Osvita.ua Вища освіта Реферати Державне регулювання Види підприємств та господарських товариств: організаційні форми. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Види підприємств та господарських товариств: організаційні форми. Реферат

Закон України "Про підприємства в Україні" (27.03. 1991 р.) визначає види і організаційні форми підприємств, правила їх створення і ліквідації, визначає їх права і відповідальність у здійсненні господарської діяльності, регулює відносини підприємств з іншими підприємствами і організаціями, Радами народних депутатів, органами державного управління

Підприємство – основна організаційна ланка народного господарства України. Підприємство – самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

В Україні можуть діяти підприємства таких видів:

  • приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;
  • колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства;
  • господарське товариство;
  • підприємство, яке засноване на власності об'єднання громадян;
  • комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади;
  • державне підприємство, засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство.

Рішення про перетворення державного підприємства в казенне приймається за однієї з таких умов:

  • підприємство провадить виробничу або іншу діяльність, яка відповідно до законодавства може здійснюватись тільки державним підприємством;
  • головним споживачем продукції підприємства (більш як 50%) є держава;
  • підприємство є суб'єктом природних монополій.

Об'єднання підприємств діють на основі договору або статуту, які затверджуються їх засновниками або власниками. Підприємства, які входять в об'єднання, зберігають права юридичної особи. Об'єднання також є юридичною особою. Підприємства не відповідають за зобов'язаннями об'єднання, об'єднання - за зобов’язаннями підприємств, що входять до їх складу. По відношенню до об'єднання діє національне законодавство. Якщо міжнародним договором або міжнародною угодою встановлено інші правила, ніж ті, які передбачені національним законодавством про підприємство, застосовуються правила міжнародного договору або угоди.

Асоціації – договірні об'єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників.

Корпорації – договірні об'єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з його учасників.

Консорціуми – тимчасові статутні об'єднання промислового та банківського капіталу для досягнення спільної мети.

Концерни – статутні об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємств.

Закон України "Про господарські товариства" (12.09. 1991 р.) визначає поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов'язки їх учасників і засновників.

Господарськими товариствами цим законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Товариства є юридичними особами. Засновниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

Іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації можуть бути засновниками та учасниками господарських товариств на рівні з громадянами та юридичними особами України.

Повне товариство – об'єднання двох або більше осіб для здійснення підприємницької діяльності. Його учасники особисто приймають участь в справах товариства і кожний несе повну відповідальність за зобов'язання товариства не тільки вкладеним капіталом, але й всім своїм майном.

Командитне товариство – включає разом з повними членами товариства (які несуть відповідальність за справи товариства, як своїм внеском, так і всім своїм майном) командитистів – вкладників, які відповідають за справи товариства тільки своїм внеском. Представляти товариство і укладати угоди від його імені можуть тільки повні члени товариства, але не вкладники.

Товариство з додатковою відповідальністю – товариство, в якому статутний фонд розподілений на частини, визначені установчими документами. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками в статутний фонд, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника.

Товариство з обмеженою відповідальністю має статутний фонд, поділений на частини, величина яких визначена установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їхніх внесків. "Лімітед, ЛТД" – означає обмеження відповідальності компанії по їх обов'язкам. У Великобританії цей термін використовується в назвах приватних фірм, кількість акціонерів в яких обмежена.

Акціонерне товариство – товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства. Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій.

Відкрите акціонерне товариство – товариство, акції якого розповсюджуються шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах.

Закрите акціонерне товариство - акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, продаватися та купуватися на біржі.

Закрита компанія – компанія, яка контролюється п’ятьма або менше учасниками, котрі являються директорами цієї компанії. Якщо така компанія підпадає під контроль іншої компанії, то вона вже не розглядається як закрита.

Указом Президента України № 55/94 від 19.02. 1994 р. затверджене "Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії".

Інвестиційний фонд – юридична особа, заснована у формі закритого акціонерного товариства, що здійснює виключну діяльність у галузі спільного інвестування.

Спільне інвестування – діяльність, яка здійснюється в інтересах і за рахунок засновників та учасників інвестиційного фонду шляхом випуску інвестиційних сертифікатів та проведення комерційної діяльності з цінними паперами.

Інвестиційна компанія – торговець цінними паперами, який, окрім провадження інших видів діяльності, може залучати кошти для здійснення спільного інвестування шляхом емісії цінних паперів та їх розміщення.

Для здійснення спільного інвестування інвестиційні фонди, а також інвестиційні компанії, що заснували взаємні фонди, випускають інвестиційні сертифікати, які пропонуються для розміщення серед учасників. Кошти, отримані від учасників, відкриті фонди інвестують в цінні папери інших емітентів. Закриті фонди мають право здійснення інвестування в цінні папери та придбання нерухомого майна, часток і паїв, що належать державі в майні господарських товариств, у процесі приватизації.

Декрет Кабміну України "Про довірчі товариства" встановлює, що довірче товариство – це товариство з додатковою відповідальністю, яке здійснює представницьку діяльність відповідно до договору, укладеного з довірителями майна щодо реалізації їх прав власників. Майном довірителя є кошти, цінні папери і документи, які засвідчують право власності довірителя.

Довірче товариство здійснює такі довірчі операції: для громадян – збереження та представницькі послуги для обслуговування майна довірителів; для юридичних осіб – розпорядження майном, агентські послуги, ведення рахунків для власників їх цінних паперів та управління голосуючими акціями, переданими довірчому товариству, шляхом участі в загальних зборах акціонерного товариства.

Товарний франчайзинг: франчайзер надає право на продаж і сервісне обслуговування товарів відповідної марки дилеру-франчайзі.

Виробничий франчайзинг: франчайзі купує у франчайзера технології і сировину для виготовлення певного продукту.

Діловий франчайзинг – франчайзі купує ліцензію на так званий бізнес-формат, тобто найповніший пакет франчайзингових послуг. Він дістає змогу використовувати торгову марку, виробничі площі і обладнання, пільги та інші законні "надбання" франчайзера.

Холдингова компанія – акціонерна компанія, капітал якої використовується переважно для придбання контрольних пакетів акцій інших компаній з метою встановлення контролю за їх діяльністю і отримання прибутків у вигляді дивідендів. Найбільш поширені "чисті" холдингові компанії, але зустрічаються і змішані, які сполучають контрольно-фінансові функції з безпосереднім володінням і управлінням підприємствами.

Закон України" Про концесії" (16.07. 99р.) визначає концесію як надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом або органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб'єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб'єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов'язань по створенню (будівництво) та (або) управлінню (експлуатації) об'єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику.

Концесійні платежі – плата, обумовлена у концесійному договорі, яку вносить концесіонер за право створення (будівництва) та (або) управління (експлуатації) об'єктів, що надаються в концесію.

У концесію можуть надаватися об'єкти права державної чи комунальної власності, які використовуються для:

  • водопостачання, відведення та очищення стічних вод;
  • надання послуг міським громадським транспортом;
  • збирання та утилізація сміття;
  • надання послуг, пов'язаних з постачанням споживачам тепла;
  • будівництво та експлуатація шляхів сполучення, дорожніх споруд, вантажних та пасажирських портів, аеропортів;
  • надання послуг зв'язку, у сфері кабельного телебачення, поштових послуг;
  • виробництво та розподіл газу, електроенергії;
  • громадське харчування;
  • будівництво житлових будинків;
  • надання послуг у житлово-експлуатаційній сфері та ритуальних послуг;
  • використання об'єктів соціально-культурного призначення;
  • створення комунальних служб паркування автомобілів.

Організація концесійного конкурсу. Концесієдавець: затверджує умови концесійного конкурсу; утворює конкурсну комісію, затверджує її склад та порядок роботи; готує конкурсну документацію; оголошує концесійний конкурс; визначає розмір реєстраційного внеску; письмово підтверджує надходження заявок на участь у концесійному конкурсі; забезпечує претендентів необхідною інформацією (документами) для підготовки пропозицій для участі у концесійному конкурсі; приймає рішення про допущення (недопущення) претендентів до участі в концесійному конкурсі з обґрунтуванням причин відмови.

Малі підприємства: в промисловості та будівництві до них відносяться підприємства з кількістю працюючих до 200 чоловік, в інших напрямках виробничої сфери – до 50 чол., в науці і в науковому обслуговуванні – до 100 чол., в галузях невиробничої сфери – до 25 чол., в роздрібній торгівлі – до 15 чол.

Венчурні підприємства – малі підприємства в наукоємних напрямах, які спеціалізуються в сфері наукових розробок, створення і впровадження новинок.

Роль малих підприємств в сучасній економіці. Останні 1,5-2 десятиріччя характеризуються небувалим зростанням дрібних і середніх фірм у всіх промислово розвинутих країнах Заходу. Однією з причин цього стало швидке зростання і урізноманітнення індивідуальних і суспільних потреб. Сприяння розвитку дрібних і середніх фірм з боку держави дозволило налагодити цивілізоване виробництво товарів та послуг широкого спектру.

Невеликі розміри малих та середніх підприємств дали можливість гнучко реагувати на зміни ринкової кон'юнктури, швидко відгукуватися на зміни у попиті та пропозиції. З'явилася принципово нова техніка та технологія. Якщо парова машина могла бути ефективно використана тільки на великих підприємствах, то електродвигун дав шанс малим та середнім підприємствам, ці шанси набагато збільшились при появі мікроелектроніки. Малі підприємства дозволили зменшити витрати на перевезення сировини та готової продукції.

Малі підприємства допомагають зростанню зайнятості: за рахунок їх розвитку можна швидко створити недорогі робочі місця, бо строк їх будівництва незначний, низькі питомі капітальні вкладення, короткий термін окупності. Вони спроможні за короткі строки засвоїти досягнення НТП і підготувати ґрунт до становлення нових видів виробництва та ринків нових виробів. Малі підприємства сприяють промисловим велетням у пристосуванні до нових умов, оперативно виготовляючи комплектуючі вироби у відповідності з досягненнями науки і техніки.

Багато малих підприємств використовують відходи виробництва, утилізація яких нерідко коштує на сьогодні дуже дорого. Вони допомагають розвитку конкуренції, протидіють монополіям.

Тут вища зацікавленість в кінцевих результатах господарської діяльності, більш об'єктивний контроль за ними: вони оцінюються ринком, при купівлі-продажу продукції. При перетворенні цехів, підприємств або їх філіалів в самостійні підприємства адміністративний контроль з боку вищестоящого керівництва замінюється економічним, скорочується апарат управління. Малі підприємства більш сприйнятливі до науково-технічного прогресу, зацікавлені в кінцевих результатах застосування НТП.

В малих колективах полегшується контроль за роботою робітників: всі люди тут на видноті один у одного і значно залежать один від одного. Розширюється самостійність робітників: вони мусять самі приймати рішення і несуть відповідальність за їх наслідки. Тим самим виховується почуття господаря у кожного зайнятого на малому підприємстві.

Слабкими сторонами малих підприємств є обмеженість їх фінансових можливостей, низька продуктивність праці в порівнянні з великими підприємствами.

Указ Президента України "Про державну підтримку малого підприємництва" від 12.05. 1998 р. №456/98 визначає такі напрямки підтримки малого підприємництва: 1. формування інфраструктури підтримки і розвитку малого підприємництва; 2. створення сприятливих умов для використання суб'єктами малого підприємництва державних фінансових, матеріально-технічних та інформаційних ресурсів, а також науково-технічних розробок і технологій; 3. запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності; 4. удосконалення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів для суб'єктів малого підприємництва; 5. фінансова підтримка інноваційних проектів.

Суб'єктами малого підприємництва указ визнає такі підприємства, де середньорічна чисельність працюючих не перевищує 50 осіб, а обсяг виручки від реалізації продукції за рік не перевищує 1 млн. грн.

Якщо середньорічна чисельність робітників не перевищує 10-ти, а об'єм реалізації продукції 250 тис. грн., на такому підприємстві може застосовуватись спрощена система оподаткування, обліку та звітності. При такій системі замість всіх податків і платежів сплачується єдиний податок; фізичні особи платять за патент. Спрощується бухгалтерський облік та звітність.

Державна підтримка малого підприємництва здійснюється Державним комітетом України з питань розвитку підприємництва, органами виконавчої влади та самоврядування. На загальнодержавному рівні створюється Український фонд підтримки підприємництва, на регіональному – відповідні регіональні фонди.

На розгляд Верховної Ради подається Державна програма підтримки малого підприємництва на 1999-2000 рр.

Указ Президента України "Про утворення кредитно-гарантійної установи з підтримки малого і середнього підприємництва" від 20.05. 1999 р. №540/99 встановлює, що така установа надає кредити суб'єктам малого і середнього підприємництва, а також гарантії комерційним банкам щодо повернення суб'єктами підприємництва отриманих кредитів.


05.04.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!