Osvita.ua Вища освіта Реферати Державне регулювання Інвестиційний проект при капіталовкладеннях: побудова узагальненого рішення. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Інвестиційний проект при капіталовкладеннях: побудова узагальненого рішення. Реферат

Для викладення цілей та особливостей капіталовкладення і обґрунтування його доцільності необхідно скласти інвестиційний проект. Без складання такого проекту неможливо здійснювати капітальні вкладення. Опрацювання інвестиційного проекту залежить від інвестора та чинних законів і нормативної бази країни де планується вкладання капітальних вкладень

Під інвестиційним проектом розуміється письмовий документ, де викладено мету, методи реалізації, опис об’єкта інвестування, фінансову доцільність капітальних вкладень. Такий проект потрібний як для власних цілей інвестора, так і для ознайомлення з намірами інвестора всіх можливих зацікавлених сторін.

Інвестиційний проект є найважливішою частиною інвестиційного менеджменту.

Аналіз інвестиційного середовища. Інвестор розглядає різні об’єкти капітальних вкладень (інвестиційні проекти) з метою вибору способу вкладення фінансових засобів, що забезпечить найвищу віддачу при прийнятному для даного інвестора рівні ризику. Аналіз інвестиційного проекту починається з розгляду характеристик інвестиційного середовища, (інвестиційного клімату).

Інвестиційне середовище стосовно конкретного об’єкта капітальних вкладень розглядається на загальноекономічному рівні, на галузевому рівні і на локальному рівні. Відповідно до загальноприйнятої міжнародної практики проводиться обстеження і перевірка істинності всіх зведень про об’єкт капіталовкладення для підготування до здійснення інвестиційного проекту і його фінансування.

Загальноекономічний аналіз інвестиційного проекту Процес аналізу інвестиційного середовища починається з вивчення стану національної економіки в цілому. Особливо уважно до цього відносяться міжнародні інвестиційні-фінансові інститути при виборі країн для здійснення інвестиційних проектів, які підтримуються цими інститутами.

У ході загальноекономічного аналізу обов’язково розглядаються:

  • темпи економічного росту;
  • рівень соціально-політичної стабільності;
  • рівень правової стабільності;
  • рівень інфляції;
  • стабільність національної валюти;
  • стан платіжного балансу країни;
  • рівень процентної ставки за кредит;
  • розміри і динаміка державних витрат і капітальних вкладень;
  • розвиненість ринкової інфраструктури.

Галузевий аналіз інвестиційного проекту

Галузь, у якій передбачається здійснити інвестиційний проект, повинна бути розглянута з наступних позицій:

  • темпи і перспективи росту галузі;
  • стан ринків збуту;
  • рівень конкуренції, наявність спеціальних податкових режимів і інших елементів державного регулювання.

Мікроекономічний (локальний) аналіз інвестиційного проекту.

Аналіз всіх істотних сторін діяльності компанії, що є перспективним об’єктом капіталовкладення представляється у виді або бізнес-плану, або техніко-економічного обґрунтування і відбиває наступні аспекти:

  • історія компанії;
  • правовий статус;
  • фінансовий стан;
  • стан контрактів;
  • стан виробничої сфери;
  • структура керування;
  • стан соціальної сфери;
  • маркетингова політика.

Аналіз інвестиційного проекту. Повнота проведеного мікроекономічного аналізу залежить від того, як планується здійснювати інвестиційний проект: із створенням нової юридичної особи або в рамках вже існуючого. У першому випадку буде потрібно детальний розгляд усіх зазначених сторін діяльності компанії, у другому - досить обійтися більш коротким описом передбачуваних учасників проекту.

Аналіз самого інвестиційного проекту містить у собі:

  • І. Перевірку вихідних даних;
  • ІІ. Маркетинговий аналіз;
  • ІІІ. Аналіз організаційно-правової форми реалізації проекту;
  • ІV. Побудову фінансової моделі;
  • V. Оцінку проекту відповідно до обраного критерію.

Якщо проект відповідає обраному критерію, то отримана інформація утворить основу для упорядкування бізнес-плану.

Поряд із підготуванням бізнес-плану проводиться аналіз можливих способів притягнення капіталу (випуск акцій, облігацій, одержання кредиту і т. п.) відповідно до існуючої практики корпоративного фінансування, а також з умовами розміщення цінних паперів.

І. Перевірка вихідних даних. Інформація, використовувана в ході аналізу інвестиційного проекту, повинна піддаватися перевірці. Особливо це відноситься до наступних даних:

  • об’єм капітальних вкладень у проект (витрати по будівництву);
  • витрати на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг);
  • норми амортизації;
  • ставки відсотків за кредит;
  • наявні і прогнозні ціни на що випускається в рамках проекту продукцію.

ІІ. Маркетинговий аналіз. Проект може виявитися неспроможним у випадку відсутності попиту з боку потенційних споживачів для котрих випускається в рамках проекту продукція. Тому до побудови фінансової моделі повинна проводитись робота з визначення попиту і можливостей ринку (маркетинговий аналіз).

Останній проводиться по наступних етапах:

1. Оцінка конкуренції й інших зовнішніх чинників:

  • ступінь конкуренції;
  • потенційні джерела конкуренції;
  • наявність державного регулювання.

2. Визначення стратегії маркетингу:

  • стратегія збуту;
  • стратегія ціноутворення;
  • використання реклами, зв’язку з громадськістю, просування товару;
  • аналіз місця розміщення компанії;
  • бюджет маркетингу;
  • наступна стратегія маркетингу.

3. Дослідження ринку:

  • пошук і аналіз первинної інформації;
  • оцінка реакції ринку.

4. Прогноз об’єму продажів:

  • об’єми продажів по періодах;
  • об’єми продажів по продуктах і послугам;
  • об’єми продажів по групах споживачів;
  • частка ринку.

Надійність отриманої в ході маркетингового аналізу інформації визначає надійність фінансових розрахунків по проекту.

ІІІ. Аналіз організаційно-правової форми. Організаційно-правова модель реалізації проекту може варіюватися в залежності, насамперед, від наступних чинників:

  • Проект реалізується на базі існуючого підприємства - об’єкта капітальних вкладень, а надання засобів інвестора здійснюється за допомогою реалізації цінних паперів цього підприємства або в рамках кредитування.
  • Проект реалізується на базі новоствореного підприємства, у число засновників якого входить потенційний інвестор, вносячи в статутний капітал обговорену суму.

Крім цього, варто визначитися з організаційно-правовою формою підприємства, створеного для реалізації проекту (ТОВ, ВАТ, ЗАТ і т. д.).

Використання однієї з цих або інших організаційно-правових моделей і форм надалі накладає відбиток на весь подальший процес інвестиційного планування.

IV. Фінансовий аналіз. Фінансове планування є складовою частиною процесу інвестиційного планування і являє собою моделювання майбутніх фінансових результатів діяльності підприємства при заданих прогнозних значеннях основних параметрів і відповідних обмеженнях. Фінансове планування здійснюється шляхом створення і використання фінансової моделі й інтерпретації результатів розрахунків.

Застосування фінансової моделі дозволяє:

  • аналізувати і прогнозувати фінансові результати;
  • проводити аналіз чутливості;
  • знизити витрати часу і засобів на збереження і переробку інформації;
  • знизити ризик людської помилки;
  • скоротити час на проведення розрахунків.

Основа фінансової моделі розробляється таким чином, щоб врахувати всі чинники, що роблять істотний вплив на дане підприємство. У своєму найбільш повному виді фінансова модель дозволяє не тільки прорахувати результати при заданих прогнозованих параметрах і скласти прогнозовані фінансові звіти, але і вибрати найбільше прийнятні схеми інвестування засобів і види джерел фінансування відповідно до встановлених критеріїв. Деякі моделі включають статистичні методи прогнозування, що використовують для побудови трендів по основних параметрах на основі даних про діяльність підприємства в минулому.

Процес фінансового моделювання має декілька етапів:

  • концептуалізація (установлюються цілі створення моделі, параметри введеної і виведеної інформації),
  • створення моделі,
  • спробний запуск і перевірка моделі,
  • внесення змін у модель (при необхідності за результатами перевірки),
  • використання моделі.

При побудові фінансової моделі звичайно враховуються такі елементи як, наприклад:

  • методи ведення бухгалтерського обліку;
  • порядок нарахування амортизації;
  • розрахунки податкових платежів;
  • графік погашення боргових зобов’язань;
  • стратегія формування запасів і ін.

При виконанні роботи з фінансового моделювання вся інформація, припущення, формат документів повинні бути подані таким чином, щоб фахівцю легко було відбити в моделі специфічні характеристики підприємства, а потім розрахувати проектовані результати при реалізації заданих умов.

Зміст фінансових моделей, побудованих для прогнозування складової бухгалтерської документації з використанням формул, створених на основі бухгалтерських проводок, значно відрізняється від моделей, побудованих для проведення оцінювання інвестиційних проектів або бізнесу. Основна відмінність перебуває у використанні різних методів фінансового аналізу, при оцінюванні інвестиційних проектів і бізнесу (розрахунок грошового потоку, розрахунок приведеної вартості, оцінка ризику й ін.), тому що методи бухгалтерського обліку не забезпечують адекватного опису що відбуваються і плануємих в майбутньому процесів. Однак, застосування методів фінансового аналізу часто не представляється можливим без використання бухгалтерської документації, що відповідають прогнозів, складених у рамках фінансового планування діяльності підприємства.

Наприклад, для будь-якого підприємства важливе значення має оцінка розміру надходжень і витрати коштів, заснована на аналізі діяльності підприємства за попередні періоди і прогнозах. Для цих цілей складаються бюджети коштів - прогнози надходжень і платежів на майбутні періоди (місяць, тиждень). Розрахунок грошового потоку підприємства проводиться на основі бюджету коштів. У порівнянні з бюджетом коштів, грошовий потік звичайно будується для окремого інвестиційного проекту, а не для організаційної одиниці підприємства. Розрахунок грошового потоку проводиться частіше усього з метою оцінити віддачу інвестицій, а бюджет коштів використовується в процесі планування. Це один із множини моментів, що демонструють необхідність чітко продумати цілі і схему створюваної фінансової моделі, взаємозв’язку між елементами врахувати специфічні умови функціонування даного підприємства, реалізації проекту.

При побудові фінансової моделі інформація про необхідні капітальні вкладення й об’єм фінансування являє собою особливий вид вихідної інформації, тому що в залежності від мети побудови моделі, наявних початкових вихідних даних об’єм і використання цієї інформації будуть різні. Наприклад, розрахунок суми податків, що належать до сплати при реалізації інвестиційного проекту, проводиться виходячи з передумови, що проект буде профінансований за рахунок акціонерного капіталу. Відсотки по кредиту не враховуються в розрахунки податку з прибутку по даному інвестиційному проекту.

Аналіз руху ресурсів включає побудову і розрахунок різних видів грошових потоків (грошовий потік після відрахування податків, чистий грошовий потік, звичайний. грошовий потік і т. д.), розрахунок відповідних показників при побудові фінансової моделі для оцінювання інвестиційного проекту, бізнесу або звіт про джерела і використання фондів, розрахований на основі звіту про прибуток і балансу діючого підприємства.

Для порівняння і вибору інвестиційних проектів існують наступні критерії:

  • Чиста приведена вартість;
  • Внутрішня ставка віддачі;
  • Індекс прибутковості;
  • Середня бухгалтерська рентабельність;
  • Термін окупності.

1. Чиста приведена вартість. Являє собою різницю між приведеною вартістю прогнозованих грошових потоків від проекту в період його здійснення, і початковими інвестиційними витратами.

Ставка дисконтування приймається рівній альтернативним витратам застосування капіталу. Під цим терміном розуміється ставка віддачі, що інвестори могли б одержати від вкладення своїх засобів у кращий з альтернативних варіантів капітальних вкладень, від якого їм прийдеться відмовитися у випадку прийняття даного проекту.

Відповідно до цього критерію, варто приймати ті проекти, у яких чиста приведена вартість має позитивне значення. Є найбільше зробленим критерієм.

2. Внутрішня ставка віддачі. Являє собою таку ставку дисконтування, при котрій чиста приведена вартість проекту дорівнює нулю.

По цьому критерію варто приймати ті проекти, у яких внутрішня ставка віддачі вище за альтернативні витрати застосування капіталу.

У деяких випадках використання цього критерію може привести до зрадливих результатів, це відбувається, коли:

  • специфіка проекту така, що спершу створюються позитивні грошові потоки, за яких випливають негативні. У такій ситуації варто приймати ті проекти, у котрих внутрішня ставка віддачі менше, ніж альтернативні витрати застосування капіталу;
  • грошові потоки змінюють знак більш одного разу, і в результаті проект може мати декілька значень внутрішньої ставки віддачі або зовсім не мати внутрішньої ставки віддачі;
  • проекти є взаємовиключними. У такій ситуації використання внутрішньої ставки віддачі може приводити до зрадливого ранжирування проектів. Тут варто визначати внутрішню ставку віддачі відносно до різниці об’ємів капіталовкладень і грошових потоків між більш дорогим і більш дешевим проектом;
  • альтернативні витрати застосування капіталу істотно змінюються в часу.

3. Індекс прибутковості. Являє собою відношення приведеної вартості прогнозного грошового потоку від проекту в період його здійснення, до початкових інвестиційних витрат.

По цьому критерію варто приймати ті, проекти, у яких індекс прибутковості більше одиниці. Застосування його дає ті ж результати, що і застосування критерію чистої приведеної вартості.

Недоліком цього критерію є те, що його значення для різних проектів не можна складати.

4. Середня бухгалтерська рентабельність. Являє собою відношення середнього прогнозного прибутку від проекту за відрахуванням амортизації і податків на середню бухгалтерську вартість капітальних вкладень. Цей показник потім порівнюють із бухгалтерською ставкою рентабельності для фірми в цілому або з деяким зовнішнім еталоном - таким, як середня бухгалтерська ставка віддачі для даної галузі.

Цей критерій страждає із-за серйозних дефектів. По-перше, розглядається лише середня віддача бухгалтерських інвестицій і ігнорується той факт, що гроші, що надходять негайно, мають велику вартість у порівнянні з тими, що надійшли в більш пізні моменти часу. Крім того, середня бухгалтерська рентабельність залежить від бухгалтерського прибутку; вона не ґрунтується на грошових потоках від проекту.

Фірма, що використовує середню бухгалтерську віддачу, повинна прийняти рішення про те, із чим порівнювати цей показник по даному проекту. Довільний по самій своїй суті характер такого рішення може істотно позначитися на якості результатів оцінки проектів.

5. Термін окупності. Знаходиться шляхом підрахунку числа років, за який сумарний (накопичений) прогнозний грошовий потік стане рівним початковим капітальним вкладенням. Сумарний грошовий потік може визначатися додаванням дисконтованих або не дисконтованих річних грошових потоків (у першому випадку одержуваний на його основі термін окупності має назву "дисконтованого").

Приймаються проекти, у яких термін окупності менше того, що фірма вважає для себе максимально припустимим. Встановлення максимально припустимого терміна неминуче носить суб’єктивний характер, що приводить до помилкових рішень.

V. Оцінка прибутку інвестора. Побудова фінансової моделі й упорядкування бізнес-плану проекту має на меті одержати інформацію, що допоможе переконати інвестора вкласти засоби в даний проект. При цьому необхідно звернути увагу на наступні параметри:

  • види прибутку, одержуваного інвестором;
  • час одержання прибутків;
  • необхідна ставка прибутку.

1). Види прибутку. Прибутки від капітальних вкладень можуть бути отримані в декількох формах:

  • дивіденди (виплачуються власникам акцій);
  • відсотки (виплачуються кредиторам і тримачам облігацій);
  • приріст капіталу (у результаті збільшення ринкової вартості цінних паперів).

Для повної оцінки прибутків інвестора варто враховувати усі форми одержуваних їм прибутків від капітальних вкладень.

2). Час одержання прибутків. Оскільки вартість грошей залежить від часу, то зіставлення загальних розмірів прибутків при різних варіантах інвестицій неможливо, не установивши, коли ці прибутки будуть виплачуватися.

3). Необхідна ставка прибутковості. З погляду компанії, що залучає капітал для фінансування проекту, розмір ставки прибутковості являє собою альтернативні витрати застосування капіталу (або просто витрати застосування капіталу). При розрахунку необхідної ставки прибутковості враховуються:

  • реальна безризикова ставка прибутку;
  • прогнозний рівень інфляції протягом терміну інвестування;
  • премія за ризик.

Для всіх цінних паперів, що знаходяться в обігу або тих, що випускаються на ринок, номінальна безризикова ставка однакова. Розмір премії за ризик може змінюватися в залежності від ступеня непевності інвестора щодо майбутніх прибутків.

Розмір премії за ризик пропорційний розміру прийнятих інвестором інвестиційних ризиків. Інвестиційним ризиком називають імовірність понести збитки або упустити вигоду від капітальних вкладень, що піддаються виміру. Премія за ризик - додатковий прибуток, на який розраховує інвестор, що вкладає кошти в ризикові проекти, у порівнянні з проектами, зв’язаними з нульовим ризиком.

Інвестор який розглядає можливості вкладення у певну компанію повинен розглядати загальноприйнятий набір інвестиційних ризиків:

  • а). діловий ризик;
  • б). фінансовий ризик;
  • в). ризик ліквідності;
  • г). ризик обмінного курсу;
  • д). політичний ризик.

а). Діловий ризик обумовлюється специфікою того виду діяльності, в який залучена компанія.

Кожна компанія підвладна впливу умов, які складаються в її галузі (на її ринку), та відображаються в зниженні попиту або ціни на продукцію, збільшенні витрат, діях конкурентів, прийнятті органами влади нормативних актів, що стосуються соціальних і економічних сторін господарської діяльності, в результаті чого викликає непевність щодо майбутнього потоку прибутків компанії і, отже, непевність інвесторів в одержанні прибутку від вкладення коштів у цю компанію. У якості компенсації за ризик, викликаний умовами основної діяльності компанії, інвестор зажадає додаткову премію, розмір якої залежить від умов ринку, на котрому ця компанія діє.

б). Фінансовий ризик обумовлений специфікою використовуваних компанією способів фінансування. Якщо, для фінансування інвестицій, крім випуску звичайних акцій, компанія залучає кредит, то вона повинна буде нести додаткові постійні витрати по фінансуванню (у виді відсотків по кредиту). Такий спосіб фінансування тягне за собою збільшення непевності у відношенні прибутків інвесторів (тримачів звичайних акцій). Це збільшення непевності називається фінансовим ризиком, і при його наявності інвестор вимагає відповідну компенсацію у виді додаткової премії. Якщо інвестиції фінансуються винятково за рахунок випуску звичайних акцій, то фінансовий ризик дорівнює нулю.

в). Ризик ліквідності обумовлений умовами вторинного ринку інвестицій.

Ліквідністю називається спроможність швидко продати або купити активи без істотної втрати в ціні. Коли інвестор набуває цінних паперів, то він розраховує, що ці цінні папери будуть погашені в належний термін або їх можна буде в будь-який момент перетворити в готівку. Чим повільніше можуть бути проведені такі операції, тим вище розмір ризику ліквідності. Збільшення непевності у відношенні того, наскільки швидко інвестиції можуть бути продані, а також небезпеки понести збитки при їхньому продажі підвищує ризик ліквідності. Інвестори, невпевнені в можливості легко реалізувати куплені інвестиції, зажадають додаткову премію, щоб компенсувати цей ризик.

г). Ризик обмінного курсу - ризик, що несе інвестор, що купує цінні папери у валюті іноземної держави.

Ризик, що несе інвестор, що працює з цінними паперами по усьому світі, набагато вище чим ризик інвестора що купує і продає цінного паперу усередині однієї країни. Чим більше схильний до коливань валютний курс, тим вище непевність у його майбутньому значенні, та відповідно вище ступінь ризику обмінного курсу. Підвищення ступеня ризику приводить до збільшення премії за ризик, необхідної інвестором.

д). Політичний ризик викликаний можливістю значних змін у політичній або економічній сферах країни.

Країна зі стабільною політико-економічною системою має невеликий ступінь політичного ризику. Інвестор, що працює в країні з нестабільною політико-економічною системою, зажадає додаткову премію за політичний ризик, збільшуючи необхідну ставку прибутку. Зниження премії за політичний ризик і, відповідно, необхідної ставки прибутку може бути досягнуто наданням інвестору урядових гарантій.


21.04.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!