Osvita.ua Вища освіта Реферати Державне регулювання Регіональні програми зайнятості. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Регіональні програми зайнятості. Реферат

Основна мета програми зайнятості. Зміст територіальної програми зайнятості. Організація розробки та реалізації регіональної програми зайнятості

У статті 3 Закону України "Про зайнятість населення" одним з основних принципів державної політики зайнятості населення визначено координацію діяльності у сфері зайнятості з іншими напрямами економічної і соціальної політики на основі державної і регіональних програм зайнятості. Таким чином, програми зайнятості допомагають об'єднати для вирішення проблем зайнятості зусилля працівників органів державної виконавчої влади, державної служби зайнятості, представників профспілкових організацій та організацій роботодавців.

Основна мета територіальних програм зайнятості — сприяти працевлаштуванню та раціональній суспільне корисній зайнятості працездатного населення і запобігання масовому безробіттю шляхом здійснення активної політики на ринку праці та подання соціальної та матеріальної підтримки громадянам, що потребують соціального захисту.

Територіальні програми зайнятості всіх територіально-адміністративних одиниць України є складовою державної програми зайнятості. Тому вони розробляються за типовими єдиними формами і у встановлений термін з обов'язковим дотриманням принципів системного підходу до вирішення проблем зайнятості. Для цього Державним центром зайнятості розробляються методичні рекомендації щодо розробки територіальних програм зайнятості населення Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Наказом Міністра праці від 23 липня 1993 р. № 53 були затверджені ці методичні рекомендації. У 1996 р. до них було внесено певні зміни. У зв'язку з тим, що у 2000 р. закінчувався строк дії Державної програми зайнятості на 1997-2000 pp., підготовка до розробки нової програми почалася з випуску нових методичних рекомендацій, які б відповідали змінам у соціально-економічному розвитку нашої держави і сучасному становищу на ринку праці.

Такі рекомендації були підготовлені до кінця першого півріччя 2000 p., і 7 березня 2001 р. було затверджено Законом України № 3076-ІП Державна програма зайнятості населення на 2001-2004 pp.

Основні завдання, на вирішення яких спрямовані державна і територіальні програми зайнятості, викладені у п. 2 ст. 14 Закону України "Про зайнятість населення". Місцеві органи державної виконавчої влади та державної служби зайнятості творчо вирішують ці завдання відповідно до умов свого регіону, керуючись єдиними методичними формами таблиць для додатків.

Територіальні програми зайнятості звичайно складаються з пояснювальної записки та переліку програмних дій щодо сприяння зайнятості та соціального захисту населення, а також додатків.

У пояснювальній записці у стислій формі узагальнюється становище на ринку праці відповідного регіону, при цьому обов'язковим елементом є розрахунковий прогнозний баланс ринку праці. Передбачено також єдині методичні підходи до розробки балансу ринку праці. Програмні дії щодо реалізації завдань, визначених у п. 2 ст. 14 Закону України "Про зайнятість населення", методичні рекомендації пропонують викласти в її розділах. У цьому випадку структура територіальної програми зайнятості може виглядати так:

Пояснювальна записка

1. Загальні положення.

2. Аналіз становища на ринку праці.

Практичні дії щодо сприяння зайнятості та соціального захисту населення

1. Стабілізація сфери прикладання праці та сприяння зменшенню прихованого безробіття.

2. Створення додаткових робочих місць, сприяння приватному підприємництву та самозайнятості.

3. Організація громадських робіт та тимчасової зайнятості.

4. Створення робочих місць на територіях пріоритетного розвитку.

5. Регулювання трудової міграції.

6. Удосконалення системи професійної орієнтації, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації вивільнюваних працівників і незайнятого населення.

7. Організація зайнятості окремих категорій населення:

  • Забезпечення зайнятості громадян, які потребують соціального захисту, у тому числі жінок і молоді.
  • Сприяння зайнятості населення, яке проживає у сільській місцевості.
  • Сприяння зайнятості працівників підприємств оборонного комплексу, вивільнюваних у зв'язку з конверсією виробництва.
  • Сприяння зайнятості військовослужбовців (і членів їх сімей), вивільнюваних у зв'язку з реформуванням Збройних Сил.
  • Сприяння зайнятості шахтарів у разі закриття шахт.
  • Сприяння зайнятості громадян, переселених у зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС.
  • Сприяння зайнятості населення, яке повертається в місця історичного проживання (депортованих народів).

8. Соціальний захист безробітних і членів сімей, які перебувають на їх утриманні.

9. Удосконалення інфраструктури ринку праці:

  • Розвиток служби зайнятості.
  • Наукове забезпечення програми.
  • Удосконалення нормативно-правового забезпечення програми.

10. Фінансове забезпечення програми.

11. Управління реалізацією програми. Контроль за її виконанням.

Крім цих обов'язкових розділів, програма зайнятості може передбачати спеціальні розділи (підрозділи), які містять заходи щодо вирішення окремих питань регулювання зайнятості і ринку праці, що відрізняються особливою гостротою в окремих областях, містах, адміністративних одиницях.

Кожний розділ, який узагальнює заходи щодо регулювання окремих процесів на ринку праці, складається з короткої передмови та викладу конкретних взаємопов'язаних адресних (щодо строків і виконавців) заходів і завдань соціально-управлінського і нормативно-правового характеру (забезпечених ресурсами), спрямованих на досягнення поставленої мети. Заходи рекомендується формулювати у наказовій формі.

Підготовка територіальної програми зайнятості розпочинається прийняттям розпорядження (постанови, рішення) місцевих органів державної виконавчої влади, в якому регламентуються строки складання програми, затверджується склад робочої групи для організаційно-методичного керівництва розробкою і реалізацією програми, визначається відповідальність управлінь (відділів) місцевих органів державної влади за строки і якість розроблених заходів і форм програми зайнятості.

У підготовчий період організується навчання керівників робочих груп міського і районного рівнів, працівників управлінь (відділів) місцевих органів державної виконавчої влади, які безпосередньо беруть участь у розробці заходів і форм програми; забезпечення управлінь (відділів) і розробників програм необхідними нормативно-методичними матеріалами і формами; проведення роботи щодо роз'яснення мети і завдань програми.

При підготовці програми зайнятості на наступний рік передбачається завершення підготовчих заходів не пізніше 1 липня поточного року.

Робочу групу звичайно очолює начальник управління праці і зайнятості місцевої державної адміністрації. Він же здійснює контроль за строками розробки і реалізації програми зайнятості. На кожне функціональне (галузеве) управління (відділ) покладається відповідальність за підготовку матеріалів, вирішення відповідних завдань, викладених у тих або інших розділах програми.

Основними інформаційними матеріалами для розробки програми зайнятості є проекти програми зайнятості адміністративних районів і міст, матеріали галузевих і функціональних управлінь і відділів, державної служби зайнятості, прогнози соціально-економічного розвитку території. Ці матеріали надсилаються до робочої групи не пізніше 15 серпня поточного року.

Розробка територіальної програми зайнятості повинна бути завершена до 1 жовтня поточного року.

Підготовлений робочою групою проект територіальної програми зайнятості надсилається до Міністерства праці та соціальної політики України та Державного центру зайнятості, які його розглядають і узгоджують з прогнозом соціально-економічного розвитку країни, проектом Державної програми зайнятості та з питаннями, які потребують вирішення в народногосподарському, державному масштабі. Зокрема, уточнюється фінансове забезпечення передбачених заходів, джерела фінансування витрат. Узгоджений проект програми повертається до розробника не пізніше 1 листопада поточного року.

Уточнений проект територіальної програми зайнятості в місячний строк погоджується з місцевими профспілковими об'єднаннями, об'єднаннями роботодавців, управліннями (відділами) місцевих органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, виконавцями відповідних заходів і після затвердження на територіальному Координаційному комітеті сприяння зайнятості населення подається на затвердження місцевому органу державної виконавчої влади.

Затверджена територіальна програма зайнятості не пізніше 15 січня того року, що прогнозується, надсилається до Міністерства праці та соціальної політики України для організації контролю на державному рівні за реалізацією заходів програми.

Фінансування заходів територіальної програми зайнятості здійснюється в основному за рахунок місцевої частини державного фонду сприяння зайнятості населення, а також за рахунок централізованої частини фонду, коштів місцевих бюджетів, підприємств, установ і організацій.

Для здійснення розрахунків майбутніх фінансових витрат використовуються прогнозна величина мінімальної та середньої заробітної плати, вартості робочих місць у галузях народного господарства, які доводяться до регіональних центрів зайнятості Державним центром зайнятості за погодженням з Міністерством економіки і Міністерством фінансів України.

За рахунок Державного фонду сприяння зайнятості населення планується фінансування створення нових робочих місць на територіях пріоритетного розвитку, створення нових робочих місць понад встановлену квоту для категорій населення, що потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, участь шляхом прямого інвестування у створенні власних підприємств, установ і організацій державної служби зайнятості, надання безпроцентної позики безробітним для зайняття підприємницькою діяльністю, частини витрат на організацію громадських робіт.

Слід зауважити, що після 1996 p., коли Державний фонд сприяння зайнятості населення став фондом, кошти якого фактично входили до Державного бюджету України, фінансування цих заходів значно ускладнилося.

Оскільки Державний центр зайнятості готував пропозиції щодо розмірів відрахувань до Державного фонду сприяння зайнятості населення, строки погодження уточнювались залежно від затверджених термінів подання пропозицій Верховній Раді України. Форма погодження та перелік необхідних документів встановлювались Державним центром зайнятості і доводились до обласних центрів зайнятості додатково.

Після прийняття Верховною Радою України Закону про Державний бюджет України, де визначались розміри обов'язкових внесків і відрахувань до Державного фонду сприяння зайнятості населення, починалось фінансування.

Згідно зі ст. 8 Закону України про страхування на випадок безробіття кошти Фонду з 2001 р. не включаються до складу Державного бюджету України.

У програмі зайнятості передбачаються витрати на профорієнтацію, професійну підготовку та перепідготовку різних груп незайнятого населення, виплату допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю та надання одноразової матеріальної допомоги безробітним і членам їх сімей.

При здійсненні розрахунків фінансових витрат, крім того, розробляються і надсилаються до Державного центру зайнятості пропозиції щодо заходів, які фінансуються за рахунок централізованої частини фонду сприяння зайнятості, у тому числі:

  • утримання працівників служби зайнятості;
  • створення автоматизованої інформаційно-довідкової системи та придбання комп'ютерної техніки;
  • підвищення кваліфікації керівних працівників і спеціалістів державної служби зайнятості;
  • придбання автотранспорту, інвентарю та обладнання;
  • інші заходи.

Сума витрат на реалізацію програми зайнятості порівнюється з можливими обсягами надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до ст. 22 Закону України "Про зайнятість населення". Розрахунок витрат разом з проектом територіальної програми зайнятості до 10 жовтня поточного року подається до Державного центру зайнятості для погодження.

Після затвердження Кабінетом Міністрів України і Президентом України Державної програми зайнятості населення у разі необхідності на місцях вносяться корективи до заходів та розрахунку фінансового забезпечення програми, які доводяться до виконавців, а остаточний варіант територіальної програми подається до Міністерства праці та соціальної політики України, фінансові розрахунки — до Державного центру зайнятості.

Що ж до Державної програми зайнятості населення, яка затверджується як закон, то вона має дещо іншу структуру. Так, Державна програма зайнятості населення на 2001-2004 pp. має таку структуру:

  • загальні положення;
  • зайнятість населення у 1997-2000 pp.;
  • основні напрями державної політики зайнятості на період до 2005 p.;
  • формування трудових ресурсів на період до 2005 p.;
  • перспективи зайнятості населення на період до 2005 p.;
  • соціальний захист безробітних;
  • механізм реалізації Державної програми зайнятості населення на 2001-2004 pp.

Окрім того, ще 5 додатків з прогнозними показниками соціально-економічного розвитку, зайнятості населення, безробітного населення, створення робочих місць.

Література

  1. Библиотека управляющего персоналом: мировой опыт. Управление занятостью и организация трудоустройства: Обзорная информация //Сост. В. И. Яровой; Под ред. Г. В. Щёкина. —К.: МАУП, 1995. — 176 с.
  2. Бойко Ю. Розмежування правового регулювання законодавства про працю та законодавства про зайнятість населення //Право України. — 1994. — № 10. — С. 39.
  3. Гаврилина А. Практика применения законодательства о занятости населения // Человек и труд. — 1995. — № 2. — С. 4-9.
  4. Гаврилина А. К. Законодательство о занятости населения в государствах СНГ (Аналитический обзор) //Право и экономика. — 1998. — № 6. — С. 111-115.
  5. Грішова О. Проблеми ринкової трансформації освіти та професійної підготовки //Україна: аспекти праці. — 1998. — № 1. — С. 26-28.
  6. Дисбаланс между спросом и предложением. Данные государственной службы занятости о положении на рынке труда Украины //Персонал. — 1998. — № 2. — С. 29.
  7. КалепЛ. Профессиональная переориентация. Формирование мотивации выбора новой профессии у безработных //Персонал. — № 2. — С. 66-68.
  8. Пастухов В. Правові проблеми ринку праці в Україні //Право України. — 1996. — № 5. — С. 30-33.
  9. Пашков А. С. Занятость, безработица, трудоустройство. — СПб.: СКФ "Россия—Нева", 1994. — 54 с.
  10. Правовое регулирование рационального использования трудовых ресурсов //Отв. ред. А. Р. Мацюк, 3. К. Симорот. — К.: Наук, думка, 1989. — 224 с.
  11. Терюханова І. М. Соціально-економічні аспекти професійного навчання незайнятого населення: Автореф: дис.... канд. екон. наук. — К., 2002.
  12. Тюхпгенко Н. А. Організаційно-методичні аспекти професійної орієнтації: Автореф. дис. — Одеса, 1999.
  13. Ушенко Н. В. Зайнятість населення та удосконалення економічного механізму її державного регулювання в ринкових умовах: Автореф. дис. — К., 2003.
  14. Шаленко М. Сучасні тенденції розвитку ринку праці України // Економіка України. — 1996. — № 9.
  15. Юрлова Н. Рабсила есть... Механизм регулирования процессов высвобождения и трудоустройства рабочей силы в Украине //Персонал. — 1998. — № 2. — С. 26-28.


06.04.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!