Географічне положення Євразії. Формування поверхні Південної Америки. Реферат

У рефераті подано відомості про географічне положення Євразії та формування поверхні Південної Америки

Географічне положення та берегова лінія Євразії

Євразія - найбільший на Землі материк.

Його площа (з островами) перевищує 53 млн. км2, що становить 1/3 частини суходолу.

На материку і прилягаючих до нього островах розташовані дві частини світу - Європа й Азія.

Материк цілком міститься у Північній півкулі.

У Південній півкулі цілком або частково лежать тільки острови Індонезії.

Переважна частина Євразії розташована у Східній півкулі.

Тільки крайня західна і східна частини материка і ряд островів знаходяться у Західній півкулі.

     

Євразія - єдиний материк, що омивається всіма океанами.

Вона має найбільш порізану берегову лінію. На заході материка моря Атлантичного океану (Балтійське, Чорне, Азовське) глибоко вдаються в сушу. З південної сторони Європу відокремлює від Африки внутрішнє Середземне море. Особливістю берегової лінії Європи є наявність великої кількості півостровів (Скандинавський, Піренейський, Апеннінський, Вал-канський, Кримський та ін.), заток, проток, островів.

На південному заході, півдні і південному сході Євразії виділяються крупні півострови (Мала Азія, Аравійський, Індостан, Малаккський, Індокитай), що омиваються водами ряду морів (Чорного, Середземного, Червоного, Аравійського, Андаманського) і значних заток (Перської, Бенгальської). Малаккська протока і Південно-Китайське море відокремлюють материк від найбільших у Євразії архіпелагів - Великих Зондських і Філіппінських островів.

На сході Євразії глибоко вдаються в суходіл Жовте й Охотське моря. Далеко в море виступають півострови Корея, Камчатка. Особливістю Східної Азії є наявність островів (Японських, Курильських, Сахаліну), дугоподібно витягнутих уздовж узбережжя.

Багато островів і біля північного узбережжя Євразії (Новосибірські, Північна Земля, Земля Франца-Іосифа, Шпіцберген та ін.). Острови відокремлюють один від одного ряд окраїнних морів - Чукотське, Східносибірське, Лаптєвих, Карське, Баренцове. Глибоко вдаються в сушу Біле море", Обська губа. З півостровів найбільш значними є Таймир, Ямал і Кольський.

Історія формування поверхні Південної Америки, основні форми рельєфу

За особливостями рельєфу і будови земної кори територію материка можна розділити на дві части - рівнинну і гірську.

Рівнини Південної Америки лежать на давній платформі. Формування фундаменту платформи відбувалося в археї-протерозої, після чого ця частина суходолу зазнавала повільних вертикальних коливань.

Зараз піднятими ділянками є щити - виступи кристалічного фундаменту платформи. У рельєфі їм відповідають Бразильське і Гвіанське плоскогір'я. Опущеним ділянкам платформи відповідають низовини - Амазонська, Орінокська, Ла-Платська. Тут кристалічний фундамент покритий потужною товщею осадових порід. Низовини Південної Америки мають одноманітний рельєф на відміну від зруйнованих ерозією плоскогір'їв.

Гірська частина материка - Анди - велика складчаста область, рухлива і більш молода ділянка суходолу. Формування Анд почалося ще в герцинську складчастість, але основне гороутворення пов'язане з альпійською складчастістю.

Західна і північна частини Південної Америки продовжують формуватися внаслідок взаємодії літосферних плит. Океанічна плита не витримує напору материкової і підсовується під неї, спускаючись у мантію. У цьому місці утворилися океанічні жолоби (Чілійський, Перуанський). Край континентальної плити продовжує зминатися в складки - гірські ланцюги Анд.

Молоде гороутворення супроводжується сильними землетрусами, активним вулканізмом. В Андах поширені форми вулканічного рельєфу - конічні вершини, лавові плато.

Південна частина Анд, що лежить у помірному поясі, - царство льодовиків і льодовикових форм рельєфу - морен, льодовикових долин - трогів, льодовикових цирків і т. п.

Вища точка Анд і всієї Південної півкулі - гора Аконкагуа (6960 м).


06.12.2011