Osvita.ua Вища освіта Реферати Державне регулювання Методи державного управління: моніторинг збалансованості фінансової системи території. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Методи державного управління: моніторинг збалансованості фінансової системи території. Реферат

За умови приділення достатньої уваги проблемі збалансування фінансової системи як країни в цілому, так і кожного з її територіальних підрозділів зокрема, ми зможемо нарешті говорити про впевнене прямування держави до достатнього рівня розвитку ринкового середовища

Загалом, дослідженню і розвитку теорії та практики державного управління, формування та реалізації державної політики, застосуванню методів державного управління відводилось чільне місце у багатьох працях відомих українських та зарубіжних учених, у тому числі А. А. Богданова, Д. М. Гвішіані, А. А. Зінов’єва, Г. Б. Клейнера, Б. Г. Литвака, М. Мескона, І. Ф. Надольного, Ю. В. Тихонравова, Г. П. Щедровицького.

В свою чергу, оскільки на сьогодні теорія систем моніторингу ще повністю не сформувалася, то серед науковців, що працюють у даному напрямку досліджень, можна лише відзначити роботи В. К. Галіцина, А. Е. Когута, В. Ф. Комарова, Н. А. Кравченка, В. Д. Маркова, Г. Н. Черкащина, А. Ю. Шевякова та деяких інших, які у своїх працях вирішують лише окремі питання організації моніторингу. Якщо ж говорити саме про моніторинг збалансованості фінансової системи території, то даного напрямку досліджень, на жаль, науковці практично не торкалися, хоча насправді ця проблема об’єктивно потребує значної уваги.

Серед основних завдань даної статті можна розрізнити визначення місця моніторингу збалансованості фінансової системи території в системі методів державного управління, розкриття сутності вищезгаданого моніторингу, розгляд пропозицій щодо створення дворівневого моніторингового органу, щодо його функціонального навантаження, сегменту потенційних споживачів кінцевих результатів досліджень і можливих джерел фінансування.

Загалом методи державного управління класифікуються за двома ознаками:

  • за формами впливу,
  • за засобами впливу.

В свою чергу, за формами впливу виділяють:

  • прямі,
  • непрямі методи державного управління.

За засобами впливу:

  • правові,
  • адміністративні,
  • економічні
  • та пропагандистські методи.

Методи прямого впливу безпосередньо діють на функціонування суб’єктів ринку.

Основними інструментами прямого впливу є:

  • нормативно-правові акти,
  • директивні заходи макроекономічних планів і цільових комплексних програм,
  • державні замовлення,
  • централізовано встановлені ціни, нормативи, квоти,
  • державні бюджетні витрати тощо.

Непрямі методи регламентують поведінку суб’єктів ринку опосередковано, через створення певного економічного середовища, що змушує їх діяти у потрібному державі напрямку (інструменти фіскального, бюджетного, грошово-кредитного, інвестиційного та інших напрямів економічної політики, методи морального переконування).

Правовими методами є діяльність держави щодо встановлення обов’язкових для виконання юридичних норм (правил) поведінки суб’єктів права. Основними формами правового управління в Україні є: Конституція та закони України; укази та розпорядження Президента України; постанови та інші акти Верховної Ради України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти центральних органів; нормативні акти місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Натомість, адміністративними методами державного управління є інструменти прямого впливу держави на діяльність суб’єктів ринку (ліцензії, квоти, санкції, норми, стандарти, державні замовлення, ціни тощо).

Використання економічних методів державного управління дозволяє змогу створювати економічні умови, що спонукають суб’єктів ринку діяти у необхідному для суспільства напрямі, вирішувати певні завдання відповідно до загальнодержавних та приватних інтересів. Економічне управління містить інструменти фіскальної, бюджетної, податкової, грошово-кредитної, амортизаційної політики держави.

Під пропагандистськими методами державного управління розуміють звернення держави до гідності, честі й совісті людини (зокрема, підприємця, найманого робітника, державного службовця тощо). Дані методи охоплюють заходи виховання, роз’яснення та популяризації цілей і змісту економічної політики, засоби морального заохочення тощо.

В свою чергу, моніторинг збалансованості фінансової системи території як новий метод державного управління, на думку авторів дослідження, доцільно віднести до економічних методів непрямого впливу.

Зазначимо, що питання збалансованості фінансової системи території вже неодноразово розглядалися авторами у ряді публікацій [8–11], через що пропонується зосередити увагу саме на процесах моніторингу. Так, в цілому, моніторинг (від лат. monitor – той, що нагадує, наглядає) – це безперервне (або ж систематичне періодичне) спостереження за економічними (або будь-якими іншими) об’єктами та аналіз їх діяльності як складова частина управління. Отже, у широкому розумінні моніторинг є функцією управління.

В свою чергу, моніторинг збалансованості фінансової системи – це періодичне спостереження за рівнем збалансованості фінансової системи, впливом на нього постійних, змінних та випадкових факторів внутрішнього та зовнішнього середовища, а також проведення аналізу ситуації, що склалася в фінансовій системі на конкретний момент часу, з метою розробки конструктивних пропозицій утримання рівня розбалансованості у допустимих межах.

Узагалі моніторинг збалансованості фінансової системи (як одна із складових моніторингових систем) має цілком визначену ціль, алгоритми функціонування, критерії оцінки і використовує певні методи і технології. Виділення характерних показників та формування відповідної показникової бази щодо збалансованості, а також чітке розмежування управлінських підходів дозволить даному моніторингу посісти належне місце серед сучасних методів державного управління. Зазначимо, що процес реалізації моніторингу завжди має конкретну, чітко сформульовану мету, що визначається передусім об’єктною областю, до якої належить об’єкт моніторингу.

Так, під об’єктом моніторингу мається на увазі спостережуваний процес або система. Як правило, моніторинг взагалі та моніторинг збалансованості фінансової системи зокрема є надзвичайно необхідним в ситуації переходу системи від незмінного стабільного стану до режиму бурхливого розвитку і для реалізації можливості здійснення свідомого впливу на ситуацію, що вимагає відстеження поточних станів системи. Особливістю моніторингового спостереження є об’єктивність і незалежність отримуваних даних, а також захист даних про параметри, які підлягають кількісній фіксації, від суб’єктивної інтерпретації (викривлення, перекручень, заокруглень тощо).

Для моніторингових систем економічного характеру, інформаційно-аналітичної служби дослідження політичних та економічних чинників у територіальних і галузевих секторах ринку, аналізу та управління банківською діяльністю тощо більш доцільним є застосування наступного визначення моніторингу: це безперервне спостереження за економічними об’єктами, а також здійснення аналізу їх діяльності як складової частини управління.

Економічні об’єкти надзвичайно різноманітні. Вони різняться за своєю масштабністю, галузевою приналежністю, рівнем використовуваних інформаційних технологій [7].

На сучасному етапі розвитку глобалізованої економіки надзвичайно гостро постає питання проведення всебічного та об’єктивного моніторингу фінансової системи на предмет рівня її збалансованості з метою оптимізації даного показника. Особливо актуальним дане питання є в умовах нестабільного економічного середовища України, що в кінцевому результаті дозволить вивести економічний розвиток держави на принципово інший рівень.

На даний час в Україні питаннями фінансового моніторингу займається, зокрема, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, що діє згідно з Положенням [4, 5], розробленим відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" [1], отже спектр інтересів вищезазначеної комісії є досить звуженим.

В свою чергу, Державний комітет фінансового моніторингу України, окрім участі у реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму [6]; відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України, яка ще на набрала чинності [2], додатково братиме участь у розробленні проектів Державної програми економічного і соціального розвитку та Державного бюджету України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України.

Не слід забувати і про здійснення Міністерством економіки України моніторингу показників розвитку регіонів, районів, міст республіканського в Автономній Республіці Крим і обласного значення для визнання територій депресивними [3]. Проте на жоден із вищезазначених органів державного управління не покладено, хоча б частково, обов’язків займатися питаннями управління рівнем збалансованості фінансової системи території.

Саме у зв’язку з останнім автори дослідження пропонують з метою здійснення постійного контролю ступеню збалансованості фінансової системи кожного окремо взятого регіону створити на обласному рівні відповідні підрозділи моніторингу під загальним керівництвом Кабінету Міністрів України, діяльність яких стане вагомим внеском у ефективність проходження бюджетного процесу та допоможе у доволі короткі терміни зміцнити фінансову систему держави в цілому. Альтернативою створення зазначеного нового підрозділу, на думку авторів, може стати відповідне розширення завдань та повноважень Державного комітету фінансового моніторингу України.

У загальні функції вище означених підрозділів входило би проведення наступних заходів.

1. Збір максимальної кількості показників за різними напрямками діяльності регіонів, які певним чином впливають на кінцевий рівень розвитку фінансової системи території.

2. Поділ зібраних показників на групи із відокремленням у кожній із груп тих показників, які найбільш суттєво впливають на рівень збалансованості певної території для зменшення кола дослідження та раціоналізації розрахунків.

3. Виведення формули обчислення показника рівня збалансованості території задля наглядного порівняння ступеню збалансованості різних територій на певний момент часу, а також із метою відслідковування динаміки і перспектив досягнення регіоном оптимального рівня збалансованості в часі.

4. Розробка методології підвищення рівня збалансованості території в майбутньому з конкретним вказанням шляхи подібного збалансування при недостатньому його рівні за тою чи іншою групою показників.

5. Формулювання конструктивних пропозицій щодо застосування даного методу розрахунку при розробці, плануванні та затвердженні бюджетів.

Звичайно, деякі з вищевказаних заходів стосуються лише початкового етапу запровадження пропонованого методу розрахунку рівня збалансованості фінансової системи території (зокрема, це виділення груп показників та розробка формули розрахунку), інші потребують постійного перегляду та пристосування до поточної економічної ситуації в державі (наприклад, методологія підвищення рівня збалансованості та розробка пропозицій щодо використання розрахункових даних), а деякі вимагають постійної систематичної роботи (це стосується процесу збору даних).

Також, далеко не останнім питанням залишається визначення кола споживачів остаточної інформації щодо збалансованості фінансової системи. Отже, попит на результати дослідження виникає зі сторони:

  • органів державної влади (через необхідність здійснення постійного контролю за поточним фінансовим становищем в країні, зокрема, на рівні Міністерства економіки України при розробці програм економічної стабілізації, для регіонального та галузевого вирівнювання диспропорцій; на рівні Міністерства фінансів України при формуванні нових банківських структур; на рівні податкової адміністрації з метою оптимізації величини залучених коштів та наданих пільг);
  • підприємницьких структур (з огляду на тісний взаємозв’язок рівня збалансованості країни та передбачення можливостей здійснення підприємницької діяльності на перспективу);
  • іноземних партнерів та міжнародних організацій (в частині аналізу плато- та конкурентоспроможності нашої держави з метою налагодження стосунків комерційного характеру, зокрема, залучення інвестиційних вкладень);
  • науково-дослідних установ (при розробці програм для проведення ґрунтовних розрахунків щодо перспектив розвитку кожної із складових частин країни та її в цілому, а також створення багатофакторної системи порівнянь фінансового стану нашої держави із закордонними);
  • громадян України (у загальноосвітніх цілях).

Фінансування вищеописаних служб проводиться за рахунок бюджетних коштів, підрозділи не отримують "живих" грошей від своєї діяльності, проте їх функціонування виправдовується і окупається за рахунок позитивного впливу діяльності даних служб на оздоровлення фінансового середовища держави. Хоча у перспективі вбачається можливим пошук альтернативних шляхів отримання доходу (тепер уже мова йде про залучення реальних коштів) від діяльності згаданих вище служб із одночасним їх розширенням, створенням необхідних відділень і підрозділів.

Зокрема ідеться про здійснення моніторингових досліджень певних вузькоспрямованих галузей ринку щодо збалансованості ряду найважливіших показників діяльності для конкретних замовників. Необхідно додатково зазначити, що межі вищеописаних моніторингових досліджень можуть коливатися від мікросередовища конкретного підприємства до макросередовища цілої держави чи групи держав. Відповідно, це впливатиме на вибір органу, якому доцільніше проводити те чи інше дослідження (територіального чи загальнодержавного), а також на вартість і ціну отриманих результатів моніторингу.

Останні залежатимуть від обсягу проведених робіт, кількості залучених спеціалістів по збалансуванню конкретного напрямку діяльності, загального часу, використаного на потрібну діагностику, та витратності отримання необхідної додаткової інформації щодо стану досліджуваного об’єкта чи збору ряду показників, яких бракує для здійснення аналізу на необхідному рівні.

Також одним із можливих джерел залучення коштів на фінансування діяльності вищеописаних структур на початкових етапах впровадження та встановлення є продаж дозволів на використання розроблених методів та результатів розрахунку показника збалансованості фінансової системи території закордонним державам.

Або ж, за умови визнання подібного варіанту доцільнішим на законодавчому рівні, можливим є утримання монопольного права проведення моніторингових досліджень українськими інституціями у тому числі і для зарубіжних країн, із урахуванням певних особливостей кожної такої країни та залученням (при необхідності) спеціалістів окремих галузей діяльності досліджуваних територій. Задля підвищення достовірності та ефективності результатів такого моніторингу та з метою зменшення витратності пропонується створити спеціалізовані групи дослідження збалансованості фінансової системи території при українських консульствах за кордоном.

З метою наочного відображення діяльності моніторингових служб авторами наводиться приклад аналізу проведеного згідно з розробленою методикою розрахунку величини збалансованості фінансової системи України. В результаті виявлено домінуючий вплив на кінцеву величину збалансованості фінансової системи регіонів України показника прямих іноземних інвестиційних вкладень. У зв’язку із цим пропонується приділяти підвищену увагу процесу іноземного інвестування складових частин території дослідження.

Результуючу величину рівня збалансованості фінансової системи областей регіонів України у картографічному вигляді, що наочно відображає високий рівень збалансованості західного регіону країни (зокрема, Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, Рівненської, Тернопільської, Хмельницької, Чернівецької областей) і низький рівень збалансованості у східному регіоні (Донецька, Луганська області).

Тобто, необхідно відзначити відсутність потреби у підвищеній увазі з боку відповідних органів державного управління (моніторингових служб) у короткостроковому періоді до областей першого регіону, а також звернути посилену увагу на раціональність використання чинників розвитку областей, які відносяться до другого із вищезазначених регіонів країни.

Загалом, щодо України в цілому, можна було б із значним рівнем точності стверджувати, що у досліджуваний період часу вона знаходилася у допустимих межах розбалансованості і загалом є стійкою до внутрішніх та зовнішніх чинників впливу. Хоча, поряд із цим слід звернути особливу увагу на прогнозовану тенденцію до подальшого негативного розбалансування показника, що розглядається, і своєчасно вдатися до відповідних дій з метою відновлення порушеної рівноваги.

Натомість, прослідкувавши динаміку щодо обласного розрізу збалансованості фінансової системи західного регіону держави, спостерігаємо певну тенденцію переходу окремих областей від стану відносної збалансованості до позитивного чи негативного розбалансування.

Так, відповідно до прогнозних даних, на негативне розбалансування фінансової системи західного регіону України ймовірно вплинуть Волинська, Львівська, Тернопільська, Хмельницька та Чернівецька області, а на позитивне – Івано-Франківська та Рівненська області. Виключенням можна вважати хіба що Закарпатську область, показник збалансованості якої майже не віддаляється від нульової позначки як по факту, так і у прогнозному періоді. Також слід зазначити, що стан 2001 р. видається більш стійким з огляду на прямування усіх показників за областями західного регіону до нуля. Хоча, поряд із вищесказаним, в цілому фінансова система західного регіону України прогнозується із незначним негативним дисбалансом.

Отже, виходячи зі сказаного вище, можна дійти висновку про те, що лише за допомогою комплексного бачення проблеми створення моніторингової системи щодо аналізу збалансованості фінансової системи території як нового методу державного управління ми можемо із впевненістю стверджувати про велику вірогідність отримання відчутного ефекту її діяльності (як в плані оздоровлення власне української фінансової системи, підвищення рівня її збалансованості, так і щодо отримання певної грошової вигоди від проведення моніторингових досліджень на замовлення) у перспективі.

Поряд з цим, одним із напрямків подальших розвідок щодо обговорюваної проблеми є детальна розробка механізму поетапного впровадження моніторингу збалансованості фінансової системи території як нового методу державного управління.

Література

  1. Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" від 28.11. 2002 р. № 249-IV.
  2. Постанова Кабінету Міністрів України вiд 31.01. 2007 р. № 100 "Про затвердження Положення про Державний комітет фінансового моніторингу України".
  3. Постанова Кабінету Міністрів України вiд 24.06. 2006 р. № 860 "Про затвердження Порядку здійснення моніторингу показників розвитку регіонів, районів, міст республіканського в Автономній Республіці Крим і обласного значення для визнання територій депресивними".
  4. Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України вiд 05.08. 2003 р. № 25 "Про затвердження Положення про здійснення фінансового моніторингу фінансовими установами".
  5. Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України вiд 10.05. 2007 р. № 7288 "Про затвердження Змін до Положення про здійснення фінансового моніторингу фінансовими установами".
  6. Указ Президента України вiд 24.12. 2004 р. № 1527/2004 "Про Положення про Державний комітет фінансового моніторингу України".
  7. Галіцин В. К. Системи моніторингу: Монографія. – К.: КНЕУ, 2000. – 231 с.
  8. Карпінський Б. А., Герасименко О. В. Збалансованість фінансової системи території як один із чинників сталого розвитку // Фінанси України. – 2005. – №12. – С. 80–88.
  9. Карпінський Б. А., Герасименко О. В. Розробка економіко-організаційного механізму формування та управління збалансованістю фінансової системи території // Актуальні проблеми економіки. – 2005. – № 6 (48). – С. 30–38.
  10. Карпінський Б. А., Герасименко О. В. Формування збалансованості фінансових показників // Фінанси України. – 2004. – № 10. – С. 50–56.
  11. Карпінський Б. А. Збалансованість фінансової системи: методологія, оцінка, порівняння. Монографія. – Львів: Логос, 2005. – 496 с.


20.04.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!