Osvita.ua Вища освіта Реферати Державне регулювання Зовнішньоекономічні зв’язки: лібералізація та організація. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Зовнішньоекономічні зв’язки: лібералізація та організація. Реферат

"Концепція переходу до ринкової економіки" метою зовнішньоекономічної діяльності визначила: втілення в життя власної зовнішньоекономічної політики виходячи з інтересів економіки республіки; забезпечення потреб внутрішнього ринку за рахунок імпорту в товарах, що є дефіцитними, та забезпечення вигідного експорту продукції, виходячи з внутрішніх потреб; активне залучення іноземних інвестицій, технологій, досвіду до структурної перебудови народного господарства

Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) мала базуватись на таких принципах:

  • пріоритетність у зовнішньоекономічних відносинах міжнародних угод та норм міжнародного права;
  • взаємовигідність міжнародних економічних відносин;
  • рівність можливостей всіх господарюючих суб’єктів вступати в зовнішньоекономічні зносини відповідно до законодавства.

Всі учасники ЗЕД мають право створювати валютні фонди. Власники їх мають право продавати, у тому числі на валютних аукціонах і біржах, обмінювати, надавати в кредит або в користування валютні кошти, що їм належать, робити за їх рахунок добровільні внески у спільні та громадські фонди, акціонерні та інші товариства.

Всі підприємства та державні установи можуть вільно купувати валютні кошти, в тому числі на валютних аукціонах та біржах, отримувати їх у кредит або в користування та направляти їх у власні валютні фонди.

Виручка від експортно-імпортних операцій зараховується на рахунки господарюючих фізичних і юридичних осіб і вилучатись без їх згоди не може.

Розпорядником державного валютного фонду є Кабінет Міністрів України. Основні напрямки використання коштів з нього затверджуються Верховною Радою.

Україна несе відповідальність за зобов’язаннями по ЗЕД щодо іноземних держав, зарубіжних фірм та міжнародних організацій лише за угоди, укладені Верховною Радою та Кабінетом Міністрів України.

Режим ліцензування або квотування експорту, імпорту та інших форм зовнішньоекономічних операцій може встановлюватись у випадках, коли їх здійснення може призвести до порушення рівноваги на внутрішньому ринку, в разі різкого погіршення платіжного балансу республіки або досягнення встановленого Верховною Радою рівня зовнішньої заборгованості, а також виходячи з державних інтересів республіки у відносинах з іншими країнами.

Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (16.04. 1991 р.) визначає засади регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) після відміни монополії зовнішньої торгівлі та валютної монополії.

Вводиться принцип свободи зовнішньоекономічної діяльності, що полягає в праві суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати в зовнішньоекономічні зв’язки, здійснювати її в будь-яких формах, що прямо не заборонені чинними законами, виключному праві власності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності.

Регулювання ЗЕД має на меті:

  • забезпечення забалансованості та рівноваги внутрішнього ринку України;
  • стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, в тому числі зовнішньоекономічних зв’язків суб’єктів ЗЕД;
  • створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.

Верховна Рада:

  • приймає, змінює та скасовує закони, що стосуються ЗЕД;
  • затверджує головні напрями зовнішньоекономічної політики;
  • розглядає, затверджує та змінює структуру органів державного регулювання ЗЕД; укладає міжнародні договори;
  • встановлює спеціальні режими ЗЕД на території України;
  • затверджує списки товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензування або забороняється.

Кабінет Міністрів:

  • здійснює координації діяльності міністерств, комітетів, відомств з питань ЗЕД, торгівельних представництв України за кордоном;
  • приймає нормативні акти з питань ЗЕД; проводить переговори та укладає угоди з питань ЗЕД, забезпечує виконання міжнародних договорів;
  • забезпечує складання платіжного балансу, зведеного валютного плану, здійснює плани щодо раціонального використання коштів Державного валютного фонду.

Національний банк України:

  • здійснює зберігання і використання золотовалютного резерву та інших державних коштовностей, які забезпечують платоспроможність України;представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших держав, міжнародними банками та іншими фінансово-кредитними установами та укладає відповідні міжбанківські угоди;
  • регулює курс гривні до грошових одиниць інших держав;
  • здійснює облік і розрахунки по даних і одержаних державних кредитах і позиках, проводить операції з централізованими валютними резервами, які виділяються з Державного валютного фонду в розпорядженні Національного банку.

Міністерство зовнішньоекономічної зв’язків:

  • забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійснені суб’єктами ЗЕД виходу на зовнішній ринок, координацію їх ЗЕД, в тому числі відповідно до міжнародних договорів України;
  • здійснює контроль за додержанням всіма суб’єктами ЗЕД чинних законів та умов міжнародних договорів України;
  • здійснює заходи нетарифного регулювання ЗЕД, зокрема реєстрацію учасників ЗЕД., реєстрацію окремих видів контрактів.

Державне управління митного контролю здійснює митний контроль згідно з чинними законами.

Антимонопольний комітет здійснює контроль за додержанням суб’єктами ЗЕД антимонопольного законодавства.

До органів місцевого управління ЗЕД належать:

  • місцеві ради народних депутатів та їх виконавчі та розпорядчі органи;
  • територіальні підрозділи (відділення) органів державного регулювання ЗЕД.

Державне замовлення на виробництво, експорт і імпорт товарів розміщується державними органами управління та місцевими Радами народних депутатів, як правило, на конкурсній основі. Суб’єкти ЗЕД приймають державні замовлення виключно на добровільних засадах на умовах і в обсязі, які визначаються контрактами, що укладаються між цими суб’єктами та державним замовником.

Закон визначає засади, на яких здійснюється захист вітчизняного виробника: принципи митного регулювання, ліцензування квотування зовнішньоекономічних операцій, умови заборони окремих видів експорту та імпорту, порядок встановлення і використання технічних, фармакологічних, санітарних, фітосанітарних, ветеринарних та екологічних стандартів та вимог.

Закон визначає також вимоги до зовнішньоекономічних контрактів, правила введення розрахунків, кредитування та страхування зовнішньоекономічних операцій., спеціальних імпортних процедур, загальні засади відповідальності суб’єктів ЗЕД.

Закон України "Про торгово-промислові палати в Україні". Прийнятий (2.12. 1997 р).

Завданням торгово-промислових палат (ТПП) є:

  • сприяння розвиткові зовнішньоекономічних зв’язків, експорту українських товарів і послуг, подання практичної допомоги підприємцям у проведенні торговельно-економічних операцій на внутрішньому та зовнішньому ринках, освоєні нових форм співробітництва;
  • представлення інтересів членів палати з питань господарскої діяльності як в Україні, так і за її межами;
  • організація взаємодії між суб’єктами підприємницької діяльності, координація їх взаємовідносин з державою в особі її органів;
  • участь в організації в Україні і за кордоном професійного навчання і стажування фахівців-громадян України з питань підприємництва, розвитку конкуренції, а також у розробленні та реалізації державних і міждержавних програм у цій галузі;
  • сприяння в організації структури інформаційного обслуговування підприємництва;
  • надання послуг для здійснення комерційної діяльності іноземним фірмам та організаціям;
  • надання довідково-інформаційних послуг, основних відомостей, що не є комерційною таємницею, про діяльність українських підприємців і підприємців зарубіжних країн згідно з національним законодавством, сприяння поширенню, зокрема через засоби масової інформації, знань про економіку і науково-технічні досягнення, законодавство, звичаї та правила торгівлі в Україні і зарубіжних країнах, можливості зовнішньоекономічного співробітництва українських підприємств;
  • встановлення і розвиток зв’язків з іноземними підприємцями, а також організаціями, що об’єднують або представляють їх, участь у роботі міжнародних неурядових організацій;
  • сприяння розвитку торгових та інших чесних звичаїв у підприємницькій діяльності, участь у підприємницькій діяльності, участь у розроблені правил професійної етики у конкуренції для різних форм підприємницької діяльності, галузей економіки, спілок та об’єднань підприємців;
  • виконання інших завдань, передбачених статутом ТПП.

Закон України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" (23.12. 1998 р.) визначає бартерну операцію в галузі ЗЕД як один з видів експортно-імпортних операцій, оформлених бартерним договором або договором із змішаною формою оплати, яким частково оплата експортних (імпортних) поставок передбачена в натуральній формі, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами у будь якому поєднані, не опосередкований рухом коштів у готівковій або безготівковій формі.

Закон визначає правила оцінки товарів за бартерними угодами, умови заборони обміну певних товарів, порядок яких визначається КМУ (високоліквідні товари). Встановлено, що товари, які імпортуються за бартерним договором, підлягають ввезенню на митну територію України не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення товарів, що фактично експортовані за бартерним договором (визначаються також виключення з цього правила).

Закон встановлює конкретну відповідальність за порушення строків ввезення товарів (0,3% вартості недоодержаних товарів). Загальний розмір пені не може перевищувати розміру заборгованості.

Закон України "Про операції з давальницькою сировиною" (15.09. 1995 р.) визначає давальницьку сировину як сировину, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, вивезені на митну територію України іноземним замовником (чи закуплені іноземними замовниками на іноземну валюту в Україні) або вивезенні за її межі українським замовником для використання в виробленні готової продукції з наступним поверненням всієї продукції або її частини до країни власника (чи реалізацію в країні виконавця замовником або за його дорученням виконавцем), або вивезенням до іншої країни. Готова продукція може реалізуватись в Україні, якщо давальницька сировина, з використанням якої вироблено цю продукцію, ввезена іноземним замовником на митну територію України чи закуплена іноземним замовником за іноземну валюту в Україні.

Право власності на імпортовану давальницьку сировину та вироблену з неї готову продукцію належить іноземному замовнику. Сплата ввізного мита, податків та зборів (крім митних зборів) проводиться українським виконавцем шляхом видачі простого векселя державній податковій інспекції з термінам платежу, що дорівнює терміну здійснення операції з давальницькою сировиною, але не більше як на 90 календарних днів з моменту оформлення ввізної вантажної декларації. Вексель погашається у разі вивезення готової продукції, або її реалізації на території України.

Готова продукція, що вироблена з давальницької сировини, закупленої іноземним замовником на митній території Україні, і належить йому, при вивезенні з митної території України не обкладається вивізним (експортним) митом, іншими податками та зборами (крім митних зборів), які сплачуються при експорті товарів з України.

Якщо давальницька сировина вивозиться за межі митної території України підлягає обкладенню вивізним митом, податками та зборами, їх сплата (крім митних зборів) проводиться шляхом видачі простого векселя з відстроченням платежу на період здійснення операцій з давальницькою сировиною, але не більш як на 90 днів з моменту оформлення вивізної вантажної митної декларації. Вексель погашається вразі ввезення готової продукції або повернення валової виручки. Готова продукція, вироблена з давальницької сировини українського замовника, що ввозиться на митну територію України, звільняється від обкладання ввізним митом, податками та зборами (крім акцизних та митних зборів), які справляються при імпорті товарів і не підпадає під режим ліцензування і квотування.

Декрет КМУ "Про квотування і ліцензування експорту товарів (робіт, послуг)" та затверджене цим Декретом "Положення про порядок реалізації квот і видачі ліцензій на експорт товарів в 1993 році" встановлюють, що:

  • здійснення ЗЕД суб’єктами підприємницької діяльності не потребує державної реєстрації їх як учасників ЗЕД;
  • рішення про запровадження режиму ліцензування та квотування експорту (імпорту) приймається КМУ з визначенням списку конкретних товарів, що підпадають під режим ліцензування та квотування, і строків дії цього режиму;
  • товари, що експортуються в межах квот, не обкладаються митом;
  • квоти на експорт затверджуються КМУ, реалізуються Міністерством зовнішніх економічних зв’язків; ліцензії видаються на основі отримання ними або підтвердження про сплату ними візитного мита.

Безоплатній видачі підлягають квоти на експорт, що здійснюються в межах державного замовлення чи державного контракту; решта квот підлягають аукціонному продажу.

Декрет КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (19.02. 1993 р.) встановлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних організацій і функції банків та інших кредитно-фінансових установ в регулюванні валютних операцій порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Декрет починається з визначення категорій: валютні цінності, іноземна валюта, монетарні метали, валюта України, валютні операції, уповноважений банк, конвертована валюта, резиденти, нерезиденти.

Декрет встановлює, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України. Усі надходження на користь резидентів в іноземній валюті підлягають обов'язковому продажу через уповноважені банки на міжбанківському валютному ринку. Уповноважені банки продають валюту на протязі 5 днів з моменту зарахування таких надходжень її на кореспондентські рахунки. Кошти у валюті України, виручені від продажу іноземної валюти, підлягають відрахуванню резидентам на протязі двох днів з моменту зарахування зазначених коштів на баланси цих банків.

Обов’язковому продажу не підлягають:

  • куплена на міжбанківському валютному ринку валюта – протягом терміну, встановленим валютним законодавством для розрахунків з нерезидентами;
  • кошти, одержані фізичними особами, за винятком коштів від підприємницької діяльності;
  • кошти, які забезпечують розрахунки з нерезидентами – на час здійснення цих розрахунків.

Валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю. Валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов’язковому декларуванню в Національному банку України. Розрахунків в іноземній валюті між резидентами і нерезидентами здійснюють оплату праці резидентів виключно в валюті України. Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торгівельного обороту у валюті Україні допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Валютний (обмінний) курс встановлюється Національним банком України за погодженням з КМУ. Офіційні валютні резерви встановлюються, утримують і використовуються Національним банком України для підтримування валютного (обмінного) курсу валюту України.

КМУ формує Державний валютний фонд України шляхом купівлі на валюти на міжбанківському валютному ринку за рахунок коштів Держбюджету, Місцеві адміністрації, виконкоми місцевих Рад формують місцеві валютні фонди за рахунок коштів місцевих бюджетів шляхом купівлі валюти на міжбанківському валютному ринку.

Національний банк видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій. Генеральні ліцензії видаються на весь період режиму валютного регулювання уповноваженим банкам та іншим кредитно-фінансовим органам, на здійснення валютних операцій. Індивідуальні ліцензії видаються на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (23.09. 1994 р.) встановлює терміни використання валюти.

Валютну виручку зараховують на валютні рахунки резидентів у терміні, визначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення.

Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів, потребують індивідуальної ліцензії Нацбанку України.

Резиденти, які купують іноземну валюту для виконання зобов’язань перед не резидентами, зобов’язані перерахувати такі суми на протязі 5 робочих днів. З моменту зарахування валюти на валютні рахунки резидентів.

За кожний день прострочення пеня складає 0,3% від суми неодержаної виручки.

Декрет КМУ "Про режим валютних розрахунків громадян в уповноважених банках України" (02.12. 1992 р.) встановлює, що рахунки в іноземній валюті відкриваються громадянам без підтвердження джерел одержання валютних коштів; видача коштів з цих рахунків здійснюється без обмежень; доходи, одержані від розміщення коштів на рахунках, не оподатковуються; залучені кошти можуть бути продані лише за згодою інших власників.


06.04.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!