Osvita.ua Вища освіта Реферати Державне регулювання Формалізація стратегічного планування. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Формалізація стратегічного планування. Реферат

У рефераті подано відомості про методичний підхід до формалізації стратегічного планування у сфері забезпечення інформаційної безпеки

Складність розв’язання проблеми формування ефективної та науково обґрунтованої державної політики у сфері забезпечення інформаційної безпеки в сучасних умовах зміни ситуації у світі суттєво збільшується.

Водночас умови прогресивного розвитку України та усталеного розвитку суспільства вимагають підвищення ефективності та прогнозованості саме на довгострокову перспективу державної політики забезпечення інформаційної безпеки.

Одним із пріоритетних напрямів вирішення цієї проблеми є підвищення рівня наукового забезпечення шляхом розробки та впровадження сучасних методів, моделей та механізмів прийняття державних рішень у цій сфері.

За оцінками вітчизняних та міжнародних фахівців [1; 2; 5-8], саме за таких складних умов невизначеності та непередбачуваності застосування методів та механізмів стратегічного планування дає змогу отримувати кращі результати на відміну від інших підходів. При цьому основним об’єктом стратегічного планування є стратегії.

Саме тому останнім часом були розроблені або розробляються такі стратегічні документи, як Стратегія національної безпеки України, Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2006 -2015 роки тощо.

Зменшення рівня невизначеності та непередбачуваності при стратегічному плануванні досягається шляхом комплексного застосування процедур стратегічного моніторингу та аналізу, генерування одночасно кількох альтернативних варіантів стратегічних рішень та включення механізмів призупинення та корекції стратегій.

Але розробка вказаних та інших стратегічних документів здійснюється з порушенням базових принципів стратегічного планування:

  • не виконується принцип багатоальтернативності стратегічних рішень (органи державного управління обмежуються розробкою тільки якогось одного варіанта стратегії),
  • формування стратегічних рішень не базується на результатах стратегічного моніторингу та аналізу,
  • в механізмі реалізації стратегій відсутні процедури їх призупинення та корекції.

Крім того, ці документи не підтримуються реальними механізмами їх імплементації, недостатньо узгоджені з аналогічними загальнодержавними механізмами стратегічного планування інших сфер життєдіяльності суспільства та держави (не узгоджені між собою за часом, змістом, структурою документів та послідовністю процедур) тощо.

Тому розробка та впровадження методичного підходу до формалізації стратегічного планування у сфері забезпечення інформаційної безпеки сприяють систематизації інформації та знань відносно процесу, що досліджується.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемі формалізації стратегічного планування й управління вітчизняними та міжнародними експертами приділяється достатньо уваги [1; 2; 5-8]. При цьому найбільш системно методичні підходи щодо формалізації стратегічного планування у сфері забезпечення національної безпеки викладені у роботах [2; 5].

Запропоновані в цих роботах методичні підходи не повною мірою враховують особливості цього процесу у сфері забезпечення інформаційної безпеки, його системне узгодження з процесами стратегічного планування в інших сферах життєдіяльності держави та суспільства.

Невирішена раніше частина загальної проблеми. На наш погляд, відсутність єдиного методичного підходу до формалізації стратегічного планування у сфері державного управління забезпеченням інформаційної безпеки обмежує можливості щодо розробки та застосування формальних методів та моделей у ході формування та реалізації державної політики і державного управління у сфері забезпечення інформаційної безпеки, що призводить до зниження їх об’єктивності та ефективності.

Метою даної публікації є розробка методичного підходу до формалізації стратегічного планування у сфері державного управління забезпеченням інформаційної безпеки в інтересах підвищення об’єктивності та ефективності державного управління в цій сфері.

Виклад основного матеріалу. Стратегічне планування є перехідним процесом від формалізації державної політики до формалізації державного управління, тобто воно є похідною формулювання та формалізації більш загальних та тривалих процесів і тому має їх конкретизувати та деталізувати.

Особливістю стратегічного планування у сфері забезпечення інформаційної безпеки держави є також те, що інформаційна безпека одночасно входить до складу державної інформаційної політики та державної політики забезпечення національної безпеки. Тому її формалізація має базуватись на результатах формалізації кожної із зазначених державних політик, цільові функції яких не збігаються. Це зумовлює необхідність пошуку компромісних стратегічних рішень, що одночасно задовольняли б реалізації державної політики у цих сферах.

Формування стратегічних рішень у сфері забезпечення інформаційної безпеки має базуватись на результатах здійснення стратегічного моніторингу й аналізу в інформаційній сфері та їх аналогу в секторі безпеки - Огляду сектору безпеки.

До процесів, що передують стратегічному плануванню у сфері забезпечення інформаційної безпеки і результати формалізації яких мають бути обов’язково враховані, відносять:

  • формулювання, формування та офіційне схвалення систем національних цінностей, національних інтересів та національних цілей,
  • встановлення їх ієрархії, взаємозв’язку, взаємовпливу та виявлення і визначення переліку потенційних та реальних загроз (викликів), тенденцій їх розвитку,
  • формування системи критеріїв та індикаторів оцінки реалізації національних інтересів (цілей) та відповідного рівня загроз, системи показників оцінки ефективності державної політики та державного управління тощо.

Іноді до цієї послідовності процесів додають також процес формулювання та формалізації національної ідеї, з якого і має починатись формалізація державної політики в будь-якій сфері.

Вони мають бути визначені та закріплені в офіційних документах, що стосуються розвитку системи забезпечення національної безпеки, у тому числі забезпечення інформаційної безпеки. Серед цих документів можна виділити такі, що визначають концептуальні засади формування та реалізації державної політики, і такі, що визначають зміст, пріоритети, механізми державного управління у сфері забезпечення інформаційної безпеки (рис. 5).

Так, проект Стратегії інформаційної безпеки має формуватись на основі, насамперед, Стратегії національної безпеки України та Національної стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні і результатів Огляду сектору безпеки.

Подальша формалізація прийняття державних рішень включає таку послідовність процесів державного управління: формулювання головної мети та її формалізованого представлення у вигляді цільової функції, здійснення стратегічного прогнозування, програмування та планування, розробка бюджету. Деякі з фахівців включають у цю послідовність також процес проектування.

Формування головної мети стратегічного планування у сфері забезпечення інформаційної безпеки має враховувати результати попередніх етапів формалізації прийняття державних рішень, насамперед формалізації стратегічного планування у сфері забезпечення національної безпеки та стратегічного планування у сфері розвитку інформаційного суспільства.

Складність формалізації стратегічного планування у сфері забезпечення національної безпеки взагалі та інформаційної безпеки зокрема полягає насамперед у тому, що на сьогодні відсутнє однозначне офіційне визначення головної мети стратегічного планування в цій специфічній сфері, як і для інформаційної сфери, а також не визначено критерій (критерії) її досягнення.

Основними причинами цього є динамічні зміни тенденцій зовнішніх та внутрішніх умов, в яких відбувається розвиток системи забезпечення національної безпеки (СЗНБ) та інформаційної сфери, поширення застосування механізмів стратегічного планування на нові сфери життєдіяльності суспільства та держави, складність взаємозв’язків між різними сферами. З цим розвитком відбуваються відповідні зміни щодо змісту стратегічного планування та його головної мети і критеріїв її досягнення.

У подальшому в статті формалізацію стратегічного планування забезпечення інформаційної безпеки будемо розглядати з позицій державної політики та державного управління у сфері забезпечення національної безпеки держави [3; 4].

У стислому вигляді головну мету стратегічного планування у сфері державного управління забезпеченням інформаційної безпеки можна сформулювати як формування сукупності взаємопов’язаних стратегічних документів, що визначають мінімально припустимий та прийнятний рівні забезпечення інформаційної безпеки і раціональні шляхи його досягнення у визначеній стратегічній перспективі.

Виходячи з цього формулювання головну мету стратегічного планування можна також трактувати як вибір перспективної траєкторії - часової послідовності заходів, дій та рішень СЗНБ, що дають змогу з початкового стану найкращим чином згідно з визначеним критерієм (критеріями) досягти прийнятного рівня забезпечення інформаційної безпеки.

Визначення критерію (критеріїв) реалізації головної мети. У формулюванні головної мети визначено основний критерій її досягнення - прийнятний рівень забезпечення інформаційної безпеки Zп та нижню границю інтервалу його можливих значень - мінімально припустимий рівень забезпечення інформаційної безпеки Z*min.

При цьому Z*min (t) є фактично порогом рівня безпеки, нижче якого починається деградація інформаційної складової системи. Спроможність СЗНБ зберігати та розвивати значення необхідних параметрів вище порога Z*min (t) при суттєвій мінливості зовнішніх та внутрішніх деструктивних та дестабілізуючих факторів впливу, що загрожують спадом якості життя, сприяє усталеному розвитку суспільства та держави.

Прийнятний та мінімально припустимий рівні забезпечення національної безпеки можуть задаватись системою вищого рівня як у вигляді скалярних величин Zп, Z*min, які є інтегрованими (узагальненими) критеріями досягнення головної мети стратегічного планування, так і у вигляді відповідних векторів Zп, Z*min, параметри яких Zпk та Z*mink (k=1, …, K) – прийнятний і мінімально припустимий рівні забезпечення інформаційної безпеки для k-ї офіційно визначеної складової інформаційної безпеки. Можлива також ситуація, яка є основною, більш загальною і складною для СЗНБ, коли прийнятний та мінімально припустимий рівні забезпечення інформаційної безпеки мають визначатись безпосередньо в ході здійснення стратегічного планування.

На сьогодні рівень розвитку теорії державного управління у сфері забезпечення інформаційної безпеки не дозволяє отримувати кількісні значення величин Zп, Z*min на основі об’єктивних методів та моделей. Тому безпосередня їх оцінка можлива тільки на основі застосування суб’єктивних методів.

Спільно з основним критерієм при обґрунтуванні варіантів стратегічних рішень доцільно також використовувати критерій мінімуму ризику не досягти прийнятного рівня забезпечення інформаційної безпеки та обмеження на форму траєкторії кривої, що відповідає відібраному варіанту стратегічних рішень.

Визначення інтервалу стратегічного планування [t0; t0+Tсп] може бути нормативно задано для СЗНБ системою вищого рівня, або його значення необхідно знайти в ході стратегічного планування. В останньому випадку на вхід СЗНБ мають надаватись обмеження щодо можливих значень Tсп: Tсп min≤Tсп≤Tсп max. Величина Tсп min визначається витратами часу, що необхідні для підготовки та прийняття стратегічного рішення, а величина Tсп max - припустимим для СЗНБ рівнем ризику не досягти Zп: ∆Zп (t=t0+Tсп) ≤∆Z*. Для ситуації, що склалась в Україні сьогодні, величина Tсп для Стратегії інформаційної безпеки має визначатись виходячи зі строку дії Стратегії національної безпеки України та Основних засад розвитку інформаційного суспільства в Україні.

Результатами формалізації державної політики та державного управління, що необхідно використати при обґрунтуванні варіантів стратегічних рішень, також є прийнятний Zп, мінімально припустимий Z*min та максимально можливий (теоретичний) Z*max, рівні забезпечення інформаційної безпеки, множини національних цінностей {Iнц }, національних інтересів {Iні}, національних {Iц} та стратегічних {Iс} цілей, множина потенційних та реальних зовнішніх і внутрішніх загроз в інформаційній сфері {Fз (Fвз, Fзз) }, обмеження на ресурси W*, що можуть бути виділені державою для забезпечення інформаційної безпеки, та на U*ду управлінські (регуляторні) дії СЗНБ у цій сфері, насамперед нормативно-правового характеру, тощо.

За результатами здійснення Огляду сектору безпеки СЗНБ оцінуються інтервал поточного рівня забезпечення інформаційної безпеки з координатою центру інтервалу Zп (t=t0) =Z0 та його розміром ∆Zп (t=t0) =∆Z0, а також вимірюються конкретні значення рівнів потенційних та реальних внутрішніх Fвз і зовнішніх Fзз загроз (викликів та ризиків) реалізації національних інтересів (деструктивних дестабілізуючих факторів впливу на досягнення цільового стану).

Обґрунтування варіантів стратегічних рішень у сфері забезпечення інформаційної безпеки передбачає виконання низки таких процедур:

  • генерування альтернативних варіантів рішень;
  • попередній відбір найбільш імовірних та несуперечливих варіантів рішень (фільтрація);
  • відбір варіантів рішень для особи, що приймає рішення (ОПР).

Генерування альтернативних варіантів рішень здійснюється на базі суб’єктивних методів. Цей етап формалізації стратегічного планування має починатись із визначення кількості J альтернативних рішень, що мають генеруватись і які в будь-якому випадку мають бути не меншими від трьох та не більшими за дев’ять (3≤ J≤9).

Максимальне значення J=9 потужності множини {Zj (t) }, j=1, …, J альтернативних рішень обумовлено, насамперед, психофізіологічними можливостями експертів та ОПР щодо одночасного розгляду альтернативних варіантів стратегічних рішень, обмеженнями методу аналізу ієрархій, що доцільно використовувати при формуванні та дослідженні множини конкуруючих варіантів рішень, а також суттєвими витратами ресурсів та часу на розробку кожного з варіантів стратегічних рішень.

Мінімальне значення J=3 потужності множини {Zj (t) } альтернативних рішень, що мають генеруватись, визначається мінімально необхідними умовами забезпечення конкуренції між проектами стратегічних рішень. При цьому, як правило, формуються оптимістичний варіант, що відповідає досягненню прийнятного рівня забезпечення інформаційної безпеки, песимістичний варіант – зберігає існуючий рівень забезпечення інформаційної безпеки та основний (нейтральний) варіант - найбільш імовірний проект альтернативних рішень, які надаються ОПР для прийняття остаточного рішення. Результатом генерування альтернативних варіантів стратегічних рішень є формування множини {Zj (t) }.

У ході генерування альтернативних рішень необхідно сформувати таку множину траєкторій, які б з’єднували між собою Z0 та Zп, відповідали визначеним обмеженням та критеріям.

Побудова альтернативних варіантів траєкторій Zj (t), j=1, …, J здійснюється шляхом вирішення прямої та зворотної задач і базується на цільовій функції головної мети стратегічного планування. За результатами формалізації проблеми стратегічного планування у сфері забезпечення національної безпеки було розроблено [4] відповідну цільову функцію, декомпозиція якої дає змогу сформувати цільову функцію стратегічного планування у сфері забезпечення інформаційної безпеки Z{. }. Аналогічно на основі цільової функції стратегічного планування у сфері розбудови інформаційного суспільства також формується функція Z{. }. Але ці дві цільові функції в загальному випадку можуть не збігатися між собою за системами критеріїв, обмежень, факторів впливу та зв’язків між ними тощо, що потребує в подальшому пошуку компромісних рішень.

Генерування альтернативних варіантів рішень передбачає застосування процедур генерування альтернатив у "широкому" та "вузькому" стробах. Доцільно починати з проектування альтернатив у "широкому" стробі, що визначають принципову спрямованість державної політики, зменшують спектр конкуруючих альтернатив для ОПР і, як правило, об’єднують політичні пріоритети із завданнями державного управління, оперативні та тактичні рішення із стратегічними тощо.

Перша Z1 (t) з альтернатив у "широкому" стробі формується в ході вирішення прямої задачі, згідно з умовами якої вважається, що на інтервалі стратегічного планування зберігаються попередньо виявлені тенденції змін зовнішніх та внутрішніх факторів впливу на процес забезпечення інформаційної безпеки або відбувається взаємна компенсація змін цих тенденцій. Траєкторія Z1 (t), що відповідає цьому варіанту рішення, фактично є результатом моделювання прямого процесу (саморозвитку ситуації) шляхом прогнозування її початкового стану Z0 на інтервалі стратегічного планування з метою виявлення можливості досягнення бажаного стану Zп без здійснення спеціальних заходів управління з боку СЗНБ.

За результатами моделювання здійснюється перевірка досягнення траєкторії Z1 (t) попередньо визначеному системою вищого рівня значенню Zп прийнятного рівня забезпечення інформаційної безпеки в момент t=t0+Tсп: Z1 (t=t0+Tсп) ≥Zп.

Якщо виявиться, що ця умова не виконується, то це свідчить про невідповідність існуючої стратегії СЗНБ вимогам державної політики щодо забезпечення Zп прийнятного рівня забезпечення інформаційної безпеки.

Вирішення зворотної задачі доцільно розпочинати з генерування наступної за складністю альтернативи - проектування траєкторії Z2 (t), що відповідає стратегії збереження незмінною державної політики забезпечення інформаційної безпеки при змінах ресурсів. Результатом зворотної задачі має стати уточнення вектора обмежень W* на ресурси, що держава спроможна виділити для забезпечення інформаційної безпеки, а саме - збільшення обсягів ресурсів для СЗНБ та їх розподіл між складовими інформаційної безпеки тощо. Здійснюється перевірка для траєкторії Z2 (t= t0+Tсп) ≥Zп.

Якщо ця умова не виконується і для Z2 (t), то має генеруватись наступна альтернатива в "широкому" стробі Z3 (t), в рамках якої поряд зі змінами ресурсів можуть уточнюватися деякі національні цілі, їх ієрархія, прийнятний рівень Zп, обмеження U*ду на функцію державного управління, відбуватись часткові зміни у державній політиці забезпечення інформаційної безпеки тощо. Цей процес формування та фільтрації альтернатив у "широкому" стробі є ітераційним і зупиняється після відбору такої альтернативи Zj (t), j=1, …, J, для якої вперше виконуються умови "фільтрації.".

У подальшому для відібраної альтернативи Zj (t) шляхом ітераційного пошуку з урахуванням притаманних саме цій альтернативі цільової функції, набору змінних, а також згідно з визначеними критеріями, обмеженнями та умовами здійснюється генерування та відбір альтернатив у "вузькому" стробі. Конкретне значення потужності множини альтернатив, що мають генеруватись для j-ї альтернативи у "вузькому" стробі, обмежується також інтервалом 3≤ I ≤9.

Фільтрація є обов’язковою процедурою формування державної політики та реалізації державного управління у сфері забезпечення національної безпеки і в загальному випадку має передувати стратегічному плануванню. Її головне призначення полягає у відборі таких проектів політичних та адміністративно-управлінських рішень, що не суперечать зовнішнім та внутрішнім обмеженням.

Генерування та фільтрацію альтернатив у "широкому" стробі забезпечують попередній відбір найбільш імовірних, несуперечливих та масштабних варіантів рішень при стратегічному плануванні, що, наприклад, відповідають розробленню проектів стратегій, концепцій загальнодержавних програм тощо.

Генерування альтернатив у "вузькому" стробі включає аналогічні операції, як і для "широкого" стробу: визначення кількості альтернатив та формування відповідної їй сукупності альтернатив. У результаті такого генерування для відібраної альтернативи, шляхом вирішення зворотної задачі, має бути побудована гама часткових траєкторій. Альтернативи "вузького" стробу спрямовані на більш точну "настройку" відповідних альтернатив "широкого" стробу, відображають оперативні та тактичні рішення (розробку програм, проектів, планів, заходів, бюджетів тощо), що розкривають, конкретизують та деталізують відповідні стратегічні рішення "широкого" стробу.

Фільтрація альтернатив Zji (t) у "вузькому" стробі. За результатами генерування та фільтрації альтернатив у "широкому" і "вузькому" стробах формується множина альтернатив {Zβ}, що мають досліджуватись у ході здійснення процедури відбору основних варіантів рішень для ОПР. При цьому можливі такі випадки:

  • {Zβ} включає тільки одну альтернативу, що надається безпосередньо до ОПР, як проект реалістичного стратегічного рішення, з урахуванням якого розробляються проекти песимістичного і оптимістичного рішень;
  • {Zβ} включає кілька конкуруючих альтернатив, на основі яких у ході здійснення процедури відбору основних варіантів рішень для ОПР формуються проекти песимістичного, реалістичного і оптимістичного рішень;
  • {Zβ} є пустою множиною, що вказує на необхідність генерування наступної альтернативи в "широкому" стробі..

Форма траєкторій Z (t) несе в собі важливу інформацію і має велике значення при формуванні множини основних альтернатив, оскільки при інших рівних умовах перевага віддається траєкторіям, що мають увігнуту форму та позитивне значення похідної на інтервалі [t0;t0+Tсп]. Саме така форма траєкторій Z (t) відповідає усталеному розвитку суспільства та держави. Тому увігнутій кривій (траєкторії) Z1 (t) має відповідати краще стратегічне рішення згідно із зазначеним критерієм, ніж для траєкторій Z2 (t) і Z3 (t), оскільки і після завершення часу, що виділено на реалізацію цієї стратегії, зберігається тенденція на збільшення рівня забезпечення інформаційної безпеки.

Врахування рівня невизначеності початкового та прийнятного рівнів забезпечення інформаційної безпеки, а також динаміки змін рівня невизначеності на інтервалі [t0;t0+Tсп] передбачає представлення зазначених величин та процесу у вигляді інтервалів Z*0, Z*п та "діапазону" D (z, t) відповідно.

Розміри інтервалів Z*0, Z*п та "діапазону" D (z, t) обумовлені похибками вимірювання при здійсненні стратегічного моніторингу та аналізу, неможливістю врахування усіх факторів впливу на СЗНБ і зв’язків між ними тощо. Кожному стратегічному рішенню відповідає своя траєкторія Z (t) та "діапазон" D (z, t), розмір якого є одним з критеріїв відбору альтернатив - кращим рішенням відповідає "діапазон" з найменшим розміром за інших рівних умов.

У загальному випадку залежно від умов задачі стратегічного планування інтервали Z*0, Z*п та траєкторія Z (t), "діапазон" D (z, t) можуть бути як скалярними величинами та функціями, так і векторами та векторними функціями відповідно.

Відбір основних варіантів рішень для ОПР передбачає здійснення пошуку альтернативи, що є кращою згідно з визначеним критерієм (критеріями), та формування на її основі для ОПР як мінімум песимістичного, оптимістичного та реалістичного варіантів стратегічних рішень.

Пошук кращої альтернативи серед альтернатив, що пройшли фільтрацію в "широкому" та "вузькому" стробах, здійснюється поетапно згідно зі встановленою ієрархією критеріїв і за умови, що до складу множини {Zβ} увійшло не менше двох траєкторій.

По-перше, відбирається траєкторія, що відповідає домінуючому критерію, тобто має максимальне значення рівня забезпечення інформаційної безпеки серед інших траєкторій.

По-друге, якщо домінуючий критерій одночасно виконується для кількох траєкторій, тоді здійснюється вибір альтернативи за наступним за значущістю критерієм: мінімального за розміром "діапазону".

По-третє, якщо після виконання двох попередніх етапів все ж таки не вдається впевнено відібрати необхідну траєкторію Zji (t), то застосовується останній критерій, що базується на аналізі їх форми: випукла (увігнута) та підйом (спуск). Перевага віддається траєкторії Zji (t), що має увігнуту форму та збільшує своє значення на інтервалі стратегічного планування за інших рівних умов, тобто відповідає умовам позитивного значення її першої та негативного значення її другої похідних на інтервалі стратегічного планування.

Таким чином, у результаті пошуку альтернативи, що є кращою згідно з визначеними критеріями, відбирається альтернатива, яка вважається проектом реалістичного Zреал (t) рішення. У разі, коли хоча б одна із зазначених умов не виконується, пошук проекту реалістичного стратегічного рішення суттєво ускладнюється, а саме рішення передбачає компроміс між вищевказаними критеріями.

Висновки. У запропонованому в статті методичному підході вперше комплексно враховані такі специфічні особливості стратегічного планування у сфері державного управління забезпеченням інформаційної безпеки, як: її одночасна належність до політики забезпечення національної безпеки та інформаційної політики, "інтерфейсна" роль стратегічного планування між державною політикою та державним управлінням, сформульовано та сформовано цільову функцію і систему критеріїв її досягнення, а також правило обґрунтування проектів стратегічних рішень тощо.

Розроблений методичний підхід не є специфічним тільки для сфери забезпечення інформаційної безпеки, і тому після уточнення головної мети стратегічного планування для відповідної сфери, критеріїв (критерію) та показників її досягнення, умов та обмежень може бути поширений на інші сфери національної безпеки, загалом на інші сфери життєдіяльності держави та суспільства.

Перспективи подальших розвідок у даному напрямі. В подальшому передбачається здійснити дослідження щодо розробки методу обґрунтування варіантів стратегічних рішень та комплексної моделі стратегічного планування у сфері державного управління забезпеченням національної безпеки.

Джерела

1. Ансофф И. Стратегическое управление: Сокр. пер. с англ. - М.: Экономика, 1989. - 520 с.

2. Бегма В. М., Загорка О. М., Косевцов В. О., Шемаєв В. М. Стратегічне управління військово-технічним співробітництвом в інтересах застосування воєнної безпеки України: Монографія / За заг. ред. І. С. Руснака. - К.: ПІНБ; НАОУ, 2005. - 228 с.

3. Богданович В. Ю. Теоретические основы анализа проблем национальной безопасности государства в военной сфере: Монография. - К.: Основы, 2006. - 296 с.

4. Богданович В. Ю., Семенченко А. І. Методичний підхід до формалізації стратегічного планування у сфері державного управління забезпеченням національної безпеки держави України // Вісн. НАДУ. - 2006. - № 4.

5. Брайсон Джон М. Стратегічне планування для державних та неприбуткових організацій / Пер. з англ. А. Кам’янець. - Л.: Літопис, 2004. - 352 с.

6. Горбулін В. П., Качинський А. Б. Методологічні засади розробки стратегії національної безпеки // Стратег. панорама. - 2004. - № 3. - С. 15-24.

7. Клиланд Д., Кинг В. Системный анализ и целевое управление: Пер. с англ. - М.: Совет. радио, 1974. - 280 с.

8. Саати Томас. Принятие решений: Метод иерархий. - М.: Радио и связь, 1993. - 320 с.


07.04.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!