Osvita.ua Вища освіта Реферати Державне регулювання Активи підприємства та їхній аналіз. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Активи підприємства та їхній аналіз. Реферат

Підприємства різних форм власності, різних сфер діяльності мають у своєму розпорядженні певну суму фінансово-господарських засобів, які забезпечують здійснення господарського обороту. Правильність вкладення фінансових засобів в активи є однією з найважливіших ознак стійкості фінансового стану підприємства

До активів відносяться всі види майна підприємства, що належить йому на правах власності і використовуються для здійснення статутної діяльності. Саме розуміння активів як джерела отримання грошових потоків і є основою політики управління активами будь-якого підприємства.

Згідно з П (С) БО 2 "Баланс", п. 4:

Активи — це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до збільшення економічних вигод у майбутньому.

Активи підприємства можуть бути класифіковані за різними ознаками, такими як:

  • залежно від об’єкту фінансового управління;
  • залежно від речової форми об’єкту інвестування;
  • залежно від строку отримання грошового потоку;
  • за формою отримання;
  • за регулярністю отримання доходу;
  • залежно від ступеня ризику;
  • залежно від оборотності;
  • залежно від ступеня ліквідності.

Вертикальний аналіз показує структуру майна підприємства та його джерел.

Горизонтальний аналіз майна полягає у побудові аналітичної таблиці, в якій абсолютні показники доповнюються відносними темпами зростання чи зниження.

На практиці об’єднують горизонтальний та вертикальний аналізи, тобто будують аналітичні таблиці 1, які характеризують як структуру майна підприємства, так і динаміку його окремих показників.

Основними рисами, наявність яких у балансі дає можливість віднести його до позитивного у розрізі активу балансу є:

  • збільшення валюти балансу в кінці звітного періоду проти його початку.
  • зростання темпів приросту усіх активів над темпи приросту необоротних активів;

Для порівняння даних балансу на початок і кінець року номенклатуру статей балансу за попередній звітний рік треба привести в повну відповідність з номенклатурою та групуванням розділів і статей балансу на кінець року. Крім того, для порівняння даних на початок і кінець звітного періоду необхідно врахувати вплив інфляції.

Невелика інфляція є допустимою і навіть корисною, бо сприяє зростанню активності власників грошей, примушує вкладати їх у прибуткові заходи, оскільки гроші, що лежать без руху, втрачають у ціні. Висока інфляція негативно впливає на весь виробничий процес і є основним дестабілізуючим чинником фінансового стану підприємства. Баланс, складений за звітний період без урахування впливу інфляції, буде джерелом необ’єктивної інформації і користувачі можуть прийняти рішення, неадекватні реальним процесам, бо різні елементи балансу втрачають свою вартість з різною швидкістю.

Наприклад, гроші та їх еквіваленти, дебіторська заборгованість в зв’язку з інфляцією втрачають свою вартість і спричиняють збитки підприємства на суму зменшення купівельної спроможності грошей. І, навпаки, підприємства, які збільшують свою кредиторську заборгованість, матимуть вигоду, бо згодом можуть розрахуватися грошима зі зниженою купівельною спроможністю. Тому об’єктивно оцінити фінансовий стан підприємства можна, тільки коригуючи дані балансу з врахуванням інфляції.

Здійснивши горизонтальний та вертикальний аналіз активу балансу в цілому є доцільним проведення аналізу складу та структури майна підприємства. Так виділяють декілька етапів цього аналізу.

1 етап - загальна оцінка стану майна підприємства та його складових частин за даними, які наведено у таблиці 1.

Таблиця 1. Загальна оцінка стану майна

Показник

На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

Зміна

1. Усього майна (валюта балансу)

1252,5

1281,7

+29,2

2. Основні засоби і необоротні активи

391

515

+124

У% до майна

31,22

40,18

+8,97

1.2 Оборотні активи (оборотний капітал)

861,5

766,7

-94,8

У% до всього майна

68,78

59,82

-8,96

1.2. 1. Запаси

672

498

-174

У% до всього майна

53,65

38,85

-14,8

1.2. 2. Дебіторська заборгованість

69,5

78,7

9,2

У% до всього майна

5,55

6,14

+0,59

1.2. 3. Кошти та їх еквіваленти у національній валюті

120

190

+70

У% до всього майна

9,58

14,82

+5,24

 

 

З даних таблиці можна зробити висновок, що на кінець року вартість майна в розпорядженні підприємства становила 1281,7 тис. грн. За рік майно підприємства збільшилось на 29,2 тис. грн. В загальній вартості майна, що перебуває у розпорядженні підприємства, 40,18% становлять основні засоби і необоротні активи. За рік їх вартість збільшилась на 124 тис. грн. В загальній вартості майна їхня питома вага зменшилась на 8,97%. Оборотні активи значно зменшились на 94,8 тис. грн., а їх питома вага в загальній вартості майна також зменшилась на 8,96%.

Коефіцієнт приросту майна (Кпм):

Кпм = А1 – А0/ А0 (1),

Де, А1, А0 – середня вартість активів (майна) відповідно за звітний та базисний період.

Кпм = 1281,7 – 1252,5 / 1252,5 = 0,023.

2 етап - аналіз виробничого потенціалу підприємства.

До виробничого потенціалу (активів) належать:

  • основні засоби;
  • виробничі запаси;
  • незавершене виробництво;
  • витрати майбутніх періодів.

Для характеристики виробничого потенціалу використовують такі показники:

  • наявність, динаміка і питома вага виробничих активів у загальній вартості майна;
  • наявність, динаміка і питома вага основних засобів у реальній вартості майна та ефективність їх використання;
  • коефіцієнт зносу основних засобів;
  • середня норма амортизації;
  • наявність, динаміка і питома вага капітальних вкладень і їх співвідношення з фінансовими вкладеннями.

Збільшення виробничих активів на кінець року і більша питома вага цих активів у загальній сумі коштів підприємства свідчитиме, як правило, про підвищення виробничих можливостей. Цей показник не повинен бути нижчим за 50%. За основу для порівняння беруть галузеві стандартні показники.

Показник питомої ваги вартості основних фондів (Кпвв03) у загальній вартості коштів підприємства розраховують:

Кпвв03 = ОЗ/А, (2).

Такий розрахунок здійснюється на початку року і на кінець звітного періоду. Одержані показники порівнюють зі стандартними значеннями для підприємств галузі, а також з показниками високорентабельних підприємств.

Зношення основних фондів, тобто втрата ними частини вартості, є фізичним і моральним. Фізичне зношення – це втрата основними фондами їх споживчих якостей.

Мірилом фізичного зношення є коефіцієнт фізичного зносу основних фондів:

Коефіцієнт фізичного зносу = Сума зносу за період експлуатації / первісну вартість основних фондів.

Фізичне зношення у відсотках можна обчислити за формулою:

Кф. зн. = (Тф/Тн) * 100% (3),

де Тф, Тн – відповідно фактичний та нормативний строк служби основних фондів, роки.

Моральний зношення – це обезцінення основних фондів, викликане або здешевленням відтворення основних фондів, або використанням більш продуктивних засобів праці.

Мірилом морального зношення є коефіцієнт морального зносу (К мор. зн.):

Кмор. зн. = (Вп – Вв) /Вв (4),

де Вп – первісна вартість основних фондів;

Вв – відновна (переоцінена) вартість основних фондів.

Загальний коефіцієнт зношення основних фондів (К заг. зн.) визначається за формулою:

Краг. зн. = 1 – (1-Кф. зн) х (1-Кмор. зн) (5).

Про ступінь фінансування основних засобів за рахунок зносу свідчить коефіцієнт накопичення зносу, який визначає інтенсивність формування одного з джерел коштів на капітальні вкладення:

Кн. з= Зн/В1 (6),

Зн – нарахована сума зносу.

Крім розрахунку коефіцієнту зносу дається і якісна характеристика його змін. Для оцінки інтенсивності накопичення зносу основних засобів використовується показник середньої норми амортизації, що обчислюється як відношення суми амортизаційних відрахувань за звітний період до первісної вартості основних відрахувань. Цей показник порівнюється з показниками інших підприємств і стандартними значеннями даного показника.

Виробничий потенціал підприємства характеризується також відношенням капітальних вкладень і довгострокових фінансових вкладень: незавершене виробництво, довгострокові фінансові інвестиції. Високі темпи зростання фінансових вкладень можуть знизити виробничі можливості підприємства.

3 етап - аналіз складу і динаміки мобільних (оборотних) коштів.

Вивчається співвідношення динаміки оборотних і необоротних активів, показники мобільності всього майна підприємства і оборотних активів.

Для характеристики майна розраховується коефіцієнт мобільності майна, який розраховується як відношення найбільш мобільної їх частини (коштів і фінансових вкладень) до вартості оборотних активів.

К моб: на початок 120/861,5 = 0,1393 на кінець 190/766,7 = 0,2478.

Збільшення коефіцієнтів мобільності всього майна і оборотних активів підтверджує тенденцію прискорення оборотності майнових засобів підприємства.

Важливим показником майнового стану підприємства є коефіцієнт реальної вартості майна, який показує яку часту у вартості майна становлять засоби виробництва:

КВМ = (Оз. з + Вз + Нв) / А (7),

де Озз – основні засоби за залишковою вартістю;

Вз - виробничі запаси;

Нв – незавершене виробництво;

А – вартість активів підприємства.

Цей показник визначає рівень виробничого потенціалу підприємства, забезпеченість виробничого процесу засобами виробництва.

Загально прийнято, що якщо значення даного показника нижче 0,5, то на підприємстві є негативним.

На основі аналізу структури оборотних активів вивчають зміни, що відбулися в складі оборотних активів у цілому, а після цього – в розрізі окремих статей.

Причинами зміни оборотних активів можуть бути:

  • приріст власних засобів;
  • збільшення заборгованості за кредитами і позиками;
  • збільшення зобов’язань з кредиторської заборгованості.

Причини зменшення оборотних коштів:

  • витрати за рахунок прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства;
  • капітальні вкладення;
  • довгострокові фінансові вкладення;
  • зменшення кредиторської заборгованості.

Окремо проводиться аналіз складу та структури дебіторської заборгованості. Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигід та може бути достовірно визначена її сума. Розрізняють довгострокову та поточну дебіторську заборгованість. Довгострокова дебіторська заборгованість – це сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після 12 місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість обернена до довгострокової ДЗ. Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи та послуги оцінюється за первісною вартістю, а в валюту балансу включається за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості визначають суму сумнівного боргу, тобто поточну заборгованість за продукцію щодо якої існує непевність її погашення боржником. Величина резерву сумнівних боргів визначається виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на основі класифікації дебіторської заборгованості.

Така класифікація здійснюється шляхом групування дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійності дебіторської заборгованості за продукцію, за попередні звітні періоди. Даний коефіцієнт зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості на продукцію відповідної групи та коефіцієнта сумнівності відповідної групи.

Аналіз ефективності використання поточних активів підприємства

Економічна ефективність використання оборотних засобів виражається в корисному результаті, одержуваному підприємством у процесі здійснення своєї діяльності. Вона визначається показниками оборотності. Під оборотністю оборотних засобів розуміється рух оборотних засобів у процесі виробництва та реалізації виробленої продукції, тобто тривалість одного повного кругообігу засобів від придбання виробничих запасів та виплати заробітної плати до реалізації готової продукції і надходження грошей на поточний рахунок підприємства.

Оборотність оборотних активів (в т. ч. дебіторської заборгованості) характеризується за допомогою таких показників:

Коефіцієнт оборотності (Коб), який визначається за формулою:

Коб = ЧД / ОА (ДЗ), (8),

де ЧД – чистий дохід від реалізації продукції за певний період (рік, квартал);

ОА (ДЗ) – середня вартість оборотних активів (дебіторської заборгованості) за певний період (рік, квартал).

Чим вищим є цей показник, тим ефективнішим є використання підприємством у своїй господарській діяльності оборотних засобів.

Обернена величина коефіцієнту оборотності називається коефіцієнтом завантаження (закріплення) (Кз), тобто:

Кз = ОА (ДЗ) / ЧД (9).

Цей показник є однотипним показнику фондомісткості, що розрахована до оборотних засобів. Він відображає те, скільки оборотних засобів приходиться на гривню реалізації.

Діяльність підприємства може призвести до прискорення чи уповільнення оборотності оборотних засобів, яка визначається шляхом зіставлення фактичних показників оборотності з плановими чи відповідними даними за минулі періоди.

Велике значення має прискорення оборотності оборотних засобів. Під прискоренням оборотності розуміється скорочення тривалості одного обороту. Підприємство при тій же сумі оборотних засобів може виробити та реалізувати більше продукції, і, відповідно, отримати більше прибутку, підвищити рентабельність. Все це сприяє збільшенню обсягів виробництва та реалізації продукції при тих же ресурсах, тобто мінімізації фінансових витрат.

Ефект прискорення оборотності оборотних засобів відбивається в показниках їх вивільнення. Розрізняють абсолютне (Ва) й відносне вивільнення оборотних засобів (Вв). Абсолютне вивільнення оборотних засобів відбувається в тому випадку, коли виконання чи перевиконання виробничої програми забезпечується при використанні меншої суми оборотних засобів, ніж передбачено планом.

Відносне вивільнення оборотних засобів представляє собою різницю між потребою в оборотних засобах підприємства, обчисленої виходячи з планової чи фактично досягнутої оборотності у відповідному році, та тією сумою, з якою підприємство забезпечило виконання та перевиконання виробничої програми в наступному році.

Ефективність використання основних фондів підприємства характеризується рядом показників, які поділяються на загальні та часткові.

Основним із загальних показників використання основних фондів є фондовіддача.


03.04.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!