічні рішення. Великого поширення в останні десятиліття набули явища нелегального передання технологічно чи організаційно важливої інформації, здебільшого у формі промислового шпигунства і піратства, масового випуску та продажу товарів і технологій-імітацій тіньовими структурами. З різних джерел відомо, що до 1/3 зарубіжних служб маркетингу та крупних дослідно-конструкторських підприємств і корпорацій так чи інакше займаються промисловим шпигунством. Технологічне ж піратство найбільше розвинене в країнах Південно-Східної Азії.

Міжнародний інформаційний потік із зовнішньоторговельного обміну інтелектуальними цінностями на комерційній основі здійснюється переважно в таких формах:

  • експорт технологій або їх конструктивних частин (комплектуючих) у натуральному вигляді: верстати, механізми, агрегати, автоматичне та електронне устаткування тощо;
  • прямі інвестиції, а також будівництво, реконструкція, модернізація підприємств, сервісне обслуговування, що їх супроводжують;
  • портфельні інвестиції, зокрема у спільні підприємства, якщо вони супроводжуються потоком інвестиційних товарів, а також лізингом;
  • продаж патентів і ліцензій на всі види промислової власності, окрім товарних знаків, знаків обслуговування тощо;
  • продаж ліцензій на незапатентовані види промислової інтелектуально-промислової власності, ноу-хау, технологічно-виробничий досвід, супровідні документи на технічне устаткування, інструкції, креслення, схеми, специфікації, технологічні карти тощо.

Слід підкреслити, що практично весь обсяг інформації при переданні його на комерційній основі оформляється і супроводжується ліцензійною угодою, в якій, окрім запатентованої інформації, може фігурувати низка інших положень та вимог, обов'язкових для виконання партнерами (сторонами). Сума платежів за "голі" ліцензії на запатентовані технології складає лише невелику частину загальних платежів, які супроводжують процес передання технологій. Тому ні обсяг світової торгівлі ліцензіями на патенти, ні обсяг ліцензійних угод на базі запатентованих технологій не є достатньою підставою для визначення обсягу переданої технологічної інформації.

Ще складніше оцінити порядок технологічного обміну в транснаціональних корпораціях (ТНК). Тут можна виділити два протилежних інформаційно-технлогічних потоки: один - прямі інформвкладення у власні структури, другий - внутрішньокорпоративний перелив технологічної інформації, яка не завжди набуває суто товарну форму.

Зворотна інформація від філіалів і дослідних підрозділів, винесених за кордон, - це ще один потік технологічної інформації. Він може не фіксуватися, повторно продаючись філіалам і відділенням уже в натурально-продукційній формі, і навпаки. Наприклад, американські ТНК на основі одержаних з іноземних філій і відділень інформаційних знань про технології та ринки інших країн формують експорт послуг технологічного характеру та інжиніринг.

В Україні сьогодні є певні складнощі і проблеми, пов'язані із виконанням міжнародного порядку обміну технологічною інформацією у процесі зовнішньоекономічних відносин. Актуальним завданням української економіки у сфері захисту національної інтелектуальної та промислової власності є створення повноцінного ринку інтелектуальної праці, який, своєю чергою, почне позитивно впливати на процес формування відповідного порядку в цій сфері та сформує попит на результати творчої праці. Коли вони будуть перетворені в інтелектуальну власність, тоді й виникне потреба її захисту на всіх рівнях, у тому числі на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Вихід країни у сферу міжнародного економічного співробітництва та зовнішньоторговельних відносин у правовому відношенні регулюється міжнаціональною конвенційною патентною системою, цілою низкою транснаціональних угод та багатьма спеціальними організаціями. Але починається процес захисту національних інтересів на світовому ринку всередині кожної держави як системи, самодостатньої в усіх вимірах.

У сучасному світі надзвичайно важливими чинниками ефективності міжнародної торгівлі, і обміну технологій також, стає електронний обмін даними та електронна торгівля.

Згідно з оцінками фахівців, витрати, пов'язані із дотриманням процедур торгівлі, становлять як мінімум 10% загальної вартості обсягу міжнародної торгівлі. Оскільки в умовах глобальної інформатизації доступ до глобальних потоків та мереж інформації, зокрема торгової, є фактором розширення участі країн і фірм у міжнародній торгівлі й ефективного використання торгових можливостей (тобто скорочення витрат міжнародних операцій), то неможливість широкого доступу до згаданих інформаційних мереж призводить до втрати торгових можливостей, міжнародної конкурентоспроможності і скорочення надходжень від торгівлі загалом.

З точки зору міжнародної конкурентоспроможності, широке впровадження ефективної ділової практики має життєво важливе значення, оскільки вона є необхідним елементом спрощення процедур із зниження витрат глобальної торгівлі. Одним із дієвих інструментів у цьому плані є електронний обмін даними (ЕОД), позаяк він може забезпечити дешевий, надійний та оперативний обмін торговою документацією. Водночас, за відсутності загально затверджених норм та стандартів ЕОД не здатен повною мірою реалізувати свій потенціал.

Сучасна комерційна практика свідчить, що ті підприємства, які, проникаючи на світові ринки, не використовують можливості ЕОД, зіштовхуються з колосальними труднощами. Особливо це актуально для малих підприємств, залежних від субпідрядів, що надходять від великих фірм, а також для країн, що розвиваються і країн з перехідною економікою.

Зрозуміло, що цей факт має непересічне значення для України - як з точки зору її міжнародної конкурентоспроможності взагалі, так і реалізації науково-технологічних розробок зокрема. Обмеження можливості скорочення операційних витрат і доступу до потоків торгової інформації істотно підриває здатність країни (її підприємств) мати відповідний зиск від глобалізації.

Розвиток глобальної інформатизації спричинив небачене донині збільшення обсягів і різноманітності ділової інформації водночас із значним падінням її вартості. Здавалося, цей процес повинен сприяти зміцненню конкурентоспроможності широкого кола країн, що не входять до класу розвинених. Однак нерівність у питаннях доступу до інформації та інформаційних мереж став одним із факторів, який перешкоджає мільйонам учасників торгівлі реалізувати свої конкурентні переваги. Понад те, швидке старіння існуючої інформації і її стрімке поновлення (генерація й розповсюдження інформації про інновації в галузі науки і технологій) збільшує відставання менш розвинутих країн за рівнем технологічного розвитку, що не сприяє зміцненню і нарощуванню національної конкурентоспроможності.

Ця проблема актуалізує питання забезпечення менш багатим країнам ефективного доступу до зовнішніх джерел інформації, передусім до тих, що сприяють розвитку міжнародної торгівлі, підвищенню продуктивності національного виробництва. Для цього потрібно створити справді децентралізовані, глобальні інформаційні мережі з чіткою орієнтацією на проблематику торгівлі й розвитку. Одним із конкретних шляхів реалізації цього завдання може бути створення Глобальної мережі з питань торгівлі й розвитку.

Виходячи з розуміння сучасного місця й ролі інтелектуальних цінностей в економічних процесах та зовнішньоекономічній діяльності, однією з пріоритетних проблем міжнародної торгівлі є відповідно кваліфікована організація дотримання та захисту національних інтересів у сфері промислової та інтелектуальної власності. Саме з огляду на це Уругвайський раунд переговорів ГАТТ поширив дію багатосторонніх міжнародних торговельних норм на торгівлю послугами і на права інтелектуальної власності.

Інноваційні наукові, технологічні та організаційно-управлінські рішення в умовах сучасного світового ринку повсюдно визнаються товаром. В останні десятиліття сформувався інформаційний ринок, ринок результатів інтелектуальної праці. "Інформаційно-інтелектуально-інноваційний" ресурс (ІІІ-ресурс) як національне багатство й еквівалентна товарна продукція потребує відповідного комерційно-конфіденційного ставлення до себе та захисту на національному та міжнародному рівнях. Задля державного виживання, соціального процвітання та конкурентоспроможного (паритетного) співробітництва в сучасних світових умовах необхідно створити власні обсяги ІІІ-ресурсу.

У загальному плані для стимулювання процесів здобування та накопичення ІІІ-ресурсу насамперед потрібно вирішувати проблеми активізації та захисту результатів наукової, винахідницької та організаційно-управлінської творчості. Світовий досвід дає нам уявлення про досить стійку й ефективну форму стимулюючого захисту прав винахідників через національну патентну систему та конвенції відповідних міжнародних об'єднань. Цей досвід уже використовується і в нашій державі, але його варто тісніше поєднати із власним минулим та реальним станом суспільства. Щоб усунути недоліки у цій сфері, потрібно негайно переглянути Закон про власність в Україні, а в його новій редакції право на інтелектуальну власність вважати базовим.

Слід наголосити, що правозахисне поле інтелектуальної і промислової власності в Україні сьогодні майже не систематизоване, погано функціонує і охоплює лише невелику частину творчого потенціалу суспільства. Залишаються поза увагою цінні ідеї, які поки що є "неохороноздатними" і не приймаються до розгляду державними установами. Сюди можна віднести наукові відкриття, гіпотези, концепції, програми ЕОМ тощо. Наслідком неврегулювання цього питання стала підвищена активність різних закордонних організацій, які збирають у нас усіляку інформацію, надаючи натомість пусті обіцянки грошової винагороди.

В умовах ринкової економіки успішними є лише ті підприємства та фірми, які активно створюють (або юридично бездоганно привласнюють) інтелектуальну, у тому числі промислову власність. Проведення ними цілеспрямованих маркетингових досліджень дозволяє:

  • успішно реалізовувати на ринку об'єкти такої власності у вигляді нових високотехнологічних товарів чи послуг;
  • продавати майнові права на виробництво та збут таких товарів через підписання ліцензійних угод з іншими підприємствами.

Таким чином, економічно найбільш успішними є ті країни, в яких створені найбільш сприятливі умови для відтворення, надбання та використання інтелектуальної і промислової власності.

Захист на національному рівні. Найважливішим механізмом захисту інтелектуальної власності є патентування. Патентний захист надає право винахідникам на отримання винагороди в певний період, на який видані виключні права.

Подібні механізми захисту успішно застосовуються в найбільш розвинених країнах світу, і передусім у США. Економічна безпека винахідників у Сполучених Штатах забезпечується тим, що охоронні документи надаються "першому, хто зробив винахід", а не "першому, хто цей винахід зареєстрував". Окрім того, у законодавстві США міститься положення про "добросовісне використання" (при підготовці коментарів, новин, репортажів, а також у викладацькій та дослідницькій діяльності) інтелектуального продукту. Визначаючи неприпустимість його використання, до уваги береться характер продукту, допустимий ступінь його копіювання, а також вплив на його комерційну цінність.

Досвід показує, що захист прав інтелектуальної власності є важливішим елементом економічної політики США. А підтримка на відповідному рівні системи захисту є стимулом для розвитку досліджень, упровадження технологічних новацій та творчих розробок, оскільки надає можливість окремим особам або компаніям отримувати повний ефект від своїх інтелектуальних зусиль.

Захист за кордоном. Більшість розвинених країн, і США також, посилюють систему прав захисту інтелектуальної власності не тільки всередині країни, а й за кордоном. Це відбувається за допомогою міжнародних угод, двосторонніх торгівельних переговорів та міжнародних організацій.

Так, законодавство США розглядає ступінь захисту інтелектуальної власності як один із критеріїв оцінки права інших країн щодо надання економічних пільг у рамках Генеральної системи преференцій США. Сама ж оцінка проводиться у щорічному аналізі законодавства зарубіжних країн, яке регламентує захист інтелектуальної власності та практику його застосування. Проти країн, які мають неефективну або неадекватну систему захисту, можуть бути застосовані штрафні санкції.

Стан захисту інтелектуальної власності в тій чи тій країні впливає на рівень та обсяги іноземних інвестицій. У доповіді Міжнародної фінансової корпорації (МФК) "Захист інтелектуальної власності, прямі капіталовкладення та трансфер технологій" (1995 р.) наголошується на тому, що вдосконалення законів про захист інтелектуальної власності та їх ефективне забезпечення можуть істотно збільшити обсяг ПІІ. Цей висновок зроблено на основі аналізу думки керівників великих німецьких, японських, американських корпорацій про можливість іноземних інвестицій у хімічну та фармацевтичну промисловість, машинобудування та виробництво електрообладнання.

Характерним у цьому відношенні є підхід уряду Китаю. У цій країні ухвалено закон про товарні знаки, який відповідає загальним стандартам багатосторонньої торгівельної угоди, прийнятій у 1994 р. на Уругвайському раунді ГАТТ. Штраф за порушення даного закону становить 50% вартості фальсифікованих товарів. Попри те, що владні структури конфіскують товари, вироблені з порушеннями законодавства про товарні знаки, санкції, що застосовуються ними до порушників, у багатьох випадках не є адекватними. Китайські державні органи подеколи вимагають від справжніх власників товарних знаків попередньої сплати витрат, пов'язаних із проведенням слідства, пошуковими заходами та конфіскацією товарів-підробок.

Відповідно до законодавства США, за порушення прав інтелектуальної власності, яке скоєно вперше, передбачає карну відповідальність строком на 10 років та штраф розміром до $2 млн. За повторне порушення - до 20 років ув'язнення та штраф у сумі $5 млн.

Боротьба з піратством у світі ускладнюється тим, що поняття авторського права, яке за міжнародними стандартами надає власникові оригінального твору виключне право на його відтворення, не є частиною ментальності або традицій багатьох країн світу. Крім того, для ефективної боротьби у більшості держав не вистачає ні коштів, ні фахівців.

Останнім часом серед спеціалістів активно обговорюються питання про економічну доцільність ліквідації конфіскованих фальсифікованих товарів. Зокрема, американські експерти висувають пропозиції щодо продажу конфіскованих товарів. Цим виробам можна надати свідоцтва, що вони не є оригінальними товарами тієї чи тієї фірми. Отриманий у результаті подібних операцій прибуток доцільно спрямувати на фінансування подальших заходів із дотримання законодавства, на компенсацію судових витрат законним власникам товарних знаків.

Проблема успішної реалізації науково-технологічних розробок України на світових ринках безпосередньо пов'язана із успішним розв'язанням завдань інформатизації країни і доступу до інформації: наукової, торгової, культурної тощо.

Проблеми доступу до необхідної інформації і рівноправної участі всіх країн у глобальному процесі інформатизації перебувають у центрі уваги ООН, зокрема Комітету з інформації. Важливим є той факт, що ООН вжила заходів, аби країни, що розвиваються, за наявності відповідної допомоги мали можливість повною мірою отримувати вигоди в галузі інформатики при вирішенні завдань соціально-економічного розвитку. Це насамперед стосується інформації про науково-технологічні нововведення, доступ до якої має бути однаковим для країн з різним рівнем технічного розвитку (багатства).

Висновки. Світова глобалізація та розвиток інформаційних технологій, трансформація українського суспільства та перехід до створення національної інноваційної системи – такими є зовнішні та внутрішні імперативи, що впливають на розвиток вітчизняного кадрового науково-технічного потенціалу. Як осередок інтелектуальних ресурсів суспільства кадровий потенціал науково-технічної сфери впливає на конкурентоспроможність економіки та переважно визначає місце держави на світовому глобалізованому ринку.

Стратегічним завданням України є ефективне використання цього потенціалу, що обумовлюється досягненням гармонізації основних параметрів науково-технологічної сфери (внутрішніх чинників) та сприяння зростанню попиту на науково кваліфіковані кадри в економіці (зовнішніх чинників). Для вирішення цього завдання необхідним є побудова гнучкої, адекватної системи кадрового забезпечення, здатної не лише ефективно реагувати на зовнішні виклики, а й сприяти формуванню перспективних напрямів науково-технологічного розвитку країни як підґрунтя її суспільно-економічного прогресу.

Сьогодні існує нагальна потреба у реалізації таких напрямів радикальних змін.

1. Визнати науково-технічний прогрес, інноваційну та інтелектуальну діяльність головними джерелами економічного зростання. З огляду на це потрібно розробити довгострокову стратегію економічного, науково-технічного і соціального відродження України, окреслити її головні цілі, етапи, результати. Тільки обґрунтована і чітко визначена перспектива може вивести трудові колективи науково-технічних організацій та промислових підприємств із стану невизначеності, бездіяльності та безнадії. Стратегія має стосуватися усіх рівнів і ланок господарчого комплексу України, окремих галузей виробництва, кожного підприємства і науково-технічної організації.

2. У загальній ідеології (концепції) і програмах економічних реформ слід акцентувати увагу на пріоритетності інтелектуальної науково-технічної діяльності. Ця сфера повинна мати свою систему ціноутворення, методи фінансування, стимулювання творчої діяльності, відмінну від підприємств. При цьому слід урахувати особливості фундаментальних і прикладних досліджень.

3. Дієздатність і результативність нових моделей господарювання (ринкового типу) повинна формуватися та відпрацьовуватися на рівні основної ланки економіки (підприємства, фірми, науково-технічної організації), виходячи з певних критеріїв та вимог. Перша і найголовніша вимога - це імператив економічного зростання. Все, що не відповідає цій вимозі, має переглядатися. Це є обов'язковою вимогою, особливо для тих науково-технічних організацій, які продукують новації. Кожна ідея, проект, розробка, нова машина чи технологія повинні у якнайбільшій мірі сприяти економічному зростанню. На це має бути зорієнтована вся система управління (згори донизу), стимулювання, фінансування, ціноутворення, аналізу і контролю.

4. Потрібно створити і впровадити, насамперед у первинних трудових колективах (там, де продукуються новації, матеріальні блага і послуги), умови найбільшого сприяння продуктивній та якісній праці. Йдеться як про найповніше врахування інтересів працівників, так і про розроблення дійових мотиваційних механізмів. Ринкова система господарювання є ефективнішою за адміністративно-командну саме тому, що дозволяє реалізувати численні інтереси трудящих за справедливого (цивілізованого) розподілу прибутку між виробником і державою через нормальні податки.

В Україні для налагодження дієздатної та цивілізованої системи стимулювання праці на підприємствах дотепер зроблено дуже мало. Більше того, працівники підприємств, науково-дослідних, проектних і технологічних організацій не мають жодних стимулів до будь-якої праці, не говорячи про якісну. Такі важливі показники, як продуктивність праці та її підвищення, зниження собівартості одиниці продукції та цін не діють. Тож чи можна в таких умовах сподіватися на вихід із кризи, а тим більше - на економічне зростання?

Проблема стимулювання праці науково-технічних та виробничих колективів, на нашу думку, повинна стати однією з основних на шляху проведення радикальних економічних реформ, альтернативи яким сьогодні немає. Втім, концепцію економічних перетворень потрібно наповнити чіткішими цілями, послідовними принципами, новими методологічними підходами, у тому числі і в науково-технічній діяльності, розвиток якої має стати підґрунтям економічного зростання.


24.04.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!