Osvita.ua Вища освіта Реферати Державне регулювання Аграрне право України. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Аграрне право України. Реферат

Наука аграрного права України – це комплексна, інтегрована і спеціалізована юридична наука, що є системою знань про аграрне право як галузь, його предмет, структуру та методи правового регулювання, аграрно-правові норми та інститути,, аграрне законодавство та окремі нормативно-правові акти, практику їх застосування, з точки зору закономірностей виникнення, функціонування, розвитку та напрямів вдосконалення

Комплексність науки аграрного права полягає в неоднорідному складі суспільних відносин.

Інтегрованість означає те, що в межах одного предмета правового регулювання об’єднуються суспільні відносини, що виникають в різних сільськогосподарських структурах.

Спеціалізованість аграрного права полягає у відображенні в змісті аграрно-правових норм специфіки сільськогосподарського виробництва.

Слід також зазначити, що процес виникнення аграрно-правової науки сягає до кінця 60-х – початку 70-х років.

Основою для формування аграрно-правової науки було сільськогосподарське законодавство.

Вперше в науці думка про існування аграрного права була висловлена в 1967 році, професором Уіквадзе та М. І. Козирем в своїх працях.

Вчені, а саме М. І. Козирь дав поняття права, визначив предмет і методи правового регулювання.

Думки вчених поділилися: одні підтримували існування аграрного права як комплексної галузі права (М. І. Козирь, Н. І Титова, Бичкова), а інші виступали проти (Шелестов, Янчук).

В світлі проведення аграрної та земельної реформи, а також виникнення нових аграрно-правових інститутів аграрного права України все більшого значення набувають наукові дослідження.

Роль аграрно-правової науки полягає в тому, що вона завдяки своїм дослідженням дає змогу виявити основні проблеми сучасного періоду розвитку нових правових інститутів та з’ясувати основні завдання її по науково-правовому забезпеченню їх удосконалення.

Аграрно-правовою наукою аналізуються різні аспекти земельної та аграрної реформи в Україні. До авторів, які досліджують проблеми реформування аграрних відносин можна віднести В. З. Янчука, В. І. Андрейцева, В. І. Сямчука, Ю. С. Шемшученка, М. В. Шульгу, Н. І. Титову та інших вчених.

Потрібно також зазначити, що аграрно-правовою наукою активно повинні використовуватися такі методи дослідження, як метод історизму та метод порівнювального правознавства. Це створить можливості для ефективного виконання наукового аграрного права України своїх функцій, особливо евристичної, пізнавальної, інтерпретаційної, методологічної, прогностичної.

Важливим напрямом у розвитку аграрно-правової науки є також її подальший взаємозв’язок і взаємопроникнення з іншими галузями наукових знань, але не тільки юридичних наук, але й інших суспільних і природничих наук. Наукою аграрного права України мають використовуватись знання, відкриті історичною, економічною та іншими науками, для виконання евристичної функції, тобто для відкриття нових знань з метою розробки доцільних рекомендацій щодо подальшого розвитку правового регулювання аграрних відносин.

Аграрно-правова наука повинна дослідити нові суспільні відносини, що виникають в аграрному секторі економіки, розробити основні засади нових правових інститутів. Все це має бути спрямовано на реформування аграрних відносин в нашій державі.

Саме завдяки аграрно-правовим науковим дослідженням, мають бути вироблені рекомендації до вдосконалення нових правових інститутів аграрного права.

Наука аграрного права має розробити основні засади і стратегії земельної та аграрної реформи, їх правового забезпечення. Аграрно-правові наукові дослідження мають бути спрямовані на визначення ролі земельної реформи в аграрних ринкових перетвореннях та її місця в аграрній реформі.

Важливу роль відіграє наука аграрного права у з’ясуванні змісту, стратегії та етапів розвитку аграрної реформи.

Слід також зазначити, що аграрна реформа в Україні розпочалася без попередньої розробки довгострокової цільової програми реформування земельних відносин. Тому метода аграрної реформи мали часто спонтанний характер і були неефективними.

Отже, аграрно-правова наука відіграє фундаментальну роль в проведенні аграрної та земельної реформ. Саме наука повинна розробити засади і стратегію проведення аграрної реформи, вона має спрямувати свої дослідження на вдосконалення правового регулювання нових правових інститутів аграрного права України.

Сучасний період розвитку аграрного законодавства, який має забезпечити реалізацію аграрної реформи, привів до виникнення нових правових інститутів аграрного права України. У зв’язку з цим сформувалися нові напрями наукових досліджень.

Аналіз наукових праць вчених дає можливість визначити основні проблеми розвитку нових правових інститутів аграрного права України і з’ясувати основні завдання науки по науково-правовому забезпеченню їх вдосконалення.

Науковцями розробляються наукові засади аграрно-правових інститутів земельної та аграрної реформи, права приватної власності на землі, паювання земель, оренди земель, сільськогосподарської майнової оренди, селянського (фермерського) господарства та деякі інші.

Серед авторів, які досліджують правові проблеми реформування аграрних відносин слід відзначити В. З. Янчука, В. І. Андрейцева, В. І. Семчика, Н. І. Титову, О. В. Статівку, П. Ф. Кулинича та інші.

Слід зазначити, що напередодні проведення земельної та аграрної реформ не було розроблено відповідної наукової бази. Через те, заходи проведення реформ мали часто спонтанний характер і тому були неефективними. Тому потрібно детально розробити основні засади і стратегії аграрної та земельної реформ; їх правового забезпечення. Існує чимало досліджень з цього питання. Серед авторів можна назвати В. І. Андрейцева, В. З. Янчука, В. І. Семчика, Н. І. Титову, М. В. Шульгу та інших. Особливо потрібно відзначити дослідження В. І. Андрейцева, який визначив мету земельної реформи.

Ще одним напрямом аграрно-правових наукових досліджень є визначення співвідношення аграрної та земельної реформ. Такі вчені як Н. І. Титова, М. В. Шульга, П. Ф. Кулимич розглядають земельну реформу як ядро аграрної реформи.

Науково-правові засади інституту приватної власності на землі є предметом дослідження багатьох юристів-аграрників. Серед них можна назвати В. І. Андрейцева, В. І. Сямчука, Н. І. Титову, Ю. С. Шемшученка, М. В. Шульгу, В. З. Янчука. Важливими є також роботи В. В. Носіна, В. К. Туревського, О. М. Вовк.

Ці вчені з’ясували суть, зміст поняття приватної власності на землі, визначили правомочності власників земель, коло суб’єктів та об’єктів права приватної власності на землі, здійснено наукове обґрунтування механізму набуття та реалізації права приватної власності на землі.

В працях Н. І. Титової, В. І. Андрейцева визначено поняття землі та землі сільськогосподарського призначення.

Крім того, поняття права приватної власності досліджується в роботах В. К. Гуревського, П. Ф. Кулинича, М. В. Шульги. Професор В. І. Андрейцев визначив ознаки приватизації земель

Проблема паювання земель досліджувалась В. І. Андрейцевим, Н. І. Титовою, В. В. Носіком, М. В. Шульгою, П. Ф. Кулиничем, В. І. Федоровичем.

М. В. Шульга досліджує суть права на земельну частку. Щодо ознак земельної частки (паю), то їх визначено В. В. Носіком та Т. Коваленком.

Інститут оренди земель було досліджено в працях О. О. Погрібного, М. В. Шульги, П. Ф. Кулинича, І. Будзиловича, А. Юрченка та інші.

Цими вченими було з’ясовано поняття та ознаки оренди земель, зміст та особливості договору оренди земель М. В. Шульга обґрунтував проблему юридичної природи договору оренди земель.

Правовий інститут сільськогосподарської майнової оренди досліджений недостатньо. Серед існуючих монографічних досліджень можна виділити роботу професора О. О. Погрібного "Селянські господарства і оренда: організаційно-правові питання". З цієї проблеми також є праці таких вчених як В. А. Семлюк, І. А. Войтюк.

Науково-правові засади інституту сільськогосподарської кооперації розробляються багатьма вченими-юристами. До них можна віднести праці В. І. Семчика, Н. І. Титової Х47, с. 25-27], В. І. Федоровича, О. М. Соніма і інших.

Особливо потрібно відзначити роботу В. І. Семчика "Кооперация и право", де з’ясовано правові основи розвитку кооперації в Україні.

Вченими було досліджено історію сільськогосподарської кооперації, юридичну природу, суть та ознаки сільськогосподарської кооперації.

В. І. Редорович дав визначення СГК, а також запропонував законодавчо закріпити його юридичні ознаки.

Наукові проблеми правового регулювання членських відносин у СГК досліджується такими вченими як Н. І. Титова В. І. Федорович.

Щодо нового інституту селянського (фермерського) господарства, то він досліджується О. О. Погрібним, Н. І. Титовою, Т. П. Проценком, Л. В. Логушем, М. І. Ващишин.

Професор Н. І. Титова запропонувала визначення поняття СФГ, а також визначила його як юридичну особу.

Щодо земельних відносин у СФГ, то вони досліджувались Н. І. Титовою, М. Л. Вацишиним.

Правовий режим СФГ досліджують Н. І. Титова, В. І. Семчик, О. О. Погрібний, Т. П. Проценко та інші вчені. Н. І. Титова бачить майбутнє у подальшому зміцненні прав фермерів як приватних власників.

Проблеми правового забезпечення соціального розвитку села досліджуються Н. І. Титовою, Ц. В. Бичковою, В. І. Андрейцевим, В. В. Носіком та іншими вченими.

Н. І. Титова та Ц. В. Бичкова пропонують закріпити на конституційному рівні принцип державної підтримки сільського господарства, принцип державного забезпечення соціально-економічних умов життя і праці селянина.

Роль селянства в суспільстві було обґрунтовано професором Н. І. Титовою.

Правові питання приватизації майна в агропромисловому були ґрунтовно досліджені І. В. Семчиком.

Отже, виникнення нових аграрно-правових інститутів аграрного права зумовлює подальший розвиток і розширення аграрно-правових наукових досліджень. Саме науково-аграрного права має сприяти процесу формування та розвитку нових правових інститутів.

Сучасна аграрна політика української держави спрямована на реформування суспільних відносин в аграрному секторі економіки, завданням якого є забезпечення існування множинності форм власності на землю та форм господарювання на ній з метою підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва.

Здійснення аграрної реформи неможливе без її належного правового забезпечення, особливого значення набуває проблема наукового обґрунтування подальшого розвитку комплексної галузі законодавства – аграрного законодавства.

Слід зазначити, що важливим є з’ясування структури та особливостей аграрного законодавства, що дасть можливість виявити основні тенденції розвитку даної галузі права та перспективи її вдосконалення.

Проблеми розвитку аграрного законодавства досліджувались багатьма юристами. Потрібно відзначити, що комплексних наукових досліджень сучасного аграрного законодавства є небагато.

Серед авторів слід виділити В. І. Семчика, Н. І. Титову, В. В. Янчука, Ц. В. Бичкову, Андрейцева. велике теоретичне значення мають дослідження проблеми сільськогосподарського законодавства Н. І. Титової, І. Ф. Кузьміна, Г. Є. Бистрова та інших вчених.

Крім того, важливу роль для з'ясування природи аграрного законодавства мають дослідження вчених – представників науки колгоспного права. Особливо треба відзначити праці В. З. Янчука.

У сучасній аграрно-правовій науці поняття аграрного законодавства дають у своїх працях Н. І. Титова, В. К. Гуревський.

Кожна галузь законодавства, зазначає Н. І. Титова, "є окремим самостійним і специфічним системним утворенням, що має об’єктивно-суб’єктивну основу і складається із закономірно послідовної сукупності нормативних актів.

Слід також зазначити, Г. Є. Бистров вперше розробив наукову класифікацію нормативно-правових актів аграрного законодавства за специфікою юридичного типу правового регулювання аграрних відносин (уніфіковані та диференційовані нормативно-правові акти).

Розвиток аграрного законодавства в Україні, покликаного забезпечити реалізацію аграрної реформи, зумовив виникнення нових правових інститутів аграрного права: інститут аграрної реформи; інститут приватної власності на землю; колективної власності на землю; інститут сільськогосподарської оренди; інститут селянського (фермерського) господарства; сільськогосподарської кооперації та інші.

Але слід підкреслити, що розвиток аграрного має пройти вирішення декількох проблем.

Наприклад, Н. І. Титова зазначає, що конституційні засади аграрного законодавства, що були розроблені до прийняття Конституція України, не знайшли повного відображення в Основному Законі. Конституція не закріпила положення про пріоритетність розвитку сільського господарства, принцип державної допомоги сільськогосподарським виробникам, державного забезпечення соціально-економічних умов життя селянина та ін..

Потрібно також сказати, що деякі суспільні відносини, що виникають в процесі сільськогосподарського виробництва довго не були врегульовані.

Наприклад, із запізненням були прийняті Закони" Про сільськогосподарську кооперацію", "Про фіксований сільськогосподарський податок". Законодавчого врегулювання потребують аграрно-трудові відносини, права селян, правове становище державних, приватних, лінійних підприємств в аграрному секторі економіки тощо. Крім того, потребує детального врегулювання фінансова, договірна та кредитна діяльність в аграрному секторі економіки, а також зовнішньоекономічна діяльність аграрних об’єктів.

Актуальною проблемою є вироблення механізму приватизації земель.

Слід також підкреслити, що більшість аграрних нормативно-правових актів є нестабільними. Велика кількість змін була внесена до земельного кодексу, Законів "Про власність", "Про пріоритетність соціального розвитку села та АПК в народному господарстві", "Про селянське (фермерське) господарство" та інших.

В деяких випадках, нові нормативно-правові акти суперечать вже існуючим.

Слід також сказати, що багато нормативно-правових актів мають суто декларативний характер, оскільки немає механізму їх реалізації.

Це стосується, насамперед, Закону України "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві". Багато положень цього закону не діють.

Отже, сучасний розвиток аграрного законодавства є безсистемним. Актуальною є проблема розробки і прийняття єдиного кодифікаційного акта. Таким чином, як вважає Н. І. Титова, мають стати основи аграрного законодавства України. Прийняття такого акту є важливим для підвищення ефективності правового регулювання суспільних відносин в аграрному секторі економіки, а також могло б полегшити правозастосовну діяльність в цій сфері. Прийняття такого акту дало б можливість усунути усі протиріччя і прогалини в діючих нормативно-правових актах, забезпечить їх єдність та взаємоузгодженість. Крім того, пропонується прийняти і Закон України "Про сільське господарство".

У процесі розробки і прийняття цих нормативно-правових актів аграрного законодавства України, важливу роль має відігравати аграрно-правова наука, шляхом здійснення науково-теоретичних досліджень та розробки конкретних рекомендацій щодо його класифікації, розробки визначень основних понять сільськогосподарського виробництва.

Усі згадані особливості розвитку аграрного законодавства, вимагають подальшого розроблення теорії законодавства, принципів його розвитку, вироблення нових підходів до поняття, характеристики змісту, перспектив розвитку аграрного законодавства.

Саме аграрно-правова наука має дослідити нові суспільні відносини, що виникають в аграрному секторі економіки, виявити прогалини в їх правовому регулюванні, розробки основні засади нових правових інститутів, виробити чіткі визначення понять сільськогосподарського виробництва.

Нові правові інститути вже досліджуються вченими: Н. І. Титовою, Л. В. Логуш, М. С. Долинською, Ю. Шемшучником, П. Кужиинцем, В. Медведчука, В. Семчиком, І. Бузиловичем, А. Юрчинко, І. А. Войтлоком та іншими.

Отже, аграрно-правова наука має сприяти розвитку нових правових інститутів аграрного права так ефективному правовому регулюванню аграрних відносин.


01.04.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!