Osvita.ua Вища освіта Реферати Державне регулювання Засади бюджетного фінансування культурно-просвітницьких установ. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Засади бюджетного фінансування культурно-просвітницьких установ. Реферат

Видатки бюджету на виплату пенсій окремим категоріям громадян. Фінансування закладів і програм соціального забезпечення неповнолітніх і молоді. Видатки на утримання будинків-інтернатів для престарілих та інвалідів. Видатки, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи

Видатки бюджету на виплату пенсій окремим категоріям громадян. Пенсійне забезпечення завжди відігравало помітну роль у діяльності будь-якої держави. З прийняттям Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну службу" та низки інших законодавчих актів практично завершився процес створення єдиної всеохоплюючої системи пенсійного забезпечення в Україні.

Пенсійне забезпечення в Україні є державною системою, яка становить основну складову системи соціального захисту населення. Реалізацію державної політики у сфері пенсійного забезпечення здійснює Міністерство праці та соціальної політики й Міністерство фінансів України. Управління фінансами пенсійного забезпечення здійснює Пенсійний фонд України, а обіг коштів у пенсійній системі відбувається через банківські установи та відділення зв'язку.

Система охоплює всіх непрацездатних громадян похилого віку, інвалідів, осіб, котрі втратили годувальника, виплати яким проводяться у формі пенсій, надбавок і підвищень до пенсій, компенсаційних виплат, додаткових пенсій.

Кошти на реалізацію Державної пенсійної програми формуються за рахунок надходжень від:

  • обов'язкових внесків підприємств, установ, організацій;
  • обов'язкових внесків громадян;
  • додаткових і спеціальних зборів;
  • коштів державного бюджету;
  • інших надходжень.

Мінімальна трудова виплата, що здійснюється відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", складається із розрахункового розміру мінімальної пенсії за віком 50 гривні та цільової грошової допомоги. Мінімальна виплата станом на 1 квітня 2003 року становила 80 гривень.

У межах мінімальної пенсії за віком-станом на 1 січня 2001 року пенсія була призначена 1048101 особі, що становить 7,9 відсотка загальної чисельності пенсіонерів. Станом на 1 січня 2001 року виплати разом із цільовою допомогою одержують 3,4 млн. осіб, у тому числі 1,9 млн. пенсіонерів за віком при повному стажі роботи, що становить 14,5% загальної чисельності пенсіонерів.

Пенсії по старості й за вислугу років становили на 1 січня 2001 року 75 відсотків від усіх пенсій, що призначаються відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". Загальний пенсійний вік становить: 55 років - для жінок, 60 років - для чоловіків. Для призначення повної трудової пенсії за віком необхідно мати 20 років трудового стажу для жінок, 25 років - для чоловіків.

Пенсії при неповному стажі станом на 1 січня 2001 року із загальної чисельності пенсіонерів одержували 172957 осіб, або 1,6% від загальної чисельності пенсіонерів за віком.

Із числа пенсіонерів, які одержували пенсії станом на 1 січня 2001 року, пенсії на пільгових умовах за списком № 1 виплачувалися: жінкам у віці до 55 років - 81217 особам, чоловікам у вітті до 60 років - 161577 особам.

У загальній чисельності пенсіонерів пенсіонери-інваліди станом на 1 січня 2001 року становили 16,2 відсотка. Із числа інвалідів І та II групи чоловіків до 60 років - 262805 осіб, жінок до 55 років - 206111 осіб.

Пенсії у разі втрати годувальника становлять 8,2 відсотка від усіх пенсій, що були призначені станом на 1 січня 2001 року відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". Загальна чисельність пенсіонерів, які одержують пенсію у разі втрати годувальника, - 841114 осіб, із них: на одного непрацездатного - 596126 осіб (70,9%); на двох непрацездатних - 183663 особи (21,8%); на трьох і більше - 61355 осіб (7,3%).

Характерними рисами існуючої пенсійної системи є низький рівень пенсій, старіння населення, збільшення кількості дострокових пенсіонерів, нестача коштів у Пенсійному фонді. Тому вкрай гострою стає проблема реформування пенсійного забезпечення.

Найпроблемнішими питаннями продовжують залишатися: низькі розміри пенсій; відсутність диференціації трудових пенсій і відсутність джерел фінансування пенсій пенсіонерам у сільській місцевості; надання відстрочок, розстрочок і списання заборгованості із сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що набуло системного характеру; постійне збільшення кількості пільгових категорій пенсіонерів; недостатнє пенсійне забезпечення осіб, які отримують пенсії через інвалідність та у разі втрати годувальника; невизначеність порядку управління тимчасово вільними коштами Пенсійного фонду тощо.

У рамках існуючої пенсійної системи цих проблем не розв'язати. Застосування в подальшому принципу, за яким сьогодні проводиться підвищення мінімальних пенсій, дискредитуватиме ідею соціальної справедливості щодо тих пенсіонерів, хто працював довше і мав більший заробіток (тобто зробив більший внесок у систему соціального забезпечення), призведе до зрівнялівки. Наступні кроки з підвищення розмірів пенсій слід зосередити на поступовому збільшенні (знятті) існуючих максимальних обмежень у розмірах пенсій, що нараховуються відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Істотною проблемою, яку матиме солідарна пенсійна система України в майбутні десятиліття, є зменшення кількості працівників при одночасному збільшенні кількості пенсіонерів. Це загальнолюдська проблема старіння населення, задля розв'язання якої більшість країн світу реформували або прагнуть реформувати власні пенсійні системи.

Протягом найближчого часу необхідно запровадити такі заходи:

  • поступово розширити період і сукупний дохід, які використовуються як база для розрахунку пенсії;
  • запровадити жорсткіші нормативні положення, спрямовані проти зловживань у пенсійній системі, скасувати всі інші соціальні пільги, які до неї прив'язані, та положення щодо виняткових привілеїв;
  • у платіжних відомостях зазначати суми відрахувань працівників і роботодавців до пенсійних фондів, щоб підняти свідомість щодо витрат на пенсійне забезпечення;
  • зменшити суми пенсійних відрахувань із метою зниження фінансового тиску на платників;
  • поступово, за рахунок зменшення тіньового сектору збільшувати кількість платників пенсійних внесків.

Держава зобов'язана привести під законодавче регулювання окремі приватні пенсійні фонди, які вже діють, унеможливити їхнє банкрутство чи будь-які шахрайства з коштами їх вкладників.

Існують й інші причини, які настійливо потребують розв'язання проблеми пенсійного забезпечення.

Система пенсійного забезпечення має стати, нарешті, системою соціального страхування, самодостатньою, фінансове стабільною системою, яка задовольнятиме право всіх її учасників на належне пенсійне забезпечення із досягненням ними пенсійного віку.

Тому на виконання Основних напрямів реформування пенсійного забезпечення в Україні, затверджених відповідним Указом Президента у 1998 році, Кабінетом Міністрів розроблено і направлено на розгляд Верховної Ради проекти законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та "Про недержавне пенсійне забезпечення".

Цими законопроектами передбачене створення трирівневої пенсійної системи, на першому рівні якої за принципом солідарності поколінь і загальнообов'язкового соціального страхування встановлюється пряма залежність майбутнього розміру пенсій від страхового стажу та розміру сплачених внесків, на другому - накопичення пенсійних внесків на особистих рахунках громадян, на третьому - добровільне недержавне пенсійне страхування.

Фінансування закладів і програм соціального забезпечення неповнолітніх і молоді

Соціальний захист позбавлених сімейного виховання дітей здійснюється в Україні спеціальними установами - притулками для неповнолітніх. Створення цих установ передбачено Законом України "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх", а діяльність їх регулюється Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження типового положення про притулок для неповнолітніх і служб у справах неповнолітніх" від 09.06. 97 р. № 565.

Притулок для неповнолітніх - це заклад соціального захисту, створений для тимчасового перебування у ньому неповнолітніх дітей віком від 3 до 18 років. Діти, які потрапляють до притулку, отримують необхідну медичну допомогу, забезпечуються одягом і харчуванням.

Працівники притулків проводять роботу із встановлення особи неповнолітнього. Коли особу дитини нарешті встановлено, приймається рішення про його подальшу долю: притулок сповіщає батьків про місцезнаходження дитини або порушує питання щодо позбавлення батьків батьківських прав, притягнення їх до адміністративної чи кримінальної відповідальності. Таким чином, притулки для неповнолітніх є необхідними тепер закладами соціального захисту неповнолітніх, повернення їх до нормального життя.

Аналогічних закладів в Україні не існувало до 1996 року. Створення притулків розпочалося в 1997 році й тривало протягом 1998-1999 років. Таким чином, якщо кількість інших соціально-культурних закладів скорочувалася, мережа притулків зростала. Нині в Україні діє 81 притулок на 3482 місця. У деяких містах, населених пунктах виникли притулки на 10-15 місць при типовому притулку - 50 місць. Створення таких дрібних закладів не завжди доцільне. Тому слід упорядкувати мережу притулків для неповнолітніх шляхом ліквідації притулків з низькою завантаженістю та збільшення кількості місць у вже діючих.

Середня сума витрат по Україні в притулках на одну дитину становила в 2002 році 4,4 тис. гривень на рік.

Прогнозна потреба в коштах на харчування, медикаменти та інші витрати розраховувалася виходячи з нормативів забезпечення підопічних будинків-інтернатів, оскільки такі нормативи для вихованців притулків для неповнолітніх не розроблені.

Обсяг витрат, який спрямовується на утримання притулків для неповнолітніх по кожному регіону, розраховується як добуток обсягу витрат, що спрямовується на утримання цих установ у цілому по Україні, і питомої ваги очікуваної кількості дітей у притулках за плановий період по регіону - у загальній очікуваній кількості дітей у притулках у цілому по Україні.

Обчислення витрат на утримання притулків для неповнолітніх здійснюються виходячи з витрат на типовий притулок на 50 місць з типовими штатами та нормативами.

Оскільки притулки для неповнолітніх є закладами обласного значення, тобто вони розраховані не лише на тих дітей, що проживають у певному регіоні, Бюджетним кодексом передбачено здійснювати їх фінансування з обласних бюджетів.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді", Постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 1998 року здійснюються видатки на утримання Державного центру соціальних служб для молоді, у складі яких передбачені кошти на виплату заробітної плати працівникам центру, оплату послуг з утримання приміщень і обслуговування установ, відрядження, придбання інвентарю.

Питома вага зазначених видатків становить близько 5 відсотків загального обсягу асигнувань державного бюджету на молодіжні заходи. На реалізацію молодіжних заходів, які здійснює зазначений центр, спрямовується близько 3 відсотків загального обсягу витрат із державного бюджету на галузь.

У видатках місцевих бюджетів на забезпечення молодіжних програм і заходів, утримання установ галузі більше третини коштів спрямовується на розвиток мережі центрів соціальних служб для молоді, підліткових клубів. Обсяг видатків місцевих бюджетів на молодіжні програми і заходи становить понад 32 відсотки витрат на галузь, а 35 відсотків коштів передбачається на забезпечення функціонування чинної мережі установ місцевого підпорядкування.

Видатки на утримання будинків-інтернатів для престарілих та інвалідів

Фінансування витрат на утримання будинків-інтернатів для престарілих та інвалідів здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів. Особливості фінансування цих закладів зумовлені специфікою їхньої фінансово-господарської діяльності. В цих установах престарілі та інваліди перебувають на повному державному забезпеченні: отримують харчування, одяг, взуття та інші предмети першочергової необхідності, користуються медичними та культурно-освітніми послугами.

Фінансування будинків-інтернатів здійснюється у межах сум, затверджених за кошторисами доходів і видатків. Обсяг видатків цих установ залежить від виробничих показників (кількість ліжок, кількість днів функціонування 1 ліжка, зовнішня кубатура будівель і споруд, внутрішня площа приміщень тощо) та норм видатків. Витрати на заробітну плату обслуговуючого персоналу визначаються за штатним розписом, типовими штатами і ставками заробітної плати, які встановлюються у тарифікаційному списку.

Витрати за іншими категоріями видатків (на медикаменти та перев'язувальні засоби, продукти харчування, придбання обладнання та інвентарю, придбання м'якого інвентарю та обмундирування, інших матеріалів і предмети?, оплату послуг з утримання будинків-інтернатів, оплату комунальних послуг та енергоносіїв тощо) визначаються в такому ж порядку, як і за установами охорони здоров'я.

У будинках-інтернатах для престарілих та інваліди? можуть створюватися і функціонувати підсобні господарства та майстерні, доходи яких використовуватимуться на поліпшення культурно-побутових умов пенсіонерів. На фінансування будинків-інтернатів можуть спрямовуватися інші позабюджетні кошти, добровільні пожертвування підприємств, організацій і установ різних форм власності, громадян, кошти благодійних фондів тощо.

Обсяг видатків на професійно-технічні школи-інтернати визначається із середньорічної кількості ліжок і включає витрати на навчання, медичне обслуговування, харчування та інші.

Витрати на капітальні вкладення для будівництва і реконструкції будинків-інтернатів плануються і фінансуються на основі відповідної проектно-кошторисної документації у порядку, встановленому для планування і фінансування державних капітальних вкладень.

Видатки, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи

Фінансування заходів, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальним захистом населення, здійснюється в межах асигнувань, визначених у державному бюджеті на цю мету за відповідними напрямами згідно із функціональною класифікацією видатків бюджету.

З метою оптимізації обсягів видатків на проведення заходів, пов'язаних із ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, а також враховуючи обмеженість коштів на фінансування зазначених заходів і з метою уникнення збільшення заборгованості із соціальних виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, необхідно здійснити такі заходи:

  • прискорити прийняття Концепції захисту населення України у зв'язку з Чорнобильською катастрофою і уточнення, виходячи з вимог цієї концепції, статусу території!, що можуть бути віднесені до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, і водночас переліку населених пунктів, віднесених до цих зон;
  • удосконалити чинне на даний час законодавство з питань ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Зокрема, внести зміни і доповнення до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з метою впорядкування виплат компенсацій і надання пільг громадянам, які найбільш постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (інвалідам і потерпілим дітям).


28.03.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!