Osvita.ua Вища освіта Реферати Державне регулювання Туристична сфера України: механізми державного регулювання. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Туристична сфера України: механізми державного регулювання. Реферат

Туризм уже давно розглядається як одна з найбільш прибуткових та таких, що інтенсивно розвивається, галузей світового господарства. Розвиток туризму відіграє важливу роль у вирішенні соціальних проблем

У багатьох країнах світу саме за рахунок туризму виникають нові робочі місця, підтримується високий рівень життя населення, створюються передумови для поліпшення платіжного балансу країни. Необхідність розвитку сфери туризму сприяє підвищенню рівня освіти, удосконаленню системи медичного обслуговування населення, впровадженню нових засобів поширення інформації тощо.

Туризм впливає на збереження й розвиток культурного потенціалу, веде до гармонізації відносин між різними країнами й народами, змушує уряди, громадські організації й комерційні структури брати активну участь у справі збереження й оздоровлення навколишнього середовища.

Сучасний розвиток туризму в Україні характеризується наявністю глибоких протиріч у його організаційній структурі, спрямованості розвитку, стані якісних і кількісних характеристик.

З одного боку, сучасний стан туризму в Україні розцінюється як кризове, пов’язане з різким падінням досягнутих раніше обсягів надання туристських послуг, скороченням матеріальної бази у сфері туризму й значною невідповідністю потребам населення в туристичних послугах.

З другого боку, відзначаються високі темпи будівництва туристичних об’єктів, що відповідають найвищим світовим стандартам, значне збільшення виїздів українців у закордонні поїздки, зростання числа туристичних організацій по всій території України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми управління туристичною галуззю в Україні досліджували науковці І. Гортенко [4], В. Гуляєв [5], В. Євдокименко [6], В. Кифяк [7], В. Мацала [8], Н. Кабушин [9], Ю. Лебединський [10].

Зокрема, І. Гортенко розглядає соціальні аспекти управління розвитку туризму в СРСР, Ю. Лебединський досліджує механізми управління Зеленим туризмом у сільській місцевості, В. Кияк досліджує питання особливостей управління рекреаційно-туристичною сферою в Україні.

Невирішені раніше частини загальної проблеми. Необхідність дослідження механізмів державного регулювання, формування, управління й розвитку туристичної діяльності в Україні.

Мета дослідження: проаналізувати стан та розкрити особливості механізмів державного регулювання туристичною сферою в Україні.

Реалізація представленої мети здійснюється за допомогою вирішення наступних основних завдань:

  • виявити особливості механізмів державного регулювання туризмом в Україні на сучасному етапі;
  • сформулювати пропозиції щодо шляхів впровадження механізмів регулювання туристичною сферою та курортно-рекреаційним комплексом в Україні на 2007 рік.

Виклад основного матеріалу. Україна посідає одне з провідних місць в Європі щодо забезпеченості курортними та рекреаційними ресурсами. Серед них найбільш цінними є унікальні кліматичні зони морського узбережжя та Карпат, а також мінеральні води та лікувальні грязі практично всіх відомих бальнеологічних типів. Згідно з даними, курортні та рекреаційні території в Україні становлять близько 9,1 млн. га (15%) території.

Оцінка потенціалу курортних та природних лікувальних ресурсів дає підстави розраховувати, що Україна має перспективу розвитку туристичної галузі. Це могутній потенціал розвитку міжнародного і вітчизняного оздоровлення й туризму, які є прибутковими галузями економіки багатьох країн.

Наявний потенціал дозволяє ставити завдання щодо ефективного відтворення трудових ресурсів і генофонду нації шляхом оздоровлення, забезпечення повноцінного відпочинку громадян, шляхом перетворення курортної галузі на вагоме джерело створення нових робочих місць та наповнення державного і місцевих бюджетів.

Закон України "Про туризм" визначає засади розвитку туризму в Україні [1].

Цим Законом визначено основні принципи державної політики в туристичній сфері:

  • забезпечення доступності для всіх громадян, у першу чергу для інвалідів, ветеранів війни та праці, учасників бойових дій, дітей, жінок репродуктивного віку, хворих на туберкульоз тощо;
  • врахування попиту населення при розробці та затвердженні загальнодержавних і місцевих програм розвитку туризму;
  • економічного та раціонального використання ресурсів і забезпечення їх належної охорони;
  • сприяння перетворенню туристичного комплексу України у високорентабельну та конкурентоспроможну галузь економіки;
  • законодавчого та нормативно-правового визначення умов та порядку організації діяльності туристичної галузі [1].

Виходячи із викладеного сформулюємо основні проблеми розвитку туризму, що існують в Україні. Це передусім відсутність управлінської вертикалі в туристичній сфері у зв’язку з невизначеним спеціальним центральним органом виконавчої влади з питань туризму, також відсутність чіткої державної політики, спрямованої на розвиток туризму. Проблемою в управлінні туризмом є недосконалість правового регулювання у сфері управління розвитком туризму на регіональному та місцевому рівнях та відсутність планів комплексного розвитку туристичних зон.

В Україні досі залишається невизначеним центральний орган державної влади з питань курортів і розподіл функцій та повноважень щодо регулювання туристичною сферою на державному рівні, відсутність механізмів державного управління у регіонах. На даний час органами місцевого самоврядування тільки створюються відповідні самостійні підрозділи з питань туризму і курортів для розвитку внутрішнього туризму.

Відсутність системи контролю за діяльністю суб’єктів курортної сфери, повільні темпи зростання обсягів інвестицій у розвиток матеріальної бази туризму, невідповідність міжнародним стандартам якості надання послуг свідчать про недостатність державної підтримки та відсутності механізмів комплексного підходу до управління національним туристичним продуктом на внутрішньому і міжнародному ринку туристичних послуг.

Аналіз розвитку сільського зеленого туризму за останні роки свідчить про збільшення осіб, що надають послуги сільського зеленого туризму, поліпшується якість сервісу, зростає кількість додаткових послуг. Прикладом цього є збільшення кількості садиб сільського зеленого туризму до курортного сезону 2006 р. у Донецькій, Вінницькій, Івано-Франківській, Закарпатській областях [2].

Ресурсна база України має унікальний туристичний потенціал, спроможний забезпечити подальший розвиток національного туристичного продукту і вихід його на міжнародні ринки.

Найважливішим завданням на цьому шляху є забезпечення формування у сфері туризму сталої державної ідеології, спрямованої на раціональне і ефективне використання природних, історико-культурних та соціально-побутових ресурсів для розвитку в’їзного і внутрішнього туризму.

Крім того, необхідність розвитку цієї галузі в Україні, у тому числі в’їзного та внутрішнього туризму, зумовлена об’єктивною потребою збереження навколишнього середовища, природних ресурсів, культурної спадщини, людського потенціалу та його духовності, розв’язання проблем зайнятості та безробіття, що є сьогодні актуальним для малих міст України.

В основі до стратегії розвитку курортів як територій, де залежно від особливостей природних ресурсів, безумовно, має бути як санаторно-курортна (суто лікувальна) галузь, так і розвиватися сучасна курортно-рекреаційна індустрія, орієнтована на забезпечення якісного відпочинку.

Виникає необхідність переглянути характер використання майна та землі, що перебувають у державній та комунальній власності, дати врешті поштовх для серйозного розвитку регіональної туристичної економіки.

Для цього необхідно повною мірою виконати Закон України "Про туризм", створити сприятливий клімат для залучення інвестицій, провести прозору приватизацію на тендерній основі нерентабельних, непрацюючих туристично-рекреаційних зон.

Це сприятиме збереженню туристичних традицій України, розвитку загальнодержавного конкурентного внутрішнього ринку туристичних послуг, їх здешевленню та виходу на ринки країн СНГ та Європи. Внаслідок цього туристична галузь стане вагомим джерелом наповнення бюджетів усіх рівнів.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що ведеться постійна робота з організації та забезпечення реалізації покладених завдань у сфері туризму.

На 2007 р. не передбачено фінансування вкрай важливих для розвитку туристичної і курортної сфер України заходів, пов’язаних, насамперед, із створенням безпечних умов для туристів, підготовкою та участю у міжнародних та регіональних туристичних виставках в Україні та за кордоном, проведенням комплексної рекламно-інформаційної кампанії на основних зовнішніх ринках тощо.

Ситуація, що склалась, фактично призводить до зриву реалізації заходів Державної програми розвитку туризму в Україні на 2002-2010 роки та Програми розбудови туристичної інфраструктури за напрямами національної мережі міжнародних транспортних коридорів та основних транспортних магістралей у 2004-2010 рр., розробленої на виконання Закону України "Про комплексну програму утвердження України як транзитної держави у 2002-2010 роках".

Висновки. Сучасний стан розвитку туристичної індустрії в Україні не відповідає наявному потенціалу туристичних ресурсів, низькою є її економічна ефективність. Однією з основних причин такого становища є недостатній рівень теоретичного осмислення соціально-економічної суті туризму як суспільного явища та його економічної значимості як прибуткової галузі.

Функціонування туризму як специфічної галузі національної економіки базується на виробництві та споживанні туристичного продукту, що дає змогу зробити висновок про об’єктивне існування ринку туристичних послуг.

Перспективи подальшого дослідження полягають у тому, що проблема державного управління розвитком туризму недостатньо вивчена, а особливо механізми управління туристичної сферою у сучасних умовах. Політика формування ринку туристичних послуг має відповідати критеріям економічної результативності, соціальної ефективності та екологічної безпеки. Тому в подальшому слід дослідити механізми державного управління соціалізацією, екологізацією та інформатизацією туризму.

Джерела

1. 3акон України про туризм // http://zakon1. rada. gov. ua/cgi-bin/laws/main. cgi

2. Статистичний бюлетень "Туризм в Україні" / Державна туристична адміністрація України. - К., 2006. - 48 с.

3. Інформація "Про стан реалізації державної політики в туристичній та курортно-рекреаційній галузях у 2005 році - Ш кварталі 2006 р." // Матеріали Комітету Верховної Ради з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму. - 2006. - С. 127.

4. Гортенко I. О., Тарангул Л. Л. Економічні райони України: Посібник - К., 1999. -205 с.

5. Гуляев В. Г. Организация туристкой деятельности: Учеб. пособие / В. Г. Гуляев. - М.: Нолидж, 1996. - 312 с.

6. Євдокименко В. К. Регіональна політика розвитку туризму. Методологія формування, механізм реалізації / Ін-т регіон. дослідж. НАН України. - Чернівці: Прут, 1995. - 118 с.

7. Кифяк В. Ф. Організація туристичної діяльності в Україні: Навч. посіб. / В. Ф. Кифяк. - Чернівці: Книги - ХХІ, 2003. - 300 с.

8. Мацола В. І. Рекреаційно-туристичний комплекс України / Ін-т регіон. дослідж. НАН України. - Л., 1997. - 259 с.

9. Организация туризма: Учеб. пособие / Ред. Н. Кабушкин. - Минск: Новое знание, 2003. - 632 с.

10. Туризм і охорона культурної спадщини: український та польський досвід: Монографія / За заг. ред. Ю. Лебединського, В. Вакуленка, І. Валентюка, С. Коротич, М. Онисько. - К.: К. І. С., 2003. - 176 с.


10.04.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!