Osvita.ua Вища освіта Реферати Державне регулювання Шляхи подолання кризи в управлінні економікою. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Шляхи подолання кризи в управлінні економікою. Реферат

Рекомендації щодо управління холдинговими системами в Україні. Порядок створення холдингових компаній

Рекомендації щодо управління холдинговим й системам й в Україні

Основною метою даної роботи є теоретичне обґрунтування і розробка механізму взаємодії холдингової системи з зарубіжними інвесторами та практичні рекомендації щодо стимулювання розвитку холдингових систем в Україні.

Підхід до притягнення іноземних інвесторів через використання можливостей холдингу може бути застосований на загальнодержавному та регіональному рівнях при розробці заходів відповідних для регулювання інвестиційної Діяльності.

Як показує досвід таких країн як, Польща, Угорщина створення холдингових компаній при переході до ринкової економіки є наслідком проведених економічних реформ. Основу розвитку холдингових компаній складає акціонерна власність, тому створення і розвиток цих компаній тісно пов'язані з такими процесами, як приватизація, корпоратизація, створення ринкової інфраструктури.

Аналізуючи холдингові компанії, слід розглядати перспективи розвитку її материнської (головної) фірми та холдингової групи (системи), що включає поряд із головною також дочірні фірми. Останні, у свою чергу, теж можуть бути пов'язані взаємним володінням акціями (капіталом).

Життєздатність та чисельність холдингових компаній у країнах з розвинутою ринковою економікою пов'язані з рядом переваг цієї форми організації бізнесу, використання яких істотно знижує ступінь ризику діяльності холдингів Механізм утворення холдингових груп в Україні має особливості, характерні для багатьох постсоціалістичних європейських країн, і дещо відрізняється від практики країн із розвинутою ринковою економікою.

Формування холдингів в Україні й інших країнах СНД почалося шляхом реорганізації колишніх відомств і головкомів. У процесі акціонування підприємств відбувалося об'єднання контрольних пакетів і передача їх центру - материнській компанії, що по суті заміняла формально скасоване відомство. Це об'єднання здійснювалося, як правило, адміністративними методами, зберігаючи і закріплюючи підпорядкований статус акціонерних товариств.

Інвестиційна діяльність холдингових компаній здійснюється на базі й у рамках заходів державного регулювання цієї діяльності взагалі й іноземного інвестування зокрема. Аналіз цих заходів у постсоціалістичних країнах показує, що державне регулювання не було послідовним. Відмова від жорсткого регулювання зовнішньоекономічної діяльності й утворення спільних підприємств, надання їм значних пільг на початку реформ не призвели в Україні до реального притоку іноземних інвестицій. Скасування пільг є характерною рисою сучасного етапу реформ в Україні. [7,45-60]

В інших колишніх країнах колишнього соцтабору регулювання іноземних інвестицій характеризується наданням пільг І підтримкою особливо важливих галузей економіки та поступовим розширенням простору для Іноземних інвестицій при контролі за їхньою ефективністю.

У галузі реформування економіки доцільно звернутися до досвіду країн, що пройшли вже перші етапи ринкових реформ. Так науковцями Угорщини запропонований був свого часу оригінальний підхід до притягнення іноземного капіталу в національну економіку країни шляхом використання можливостей холдингу як "інкубатора нових фірм". Це термін ми не будемо застосовувати у даній роботі, оскільки створення, фінансове донорство та продаж пакетів акцій дочірніх компаній стороннім інвесторам є невід'ємним елементом функціонування холдингових систем.

В роботі пропонується схема взаємодії холдингової компанії з іноземним інвестором в Україні. Холдингова компанія може функціонувати як своєрідне підприємство по створенню дочірніх фірм і продажу їхнім іноземним Інвесторам, що можна розглядати як метод залучення іноземного капіталу в національну економіку.

При здійсненні капіталовкладень за кордоном, чи купівлі підприємств у власність підприємці керуються наступними рекомендаціями, що вироблені спеціалістами у даній галузі. У дослідженнях західних спеціалістів наводяться такі рекомендації для досягнення успіху в процесі торгівлі підприємствами:

  • Концентрація зусиль у сфері, де функціонує компанія-покупець.
  • Концентрація зусиль у фінансовій сфері.
  • Концентрація зусиль на глобальних, найважливіших елементах бізнесу.
  • Купівля "ноу-хау", що переходить до покупця разом з придбаною компанією.
  • Скерування інвестицій у куплену компанію.

Процес купівлі підприємства хронологічно можна представити як набір послідовних дій, починаючи з формування стратегії компанії покупця та закінчуючи введенням об'єкту купівлі у систему діяльності компанії - покупця. Купівлю підприємств пропонуємо розглянути в більш широкому змісті цього терміну. А саме в сенсі взаємного злиття або поглинання підприємницьких структур. Вивчення літературних джерел, досвіду західних та вітчизняних корпорацій дозволяє виділити наступні фази купівлі підприємств (див. мал. 1):

Мал. 1. Послідовність здійснення купівлі підприємств.

1. Вибір стратегії та пошук партнерів. Визначаються основні стратегічні цілі, що може досягнути компанія через злиття (поглинання).

Слід розрізняти декілька етапів:

  • формування стратегічних альтернатив;
  • вивчення компаній, що можуть бути придбанні;
  • установлення майбутніх партнерів;.
  • оцінка наявності робочої сили;
  • всебічна перевірка матеріалів діяльності вибраної компанії;
  • оцінка реальності укладення такої угоди та рівня ризику.

2. Підготовка процесу злиття (поглинання). При цьому організовується зустріч з представником компанії-об'єкта, готується повна інформація стосовно інвестиційного клімату в країні тощо.

3. Інтеграція, основою якої є налагодження контактів з менеджерами компанії, що поглинається.

4. Початок спільної діяльності після злиття (поглинання).

5. Застосування механізмів регулювання спільної діяльності.

В процесі здійснення розглянутих фаз важливе значення має контроль над компанією, що поглинається, з боку компанії, яка поглинає, налагодження ефективних комунікацій, що забезпечить отримання достовірних даних про злиття (поглинання) та адекватне реагування на зміни.

На сьогодні для багатьох українських підприємств злиття чи поглинання є найбільш ефективним елементом стратегії майбутнього розвитку. Тому, зупинимося на характерних особливостях очікуваної угоди про злиття-поглинання. В угоді доцільно відобразити цілі нової компанії, наприклад, розширення ринку або захоплення нової ніші. Основними критеріями тут виступає ємність ринку, конкурентне середовище, стабільність ринку, затрати, технічний стан об'єкту тощо.

Фінансові аспекти угоди базуються на оцінці фінансового стану об'єкта поглинання (злиття) з допомогою аудиторської фірми. Від результатів роботи аудитора залежить в значній мірі купівельна ціна об'єкта.

При цьому визначається наявність кредитних, вексельних ринків, ринку корпоративних облігацій, а також можливість залучення прямих інвестицій тощо. У розвинутих країнах угоди орієнтують в основному на довгострокове фінансування. В Україні сьогодні також з'явилась можливість довготривалого фінансування таких угод.

Юридичні аспекти повинні відображати питання приватизації майна, володіння акціями, інтелектуальною власністю тощо. Особливого значення набуває підготовка необхідних документів (статуту, положень, методик тощо).

Важливу роль в процесі злиття (поглинання) має стан менеджменту, який доцільно оцінювати за напрямами:

  • Досліджується структура апарату управління, склад категорій
    працівників.
  • Перевіряється добросовісність роботи менеджерів.
  • Вивчається можливість матеріального заохочення менеджерів.
  • Аналізуються комунікаційні зв'язки
  • Аналізується організаційна структура управління компанією.
  • Вивчаються механізми прийняття управлінських рішень.

При створенні дочірньої фірми холдинг разом із контрольними функціями бере на себе значну частку ризику, що є сприятливою умовою для іноземного партнера. Нова фірма, подолавши труднощі початкового етапу діяльності, доводить свою життєздатність і характеризується сприятливим прогнозом росту: стає достатньо привабливим об'єктом для іноземного інвестора. Інвестор буде зацікавлений в посиленні свого впливу й у збільшенні контролю над цією фірмою. [10, 62-66]

Холдингова компанія, продаючи свою дочірню фірму або свою частку в ній, має можливість реалізувати в ціні продажу її потенційні можливості.

При продажі фірми, що розвивається, холдинг реалізує не тільки вартість активів, але і її гудвіл, що може значно підвищити продажну ціну.

Таким чином, холдингова компанія має можливість одержати винагороду за ризик початкового етапу, який вона брала на себе при створенні дочірньої фірми.

Вище описаний процес можна зобразити у вигляді схеми (див. мал. 2).

При застосуванні зазначеного підходу варто мати на увазі, що не завжди продаж дочірньої фірми е більш вигідної, чим зберігання її/в структурі холдингової групи. Назвемо умови, при яких доцільним є продаж фірми:

холдингова компанія не займає монопольного положення на
національному ринку і ставиться до типу невеличких фірм, що розвиваються;

умови національної економіки й особливості місцевого ринку
недостатньо добре відомі іноземному Партнеру, при Цьому привабливість ринку
та ризик він оцінює достатньо високо;

  • іноземний партнер є великою фірмою, що займає провідне положення на світовому (або регіональному) ринку;
  • у дочірньої фірми існують впливові конкуренти (або велика ймовірність їх появи), причому ними можуть виступити компанії, контрольовані іноземним партнером.

Ці умови можуть виступати критеріями продажу дочірніх підприємств в Україні.

Мал. 2. Пропонована схема взаємодії холдингу з іноземним інвестором.

Сучасна холдингова група (система) являє собою багаторівневу структуру, у якій підприємства можуть виступати одночасно холдингами і дочірніми фірмами стосовно різних членів групи. Дочірні підприємства в холдинговій системі можуть утворювати стосовно материнської компанії (центрального холдингу) декілька рівнів, сполучених вертикальними і горизонтальними зв'язками.

Принциповим питанням управління, такою складною структурою є розподіл повноважень між центральним апаратом (материнською компанією) І дочірніми підприємствами. Цей розподіл повинен забезпечувати рівновагу між інтересами (стратегією) холдингу й інтересами дочірніх фірм. Інтереси членів холдингової групи змінюються в часі під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників, змінюється 5 співвідношення між ними, тому для забезпечення рівноваги необхідні нові організаційні форми.

Характер і форми взаємодії центрального холдингу з дочірніми підприємствами залежать від стадій життєвого циклу холдингової групи. На ранніх стадіях розвитки ("народження", "дитинство") ця взаємодія характеризується централізацією управління, сильними вертикальними зв'язками, слабкою автономією структурних ланок. На цьому етапі дочірні підприємства можуть не мати повної юридичної самостійності, а мати статус підрозділів. Управління такою компанією може базуватися на лінійно - функціональній схемі, що включає як окремі підрозділи, так і підконтрольні підприємства.

На подальших етапах розвитку відбувається виділення цих структурних ланок у самостійні організації, ступінь підконтрольності материнській фірмі визначається її часткою у її капіталі. Відбувається формування власне холдингової групи, при цьому схема управління змінюється з лінійно-функціональної на матрично-департаментну з переносом функцій по оперативному управлінню і прийняттю рішень на дочірні компанії.

Функції материнської компанії, що є центральним холдингом, у новій структурі носять стратегічний і фінансовий характер: визначення цілей і стратегії, управління власністю, визначення принципів і методів управління, торгівля цінними паперами.

Порядок створення холдингових компаній

Законом України "Про Антимонопольний комітет України", якою визначені повноваження Комітету, встановлено, зокрема, що Антимонопольний комітет України в межах наданої йому компетенції має право "забороняти або дозволяти створення монопольних утворень центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також господарюючими суб'єктами".

Таким чином, контроль за економічною концентрацією, який здійснюється відповідно до вимог статей 14 та 15 Закону України "Про обмеження монополізму... " є одним із найважливіших напрямів роботи Комітету., Законом України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що реорганізація (злиття, приєднання) комерційних банків здійснюється за погодженням з Антимонопольним комітетом України у випадках, передбачених чинним законодавством.

Положення про порядок створення і реєстрації комерційних банків, затверджене постановою Національного банку України від 21.0798 № 281, вимагає погодження з органами Комітету установчих документів (установчий договір, статут і протокол установчих зборів), а також надання при реєстрації банку копії рішення органів Комітету про надання згоди на створення відповідного комерційного банку у випадках, передбачених законодавством.

Порядок створення холдингових компаній визначений Положенням про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації, затвердженим Указом Президента України "Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації", від 11.05. 94 №224/94. Відповідно до нього холдингова компанія визначається як господарюючий суб'єкт, який володіє контрольними пакетами акцій одного або більше господарюючих суб'єктів (дочірніх підприємств). Визначені два основні напрямки створення холдингових компаній в процесі приватизації:

  • заснування їх органами, уповноваженими управляти державним майном, державними органами приватизації самостійно або разом з іншими засновниками;
  • поглинання одного господарюючого суб'єкта іншим (придбання контрольного пакета акцій) у процесі приватизації. При цьому господарюючий суб'єкт, що поглинає, визнається холдинговою компанією, а поглинутий - дочірнім підприємством.

Зазначеними документами встановлені три основних процедурних моменти, які потребують погодження з Комітетом при створенні холдингової компанії:

  • погодження ідеї створення холдингової компанії;
  • підтвердження контрольного пакета акцій, якщо його розмір становить менше 51 відсотка;
  • затвердження проектів установчих документів і планів розміщення акцій.

З особливою увагою Комітет ставиться до питань економічної концентрації за участю іноземних підприємців.

Відповідальність за порушення вимог законодавства при здійсненні економічної концентрації Відповідно до законодавства здійснення економічної концентрації без згоди органів Комітету е порушенням антимонопольного законодавства.

Динаміку процесів злиття (поглинання) підприємств в Україні можна проаналізувати за даними річних звітів Антимонопольного Комітету України. Адже існує механізм, що зобов'язує суб'єктів господарювання отримувати дозвіл даного Комітету, щодо заключення угод такого типу щодо здійснення реорганізації.

Слід відзначити, що наведені показники не відображають всієї кількості розглянутих заяв і звернень. Значна частина заяв і звернень, що надходять до органів Комітету, не підлягає розгляду, як такі, що не досягають порогів, встановлених законодавством.

Проаналізувавши результати діяльності органів Комітету по контролю за економічною концентрацією за недовгі роки його існування, можна зробити основний висновок, що практика функціонування системи такого контролю цілком довела її необхідність і ефективність як засобу попередження монополізації ринків та розвитку конкуренції на них.

Кількість розглянутих справ, що здійснюють органи Комітету зменшується через вплив наступних факторів.

По-перше, підприємства, органи влади та управління в більшості випадків перед поданням заяви отримують консультації в органах Комітету.

В результаті цього деякі підприємці відмовляються від намірів здійснення економічної концентрації, інші враховують роз'яснення та вимоги Комітету

Крім того, новою редакцією Положення про контроль за економічною концентрацією, затвердженої розпорядженням Комітету від 25.05. 98, передбачена можливість офіційного отримання попередніх висновків органів

Комітету з питання концентрації, що планується. Ця норма ще більш сприятиме якості підготовки питань з економічної концентрації.

По-друге, у досить значній кількості випадків органи Комітету у своїх рішеннях обумовлюють надання згоди на концентрацію відповідними зобов'язаннями, при виконанні яких не відбудеться обмеження конкуренції. По-третє, зменшення кількості прийнятих органами Комітету рішень з питань економічної концентрації пояснюється декількома причинами:

  • у зв'язку із зростанням курсу долара США стосовно гривні порогові значення вартості активів, обсягів реалізації; майна, за яких отримання згоди Комітету є необхідним, визначені у доларовому еквіваленті, фактично зросли;
  • значно зменшилася кількість заяв про, надання згоди на вступ суб'єктів господарювання в об'єднання, що обумовлено об'єктивним зменшенням кількості об'єднань підприємців.

Найбільш істотне зменшення прийнятих органами Комітету рішень про економічну концентрацію відбулося щодо набуття у власність або одержання в управління часток (акцій, паїв) суб'єктів господарювання, що пояснюється завершенням масової приватизації та, відповідно, скороченням обсягів продажу акцій ВАТ, створених у процесі приватизації.

Незважаючи на те, що в цілому механізм контролю за економічною концентрацією діє задовільно, все ж трапляються випадки здійснення концентрації без отримання згоди органів Комітету. Завдяки профілактичній роботі органів Антимонопольного комітету скорочується кількість спроб підприємців здійснити економічну концентрацію без врахування вимог антимонопольного законодавства.

Із запровадженням відповідальності учасників концентрації за порушення норм законодавства щодо концентрації у вигляді штрафів кількість такого виду порушень повинна зменшитись.

Ми пропонуємо змінити систему державного контролю за економічною концентрацією що стосуються холдингових систем. Які працюють в напрямку залучення іноземних інвестицій в економіку України.

Для пояснення пропонованої системи побудуємо схему отримання дозволу органів контролю за економічною концентрацією в умовах створення холдингової компанії, чи продажу підприємства.

Механізм регулювання процесів злиття (поглинання) підприємств антимонопольним комітетом України

Для галузі пивоваріння в Україні характерна низька концентрація ринку. Вплив органів державної влади на процеси злиття підприємств є мінімальним; корпоративні відносини не становлять загрозу конкуренції на ринку.

Аналіз та оцінка вартості підприємства є важливим моментом в процесі злиття (поглинання) підприємств є визначення вартості об'єктів злиття чи поглинання. Для того щоб визначити вартість підприємства можна використати такі способи:

Оцінка балансової вартості, тобто, вартості, що дорівнює загальній
вартості активів за мінусом загальної вартості зобов'язань.

Оцінка ліквідаційної вартості, що дає більш точну оцінку вартості
компанії. Вона обчислюється за допомогою оцінки ринкової вартості активів
підприємства за мінусом зобов'язань фірми.

Список використаних літератури

  1. Кузьмін О. Є., Шуляр Р. В. Злиття (поглинання) підприємств як фактор активізації інвестиційної діяльності, Зовнішньоекономічний кур'єр №7-8 1999.
  2. Реньи Габор. Управление инвестиционной деятельностю холдинговой компании. Авт. дис. Хорьков. 1999 р.
  3. Бахрамов Ю. Организация внешнезкономической деятельности. - СПб., 2000.
  4. Єжова І. Е. Міжнародний маркетинг. – К.; 2002.
  5. Іванченко В.. Організація процесу злиття / поглинання, досвід роботи в Україні. Український інвестиційний журнал - №11-12, 1998 р.
  6. Жук О. Іноземні інвестиції і їх значення у виведенні економіки України з нинішньої кризи. Інформаційний бюлетень Міністерства статистики України -1-2 (29-30) 1997р.
  7. Федоренко С. В. Іноземне інвестування в Україні. Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. Лютий 1999 р.
  8. Кузьмін О. Є., Куриляк МІ. Ринок цінних паперів в Україні: стан і проблеми розвитку. Вісн. ДУ "Львівська політехніка". - 2002. - №329.
  9. Федоренко В. Г. Інвестиційний менеджмент. – К.: 2001.
  10. Бланк І. А. Інвестиційний менеджмент. Ника-Центр, 2002.
  11. Лес Гелловей. Операційний менеджмент. Москва, 2002.


29.03.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!