Osvita.ua Вища освіта Реферати Державне регулювання Принципи місцевого самоврядування. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Принципи місцевого самоврядування. Реферат

Принцип поєднання місцевих і державних інтересів. Принцип виборності в місцевому самоврядуванні. Принцип правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених законодавством. Принцип підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їхніх органів та посадових осіб

Принцип поєднання місцевих і державних інтересів

Принцип поєднання місцевих і державних Інтересів означає, що в Україні збігаються державні і місцеві інтереси. Український народ, який протягом століть боровся за свою державу, є єдиним джерелом влади І здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. У цей період для українського народу немає важливішого завдання, ніж зміцнення своєї держави, в якій людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека були б найвищою соціальною цінністю.

Процес реалізації цього завдання проходить у поєднанні зусиль державних органів і органів місцевого самоврядування. Центральні органи держави мають цілу низку засобів впливу на структури та діяльність територіальних громад. Основними засобами, якими парламент користується для впливу на територіальні громади, є конституційне і законодавче регулювання. Саме воно визначає систему функцій, повноважень органів місцевого самоврядування. Законами регулюються фінансування органів місцевого самоврядування, а також надання їм грошових сум у вигляді трансфертів, щоб спонукати їх до діяльності, яку б вони інакше не могли здійснювати.

Через делеговані повноваження від виконавчої влади органи місцевого самоврядування здійснюють управління у різних сферах і галузях життєдіяльності населених пунктів та надають конкретні послуги громадянам.

Без системи органів місцевого самоврядування держава через свої центральні й регіональні органи не змогла б дійти до кожного громадянина та забезпечити його всім необхідним для активної життєдіяльності в цивілізованому суспільстві.

З іншого боку, держава через свої органи не зможе залучити всіх громадян до будівництва громадянського суспільства і правової держави. Це можуть зробити лише територіальні сільські, селищні, міські громади, їх виконавчі органи з широким залученням громадських організацій. Так, для вирішення багатьох питань, які мають місце в житті та функціонуванні суспільних відносин територіальної громади, згідно зі ст. 140 Конституції України, ст. 14 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні ради мають право надавати дозвіл на створення відповідних органів самоорганізації населення певного рівня територіального охоплення, делегуючи їм певну частину власної компетенції, фінансів та майна. Правовий статус, порядок організації та діяльності цих органів визначається чинним законодавством.

Зокрема, рішення про створення таких комітетів приймаються на сесіях сільської, селищної ради, відповідно до ст. 26 п. 20 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Тільки в поєднанні місцевих і державних інтересів, у мобілізації зусиль центральних і регіональних органів державного управління та місцевого самоврядування можемо побудувати громадянське суспільство, в якому кожен громадянин буде усвідомлювати відповідальність за свої обов'язки перед ним, і правову державу, в якій найвищою цінністю буде людина, закон і справедливість.

Принцип виборності в місцевому самоврядуванні

Принцип виборності в місцевому самоврядуванні означає, що органи місцевого самоврядування формуються шляхом виборів. В Україні виборами формуються сільські, селищні, міські, районні в містах, районні та обласні ради; заміщуються посади сільських, селищних і міських голів.

Згідно з чинною Конституцією України вибори до органів місцевого самоврядування є вільними і здійснюються на основі загального, рівного і прямого виборчого права таємним голосуванням терміном на чотири роки. Основний Закон передбачає як чергові (через 4 роки), так і позачергові (до закінчення терміну) місцеві вибори. Верховна Рада призначає чергові і позачергові вибори до органів і посадових осіб місцевого самоврядування (п. 30 ст. 85 Конституції України). Чергові вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних і міських голів відбуваються одночасно, а позачергові можуть проводитися окремо. Крім цього, існують повторні вибори та вибори замість вибулих депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів.

Відповідно до Закону України "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" виборчий процес здійснюється на засадах: вільного і рівноправного висування кандидатів; рівності можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої компанії; неупередженості до них з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів; контролю за джерелами фінансування та витратами на виборчу компанію; гласності й відкритості виборчої компанії; свободи агітації.

Право голосу на місцевих виборах мають громадяни України, яким на день проведення виборів виповнилось 18 років і які проживають на території відповідних сіл, селищ, міст, районів у містах. Не мають права голосу на місцевих виборах громадяни, яких визнано судом недієздатними. Здійснення виборчого права призупиняється для осіб, які за вироком суду перебувають у місцях позбавлення волі, - на час перебування в цих місцях.

Депутатом сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради, сільським, селищним, міським головою може бути обраний громадянин України, який має право голосу і на день виборів досяг 18 років.

Вибори депутатів, сільських, селищних, міських рад проводяться за мажоритарною виборчою системою відповідної більшості по одномандатних виборчих округах, на які поділяється вся територія відповідно села, селища чи міста.

Принцип правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених законодавством

Цей принцип місцевого самоврядування означає:

Правову самостійність органів місцевого самоврядування, що регламентується Конституцією України (ст. 140), Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", іншими законами, що закріплюють повноваження органів місцевого самоврядування, Статутами територіальних громад, що регулюють діяльність сільських, селищних, міських громад, враховуючи їх історичні, національно-культурні, соціально-економічні та інші особливості.

Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються законодавством України власними повноваженнями, у межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Сільські, селищні, міські ради мають печатки із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, рахунки в установах банків України.

Органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Організаційну самостійність органів місцевого самоврядування, що регламентується Основним Законом України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", іншими законами держави. Кожен зі структурних підрозділів системи місцевого самоврядування має свої власні форми діяльності.

Територіальна громада свої повноваження здійснює через такі форми діяльності: місцеві вибори та референдуми; загальні збори громадян; місцеві ініціативи і громадські слухання.

Ради, як представницькі органи місцевого самоврядування, свої повноваження здійснюють у формі пленарних засідань, у формі діяльності постійних і тимчасових комісій, у формі діяльності депутатів у виборчих округах.

Сільський, селищний, міський голова свої повноваження здійснює у. формі організаційного забезпечення в межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та Законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади.

Виконавчі органи місцевих рад свої повноваження здійснюють через основну форму роботи виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради - засідання виконавчих комітетів, через діяльність їх структурних підрозділів, комісій виконавчих комітетів тощо.

Матеріально-фінансову самостійність органів місцевого самоврядування, що регламентується законодавством і базується на власному рухомому і нерухомому майні, на доходах місцевих бюджетів, позабюджетних цільових (у тому числі валютних) та інших коштах. Земля, природні ресурси, що є в комунальній власності територіальних громад, а також об'єкти їхньої спільної влади, що перебувають в управлінні районних і обласних рад, є підтвердженням їх матеріально-фінансової самостійності.

Місцеві бюджети є самостійними, вони не входять до Державного бюджету України та інших місцевих бюджетів вищого рівня (районних, обласних).

Принцип підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їхніх органів та посадових осіб

Принцип підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їхніх органів та посадових осіб означає, що органи та посадові особи місцевого самоврядування є підзвітними, підконтрольними і відповідальними перед територіальними громадами.

Вони повинні періодично, але не менш як два рази на рік інформувати населення про виконання програм соціально-економічного розвитку, місцевого бюджету, про Інші питання місцевого значення, звітувати перед територіальними громадами про свою діяльність.

Територіальна громада в будь-який час може достроково припинити повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування, якщо вони порушують Конституцію України або Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", обмежують права і свободи громадян, не забезпечують здійснення наданих їм законом повноважень.

У разі порушення органами та посадовими особами місцевого самоврядування Конституції або Законів України вони будуть нести відповідальність перед державою.

Шкода, заподіяна юридичним І фізичним особам у результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого самоврядування, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.

Спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дії чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Принцип державної підтримки та гаранти місцевого самоврядування

Цей принцип означає, що на рівні Основного Закону в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Місцеве самоврядування

в нашій державі відповідно до Конституції України виявляється в наданні територіальним громадам та їхнім органам - радам владно-управлінських повноважень. Україна не тільки визнає і гарантує місцеве самоврядування на рівні свого Основного Закону (ст. 7), а й розглядає його як фундаментальну засаду устрою держави і суспільства.

Місцеве самоврядування є формою залучення громадян України до участі в управлінні своїми справами, а тому має розглядатися як здійснення демократії на місцевому рівні.

Державною гарантією місцевого самоврядування є, зокрема, участь держави у формуванні дохідної частини його бюджетів, компенсація у необхідних випадках витрат місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України).

Територіальні громади, виконавчі органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження: "Органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень та в інших випадках, передбачених Законом" - постулює ст. 71 п. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". У разі розгляду місцевою державною адміністрацією питань, які зачіпають інтереси місцевого самоврядування, вона повинна повідомити про це відповідні органи та посадових осіб місцевого самоврядування (ст. 71 п. З Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Принцип судового захисту прав місцевого самоврядування

Цей принцип на конституційному рівні закріплює ст. 145 Основного Закону. Він має принципове значення на рівні забезпечення правової, організаційної і фінансової самостійності місцевого самоврядування, оскільки якою б досконало організованою не була система місцевого самоврядування, вона ніколи не стане повноцінною, якщо не буде спиратися на незалежну судову гілку влади. Це повною мірою узгоджується з Європейською Хартією про місцеве самоврядування, згідно з якою органи місцевого самоврядування повинні мати право на судовий захист для забезпечення вільного здійснення ними своїх повноважень і дотримання закріплених конституцією і законодавством країни принципів місцевого самоврядування.

Передбачене цією статтею право органів місцевого самоврядування на захист своїх прав у суді є передусім важливим правовим засобом забезпечення виконання їх рішень, які відповідно до ст. 144 Конституції України є обов'язковими на відповідній території, якщо вони прийняті в межах, визначених законом. Це пояснюється тим, що невиконання або неналежне виконання законних рішень органів місцевого самоврядування з боку будь-яких державних органів, інших органів самоврядування, підприємств, організацій і установ, посадових осіб та громадян с грубим порушенням прав територіальних колективів на самостійне вирішення питань місцевого значення в межах Конституції і Законів України.

Водночас органи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду з позовом про визнання недійсними актів державних органів, інших органів самоврядування, підприємств (об'єднань), організацій та установ, які обмежують їх повноваження. Ст. 144 Конституції України встановила правило, за яким рішення органів місцевого самоврядування можуть припинятися з мотивів їх невідповідності Конституції і Законам України з одночасним зверненням до суду. Проте це не позбавляє органи місцевого самоврядування, як це випливає зі змісту названої статті, зустрічного права звернутися до суду про визнання недійсним рішення, яким було припинено рішення органу місцевого самоврядування, якщо відповідний орган зволікає зі зверненням до суду, або його рішення, на думку органу самоврядування, не є досить обґрунтованим. Такий підхід врівноважує позиції державного органу вищого рівня, що припиняє рішення, і органу місцевого самоврядування.

Структура органів місцевого самоврядування села, селища

Згідно з класичною схемою, органи місцевого самоврядування складаються з виборного законодавчого органу (ради) та його виконавчого органу, які разом забезпечують здійснення всього комплексу владних повноважень та адміністративних функцій.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до системи місцевого самоврядування належать: територіальна громада; сільська, селищна, міська рада; сільський, селищний, міський голова; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

На рівні села, селища структура системи місцевого самоврядування буде такою:

  • територіальна громада села, селища;
  • представницький орган територіальної громади села, селища (сільська, селищна рада);
  • посадова особа місцевого самоврядування (сільський, селищний голова);
  • виконавчий орган (виконавчий комітет сільської, селищної ради).

Сільська, селищна рада на термін її повноважень утворює виконавчий комітет сільської, селищної ради, який очолює сільський, селищний голова.

У територіальних громадах, які налічують до 500 мешканців, згідно з пунктом 3 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виконавчий комітет ради може не утворюватись і його функції (окрім розпорядження земельними та природними ресурсами) здійснює одноособово сільський голова. Функції секретаря виконавчого комітету відповідної ради за рішенням ради може виконувати секретар ради.

Сільська, селищна рада формує та обирає постійні та тимчасові комісії.

Основні компетенції органів місцевого самоврядування

Однією із передумов створення ефективної системи місцевого самоврядування в будь-якій державі є правильне визначення її сфер повноважень, тобто компетенції. Ця вимога визначається Європейською Хартією про місцеве самоврядування (ст. 2), Кожна із країн наділяє органи місцевого самоврядування повноваженнями з урахуванням своїх економічних, національних, культурних та інших традицій. Але, як правило, до

Рис. 1. Структура органів самоврядування села (селища).

компетенції органів місцевого самоврядування сучасних демократичних країн світу належать нижченазвані шість основних напрямів діяльності:

Розвиток територіальної громади:

  • формування внутрішньої структури,
  • економічний розвиток та будівництво території.

Розвиток навколишнього середовища:

  • використання природних ресурсів,
  • захист довкілля,
  • збирання, утилізація та використання відходів,
  • муніципальні дороги та громадський транспорт.

Освітні, оздоровчі та соціальні функції:

  • навчальні заклади,
  • лікарняні та оздоровчі заклади,
  • послуги соціального захисту,
  • забезпечення житлом.

Захист функції:

  • пожежна служба,
  • поліційна служба,
  • захист прав та інтересів споживачів.

Комунальні функції:

  • водозабезпечення та водовідведення,
  • енерго- та теплопостачання.

Спорт та дозвілля:

  • спортивні споруди,
  • бібліотеки,
  • культурні послуги та місця дозвілля,
  • туризм.

Розв'язанню проблем компетенції органів місцевого самоврядування присвячена ст. 143 Конституції України, в якій окреслено перелік найважливіших питань, віднесених до компетенції місцевого самоврядування, а також подається конкретизація повноважень органів місцевого самоврядування в межах чинного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 143 Конституції України органам місцевого самоврядування можуть надаватись і окремі повноваження органів виконавчої влади. Але на відміну від практики, яка існувала раніше, делегування державних повноважень надається, згідно із законом, органам місцевого самоврядування, а не виконавчим органам. Це, своєю чергою, створює сприятливіші умови для залучення потенціалу представницьких органів. ЦІ окремі делеговані повноваження не повинні переважати власні (самоврядні) повноваження органів місцевого самоврядування, основне соціальне призначення яких полягає у вирішенні питань місцевого значення.

Конкретизацію повноважень сільських, селищних рад та їх виконавчих комітетів подано в розділі 2 "Організаційно-правова основа місцевого самоврядування" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (ст. ст. 25-40). Ст. 26 глави 1 цього Закону визначає виключні компетенції місцевих рад, які вирішуються на пленарних засіданнях рад.

Широкі повноваження із царини місцевого самоврядування виконавчих органів сільських, селищних рад (глава 2, ст. ст. 27-40 Закону) диференційовані на власні (самоврядні) та делеговані повноваження.

Тлумачення основних термінів, задекларованих ст. 1 розділу І Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (див. рис. 1.1 Додатку), подано в Глосарії цієї книжки.

Література

1. Конституція України, прийнята на 5 сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. - Київ1. Вид-во, "Просвіта", 1996. - 42 с.

2. 18 липня 1963 року. Закон Української РСР "Про затвердження Цивільного кодексу Української РСР".

3. 2 липня 1968 року. Закон Української РСР "Про сільську Раду народних депутатів Української РСР".

4. 2 липня 1968 року. Закон Української РСР "Про селищну Раду народних депутатів Української РСР".

5. 15 липня 1971 року. Закон Української РСР "Про районну Раду народних депутатів Української РСР".

6. 15 липня 1971 року. Закон Української РСР "Про міську, районну в місті Раду народних депутатів Української РСР".

7. 31 жовтня 1980 року. Закон Української РСР "Про обласну Раду народних депутатів Української РСР".

8. 5 грудня 1990 року. Закон Української РСР "Про бюджетну систему Української РСР".

9. 7 грудня 1990 року. Закон Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування".

10. 7 лютого 1991 року. Закон України "Про власність".

11. 25 червня 1991 року. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища".

12. 25 червня 1991 року. Закон України "Про систему оподаткування" (стара редакція).

13. 26 березня 1992 року. Закон України "Про місцеві ради народних депутатів та місцеве регіональне самоврядування".

14. З липня 1992 року. Закон України "Про плату за землю".

15. 26 жовтня 1992 року. Закон України "Про охорону атмосферного повітря".


29.03.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!