Osvita.ua Вища освіта Реферати Державне регулювання Капітальні вкладення на підприємствах. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Капітальні вкладення на підприємствах. Реферат

У рефераті подано відомості про мобілізацію коштів на фінансування капітальних вкладень та особливості фінансування капіталовкладень за рахунок власних коштів підприємств і господарських організацій

Капітальні вкладення забезпечуються коштами з різних джерел, основним із який являється національний доход, утворюваний у сфері матеріального виробництва. Поряд із національним доходом джерелом коштів для капітальних вкладень являється фонд відшкодування спожитих коштів праці. Джерелом коштів виступають також кредити іноземних банків і фірм. Кошти з цих джерел направляються на капітальні вкладення по декількох розподільних каналах.

Тому в практиці забезпечення капітальних вкладень коштами з’являються різноманітні по характері джерела коштів. До них варто віднести:

  • власні фінансові ресурси інвесторів (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові накопичення і заощадження громадян, юридичних осіб);
  • позикові фінансові кошти інвесторів (облігаційні позики, банківські і бюджетні кредити);
  • притягнуті фінансові кошти інвесторів (кошти, отримані від реалізації акцій, пайові й інші внески громадян і юридичних осіб);
  • бюджетні інвестиційні асигнування;
  • кошти позабюджетних фондів, пожертвування організацій, підприємств і громадян.

Склад коштів, що спрямовуються на капітальні вкладення, залежить від того, хто являється інвестором і якою формою власності він володіє. Так, інвесторами державних капітальних вкладень являється органи влади і управління країною, галузями й іншими адміністративно-територіальними утвореннями, а також державні підприємства й організації. У першому випадку капітальні вкладення здійснюються за рахунок коштів відповідних бюджетів, позабюджетних фондів і позикових коштів. Державні підприємства й організації, а також ті, що засновані на колективній формі власності, забезпечують капітальні вкладення власними, притягнутими і позиковими коштами.

Окремі громадяни, трудові і селянські господарства забезпечують капітальні затрати за рахунок власних коштів (трудові прибутки, прибутки від коштів, що вкладені в кредитні установи і цінні папери, заощадження) і банківського, а в окремих випадках і державному пільговому кредиті.

Власні кошти підприємств і організацій утворяться відповідно до вимог комерційного розрахунку і складаються з прибутку, амортизаційних відрахувань і інших коштів. У останні роки зростає питома вага власних коштів у загальному обсязі фінансування капітальних вкладень.

Важливим джерелом фінансування капітальних вкладень стає прибуток від основної діяльності, що являє собою частину чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства й організації. Використання прибутку для цієї цілі створює залежність капітального будівництва на діючих підприємствах від їхньої основної діяльності, оскільки своєчасне і повне фінансування таких вкладень обумовлено виконанням плану прибутку.

В даний час державні підприємства й організації роблять відрахування від прибутку, що залишається в їхньому розпорядженні, на технічне переустаткування виробництва, освоєння нових технологій, здійснення природоохоронних заходів і нового будівництва. Нормативи відрахувань встановлюються органами, що виконують функції по керуванню майном, що знаходиться в державній власності, у розмірах не менше 30 і не більш 80% суми, що залишається в підприємств і організацій прибутку після сплати ними обов’язкових платежів.

Амортизаційні відрахування - процес поступового перенесення вартості засобів праці в міру їх зношування на виготовлену продукцію і використання цієї вартості для відтворення зношених засобів праці. У масштабі всього народного господарства амортизаційні відрахування виступають як джерело коштів для простого відтворення основних фондів. Окремі підприємства й організації можуть використовувати ці відрахування для розширеного відтворення своїх основних фондів. Це обумовлено розходженням у відшкодуванні основних фондів по вартості й у натуральній формі, оскільки кошти праці зношуються поступово, а відновляються в натуральній формі одночасно, через певний відносно тривалий період часу.

Перехід до ринкових відносин вимагає корінної зміни амортизаційної політики. На сучасному етапі технічного прогресу норми амортизаційних відрахувань повинні відповідати темпам фізичного і морального зносу, активно забезпечувати прискорення відновлення і заміни застарілих машин, устаткування і транспортних засобів. Норми амортизаційних відрахувань встановлюються у відсотках до балансової (початкової, відбудовної) вартості основних фондів.

З 1991 р. діють єдині норми відрахувань тільки на повне відновлення основних фондів. Вони обов’язкові для застосування всіма підприємствами й організаціями, незалежно від відомчого підпорядкування і форм власності. Нарахування амортизації на активну частину основних фондів має ряд особливостей. Так, якщо основні фонди використовуються для збільшення випуску засобів обчислювальної техніки, нових прогресивних видів матеріалів, приладів і устаткування, розширення експорту, то може застосовуватися прискорена амортизація цих фондів. Вона забезпечує повне перенесення вартості основних фондів на витрати виробництва й обертання за більш короткі строки, чим це передбачено діючими нормами амортизаційних відрахувань.

Прискорена амортизація повинна сприяти інтенсивному відновленню основних виробничих фондів. Амортизаційні відрахування на повне відновлення машин, устаткування і транспортних засобів повинні відбуватися протягом нормативного терміну їхньої служби або терміну, за який вартість цих фондів цілком перенесена на затрати виробництва й обороту.

При списанні основних фондів до повного перенесення їхньої вартості на затрати виробництва й обороту недонараховані амортизаційні відрахування компенсуються за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства й організації.

Для створення економічних умов скорочення затрат на капітальний ремонт фізично зношених машин, устаткування і транспортних засобів докорінно змінена практика фінансового забезпечення затрат на цю мету. Оскільки норми амортизаційних відрахувань на капітальний ремонт основних виробничих фондів не встановлюються, ті підприємства й організації незалежно від їхньої відомчої підпорядкованості і форм власності включають затрати на капітальний і інші види ремонту цих фондів у собівартість продукції (робіт, послуг). Щоб забезпечити рівномірність такого включення, підприємства й організації мають право створювати ремонтний фонд (резерв).

До інших власних коштів підприємств і організацій для капітальних вкладень відносяться кошти, що мобілізуються в ході будівництва в результаті реалізації зайвих і непотрібних матеріалів і устаткування, використання раніше оплачених матеріальних цінностей і насамперед устаткування, а також ліквідації дебіторської заборгованості, що відноситься до капітальних вкладень. Це джерело називається мобілізацією внутрішніх ресурсів у будівництві.

Бюджетні асигнування мають високу питому вагу серед джерел фінансування державних капітальних вкладень. Вони являється основним джерелом фінансування капітальних вкладень у невиробничу сферу. Поряд із цим бюджетні асигнування використовуються при будівництві об’єктів виробничого призначення, що мають, як правило, важливе народногосподарське значення. У останні роки спостерігається поступовий перехід від безповоротного бюджетного фінансування капітальних вкладень на комерційне кредитування за рахунок коштів державного бюджету.

Джерелом коштів на капітальні вкладення може бути довгостроковий кредит як банківський, так і державний. Кредит дається, як правило, тим інвесторам, у котрих немає або недостатньо власних коштів у усіх випадках технічного переозброєння, реконструкції і розширення виробництва, придбання устаткування, що не входить у кошториси будівництв, а також на будівництво нових підприємств і споруд.

Питома вага довгострокового кредиту в джерелах фінансування державних капітальних вкладень порівняно малий. Перехід до ринку і розвиток ринкових відносин у народному господарстві країни повинні створити умови для розширення кредитних відносин у сфері капітального будівництва.

Джерелом коштів для капітальних вкладень виступають і різноманітні фонди, створення яких дозволено в останні роки (Чорнобильський, інноваційний, сприяння конверсії).

Всі кошти, виділені на капітальні вкладення, концентруються в банках, що являється обов’язковою умовою забезпечення безупинного і цільового фінансування затрат. У умовах розвитку ринкових відносин і при комплексному обслуговуванні одною установою банку підприємства й організації бережуть свої власні кошти, призначені на капітальні вкладення, як правило, на своїх розрахункових рахунках.

У цих умовах виділені на капітальні вкладення кошти не повинні відокремлюватися від інших коштів підприємства й організації, як це було до банківської реформи 1987 р. Це створює їм умови для оперативного маневрування власними коштами. На прохання підприємств і організацій на договірних засадах за окрему плату банки можуть відкривати їм окремі рахунки для урахування власних коштів і їхній використання на капітальні вкладення. Це має сенс у випадках, коли інвестор здійснює значний об’єм капітальних вкладень і є необхідність у точному врахуванні коштів на цю мету.

Відокремлення власних коштів інвесторів, виділених на капітальні вкладення, на окремих рахунках здійснюється при змішаному фінансуванні, коли поряд із бюджетними асигнуваннями використовуються його власні кошти. Перерахування власних коштів підприємств і організацій на окремі рахунки в зазначених вище випадках, його розміри і терміни не повинні створювати фінансову напругу для них, а строки повинні бути пристосовані до проведення розрахунків за виконані роботи, зроблені послуги.

Кошти бюджетів і позабюджетних фондів для фінансування капітальних вкладень, а також дозволений довгостроковий кредит зараховується банками на окремі рахунки.

Комерційні банки повинні виконувати роботу з мобілізації коштів на капітальні вкладення, обсяг яких визначається угодою, укладеною з інвестором із цього приводу.

Обумовлене кризою різке зниження інвестиційних можливостей як бюджетів усіх рівнів, так і підприємств і організацій висуває на перший план проблему фінансового забезпечення капітальних вкладень для структурної перебудови економіки, конверсії і модернізації виробництва, упровадження нових технологій. Часткове рішення цієї проблеми може бути досягнуте за рахунок таких джерел, як розширення емісії акцій і облігацій, залучення іноземних інвестицій (у тому числі кредитів), використання частини коштів, отриманих від приватизації майна й амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів державних підприємств, а також частини коштів від реалізації зброї, військової техніки, майна і передачі в оренду основних фондів, майна Збройних Сил.

Підприємства і господарські організації здійснюють за рахунок власних коштів технічне переозброєння, реконструкцію і розширення виробництва як підрядними, так і господарськими засобами. У умовах переходу до ринку відповідальність за цільове й ефективне використання власних коштів покладається на інвесторів, що обумовлює особливості фінансування таких капітальних вкладень.

Всі кошти на капітальні вкладення акумулюються на розрахунковому рахунку інвесторів. По їхньому проханню установи банків можуть відкривати окремі рахунки для урахування власних коштів на капітальні вкладення за окрему плату.

Установи банків не оформляють фінансування будівництв, вони повинні надавати їм для цього документи. Фінансування капітальних вкладень провадиться з розрахункового рахунку інвестора шляхом оплати розрахункових документів на виконані проектні, будівельно-монтажні й інші роботи, поставлене устаткування й інші затрати, пов’язані з будівництвам. Склад затрат і порядок їхньої оплати залежать від характеру капітальних вкладень, засобу виробництва будівельно-монтажних робіт, а також методу фінансування затрат при господарському засобі будівництва.

Установи банків не контролюють цільове й ефективне використання власних коштів інвестора на капітальні вкладення. Тільки на прохання інвестора, на договірних засадах за окрему плату вони можуть здійснювати такий контроль, наприклад, перевіряти якість проектно-кошторисної документації, проводити контрольні обмірювання оплачених (поданих до оплати робіт), надавати інші види послуг по фінансуванню капітальних вкладень. Плата за такі послуги повинна встановлюватися на рівні, що забезпечує повне покриття затрат банку на їхнє надання й одержання відповідної прибутку.

У умовах переходу до ринкових відносин зростає роль довгострокового кредиту як джерела коштів у формуванні й удосконалюванні основних фондів народного господарства. Він використовується на капітальні вкладення виробничого і невиробничого призначення. Перелік об’єктів довгострокового кредитування дуже різноманітний. Так, у підприємств і господарських організацій, незалежно від форм власності, це затрати на технічне переозброєння, реконструкцію і розширення виробництва, на будівництво об’єктів невиробничого призначення і на придбання устаткування, що не входить у кошториси будівництв. Довгостроковий кредит використовується також при будівництві нових підприємств і споруд, що мають важливе народногосподарське значення.

Довгостроковий кредит дається підприємствам і господарським організаціям на указані вище цілі на принципах повернення, терміновості, платності і забезпеченості. Переваги при довгостроковому кредитуванні мають проекти, що забезпечують народногосподарську ефективність, вирішують економічні і соціальні проблеми країни, розширюють експортні можливості, збільшують виробництво товарів народного споживання.

Обов’язковими умовами довгострокового кредитування являється:

  • статус позичальника як юридичної особи,
  • екологічна безпека об’єкта кредитування,
  • забезпеченість своєчасного і повного повернення кредиту і сплати відсотків за користування їм,
  • дотримання норм тривалості будівництва.

Довгостроковий кредит можна розділити на такі його види: кредит, що дається комерційними банками на договірних засадах за рахунок їх власних і притягнутих коштів; державний кредит, джерелом якого являється кошти республіканського бюджету, і кредит під цільові виробничі програми за рахунок централізованих кредитних коштів Центрального банку. Кредитування в кожному з цих випадків істотно розрізняється. Комерційні банки надають довгострокові кредити інвесторам за рахунок власних і притягнутих коштів на договірних засадах. Основними принципами формування кредитних відносин являється: вільний вибір партнерів цих відношень, формування умов їх виконання, підстав і обсягів, відповідальності при повному невтручанні державних органів у вибір і реалізацію цих умов.

Основні джерела ресурсів для довгострокового кредитування в цьому випадку - це власні кошти банків (різноманітні фонди, нерозподілений прибуток), кошти централізованого позичкового фонду, підприємств і організацій, а також кошти бюджетів, що знаходяться на рахунках банків, внески громадян і позики в інших банків.

Кредитні відносини банку і позичальників регулюються кредитним договором, яким передбачаються розмір дозволеного кредиту, строки і порядок його використання і повернення, процентні ставки за користування кредитом, обов’язки і майнова відповідальність сторін і форми забезпечення обов’язків. Оформлення довгострокового кредитування провадиться банком на підставі наданих позичальником документів, перелік яких визначається кредитним договором. Кредитний договір діє протягом усього періоду користування кредитом.

Потреба в довгостроковому кредиті визначається або повною вартістю затрат на об’єкт (заходові), якщо кредит являється єдиним джерелом фінансування, або як різниця між вартістю цих затрат і власних коштів позичальника, що спрямовуються на цю ціль. Можливість установи банку видати кредит позичальнику в необхідному їм розмірі залежить від рівня цієї установи (відділення, регіонального управління і дирекції, банку) і наданого йому права видавати кредит одному позичальнику тієї або іншої категорії (підприємства, організації, кооперативи, малі підприємства), а також наявності кредитних ресурсів.

Загальний термін користування кредитом складається з нормативного часу здійснення затрат і часу, протягом якого кредит повертається банку. Терміни погашення кредиту встановлюються в межах окупності затрат по проекту.

Банк надає довгостроковий кредит тільки кредитоспроможним позичальникам, що можуть повернути його у встановлені строки і сплатити відсотки за користування кредитом. Визначення кредитоспроможності підприємств і організацій являється однієї з найважливіших сторін господарської діяльності банків в умовах переходу до ринку.

Оцінка кредитоспроможності позичальника здійснюється банком до укладання кредитного договору на основі аналізу його фінансового стану й ефективності що кредитується заходу. Базою для такого аналізу служать бухгалтерські баланси, інші звітні і планові документи про фінансово-господарську діяльність, проектно-кошторисна документація, плани технічного переозброєння виробництва, прогнозні і статистичні матеріали, що характеризують як сучасний економічний стан позичальника, так і перспективи його розвитку.

Аналіз фінансового стана позичальника дозволяє визначити показники, що відбивають різні його сторони, наприклад, ліквідність його балансу, покриття балансу, залучення коштів. При довгостроковому кредитуванні важливо оцінити стабільність цих показників у період користування кредитом. Таке оцінювання вимагає різноманітних економічних знань, вміння прогнозувати зміни факторів, що впливають на прибутковість позичальника в умовах переходу до ринку. До таких факторів варто віднести насамперед динамічність цін і тарифів, рентабельність виробництва, енерго-, матеріало- і фондоємність продукції, забезпечення сировиною, кадрами й основними фондами, упровадження нових техніки і технологій, ринок збуту продукції.

Ефективність що кредитується заходу банки визначають шляхом проведення інженерно-економічної експертизи його проекту. При цьому перевіряється наявність і проектно-кошторисної документації та висновків експертизи, відповідність проектних техніко-економічних показників прогресивним, оцінюється техніко-економічний рівень проекту. Важливими питаннями при проведенні такої експертизи являється: наявність сировинної бази, конкурентоздатність продукції, можливість її збуту, прогноз рівня цін на майбутню продукцію. У процесі інженерно-економічної експертизи необхідно вивчити реальність що намічаються строків будівництва з урахуванням потужностей, навантаження і матеріально-технічного забезпечення підрядних будівельно-монтажних організацій, надійність постачальників устаткування й інших партнерів.

В даний час процес установлення процентної ставки за кредити не регулюється нормативними актами. Плата за користування довгостроковим кредитом визначається банками з урахуванням тривалості терміна кредитування, даних позичальниками гарантій своєчасного повернення кредиту, попиту і пропозицій кредитних ресурсів і їхньої ціни, а також наявності кредитного ризику. Встановлювані банками процентні ставки повинні забезпечувати повне покриття їхніх затрат і одержання прибутку від здійснення госпрозрахункової діяльності.

Підвищені розміри процентної ставки передбачаються кредитним договором у випадку порушення нормативних строків будівництва, одержання додаткових кредитів і переуступки банків строків повернення позички.

Відсоток за користування кредитом нараховується в розмірах і строки, передбачені кредитним договором.

Відповідальність за невиконання позичальниками своїх зобов’язань передбачається у вигляді неустойки (штрафу, пені), застави, гарантії, страхування кредитного ризику.

Довгостроковий кредит використовується на оплату поставлених на будівництво машин і устаткування, будівельних конструкцій, деталей, блоків і матеріалів, а також виконаних будівельно-монтажних, проектних і інших робіт. Банки повинні відшкодовувати позичальнику затрати по сплаті пені постачальникам, за невчасні розрахунки з ними, якщо це викликано неповним і невчасним наданням кредиту.

Після завершення що кредитується об’єкта (заходи) позичальник оформляє у встановленому порядку заборгованість за кредитом терміновим зобов’язанням. Погашення кредиту звичайно починається з наступного кварталу після прийняття відповідального рішення про введення об’єкта в експлуатацію і провадиться за рахунок власних коштів позичальника.

Комерційні банки використовують власні і притягнуті кредитні ресурси не на інвестиції в технічний розвиток підприємств, а головним чином на видачу їм короткострокових позичок для виробництва розрахунків і виплати заробітної плати. Такий стан позначається на матеріально-технічній базі народного господарства країни, викликаючи спад виробництва продукції і поглиблення інших кризових явищ в економіці країни.

Державний кредит використовується інвесторами для оплати затрат, пов’язаних із будівництвом, реконструкцією і технічним переозброєнням підприємств, будівництв і об’єктів. Погашення державного кредиту починається через рік після закінчення нормативного терміна будівництва (реконструкції, технічного переозброєння) об’єкта кредитування і здійснюється за рахунок власних коштів інвестора або позикових коштів. Кредит на придбання устаткування, що не входить у кошториси будівництв, погашається, починаючи з наступного за роком його видачі, протягом не більш двох років.

Гарантом погашення державного кредиту виступає міністерство, відомство або інший орган господарського управління.

Кошти, що поступають від інвесторів для погашення боргу по кредиту, а також значна частина плати за користування цим кредитом перераховуються банками, що фінансують, у прибуток державного бюджету. На покриття затрат по обслуговуванню державного кредиту ці банки залишають 0,4 нарахованих відсотків за користування кредитом та 0,3 так називаних "штрафні" відсотки.

При порушенні строків будівництва більш ніж на 3 місяця і при консервації або припиненні будівництва на такий же строк з ініціативи інвестора процентна ставка підвищується на 100%. Інвестори, що не додержуються строки платежів, повинні сплачувати додатково 25% річних від сум, що не сплачені у встановлені строки.

Контроль за цільовим використанням інвесторами державного кредиту, а також за своєчасним його поверненням у державний бюджет здійснюють фінансуючі банки та Міністерство фінансів.

Термін кредитування повинний забезпечувати реалізацію виробничої програми, але не може перевищувати 5 років.

Кожне підприємство складає таку програму, затверджує її в міністерстві, розробляє календарний план робіт із цієї програми, складає кошторис затрат і представляє обслуговуючому його комерційному банку заявку на довгостроковий кредит із обґрунтуванням його потреби й ефективності наміченої програми.

Комерційні банки дають експертну оцінку запропонованої заявки. При необхідності одержання централізованих ресурсів Центрального банку комерційні банки подають заявки обласному управлінню Центрального банку.

Регіональні управління Центрального банку аналізують заявки комерційних банків і свої пропозиції щодо доцільності кредитування цільових виробничих програм і економічних можливостей цих банків направляють у управління кредитного регулювання Центрального банку.

Доцільність надання довгострокового кредиту комерційним банком попередньо розглядається в кредитному комітеті і затверджується правлінням Центрального банку.

Центральний банк укладає з комерційними банками, що кредитують цільові програми, договір, де визначає розміри плати за кредит та маржі.

Центральний банк відкриває комерційному банку кредитну лінію, що повинно забезпечити оперативне цільове й ефективне використання централізованих ресурсів для кредитування виробничих програм.

Комерційні банки надають позичальникам кредит тільки на цілі, передбачені їхніми кредитними заявками, і в межах коштів, перерахованих їм Центральним банком для цільового кредитування.

Кожний позичальник повинний завчасно повідомляти комерційний банк про необхідну йому суму кредиту для оплати розрахункових документів по об’єкту, що кредитується. Тільки при дотриманні цієї умови Центральний банк зможе своєчасно надавати комерційному банку коштів в межах відкритої йому кредитної лінії.

Використання, погашення кредиту і сплата відсотків за користування їм відбувається у встановленому порядку.

Контроль за цільовим використанням кредиту комерційними банками здійснює Центральний банк і його регіональні управління, а за цільовим використанням кредиту позичальниками - комерційні банки. При виявленні фактів нецільового використання кредиту Центральний банк (регіональні управління Центрального банку) стягує з комерційного банку штраф у розмірі 5% суми кредиту, використаної не по призначенню.

Досвід свідчить, що довгостроковий кредит, наданий на капітальні вкладення, сприяє скороченню строків будівництва, зниженню його собівартості і прискоренню окупності затрат, якщо будівельний об’єкт своєчасно забезпечений якісною проектно-кошторисною документацією, устаткуванням, будівельними матеріалами, конструкціями і деталями, а капітальні вкладення і кошти виділяються відповідно нормам тривалості будівництва.

Будівництво також повинне бути забезпечене достатніми потужностями будівельної індустрії, що варто ефективно використовувати.


21.04.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!