Osvita.ua Вища освіта Реферати Державне регулювання Використання позик і кредитів як доходного джерела Державного бюджету України. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Використання позик і кредитів як доходного джерела Державного бюджету України. Реферат

Вивчаючи проблему державного боргу України, важливо визначити його структуру, тенденції, можливі напрямки необхідні розміри обслуговування погашення кожного структурного елементу державного боргу

Проблема державного боргу України нерозривно пов'язана з вирішенням проблем дефіциту платіжного і торгового балансів, зростанням зовнішньої та внутрішньої заборгованості. Макроекономічна ситуація, яка склала в Україні, а також політична нестабільність, незбалансованість дій різних гілок влади — одна з головних причин неефективного використання державних кредитів і зростання заборгованості.

Суттєвим фактором зростання державного боргу є також нецільове використання державних запозичень, відсутність урядового контролю за їх використанням у виробництві, тобто рентабельністю залучення у виробничий процес.

Державний борг України на 1 жовтня 1998 року за даними Міністерстерства фінансів становив 50,5 млрд. грн., у тому числі державний зовнішній борг 10,9 млрд. дол. США, або 37,1 млрд. грн. (73,47%), а державний внутрішній борг — 13,4 млрд. грн. (26,53%).

Міжнародна фінансова практика виробила різні критерії оцінки критичного рівня державного боргу щодо можливості країни з його обслуговування. Так, наприклад, Світовий банк вважає критичним рівень державного зовнішнього боргу, якщо він перевищує 50% від ВВП. Відповідно до вимог Маастріхської угоди державний борг не повинен становити більш як 60% ВВП країни.

Виходячи з наведених вище критеріїв оцінки державного боргу Україна має такі фактичні показники:

  • державний борг до БВП — 50%;
  • державний зовнішній борг до ВВП — 37%.

Отже, у відповідності з даними Міністерства фінансів державний борг України за тенденції його постійного зростання і водночас падіння реальною ВВП стрімко наближається до критичного значення цих показників.

Вивчаючи проблему державного боргу України, важливо визначити його структуру, тенденції, можливі напрямки необхідні розміри обслуговування погашення кожного структурного елементу державного боргу.

До основних структурних елементів державного боргу України можна віднести такі зобов'язання:

  • кредити, отримані Україною від міжнародних фінансових організації МВФ, Світового банку, ЄБРР;
  • державні кредити, отримані від іноземних держав та іноземних приватних банків;
  • заборгованість держави з розміщення державних цінних паперів;
  • іноземні кредити, отримані вітчизняними підприємствами під гарантії Уряду;
  • заборгованість уряду за отримані кредити від комерційних банків;
  • кредити, отримані урядом України від НБУ;
  • заборгованість держави з невиплаченої заробітної плати та інших соціальних виплат:
  • зобов'язання держави щодо компенсації заощаджень громадян в установах Ощадбанку.

Основним кредитором України є МВФ. Фінансові ресурси надаються на пільгових умовах. Так, кредити Міжнародного валютного фонду "STF" та "STAND-BY" надані Україні на 10 і 5 років, при цьому пільговий період (відстрочка сплати процентних платежів) становить відповідно 4,5 і 3,25 років. Плата за користування кредитами здійснюється на умовах значно вигідніших, ніж ринкові, процентна ставка нижча за "LIBOR". За період із 1992 до 1998 року отримано кредитів на 2,7 млрл. дод.

За рахунок цих кредитів формувалися резерви НБУ для підтримки стабільності національної валюти і фінансувалося покриття дефіциту платіжного балансу. Значення кредитів від МВФ полягає ще й у тому, що політика МВФ визначає відповідні дії Світового банку (МБРР) і ЄБРР. Отримання кредитів від МВФ країною з низьким кредитним рейтингом і підвищеним ступенем кредитного ризику створює країні-позичальнику доступ до міжнародного ринку позичкового капіталу.

Від Світового банку Україна отримала кредитів на загальну суму понад 1,5 млрд. дол. Вони також надавалися на пільгових умовах на термін до 17 років із відстрочкою сплати і ставкою процента за кредит близько 7%. Умовою надання кредитів є проведення ринкових реформ, реструктуризація економіки' України, розвиток сільського господарства, вугільної промисловості, металургії. Європейське Співтовариство, Європейський банк реконструкції та рс витку надали Україні кредитів на суму 350 млн. дол.

Але проблема зростання заборгованості за рахунок отримання кредтів полягає не так у її зростанні, як у ефективності використання отриманих коштів. Так, лише в 1998 році валютні резерви Національного банку зменшилися майже вдвічі, відбулася глибока девальвація гривні, її курс упав із 1,9 гр за 1 лол. США до 3,427 грн за 1 дол. США, від'ємне сальдо платіжного б лансу перевищило 4 млрд. дол. Кошти, отримані від Світового банку і ЄБР фактично використовувалися для оплати за енергоносії, покриття дефіциту державного бюджету, погашення зовнішнього державного боргу, покриття дефіциту торгового балансу.

Починаючи з 1992 року за міжнародними та міжурядовими домовленостями в Україні відкрито 11 іноземних кредитних ліній на загальну суму понад 2,5 млрд. дол. На 1 січня 1997 року діють 7 кредитних ліній таких країн, як ФРН, Італія, Франція, Японія, на суму близько 2 млрд. дол. Усі ці інозем кредити одержані під гарантію уряду, загальна заборгованість на кінець 1998 року становила 2,4 млрд. дол. Більшість підприємств, які отримали ці кредити, працюють не рентабельно, кредити використовуються не за цільовим призначенням і погашаються за рахунок державного бюджету.

Важливою формою поповнення джерел державного фінансування є використання державою фондового ринку, випуск і розміщення державних цінні паперів. 23 серпня 1994 року було прийнято першу постанову Кабінету Міністрів України "Про випуск облігацій внутрішньої державної позики 1995 року." Починаючи з 1995 року почалося зміщення у формуванні джерел фінансування дефіциту державного бюджету.

Протягом 1995 року було випущено ОВДП на загальну суму 293 мл гри., у результаті їх розміщення до державного бюджету надійшло коштів у сумі 304,16 млн. гри. Облігації випускалися з терміном погашення три, шість дев'ять місяців. Середньозважена номінальна дохідність за облігаціями залежно від строку погашення коливалася від 63,8% до 45,1%.

У 1996 році було збільшено випуск ОВДП (за їх номінальною вартістю на загальну суму 3719,6 млн. грн., що на 390,6 млн. грн. перевищило визначений законом обсяг. Із цієї суми З19, 5 млн. грн., або 82%, було додатково спрямовано на погашення і виплату доходу від облігацій, фактичний рівень якого перевищив планові розрахунки на 669,3 млн. грн. Лише протягом 1996 року погашено і виплачено доходу від ОВДП 1995-І996 років на суму 1935,3 млн. грн., що більше від встановленої законом суми на 651,3 млн. грн.

Відносна стабілізація гривні в 1996 році, низькі темпи інфляції, знижені облікової ставки НБУ сприяли розширенню ринку державних цінних паперів Україні. Були випущені облігації з фіксованим доходом 90% річних при постійній тенденції зниження облікової ставки до 34% на кінець 1996 року. Облігації, які випускалися, були дисконтні, що ще більше підвищувало їх дохідність. Така ситуація на фондовому ринку сприяла залученню нерезидентів. Допуск нерезидентів до ринку ОВДП був запроваджений Постановою уряду і НБУ від 31 серпня 1996 року "Про порядок здійснення нерезидентами операцій з облігаціями внутрішніх державних позик".

Фактично в 1997 році загальний обсяг емісії облігацій становив 11259,7 млн. грн. за їх номінальною вартістю, тобто на 825 млн, грн. більше, ніж передбачалося. В результаті їх розміщення до державного бюджету надійшло коштів у сумі 8858.1 млн, грн., із них на покриття дефіциту бюджету спрямовано 4947,7 млн. грн. Погашення й виплата доходу від облігацій, цю були розміщені в 1996—1997 роках, становили 4842 млн. грн., виплачено доходу (видатки на обслуговування державного внутрішнього боргу України) від ОВДП 1996—І997 років у сумі 931,6 млн. грн.

Ситуація на ринку ОВДП у 1997 році мала надзвичайно суперечливий та неоднозначний характер і змінювалася від позитивних у першій половині року до негативних тенденцій у другій половині року.

Від січня до серпня 1997 року НБУ намагався проводити політику, спрямовану на розширення ринку ОВДП за рахунок залучення коштів нерезидентів. Із цією метою постійно знижувалася їх дохідність (від 60% у січні до 20% у серпні), шо вказувало на тенденцію стабілізації грошового і кредитного ринків (облікова ставка становила 13% у серпні), відбулася ревальвація курсу гривні щодо іноземних валют (грудень 1996 року — 188,9 грн. за 100 дол. США) до 185,7 грн. за 100 дол.

США на 31 серпня І997 року, тобто на 1,9%. Залучення коштів нерезидентів (обсяг облігацій за їх номінальною вартістю, що перебували у власності нерезидентів, на кінець липня становив 52%) значно зміцнило курс гривні, дало змогу збільшити валютні резерви НБУ.

Але така політика НБУ не мала під собою реальної економічної основи, вона була відірвана від реальної економіки, стабілізація грошового, кредитного і фондового ринків відбувалася паралельно з падінням виробництва, невиконанням дохідної частини державного бюджету і потребувала від уряду нових і нових невиробничих витрат для покриття зростаючого дефіциту бюджету.

Така ситуація, певна річ, викликала побоювання з боку іноземних інвесторів у спроможності погашення боргових зобов'язань із боку уряду. З кінця серпня 1997 року починається відплив іноземного капіталу з ринку ОВДП (лише у вересні він становив 40 млн. дол,).

На початок 1998 р. державний борг України становив 31 млрд. грн. або 33.5% ВВП. За 1998 р. державний борг зріс до 37,3 млрд. гри., що становить 56% ВВП. Суттєве зростання обсягу державного боргу протягам року зумовлене:

  • Збільшенням заборгованості за внутрішніми державними позиками на 3.2 млрд. грн. Хоча сальдо з влучень, ви плат за ОВДП було від'ємним (за рік воно складало -320 мли. грн.). розміщення ОВДП у все зростаючих обсягах для погашення попередніх випусків та часткова реструктуризація боргу за ОВДП з погашенням у 2001—2004 рр. зумовили зростання внутрішнього боргу.
  • Залученням зовнішніх позик на міжнародних ринках та пролонгацією одержаних у 1997 р. комерційних позик. У лютому—квітні 1998 р. було розміщено єврооблігацій на суму 1 млрд. німецьких марок та 500млн. ЕКЮ, в серпні одержано 150 млн. дол. від банку ING BARINGS, у вересні—жовтні конвертовано СОВДП. розміщені через інвестиційний банк Merrill Lunch та частину портфеля ОВДП. що надсікать нерезидентам на суму 1073 млн. грн. у жовтні реструктуризовано 82 млн. дол. боргу "CHASE MANHATAN".
  • Девальвацією гривні. Протягом січня—вересня офіційний обмінний курс гривні знизився з 1,90 до 3.41 грн. /дол. США. що автоматично збільшило зовнішній борг у гривневому еквіваленті. Якщо на початку 1996 р- зовнішній держайнші борг становив 19,6% ВВП, то на кінець вересня 1998 р. — вже 37,3% ВВП.

Досвід 1998 року засвідчив, що. незважаючи на "незначні" розміри державного боргу порівняно з ВВП, державний борг України являє собою загрозу для поступального економічного розвитку країни, що зумовлено дією таких факторів:

  • надходження від позичкових операцій держави майже зрівнялися а потоком податкових надходжень до державного бюджету (за 11 місяців 1998р. співвідношення їх становило 74%), що робить бюджет украй вразливим до ситуації на фінансових ринках;
  • важким є тягар обслуговування державного боргу: за 1998 р, на виплату відсотків за внутрішніми й зовнішніми позиками спрямовано 16% доходів Державного бюджету, що викликає необхідність скорочувати видатки на соціальні та економічні програми;
  • надмірним є співвідношення державного боргу й грошової маси: розмір державного боргу майже в 4 рази перевищує обсяг грошової маси, що позбавляє реальний сектор економіки платіжних засобів;
  • високу питому вагу має зовнішній борг (70%). обслуговування й погашення якого призводить до проблем із платіжним балансом: і розгортання валютник криз, а а разі девальвації стрімко зростають видатки бюджету на обслуговування зовнішнього боргу;
  • залучені кошти використовуються на погашення боргу та фінансування видатків споживчого характеру, які не впливають на потенціал економіки щодо обслуговування боргів у майбутньому.

Основні показники функціонування внутрішніх державних позик у 1998 р. наведені у таблиці.

На кінець 1998 р, заборгованість уряду за ОВДП складала 12,63 млрл, грн. Позитивне сальдо від залучення ОВДП у 1995—1997 рр. складало 5.31 млн. грн., негативне сальдо за 1998 р. — -0.32 млрд. гр Таким чином, чисті втрати бюджету від побудови піраміди ОВДП за всі роки її існування складають 7.64 млрд. грн.

У 1998 р. на ринку ОВДП. як і в попередні роки утримувалися високі процентні ставки: залучення позик здійснювалося під 44—70% річних. Через встановлення високих процентних ставок за державними цінними паперами проводилася антиінфляційна політика: надвисока доходність за внутрішні;позиками утримувала спекулятивні капітали від обвалу на валютний ринок, що не знаходили собі застосування у виробничій сфері. За 1995—1998 рр. Від вкладень в ОВДП лише комерційні банки отримали за рахунок бюджету 1.3 млрд. грн. Прибутку. При цьому руйнівні наслідки для бюджетної і виробничої сфери не враховувалися.

Жодна держава світу не здійснювала запозичення за такими ставками (див. Табл). Науково обґрунтована концепція фінансової стійкості держави, якої намагаються дотримуватися всі країни, вимагає, щоб реальний процент за державними позиками не перевищував темпів економічного зростання. Україна ж, втративши 60%. виробничого потенціалу, маючи половину підприємств — потенційних банкротів, зубожіле населення, дозволяла собі виплачувати 60% річних у реальному обчисленні фінансовим спекулянтам.

Продовження розбудови піраміди ОВДП 1998р., як і в попередні роки, стала можливим завдяки здійсненню прямої грошової еміії та утриманню на ринку нерезидентів.

Фінансування дефіциту бюджету Національним банком через ОВДП залишилося основним джерелом пропозиції грошей у народному господарстві. За девять місяців 1998 року первинна кредитна емісія склала 1,955 млрд. грн., близько 60% її було спрямовано на операції з ОВДП.

Уряд і НБУ під тиском МВФ замість застосування регульованої й помірної емісії – законного засобу покриття бюджетного дефіциту у більшості країн світу – вибудували фінансову піраміду, забезпечили надвисокі доходи НБУ, комерційним банкам, іноземним фінансовим установам. У результаті проведення "антиінфляційної грошової політики" на кінець листопада 1998 р. НБУ належало ОВДП на суму 8.6 млрд. грн.

Таблиця 9. Ринок ОВДП у 1998 році. мли. грн. 2

 

 

 Отримано

коштів

 Виплати

всього

 Амортизація

 Виплата

доходу

 Фінансування

дефіциту

 Сальдо залучень-

виплат

Січень 98

 635.2

 697

 541.7

 155,3

 93.5

 -61,8

Лютий 98

 752.1

 844.4

 724.8

 119.6

 27.3

 -92.3

Березень 95

 708.2

 927.9

 766.8

 161,1

 -58.6

 -219.7

І квартал

 3095.5

 2469.3

 2033,3

 436,0

 62.2

 -373.8

Квітень 98

 677,1

 843,6

 655.5

 188.1

 21.6

 -166.5

Травень 98

 527,1

 747,3

 610,5

 136.8

 -83.4

 -230.2

Червень 98

 1207.6

 1079,5

 854.3

 225.3

 353,4

 128,1

2 квартал

 2411,8

 2670.4

 2120.2

 550.2

 291.6

 -253.6

І півріччя

 4307.3

 3139,7

 4133.3

 986,2

 353,8

 -632.4

Липень 98

 981,2

 948.8

 744.6

 204,2

 236.6

 32,4

Серпень 98

 1768,2

 991.1

 835.8

 155,3

 932.4

 777.1

Вересень 98

 293,4

 624.6

 504.2

 130.4

 -210.8

 -331.2

3 квартал

 3042.8

 2564.5

 2084,6

 479.9

 958.2

 478.3

9 місяців

 7350,1

 7704.2

 6238.1

 1466.1

 1311,. 9

 -154.1

Жовтень 98

 0.4

 310.5

 164.8

 45.7

 -164.4

 -210.1

Листопад 98

 192.6

 427.9

 337,2

 90.7

 -144.6

 -235.3

4 квартал

 607,3

 772.8

 576.1

 96,. 7

 31.2

 -163.5

1998 рік

 8157.4

 8477.0

 6814,2

 1662.8

 1343,2

 -319,6

 

Розраховано на основі звітів про виконаная Державного бюджету.

Таблиця 10. Реальна доходність облігацій внутрішньої державної позики у країнах з перехідною економікою. % річних на кінець 1996 р.

Албанія

2.9

Молдова

22.0

Білорусія

8.0

Польща

0.3

Хорватія

6.1

Румунія

-2.0

Угорщина

2,3

Росія

14.2

Казахстан

0.3

Словенія

1.2

Латвія

-2.9

Туркменистан

-326

Литва

-2.3

Узбекистан

-33.2

 

Розраховано на основі даних ЄБРР, наведених у Transition Report 1997/ Enterpreise performance and growth – London 1997

Наслідком "неінфляційного фінансування" дефіциту бюджету державними позиками стало формування бюджетного дефіциту виключно за рахунок видатків на виплату доходу за ОВДП. За 11 місяців 1998 р. дефіцит бюджету становив 1,39 млрд. грн., а видатки на обслуговування внутрішнього державного боргу (виплату відсотків) з урахуванням проведеної конверсії — 1,6 млрд. гри.

Протягом 1998 р- нерезиденти, передчуваючи близький кінець. згортали свою діяльність на ринку ОВДП. На початок 1998 р- нерезидентам належало біля 30% розміщених ОВДП.

За 1998 р. на їхню користь було виплачено 2.9 млрд. грн. у рахунок погашення та обслуговування ОВДП, в той час як вкладення їх за рік становили 0.6 млрд. грн. Таким чином. 2.3 млрд. грн, було проконвертовано і репатрійовано за кордон.

Масовий приплив нерезидентів на ринок ОВДП наприкінці 1996—1997 рр. не супроводжувався адекватними валютними інтервенціями НБУ на доповнення валютних резервів, а використовувався для зміцнення курсу гривні. Так. протягом 9 місяців 1997 р. нерезиденти вклали в ОВДП близько 2 млрд. доларів у той же час наУМВБ та міжбанківськом ринку Національний банк викупив 710 млн. дол.

Коли ж нерезиденти під впливом подій на міжнародних ринках та загострення фінансової ситуації в Україні почали виводити свої кошти, єдиним джерелом для конвертації гривневих ресурсів стали міжнародні резерви НБУ. Лише за І півріччя 1998 р. НБУ продав на валютному ринку 1,13 млрд. дол. міжнародних резервів. У результаті на початок 1999 р, валові валютні резерви НБУ складали 1,05 млрд. дол. США. за 1998 р. вони зменшилися на 1.29 млрд, дол. США. дефіцит чистих валютних резервів за рік зріс на 1.8 илрд. дол. США.

Отже, внаслідок допущення нерезидентів на ринок ОВДП та проведення недалекоглядної валютної політики Україна втратила за 1998 рік близько 1.8 млрд. дол. США міжнародних резервів, поклавши на майбутнє тягар обслуговування зовнішнього боргу. Адже валютні резерви НБУ формуються за рахунок кредитів МВФ.

З початку 1998 р. урядом було проголошено нову стратегію управління державним боргом — заміщення дорогих короткострокових внутрішніх позик дешевшими та більш тривалими зовнішніми позиками. У лютому 1998 було випущено єврооблігації, номіновані в німецьких марках, на суму 750 млн. нім. марок, терміном на 3 роки під 16.2% річних.

У квітні було дорозміщено облігації ще на 250 млн. марок. У березні 1998 р. випущено українські євро облігації, номіновані в євро. обсягом 500 млн. ЕКЮ за ставкою 15.1% терміном на 2 роки. Хоча позики залучалися немовби з метою фінансування дефіциту бюджету, основне їхнє призначення полягало в поповненні валютних резервів НБУ, що зазнали суттєвих втрат під впливом виведення нерезидентами своїх капіталів з ринку ОВДП. Так, у березні 1998 р. Міністерство фінансів продало Національному банку німецьких марок і ЕКЮ на суму близько 1.2 млрд. грн.

Політика штучного утримання курсу гривні за рахунок валютних резервів безперспективність якої було доведено подіями серпня—вересня 1998 р., створила загрозу для бюджету майбутніх років. Лише в 1999 р. з бюджету необхідно виплатити 170 млн. дол. США відсотків за фідуціарними позиками в німецьких марках та ЕКЮ. Фактично напередодні кризи зовнішні запозичення на міжнародних ринках перетворилися на джерело фінансування відпливу капіталу.

Можемо констатувати, що політика державного запозичення, яка проводилася в Україні з 1995 р., стала однією з причин валютної кризи в Україні у серпні—вересні 1998 р.. Гіпертрофований ринок державних позик впливав на розгортання валютної кризи за кількома напрямками:

  • відплив нерезндеатів, які відчували, що можливості бюджету живити спекулятивні операції вже вичерпано, фінансувався за рахунок валютних резервів; стрімке зниження офіційних валютних резервів підривало довіру до стабільності національної валюти (на кінець липня чисті валютні резерви НБУ складали мінус 900 млн. дол. США);
  • під впливом реструктуризації ГКО—ОФЗ в Росії, враховуючи ідентичність боргових проблем на Україні, гравці ринку ОВДП масово почали скидати їх (за кілька днів доходність ОВДП на вторинному ринку сягнула 200%). і весь спекулятивний капітал ринув на валютний ринок. НБУ. не маючи засобів для підтримки валютного курсу допустив стрімку девальвацію гривні.

Брак попиту на державні цінні папери при наявності значних зобов'язань з погашення їх змусив уряд застосувати конверсію ОВДП. Проведена конверсія ОВДП дала змогу зменшити виплати за ними на 1214млн. грн., у 1998 р. та на 659.9 млн, грн. у 1999 році.

У конверсії для резидентів України взяли участь 16 комерційних банків, які конвертували ОВДП за номінальною вартістю 803 млн. грн., що становило 45% суми облігацій, якими володіли українські банки.

Процес конверсії ОВДП. що перебувають у власності КБУ. не завершено. При її здійсненні необхідно було виходити з того, що НБУ при купівлі ОВДП використовував державну монополію на випуск грошей в обіг, а тому емісійний доход має отримувати держава. а не НБУ.

Фактично, на основі вже зроблених політичних заяв можна стверджувати, що політика збагачення одного з державних відомств за рахунок розорення бюджету триватиме. Пропозицію Мінфіну щодо конвертації портфеля НБУ на 5—100 років Національним банкам було відхилено. Він зажадав '"привабливості" доходності та строковості нових цінних паперів, що влаштовувала б комерційні банки.

За результатами конверсії для нерезидентів було замінено ОВДП та СОВДП на суму 1,07 млрд. грн.

Вважаємо, що нерезидентам за конверсійними облігаціями було запропоновано занадто вигідні умови. ОВДП що належать нерезидентам, та СОВДП було конвертовано у 2-річні єврооблігації з гарантовано валютною доходністю 22% річних. Конвертувати ОВДП варто було на тих умовах, на яких вони купувалися, а саме, забезпечивши їм доходність у гривнях, без гарантій валютної доходності та конвертації єврооблігації [. крім СОВДП).

Крім того, при здійсненні конверсії не враховувалося основне — можливість бюджету розрахуватися у 2000 р. (дата погашення) за знову утворюваними зобов'язаннями. У 1999 р, при необхідності погасити 660 млн. дол зовнішнього боргу та сплатити 590 млн. дол. відсотків за зовнішніми позиками Україна ставить перед зовнішніми кредиторами питання про реструктуризацію боргу.

До часу проведення конверсії за існуючими вже зобов'язаннями у 2000 р. із державного бюджету підлягало сплаті 1,2 млрд. дол. Основної суми зовнішнього боргу та близько 500 млн. дол відсотків. До цього ще варто додати планові виплати МВФ, що у 2000 р. мають становити 850 млн. дол. Фактично ж "конверсійними діями" на бюджет 2000 р. було ще додатково перекладено понад 500 млн. дол. США.

Хоча конверсію було проведено на досить вигідних умовах для "Інвесторів", та вона стане надзвичайно обтяжливою для бюджетів 2000—2004 рр. Її на слідком стала втрата внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування дефіциту бюджету.

У 1999 році мав місце первинний профіцит державного бюджету у сумі 1 млрд. грн., оскільки на обслуговування державного боргу за січень-вересень поточного року було використано 2 млрд. 410 млн. гривень.

Обсяги внутрішнього фінансування дефіциту державного бюджету за рахунок випуску облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) у січні – вересні проти встановленого плану збільшено втричі. Граничний розмір випуску Овдп у порівнянні з початковим було збільшено у 5.7 раза. Чисте внутрішнє фінансування за рахунок ОВДП становило 1 млрд. 381 млн. грн. І перевищило затверджені річні обсяги

Законом України "Про Державний бюджет України на 1999 рік", як і в минулі роки, не було затверджено структуру внутрішнього державного боргу, чого вимагає стаття 6 Закону України "Про державний внутрішній борг України". Міністерство фінансів України здійснює обрахування державного боргу не у повному обсязі і станом на 1 жовтня цього року оцінює його величину в 71,3 млрд. гривень.

Розмір державного боргу України станом на 1 жовтня 1999 року оцінюється Рахунковою палатою у сумі 222,3 млрд. гривень. Існування значного розходження у визначенні обсягу державного боргу за оцінкою Мінфіну України та Рахункової палати є наслідком законодавчої урегульованості питань щодо структури та обсягів державних боргових зобов’язань, повноважень стосовно визначення боргових зобов'язань держави та управління державним боргом.

Якщо у 1998 році державний борг, що обліковується Міністерством фінансів України становив 51 відс. річного ВВП, то на 1 жовтня 1999 року він вже склав 57,5 відс. прогнозного ВВП при критичному рівні, на який орієнтується Уряд, у 55 відсотків. Значні обсяги державного боргу та постійне його зростання в умовах падіння реального валового внутрішнього продукту суттєво посилюють економічну залежність держави від зовнішніх І внутрішніх кредиторів. За рахунками Рахункової палати державний борг перевищує ВВП більше ніж у 2 рази.

Державний борг України (за даними Міністерства фінансів України) за 9 місяців 1999 року зріс на 18 млрд. 400 млн. гривень. Обсяг зростання державного боргу в 13 раза перевищив загальну суму доходів, які отримав державний бюджет за цей період. Все це свідчить про негативний вплив темпів зростання державного боргу на виконання бюджету поточного та наступних років.

Фінансування Державного бюджету України за типом боргового забов’язання наведено в таблиці., а динаміка та структура внутрішнього боргу україни наведена в додатках (17-21).

Фінансування Державного бюджету України станом на 1 серпня 1999 року. (тис. грн.)

Назва показника

Затверджено

на 1999 рік

План на

Січень -

липень

Питома вага

У річному

плані

Фактичне

виконання

січень -

липень

1999 року

Відхилення

Від плану

 Те саме

у%

Внутрішнє

Фінансування –

Всього

 

6100,000

 

1,707, 166

 

279,9

 

879,108

 

-828,058

 

-

Середньострокові

облігації

 

1,306, 950

 

809,839

 

62,0

 

990,974

 

181,135

 

22,4

Випуск

1,306, 950

809,836

 62,0

 1,164, 585

 354,749

 43,8

Погашення

 0

 0

 -

 173,610

 173,610

 -

Короткострокові

облігації і векселі

 

-696,950

 

-463,736

 

66,5

 

403,100

 

866,836

 

-186,9

Випуск

 814,050

496,464

 61,0

1,586, 983

1,090, 519

 219,7

Погашення

1,511, 000

960,200

 63,5

1,183, 884

 223,684

 23,3

Зміни в обсягах

готівкових коштів,

депозитів і цінних

паперів, призначених

для управління

ліквідністю

 

0

 

1,361, 066

 

-

 

-514,966

 

-1,876, 032

 

-

Зовнішнє фінансування

 630,000

158,845

 25,2

 -327,772

 -486,617

 -306,3

Довго

строкові

облігації

 

-560,000

 

-269,265

 

48,1

 

-275,583

 

-6,188

 

-

Випуск

 -

 0

 -

 0

 -

 -

Погашення

 560,000

269,395

 48,1

 275,683

 6,188

 -

Позики не віднесенні

До інших категорій

 

1,190, 000

 

428,240

 

36,0

 

-52,189

 

-480,429

 

-112,2

Випуск

3,301, 980

1,763, 470

 53,4

 1,004, 810

 -758,661

 -43,0

Погашення

2,111, 980

1,335, 230

 63,2

 1,056, 999

 -278,231

 -

Загальне фінансування

1,240, 000

1,866, 011,0

 150,5

 551,336, 0

-1,314, 675

 -70,5

 

Джерело: Державне Казначейство

Зовнішній борг та зовнішня фінансова допомога. За станом на 1 січня 1998 року державний зовнішній борг України становив 9,555 млрд. доларів США, з яких борг країнам СНД – 2,6000 млрд. доларів США (27,2%), міжнародним фінансовим організаціям – 3,670 млрд. доларів США (38,4%), іншим офіційним кредиторам (Європейському Союзу, Японії) – 0,502 млрд. дол. (5,3%), за іноземними кредитними лініями – 1,013 млн. доларів США (10,6%), за комерційними та деякими іншими кредитами – 1770 млн. дол. США (18,5%). У порівнянні з початком 1997 року, державний зовнішній борг збільшився на 716 млн. доларів США (8,1%).

Фактичні витрати державного бюджету у 1997 році на обслуговування державного зовнішнього боргу становили 2,029 млрд. гривень, або 1,089 млрд. дол. США, з яких на погашення основного боргу спрямовано 1,263 млрд. гривень (678,5 млн. дол. США), на погашення відсотків – 757,8 млн. гривень (406,2 млн. доларів США).

Одночасно загальна сума заборгованості підприємств перед державним бюджетом внаслідок виконання кредитних та гарантійних зобов’язань України, які виникли внаслідок невиконання юридичними особами – позичальниками своїх зобов’язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, за станом на 01.02. 98. становить 511,47 млн. дол. США. Всього на протязі 1997 року на виконання кредитних та гарантійних зобов’язань держави було сплачено за рахунок коштів Державного бюджету 170,9 млн. дол. США, в тому числі шляхом проведення взаємозаліків на загальну суму 8,9 млн. дол. США.

У відповідності до Закону України "Про Державний бюджет України на 1997 рік "дефіцит Державного бюджету у 1997 році мав бути профінансований на суму 1263 млн. дол. США за рахунок надходжень з зовнішніх джерел. Фактично, сума зовнішніх надходжень в 1997 році склала близько 807 млн. дол. США.

Позики офіційних кредиторів складали близько 311 млн. дол. США, в тому числі:

  • позики Світового банку – 200,0 млн. дол. США;
  • позика ЄС (другий транш) – 111,1 млн. дол. США.

Решта частина фінансування дефіциту Державного бюджету (близько 496 млн. дол. США) була залучена на комерційних умовах, в тому числі:

11 серпня 1997 року була залучена фідуціарна позика, організована банком Notura International з терміном погашення 1 рік, внаслідок якої Україна отримала близько 397 млн. дол. США.

В жовтні 1997 року Україна отримала комерційну позику банку "Chase "з терміном погашення 1 рік, загальна сума залучення – 99 млн. дол. США.

Внаслідок світової фінансової кризи, що розгорнулася наприкінці 1997 року, Україна не мала можливості отримати фінансові ресурси з зовнішніх джерел на прийнятих умовах.

На 1998 рік, передбачено залучення фінансування з зовнішніх джерел в сумі 2,150 млн. дол. США, в тому числі 650 млн. дол. США за рахунок позик Світового банку та 1,500 млн. дол. США за рахунок запозичень на зовнішніх ринках капіталу.

Найближчим часом в Україну надійдуть кошти від трьох ричної фідуціарної позики, організованої компаніями Merril Lynch та Commerzbank. Орієнтовна сума отримання за цією позикою складає 750 млн. німецьких марок (416 млн. дол. США), відсоткова вартість близько 16%.

Наприкінці березня – початку квітня 1998 року в планах Міністерства Фінансів України – отримання 200 млн. дол США для фінансування дефіциту Державного бюджету за рахунок позики Світового банку.

З метою вдосконалення механізму залучення фінансових ресурсів з зовнішніх джерел, Міністерством фінансів України "Про внесення змін та доповнень до Законів України ", "Про цінні папери на фондову біржу ", "Про бюджетну систему "та "Про оподаткування прибутку підприємств ".

У 1997 році продовжувалось розширення співробітництва України із Світовим банком, який є стратегічним партнером України у справі реформування та реструктуризації її економіки, а також одним з основних джерел залучення зовнішніх фінансових ресурсів для фінансування дефіциту Державного бюджету України. Одночасно діяльність Світового банку важлива для України в критичний період розвитку, коли гостро стоїть питання відновлення економічного зростання в нових умовах макроекономічної стабілізації та глибоких структурних перетворень. Протягом 1997 року була підписана та набула чинності угода по позиці на розвиток соцзахисту на суму 2,6 млн. дол.

США, активно проводилася підготовка ще ряду проектів. Серед них: позика на реформування фінансового сектору (300 млн. дол США), друга позика на розвиток підприємств (300 млн. дол. США), позика на реформування управління державними ресурсами (200 млн. дол. США), позика на розширення централізованого теплопостачання в м. Києві (200 млн. дол. США). На жаль.

Із запланованих на 1997 рік коштів за позиками Світового банку в сумі близько 1,4 млрд. доларів США фактично було отримано лише 295 млн., в тому числі 200 млн. в рамках позики на розвиток підприємств та 95 млн в рамках діючих інвестиційних проектів. Це пов’язано з затримкою підготовки проектів, реалізацію яких планувалося почати в 1997 році, з призупинкою Світовим Банком позики на розвиток енергоринку, а також з організаційними проблемами, які уповільнювалиреалізацію діючих проектів.

З метою підвищення ефективності співпраці України із Світовим банком, у листопаді 1997 року було проведено п’ятий перегляд спільного кредитного портфелю України та Світового банку.

Під час цього перегляду українська сторона керувалася такими міркуваннями, що залу цього перегляду українська сторона керувалася такими міркуваннями, що залучнення кредитних коштів Світового банку для фінансування дефіциту Державного бюджету поступово призводить до зростання зовнішнього боргу України, а також щорічні видаткі держави по його обслуговуванню, тому політика Уряду України щодо напрямків використання коштів позик Світового Банку полягає у поступовому, по мірі нормалізації економічної ситуації в країні, спрямуванні основних сім кредитів на реалізацію ефективних прибуткових інвестиційних проектів.

Успішна реалізація українськими підприємствами таких проектів дозволить збільшити податкові надходження до Державного бюджету, а також підвищити кредитний рейтинг України, що в свою чергу створить сприятливі умови для залучення прямих іноземних інвестицій в вітчизняну економіку без надання державних гарантій на користь іноземних кредиторів. З огляду на потреби України, а також ті напрями, що можуть бути підтриманні Світовим банком, під час переговорів було визначено наступні пріоритети сфери залучення кредитів Світового банку:

  • сільське господарство;
  • енергозбереження;
  • фінансовий сектор;
  • соціальний захист;
  • розвиток інфраструктури;
  • підтримка інституційних реформ.

Відповідно до цих пріоритетів в даний час на різних стадіях опрацювання перебуває більш як 20 проектів угод. З цих проектів до категорії найбільш першочергових належать такі: управління державними ресурсами, легалізація безробіття, програма розвитку житлового будівництва, програми муніципального розвитку і створення фонду соціальних інвестицій. Згідно з узгодженою стратегією співробітництва в 1996–1998 роках Україна може залучити більш як 3 млрд доларів США пільгових кредитних ресурсів.

Протягом 1998 року у відповідності до угод, які набули чинності протягом останніх двох років, а також до тих, які планується укласти на початку поточного року, Україна має реальну можливість отримати позики Світового Банку на загальну суму 931 млн дол.

США будуть отримані у вигляді позик по системним проектам. Кошти, отриманні в рамках цих проектів будуть спрямовані на фінансування дефіциту Державного бюджету, що передбачено Державним бюджетом України на 1998 рік. 281 млн дол. США буде отримано у вигляді позик по інвестиційним проектам, які реалізуються українськими позичатниками у різних сферах економіки України.

В 1997 році Кабінет Міністрів України активно опрацював з Міжнародним Валютним Фондом. МВФ у 1994-1997 роках був єдиним кредитором України, який повністю виконав досягнуті домовленості, щодо фінансування дефіциту платіжного балансу України. За цей період загальна сума одержаних кредитів від МВФ складає близько 2606.0 млн. дол США, в тому числі сума одержаного кредиту Stand-by з урахуванням перших п’яти траншів нового кредиту Stand-by складає 1884 млн доларів США, а сума, одержана в рамках системної трансформаційної позики (STF), становить 722 млн. дол США. Успівробітництві України з МВФ можна виділити такі етапи.

Перший етап (1994-1995 роки)

Україні у цей період було надано фінансову допомогу (системна трансформаційна позика МВФ) для підтримки платіжного балансу. Це сталося внаслідок серйозних порушень в традиційній системі зовнішньої торгівлі і розрахунків з окремими країнами. Такі порушення також проявилися внаслідок різкого падіння надходжень від експорту в результаті переходу від значної орієнтації на торгівлю по неринкових цінах до торгівлі, заснованої на принципах ринкової економіки, в значному підвищенні вартості імпорту внаслідок підвищення цін до світового рівня.

Як показав аналіз, підтримка МВФ в подальшому позитивно вплинула на хід економічних перетворень в Україні.

Другий етап (1995-1998 роки)

В цей період Україна отримала від МВФ позики за програмами Stand-by. Отримання останньої позики Stand-by закінчується в 1998 році. Головною метою цього кредиту є підтримка курсу національної валюти і фінансування дефіциту платіжного балансу України. Також слід зазначити, що в Україні в цей період були здійснені заходи щодо регулювання валютних курсів, системи платежів та ліквідації обмежень, що стримували зростання міжнародної торгівлі.

Слід зазначити, що співробітництво України з МВФ в цей період розвивалося більш динамічно і характеризувалося активізацією процесу підготовки спільних програм. Завдяки якісній співпраці з міжнародними фінансовими організаціями Україна мала змогу вийти на світові ринки капіталу.

Третій етап (1998-2000 роки)

Україна намагатиметься отримати від МВФ кредит за програмою розширеного фінансування.

Програма розширеного фінансування – ПРФ (Extended Fund Facility – EFF).

ПРФ – Програму розширеного фінансування було вперше запроваджено Міжнародним Валютним Фондом у 1974 році через необхідність фінансування економічних реформ, які б забезпечували не тільки короткострокові заходи обмеження попиту для зменшення дефіциту платіжного балансу, але й структурні заходи більш довгострокової дії для усунення системних причин дефіциту платіжного балансу.

В рамках ПРФ Фонд надає можливість фінансової підтримки державам-членам щодо подолання дефіциту платіжного балансу протягом більш подовжених періодів часу та в більших обсягах, ніж це дозволяють розміри відповідних країн в рамках політики кредитних часток.

Для ПРФ залишаються процентні ставки за умовами Stand-by та дає обмеження, згідно із яким кумулятивний доступ окремої країни до ресурсів МВФ не має перевищувати 300% від квоти цієї країни. Повернення ПРФ здійснюється через 4,5-10 років після дати фактичного надання кожної частини кредиту.

Отримання цієї позики є необхідним для продовження фінансування економічних реформ в Україні, які б забезпечували не тільки-короткострокові спроби по зменшенню дефіциту платіжного балансу, але і структурні заходи більш довгострокової дії. Для усунення системних причин дефіциту платіжного балансу.

Окрім того, позитивним фінансовим наслідком отримання такої позички від МВФ була б можливість перекласти виплату кредитів на період після 2001-го року, коли прогнозні показники обслуговування зовнішнього боргу мають зменшитися в чотири – п’ять разів проти відповідного навантаження на бюджет, що прогнозується на 1998-2000 р. р. Слід зазначити, що саме період інтенсивного співробітництва України з МВФ повинен закінчитися у 2000 році, оскільки саме в цей час Україна зможе вичерпати свої можливості доступу до ресурсів МВФ.

Також за умови успішного виконання програми розширеного фінансування МВФ, реалізації програмних проектів міжнародних фінансових організацій та активного членства в ГАТТ/СОТ Україна матиме можливість розширити свою діяльність на світових ринках капіталу, вийти з продукцією вітчизняного товаровиробника на світові ринки та закласти підвалини незалежності від зв’язаної підтримки міжнародних фінансових організацій.

Нині уряд України продовжує політику дотримання домовленої економічної політики в цілому та окремих індикативних показників. Зокрема, на даний час підписано Меморандум економічної політики Уряду України на період з липня 1997 по червень 1998р., який дає можливість одержати додатковий кредит Stand-by в сумі 542 млн. дол. США (перші транші якого, про що згадувалося вище, уже надійшли до України). Разом з тим, зараз проводиться перегляд діючої програми, пов’язаний з вимушеним запровадженням Україною низки важливих заходів, з метою отримання відтоку капіталів та полегшення тиску внаслідок фінансової кризи в Східно-Азіатському регіоні.

Україна також активно опрацьовує середньострокову програму реформ, яка може бути підтримана програмою розширеного фінансування з боку МВФ на загальну суму близько 2,5-2,7 млрд. дол. США.

В 1997 році продовжувалась активна співпраця з Європейським банком реконструкції та розвитку. Станом на січень 1998 року портфель українських проектів ЄБРР склав 27 проектів із загальним обсягом фінансування 1,13 млрд. дол. Частка Європейського банку реконструкції та розвитку в зазначених проектах складає 713,8 млн. дол., з яких 170,9 млн. дол. (24%) фактично профінансовоно.

Серед проектів, що знаходяться у стадії розробки, опрацьовуються 12 проектів на загальну суму 1,12 млрд. дол. Серед них такі проекти, як проект створення шельфової бази, підводного нафтопроводу, нафтових танків із відповідною інфраструктурою під Одесою Нафта- термінал "Південний" на суму 98,0 млн. дол США; кредитна лінія малого та середнього бізнесу на суму 120,0 млн дол США, фінансування сектору постачання та використання води у місті Запоріжжя на суму 35,0 млн. дол. США., підпрєиству водоканал та запровадженняпрограми поліпшення фінансового та операційного становища компанії, реабілітація та розширення теплопостачання міста Києва на (позика у сумі 100,0 млн. дол. США для реконструкції та збільшення надійності функціонування теплових мереж та теплопостачання міста Києва).

Серед інших проектів особливе значення має проект "Укриття" (м. Чорнобиль). На самміті в Денвері було схвалено План реалізації заходів щодо перетворення об’єкту "Укриття" загальною вартістю 750 млн. дол. США. Країни "Великої сімки" прийняли на себе зобов’язання профінансувати 300 млн. дол. США. Було запропоновано, що частка України буде складати 150 млн. дол. США, ще 300 млн. дол. США планується одержати як добровільні внески від інших країн та комерційних структур. Розпорядження цим фондом доручено здійснювати Європейському банку реконструкції та розвитку (ЄБРР).

Головними напрямами політики Кабінету Міністрів України для отримання коштів міжнародних фінансових організацій, зокрема, у фінансово-бюджетній сфері на 1998 та наступні роки має стати:

  • реформа фінансового та банківського секторів;
  • формування проектів бюджету на підставі реального визначення його доходної частини, а видатки – у межах наявних фінансових ресурсів;
  • оптимізація рівня бюджетного дефіциту та розширення джерел дохідної частини бюджету за рахунок упорядкування та скасування більшості податкових пільг; розширення кола платників податків, здійснення заходів щодо розвитку інфраструктури фондового ринку, реалізація програми продажу цінних паперів на внутрішньому та зовнішньому ринках;
  • сприяння процесам макроекономічної стабілізації та структурної перебудови економіки, інвестиційної політики за рахунок залучення коштів підприємств, населення та іноземних інвестицій;
  • Забезпечення фінансовими ресурсами соціального захисту населення на гарантованому державою рівні;
  • Реформування податкової системи у напрямку зниження податкового тиску, виконання нею регулюючої функції при збереженні рівня дохідної бази бюджету та інші.

Державний зовнішній борг за 9 місяців 1999 року збільшився на І млрд. 408 млн. дол. США. Нові зовнішні запозичення перевищили видатки з погашення державного боргу, за рахунок чого державний борг збільшився на 4,8 млрд. грн., що складає 25 відс. його приросту.

За січень-вересень поточного року на погашення та обслуговування державного боргу було витрачено 5 млрд. 800 млн. грн., що на 800 млн. грн. перевищило обсяги запозичених коштів. Витрати на погашення і обслуговування гарантованих Урядом іноземних кредитів склали у січні-вересні поточного року 732 млн. гривень.

Діаграма 3.

 

Управління зовнішнім боргом і його вплив на бюджетний дефіцит.

В офіційній практиці вважається, що використання зовнішніх джерел фінансування бюджетного дефіциту не відноситься до інфляційних засобів. Це вірно, але лише з позиції сьогоднішнього дня. Адже через певний час починається обслуговування зовнішнього боргу, витрати на яке зростають абсолютно і навіть можуть збільшитись відносно у структурі видатків державного бюджету, ускладнюючи можливості скорочення його дефіциту.

Таким чином, залучення зовнішніх джерел фінансування бюджетного дефіциту не є безпечним для країни і не може вважатись неінфляційним. Інфляція лише віддаляється до періоду, коли починають зростати затрати по обслуговуванню зовнішнього боргу.

Очевидно, що протягом багатьох років Україна в тій чи іншій мірі буде залучати зовнішні кошти. Вже на листопад 1995 р було одержано від різних країн понад 6 млрд дол кредитів, причому віддачі від них поки надто мало t вже в 1996 р досить значна частина бюджетних витрат спрямовується на обслуговування міжнародних кредитів.

Але обслуговування зовнішнього боргу не зумовлюється лише виплатою процентів по кредитах. На його обсяг негативно впливає і динаміка зовнішньої заборгованості по товарному імпорту, яка у вирішальній мірі зумовлена закупками енергоносіїв. У результаті цього набули тривожної тенденції і видатки по обслуговуванню зовнішнього боргу, які в 1994 р складали 1,2% обсягу ВВП, а в 1995 р наблизились до 6%.

Така ситуація є закономірною тому, що згідно з оцінками і прогнозами світового банку величина зовнішнього боргу України становила у 1994 р. 7,3% ВВП, у 1995 р. - 11,3 і зросте до14, 8%; у 1996р. і 1997 роках до 20,7%. Зазначимо, що ця проблема стояла (і значною мірою зберігається і зараз) перед багатьма країнами, що починали економічні реформи. Так, чистий зовнішній борг Польщі в останній рік перед реформою становив 44% ВВП, Чехословаччини - 16, Угорщини - 61. Болгарії - 63% ВВП.

Існування значного зовнішнього боргу і витрат по його обслуговуванню посилює актуальність вирішення проблеми вдосконалення його управління. Зазначимо, що ні в теоретичному, ні в практичному аспекті вона не розроблена. Як свідчить досвід розвинутих країн, чим обтяжливіший для держави нагромаджений зовнішній борг, тим все істотніше його обслуговування включається у взаємодію з функціонуванням економіки та її фінансової системи.

Управління боргом стає важливим фактором грошової і фінансової політики, її ефективним інструментом.

За наявності великого зовнішнього боргу стає проблематичним вирішення завдання зміцнення довіри до національної валюти, протидії інфляції, забезпечення необхідними валютними резервами і досягнення конвертованості національної грошової одиниці. Особливо гостро стоїть питання про можливі несприятливі наслідки у випадку надмірної девальвації національної валюти і збільшення внаслідок цього реального тягapя платежів по обслуговуванню зовнішнього боргу.

Все це вкрай актуально і для України, що обумовлює необхідність розробки концептуального підходу до управління обслуговуванням зовнішнього боргу. Його основними елементами, на нашу думку, мають стати: регулювання обсягів боргових зобов’язань; умов одержання кредитних коштів у борг чи відстрочки в оплаті товарів і послуг; використання державного боргу перед іншими країнами для досягнення певних цілей фінансової, грошової чи в цілому економічної політики.

У процесі реалізації названого концептуального підходу необхідно передбачити декілька етапів здійснення програми використання боргів: розробка концепції одержання і використання боргових коштів; їх планування; обґрунтування їх цільового використання; оцінка ефективності проектів, реалізованих із застосуванням боргових коштів. Можливе також використання елементів саморегулювання варіантного й індикативного планування процесу залучення і направлення боргових коштів.

Програма зовнішніх боргів має включати декілька розділів. По-перше, обґрунтування оптимального їх обсягу. По-друге, встановлення конкретних форм залучення боргових засобів, які б найповніше відповідали національним інтересам і національній безпеці. По-третє., застосування найраціональнішої структури кредитів. Здійснюючи планово-прогнозну роботу, важливо і вносити в неї певні корективи стосовно як тих чи інших аспектів залучення боргових коштів, так і загальних вимог щодо регулювання державного зовнішнього боргу.

При обґрунтуванні річного обсягу зовнішніх коштів і на перший (п'ятирічний) період доцільною є розробка декількох варіантів. Критерієм вибору найоптимальнішого мають стати граничні розміри зовнішнього боргу з урахуванням зобов'язань по боргових платежах, забезпечення критичного імпорту, додаткових потреб у валютних коштах для підтримки поточного платіжного балансу, непередбачених потреб. Важливо особливо виважено приймати рішення про одержання державою торгових та інвестиційних кредитів, які далеко не завжди забезпечують очікуваний результат.

В залежності від конкретної ситуації можливе й дострокове залучення валютних коштів з метою використання їх у подальших періодах. Це пов’язано з прогнозом зміни в негативний бік пропозиції і попиту на ринку міжнародних кредитних ресурсів і дає змогу одержати необхідні суми боргових засобів на вигідніших умовах, ніж через певний час.

Для поліпшення управління обслуговування зовнішнього боргу, його скорочення, а значить, і зміцнення негативного впливу на бюджетний дефіцит необхідний державний контроль за показниками боргової залежності, що встановлюються шляхом співставлення обсягу заборгованості і платежів по ній з величиною ВВП і розміром експорту. Тут слід враховувати, що Україні як державі з перехідною економікою об'єктивно властива низька питома вага експорту у ВВП. Очевидно, що ця причина, а також недостатня інтеграція вітчизняної економіки світовий ринок роблять більш обґрунтованим використання як бази для встановлення рівня реальної боргової залежності не показника ВВП, а обсягу експорту.

Для якісного управління зовнішнім боргом і пом'якшення його впливу на бюджетний дефіцит слід також глибше аналізувати умови, на яких надаються зовнішні кредити. Очевидно, що більшу перевагу (якщо це можливо) доцільно віддавати довгостроковим позичкам, тому що це не обтяжує боржника подальшими турботами і додатковими затратами по пролонгації короткострокових кредитів. Це особливо актуально для України, яка вже й так має істотний зовнішній борг. Крім того, необхідно вивчати й розробляти підходи щодо інших умов одержання зовнішніх коштів зокрема, враховувати, чи є ці умови ринковими чи неринковими, в якій валюті надаються кошти, чи є пільговий період, як і ким (чим) фінансується кредит тощо.

З часом Україна вийде на світовий ринок з облігаційними позичками. Це вимагатиме врахування специфічних форм їх обороту на фондовому ринку, умов емісії й розміщення, особливостей діяльності й впливу на ринок цінних паперів міжнародних і національних фінансово-кредитних інститутів.

Зміцнення вільного доступу України до міжнародних фінансових ринків дозволить використовувати нові облігаційні позички для дострокового погашення іноземних кредитів, які одержані на менш вигідних умовах. Іншими словами, йдеться про можливість самостійно переглядати умови виплати зовнішніх позичок без погодження їх з кредиторами. Однак при цьому слід враховувати і вірогідні потенційні перепони та труднощі включення в світовий фінансово-кредитний ринок країн з істотним зовнішнім боргом і відсутністю достатнього досвіду розміщення облігаційних позичок на зовнішньому ринку кредитних ресурсів.

Раціональне управління зовнішнім боргом передбачає й аналіз варіантів вибору кредитів. На практиці це не обов'язково виступає наче завершальною стадією розробки програми залучення зовнішніх боргових коштів. Орієнтація на певну структуру кредиторів нерідко є переважно визначальним моментом по відношенню до обсягів і умов одержання зарубіжних кредитних коштів. Ще далекий від оптимального механізм використання кредитів міжнародних фінансових організацій, які є особливо привабливими не лише внаслідок своєї пільговості, а ще й тому, що зміцнюють довіру інших кредиторів, особливо недержавних.

Враховуючи серйозні труднощі нашої держави в обслуговуванні зовнішнього боргу, іноземні кредитори можуть наполягати на забезпеченні нових позичок шляхом депонування валютних ресурсів на спеціальних рахунках у західних банках. Широкомасштабне застосування таких заходів негативно вплине на внутрішній валютний ринок і стабілізацію національної грошової одиниці.

В перспективі необхідно поступово відходити від практики одержання боргових коштів від імені уряду, що в принципі відповідає практиці країн з розвинутою економікою. Однак, слід мати на увазі й те, що в перехідних умовах відмова уряду від частини зарубіжних кредитних коштів на користь тих чи інших суб єктів господарювання може зумовити й негативні наслідки. Адже уряд (державні органи) має вищий кредитний рейтинг, ніж підприємницькі структури. Тому за інших рівних умов можливе залучення в економіку країни зовнішніх коштів на вигідніщих умовах.

В організації ефективного управління зовнішнім боргом і виплатами по ньому перспективною є принципова відмова від практики подальшого перегляду контрактних умов по боргових зобов’язаннях Такої лінії найбільш послідовно додержується Угорщина.

Незважаючи на те, що вона має значний зовнішній борг, ця країна не намагається домагатися від кредиторів полегшення останнього шляхом зміни на свою користь його первісних умов. Таким чином, Угорщина зберігає довіру до себе основних західних кредиторів і може без обмежень користуватися зовнішніми облігаційними позичками, а також мати вигоду від притоку в країну значних зовнішніх кредитних ресурсів. Багато хто з фінансистів вважають, що при цьому обслуговування зовнішнього боргу в тривалій перспективі не так обтяжливе, як за відсутності довіри до країни як боржника.

Сучасна і прогнозована ситуація в Україні із зовнішнім боргом і посиленням його тиску на бюджетний дефіцит нагадує період загострення кризи міжнародних платежів в багатьох країнах в першій половині 80-х років. Особливо показова в цьому плані Мексика, яка припинила повернення боргів у 1992 році. Україна також поки що не може відмовитись від необхідності перегляду і відстрочки непосильних боргових платежів в умовах триваючої економічної та фінансової кризи.

Тому, вдосконалюючи управління зовнішнім боргом та його обслуговуванням, доцільно врахувати зарубіжний досвід, зокрема труднощі в скороченні бюджетних витрат і нарощуванні доходів, посилення небезпеки інфляційного фінансування бюджетного дефіциту, заниження курсу національної грошової одиниці щодо твердих валют, перепони на шляху розміщення державних позик та інших форм мобілізації внутрішніх фінансових коштів.

Таблиця 11. Державний борг України станом на 1. 08 1999

Назва показника

Держав-

ний

борг України

станом на

01.01. 98

Держав-

ний

борг України

станом на

01.01. 99

Сума

Відхи-

лення від

початку

1998р.

%

відхи-

лення

від початку

1998 року

Держав-

ний

борг України

станом на

01.08. 99

Сума

Відхи-

лень від

Початку

року

% відхи-

лення

від початку

року

Питома

вага в загальному обсязі

боргу

Внутрішній борг

(тис. грн.)

 

10,191, 804

13,442, 597

3,250, 793

31,9

13,641, 218

198,621, 0

1,5

20,6

Заборго-ваність

перед юридичними

особами

8,761, 575

11,097, 122

2,335, 547

26,7

10,783, 984

-313,138, 0

-2,8

16,3

Заборго-ваність перед банків-ськими

установами

1,429, 274

2,344, 521

915,247

64,0

2,856, 279

511,757, 8

21,8

4,3

Внутрішня

заборго-ваність.

Не внесена

до інших категорій

955

955

 

 

955

 

 

 

Зовнішній

борг

(млн. дол. США)

9,555

11,483

1,928

20,2

12,573

1,090, 0

9,5

79,4

Заборго-ваність

за позиками.

Одержа-

ними

від міжнародних

організацій

економічного

розвитку

4,022

4,817

795

19,8

5,228

410,9

8,5

33,0

Заборго-ваність

за позиками,

наданими

іноземними

державами

. В тому числі

за позиками,

наданими під

гарантії Кабінету

Міністрів України

3,854

3,744

-110

-2,9

4,420

675,9

18,1

27,9

Заборго-ваність за

позиками.

Наданими

іноземними

комер-ційними

банками

559

1,767

1,208

216,1

1,827

59,6

3,4

11,5

Зовнішня

Заборго-ваність

віднесена

до інших категорій

1,120

1,155

35

3,1

1,099

-56,0

 

6,9

Загальний

державний борг

(еквівалент в

млрд. дол. США по курсу НБУ на 1. 08.99)

 

 

 

 

 

15,837

 

 

100,0

Як % від

прогнозного

ВВП на 1999 рік

 

 

 

 

51,46

 

 

 

 

(За даними Міністерства фінансів)

  

Діаграма 4.

 


22.03.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!