Osvita.ua Вища освіта Реферати Державне регулювання Залучення молоді до державного управління в Україні. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Залучення молоді до державного управління в Україні. Реферат

У рефераті подано відомості про методологічний аналіз шляхів оптимізації механізмів залучення молоді до державного управління в Україні

Необхідність розгляду проблеми залучення молоді до державного управління зумовлена кількома причинами, пов’язаними з об’єктивною вимогою зростання ролі людського фактора в державному управлінні.

Сьогодні в українському суспільстві відбувається процес зміни управлінських поколінь. Унаслідок біологічного віку та соціальних причин вирішувати нагальні проблеми державного розвитку належить передусім молоді. Залучення до системи управління молодих, професійно та морально підготовлених кадрів може стати одним із важливих чинників підвищення ефективності державного механізму.

Однак у молодих людей є одна важлива особливість: при всьому своєму прагненні до активної діяльності, вони далеко не одразу бувають до неї підготовлені і здатні. Щорічно до системи державного управління залучаються десятки тисяч молодих людей. І державі важливо знати, чи мають вони здібності до управління.

В усі часи слабких управлінців намагаються замінити більш підготовленими та позбавитися несумлінних. Але частіше за все це відбувається вже запізно, у тих випадках, коли фахівець повністю завалив справу, не виправдав покладених на нього сподівань, не зумів справитися зі своїми управлінськими функціями. Інакше кажучи, не виявив власну управлінську придатність.

Що ж це за управлінська придатність? Як визначити її наявність? В яких умовах вона найкраще проявляється? За якими критеріями відбирати молодь, спроможну гарантовано якісно виконувати управлінські дії? Якщо ми не з’ясуємо такі принципові питання, побудувати оптимальну модель відбору молоді для роботи в органах державної влади буде вкрай складно.

Аналіз наукової літератури свідчить, що існують різні підходи до вирішення цього завдання.

Західна практика підготовки менеджерів виходить з визначення, що управлінська здатність - "це особливість людини, яка дозволяє їй найкращим чином впоратися із завданою роботою або певною ситуацією" [1, с. 101]. Тому загальні розумові здібності та здатність брати на себе відповідальність є більш важливими для успішного управлінця, ніж, скажімо, знання за певним фахом, які можуть з плином часу застаріти.

У вітчизняній та російській науковій літературі, присвяченій методам виявлення управлінської здатності, найбільш дослідженим є аналіз підходів до аналізу діяльності керівників. Із усього розмаїття науковці виділяють такі основні методи оцінки: по-перше, за результатом діяльності [2; 3]; по-друге, за ефективністю управлінського рішення [4; 5]; по-третє, за власне управлінською дією - внеску керівника до загального підсумку роботи, який залежить від виконання службових функцій [1; 6; 7]. В узагальненому вигляді управлінська здатність виступає як комплекс знань, умінь та навичок, які б забезпечували успішну взаємодію учасників управлінського процесу зокрема та ефективність результатів управління взагалі.

Методики оцінки рівня управлінської придатності розглядаються, переважно, крізь призму тренінгів персоналу, посадових інструкцій, тестування, професійно-кваліфікаційних характеристик, атестації та інших моментів, спрямованих на оцінювання вже працюючих управлінців [2; 3; 7].

Що стосується досліджень власне проблеми залучення молоді до державного управління, то в Україні до останнього часу вона не перебувала в зоні уваги науковців та практиків. Сучасні дослідники розглядають проблеми участі молоді у державних справах ситуативно, частково, лише в контексті дослідження механізмів соціальної адаптації молоді, форм розвитку молодіжного руху, аналізу кількісного складу органів державної влади [8-10].

Невирішені раніше частини загальної проблеми. Тобто традиційні методи оцінки управлінського персоналу не зовсім придатні стосовно молоді, яка тільки збирається розпочати власну управлінську кар’єру. Адже відсутня база, яка може слугувати джерелом оцінки придатності - досвід роботи. Водночас спеціальних показників, розрахованих на вимір управлінського потенціалу молоді, не розроблено. На що ж потрібно спиратися і від чого відштовхуватися при відборі молоді для роботи в органи державної влади?

Потреба оптимізації механізмів залучення молоді до державного управління в Україні обумовлює мету дослідження - здійснення методологічного аналізу шляхів виявлення управлінської придатності молоді.

Розробка спеціальних показників виміру управлінської здатності молоді, а також пошук оптимальних механізмів її виявлення становить завдання дослідження.

Виклад основного матеріалу. Спочатку розглянемо, яким чином в Україні організаційно вирішуються питання відбору молоді до державного управління та державної служби.

Сам термін "молодь" у контексті правового регулювання державно-службових відносин практично не згадувався до початку 2000-х років.

У Законі України "Про державну службу" обумовлюється тільки граничний вік перебування на держслужбі, а мінімальний визначається загальноконституційною право- та дієспроможністю, тобто 18 років. Опосередковано зорієнтованими на молодь є ст. 19 та 28 згаданого Закону, які обумовлюють порядок стажування та складання кадрового резерву в органах державної влади [11].

Уперше проблема залучення молоді до державної служби була заявлена в Стратегії реформування системи державної служби в Україні, де вказувалось, що для запобігання рецидивам непрофесіоналізму та некомпетентності необхідно залучати на державну службу висококваліфікованих фахівців нової генерації [12].

Тільки у 2002 р. у Щорічній доповіді про становище молоді в Україні "Нове покоління незалежної України (1991-2001 роки)" вперше була актуалізована проблема недостатньої участі молоді в процесах управління державою [10, с. 138].

У 2003 р. була затверджена Програма підготовки та залучення молоді до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, створення умов для її професійного зростання, яка окреслила основні напрями діяльності держави у напрямі відбору молоді до державного управління [13]. Складовими цієї діяльності на сьогодні є:

  • а) вимоги, яким мають відповідати молоді особи, що претендують на певну управлінську посаду - обдарована молодь, лідери молодіжних громадських організацій, переможці регіональних конкурсів серед студентів профільних вузів;
  • б) організаційно-правові засоби виявлення управлінських здібностей - кадровий резерв, стажування; результатом позитивного проходження зазначених вище процесів є, як правило, надання зазначеним особам переваги під час участі в конкурсі на заміщення вакантних посад в органах державної влади або направлення на навчання до магістратури державного управління;
  • в) процедури та правила оцінки ділових та особистісних якостей претендентів - анкетування, характеристики-рекомендації, тестування, співбесіди, написання рефератів тощо.

У результаті сформованої практики до системного відбору потрапляють певні категорії молоді, які вже офіційно підтвердили свою перспективність для державного управління. Реальної перевірки управлінської здатності всіх інших претендентів на державні посади існуючі процедури забезпечити не в змозі.

Водночас, за даними Державного інституту розвитку сім’ї та молоді [14], кожного року корпус державної служби оновлюється молоддю на 20%. Це означає, що щорічно до нього вливається близько 50 тис. молодих людей, оцінка професійної придатності більшості з яких відбувається безпосередньо під час конкурсу. Разом з тим плинність кадрів в органах державної влади сягає тих самих 20% на рік. Тому експерти й звертають увагу на необхідність розробки чітких механізмів та методів відбору молоді до управлінської діяльності.

Таким чином, завдання полягає у виявленні управлінських здібностей у максимально більшої кількості молоді, аби мінімізувати потрапляння до державного управління непридатних або непідготовлених до цього виду суспільної діяльності людей.

Професійну придатність молодого управлінця важко визначити в загальних категоріях. Крім того, у молодої людини управлінські здібності перебувають ще у стадії розвитку, тому виділити й оцінити управлінську компоненту у чистому вигляді зі всього розмаїття особистісних рис, якостей, навичок - справа нелегка.

Саме поняття управлінської здатності як вміння здійснювати певну діяльність обумовлене специфікою прояву цієї властивості у різних сферах соціального життя, котра й визначає засоби виявлення показників, що свідчать про наявність здатності та допомагають оцінити її.

Оскільки здатність до управління як соціальне явище виявляється не просто в будь-якій діяльності, а в діяльності цілеспрямованій, активній, такій, що збігається з інтересами об’єкта дії, самого факту дії недостатньо для того, аби судити про прояв управлінських здібностей молоді. Таким свідченням може бути ціннісне ставлення людини до своєї діяльності - позитивне, байдуже або негативне.

Результат також далеко не байдужий для оцінки здатності моменту - він демонструє рівень відповідального ставлення до дії. Однак зовнішній результат не може бути єдиним покажчиком рівня управлінської спроможності, оскільки він не враховує індивідуальність прояву молодою людиною власних управлінських зусиль.

Мають місце й спроби запропонувати як критерій виміру управлінської здатності й інші показники. Наприклад, факт належності до громадської організації або відмінне навчання у ВНЗ [9]. Водночас для того аби оволодіти наукою та мистецтвом управління, тільки книжкових знань замало - "…навички управління виробляються не по-книжковому, не лекціями, не мітингами, а досвідом" [15, с. 70].

Одного показника взагалі недостатньо для підтвердження управлінської здатності молодої людини. Разом з тим просте поєднання цих показників також ще не говорить про зміст проявленої здібності. На наш погляд, при вирішенні проблеми критерію виміру управлінської здатності молоді необхідно враховувати такі вимоги:

  • по-перше, подібний критерій повинен фіксувати діяльний (активний) стан суб’єкта. Як зазначалося вище, управлінська здатність може бути виявлена, зафіксована та виміряна лише у реалізованому прояві - у вчинках, діях, прийнятті управлінського рішення, оскільки тільки в процесі дії людина проявляє свої ділові та морально-психологічні якості [1];
  • по-друге, критерій придатності має нести інформацію про те, що дії та вчинки молодої людини мають самодіяльний характер, є у тому чи іншому ступені усвідомленими - тобто спрямованими на вирішення конкретних завдань;
  • по-третє, критерій державно-управлінської придатності має відображати суспільну корисність практичної дії, її соціальну ефективність [3]. Нехтування цим критерієм робить управлінську діяльність невизначеною;
  • по-четверте, останній критерій придатності має оцінювати часовий фактор процесу виконання управлінської діяльності, а саме: свідчити про інтенсивність або екстенсивність її проявів, обсяг, тривалість затраченого часу затрат на певну управлінську дію, наслідки управлінських рішень по проходженні певного часового проміжку.

Отже, до показників, придатних для використання, відносять: якість дії, її тривалість, ціннісне ставлення до управлінської діяльності та її суспільна корисність. Зібрані у комплекс, вони визначають якісний і кількісний прояв управлінської здатності молоді, фіксують та допомагають виміряти її.

Це лише найнеобхідніші показники. Ймовірних показників, що можуть більш повно розкрити сутність поняття "управлінська здатність", значно більше (ступінь мотивації, психологічні та психофізичні особливості молодої людини, освітній та культурний рівень тощо). Однак ці індивідуальні показники мають уже додаткове значення.

Враховуючи ці міркування, ми приходимо до висновку про те, що роль загального критерію державно-управлінської придатності молоді має виконувати комплекс показників, що є необхідними й достатніми для того, аби зафіксувати наявність управлінської придатності, пересвідчитися у її суспільній спрямованості, виміряти її кількісні та якісні аспекти.

Таким чином, найбільш збалансованим видається підхід до оцінки управлінської здатності молоді з точки зору соціальної ефективності майбутньої управлінської дії. Як елементи він включає до себе і врахування затрачених зусиль на управління, і перевірку їх результативності у часовому вимірі, і виправдання (чи не виправдання) суспільних очікувань.

Подібний підхід передбачає оцінку діяльності майбутнього управлінця не за формальними ознаками (виконавська дисципліна, культурно-освітній рівень тощо), а з точки зору відповідності такої дії потребам та інтересам суспільства. Головним інтегральним критерієм управлінської здатності виступає суспільна корисність управління, інакше кажучи, міра ефективності дії людини щодо задоволення суспільних потреб та інтересів.

Здійснення перевірки розроблених теоретичних механізмів на практиці, виявлення управлінської придатності молоді на підставі запропонованих критеріїв потребують наявності факту суспільної діяльності молоді як чинника виявлення і оцінки управлінської придатності. Визнаним фактом [8-10] є те, що сьогодні молоді люди недостатньо залучаються до прийняття самостійних управлінських рішень, участі в громадському й політичному житті.

Подібний стан справ виник не в останню чергу внаслідок патерналістського ставлення держави до молоді, браку через це у молодих громадян компетентності та відповідальності, необхідних для прийняття рішень, відсутності у молодих людей віри у власні сили і можливість впливати на існуючу ситуацію [8; 9].

Відносно новим підходом у роботі з молоддю, який виник як реакція держави на ситуацію, що склалася останнім часом, є орієнтація на залучення молоді до процесів прийняття рішень. Молодіжна участь надає можливість на практиці, на власному досвіді навчитися правильно приймати рішення, аби набути необхідних знань, умінь та навичок.

Найбільш реально і широко молодь залучена до процесів прийняття рішень через участь у різноманітних громадських об’єднаннях - молодіжних та дитячих громадських організаціях, органах студентського самоврядування, студентських профспілках, молодіжних парламентах тощо. Узагальнено таку категорію можна позначити як суспільно-активна молодь. У сьогоднішніх умовах вона могла б стати реальним управлінським ресурсом Української держави.

Інноваційним механізмом виявлення управлінської здатності видається залучення юнаків і дівчат у рамках діяльності громадських структур до соціального проектування, яке у цьому випадку виступає певною моделлю управлінської діяльності та інструментом для прийняття рішень. Ефективність використання подібного методу обумовлена його специфікою: проекти надають можливість апробації ідей, концентрації індивідуальних та колективних зусиль, варіативності та пошуку оптимальних рішень.

Стратегічна мета проекту - забезпечити ефективне виконання конкретного виду цільової діяльності (громадської, наукової, культурологічної, спортивної тощо) за допомогою управлінських технологій. Відносно кінцевого результату, таким чином, управлінська та цільова діяльність складають єдність. Саме цей аспект проектної діяльності - можливість занурення молоді у реальні управлінські відносини - співзвучний нашому баченню розв’язання проблеми виявлення управлінського потенціалу молоді.

Таким чином, до наявних механізмів пропонується додати новий процес - виявлення придатності суспільно-активної молоді через виконання соціальних проектів. Удосконалена модель залучення молоді до державного управління схематично зображена автором на рисунку.

Висновки. Аналіз наукової літератури, нормативно-правових актів та експертних розробок свідчить, що єдиних стандартів виявлення управлінської здатності молоді не розроблено. Існуюча система залучення молоді до державного управління зорієнтована на обмежені кола молоді, яка вже довела свою перспективність для держави. Переважна частина молодих людей потрапляє до лав державного управління поза встановлених методів відбору. Недостатня задіяність молоді у реальних процесах прийняття рішень зумовлює необхідність пошуку нових методів виявлення та виміру управлінської здатності молоді. Можливим індикатором прояву управлінських можливостей молоді у сучасних умовах є виконання соціальних проектів.

Вважаємо, що запропонований механізм допоможе виявити та оцінити управлінський потенціал значної кількості молоді, яка претендує на заняття посад у системі органів державної влади.

На нашу думку, це сприятиме якісному оновленню персоналу, що унеможливить виникнення багатьох кризових ситуацій у сфері державного управління.

Подальша розробка даного напряму має полягати у встановленні суспільних передумов, які впливають на формування основних управлінських компетенцій (знань, умінь і навичок) у молодого покоління громадян України.

Джерела

1. Качество в ХХI веке. Роль качества в обеспечении конкурентноспособности и устойчивого развития / Под ред. Т. Конти, Ё. Кондо, Г. Ватсона. - М.: РИА "Стандарты и качество", 2005. - 280 с.

2. Оболенський О. Державна служба: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2003. - 344 с.

3. Сороко В. Оцінка ефективності діяльності державних службовців // Вісн. держ. служби України. - 2006. - № 2. - С. 20-26.

4. Мірчев М., Шереметов Г. Поліпшення результативності праці менеджерів з метою підвищення конкурентності організацій // Персонал. - 2005. - № 11. - С. 69-76.

5. Туренко Б. Г. Эффективность формирования кадров управления. - Иркутск: Изд-во ИГЭА, 2001. - 185 с.

6. Игнатов В. Г., Белолипецкий В. К. Профессиональная культура и профессионализм государственной службы: контекст и современность. - Ростов н/Д., 2000. - 256 с.

7. Кузьмин В. А. Формирование лидерских качеств менеджеров в процессе преобразований. - Саратов, 2001. - 47 с.

8. Головатый Н. Ф. Социология молодежи: Курс лекцій / Межрегион. академия упр. персоналом. - К.: МАУП, 1999. - 223 с.

9. Плотніков П. В. Партнерство молоді та органів влади - шлях до прискорення соціалізації. - Донецьк: Поліграфіст, 2001. - 330 с.

10. Нове покоління незалежної України (1991-2001 роки): Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні. - К.: Держ. ін-т проблем сім’ї та молоді, 2002. - 211 с.

11. Закон України про державну службу // Вісн. держ. служби України. - 1995. - № 1. - Ст. 4, 19, 28.

12. Про Стратегію реформування системи державної служби в Україні: Указ Президента України від 11 лют. 2000 р. № 208 // Офіц. вісн. України. - 2000. - № 16. - Ст. 665.

13. Про Програму підготовки та залучення молоді до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, створення умов для її професійного зростання: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 верес. 2003 р. № 1444 // Офіц. вісн. України. - 2003. - № 37. - Ст. 1997.

14. Вдосконалення шляхів залучення молоді до державного управління та державної служби / Є. І. Бородін, І. А. Жданова, І. С. Жданова та ін. - К.: Держ. ін-т розвитку сім’ї та молоді, 2006. - 112 с.

15. Абалкин Л. И. Стратегия управления. - М.: Политиздат, 1975. - 79 с.


10.04.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!