• Друкувати
• Запитати
• Надіслати другу
• Поділитись
  • Facebook
  • Twitter
• Підписатись на новини

Особливості геологічної будови і рельєфу

Азія - найбільша частина світу, яка займає майже 30% площі суші - 43,4 млн. км². Від арктичних островів на півночі до індонезійських островів на півдні Азія простяглася на 10 тис. км. Більш ніж на 9,5 тис. км Азія витягнута із заходу на схід - від мису Баба на півострові Мала Азія до мису Дежньова на Чукотському півострові.

Азія - єдина частина світу, що омивається водами всіх чотирьох океанів, проте вплив їх обмежений. Розміри Азії обумовили континентальність і різку континентальність клімату її внутрішніх областей.

Серед інших частин світу Азія виділяється великою контрастністю рельєфу, що пов'язано зі складною геологічною її будовою.

Найдавніші ділянки Азії - докембрійські платформи, як і в інших материків. Але на відміну від інших континентів, що формувалися навколо одного давнього платформеного ядра, в Азії таких ядер декілька: Сибірська, Китайська, Аравійська та Індостанська платформи.

В Азії проходили всі етапи гороутворення - байкальський, каледонський, герцинський (усі в палеозої). Гори байкальської складчастості розташовані в районі Байкалу. Каледонські і герцинські гори мали потім різну долю. Одні з них зруйнувалися і перетворилися в пенеплен ("майже рівнину"), наприклад, Казахський дрібносолковик.

Другі занурилися на дно моря, покрилися; осадовою товщею і стали основою (складчастим фундаментом) молодих платформ - Західносибірської, Туранської (у рельєфі їм відповідають однойменні низовини).

Треті були зруйновані, але в епоху альпійської складчастості відродились, тобто були підняті, іноді на дуже велику висоту (Тянь-Шань), іноді менш високо (Урал, хребти Південного Сибіру).

Мезозойська складчастість призвела до утворення гір на сході Азії - від Чукотки до Малаккського п-ва. Тут виділяються хребти Сіхоте-Алінь, Черського, Верхоянський та ін,

В епоху альпійської складчастості (кайнозой) виник величезний Альпійсько-Гімалайський пояс. До молодих гір цього поясу належать Кавказ, Памір, Гімалаї, Копетдаг та ін., до нагір'їв - Малоазіатське, Вірменське, Іранське. У кайнозої сформувалися і западини, що зараз займають низовини - Месопотамська, Індо-Гангська та ін.

Зараз активне гороутворення відбувається на стику Євразійської і Тихоокеанської плит. Вершини гір, як правило, є вулканами (Ключевська Сопка, Фудзіяма і багато ін.)

Азія. Внутрішні води, їх розподіл по території

Живлення та водний режим великих річкових і озерних систем. Азія має найбільше великих рік. Тільки азіатські ріки несуть свої води до всіх чотирьох океанів Землі. Водночас, майже 40% території Азії належить до басейну внутрішнього стоку. Цьому сприяють і кліматичні особливості (сухість внутрішніх частин Азії), і особливості рельєфу (наявність великих улоговин).

Ріки басейну внутрішнього стоку або губляться в пісках великих пустель, або несуть свої води в озера. Найбільші з таких рік - Амудар'я і Сирдар'я, що починаються високо в горах. На рівнинах їхню воду розбирають на зрошення, через що ці ріки вже не впадають в Аральське море, як це було в недавньому минулому.

До басейну Північного Льодовитого океану належать Об, Єнісей, Лена. Найдовша з них - Лена (4400 км), найбільша по площі басейну - Об (близько 3 млн. км²), найповноводніша - Єнісей. Основну масу води ці ріки пропускають під час весняної повені.

Ріки басейну Тихого океану живляться переважно мусонними дощами. Найбільші ріки басейну - Амур, Хуанхе, Янцзи.

Каламутні темні води Амура розливаються після літніх мусонних дощів. На початку осені на узбережжя обрушуються тайфуни зі зливами, і ріка розливається на десятки кілометрів.

Хуанхе - друга за довжиною ріка Азії (4845 км) - починається в горах, у середній течії перетинає лесове плато. Лес - пилювата гірська порода жовтого кольору. Він обумовлює жовтий колір Хуанхе.

Янцзи - найдовша річка Азії (580.0 км). На відміну від Хуанхе, вона чиста, глибока і придатна для судноплавства від гирла до підніжжя гір. У низов'ях стік ріки регулюють численні озера.

Режим Хуанхе і Янцзи складний. Ріки розливаються не тільки через мусонні дощі і тайфуни (наприкінці літа - початку осені), але і наприкінці весни - початку літа, коли в горах тануть льодовики і сніг.

Ріки басейну Індійського океану (Інд, Ганг, Брахмапутра, Іраваді) мають режим, типовий для рік мусонного клімату. У Перську затоку впадають ріки Тигр і Євфрат, що живляться за рахунок танення снігів.

До басейну Атлантичного океану належать невеличкі річки, що впадають у Середземне і Чорне моря.

Значні озера Азії розташовані частіше в посушливих районах, а не у вологих. Це залишкові озера, що збереглися на місці давніх великих водойм.

Каспійське море за розмірами перевищує будь-яке озеро світу. Глибина місцями більше 1000 м. Солоність вод - 12-13%о. Рівень води в озері лежить на 27 м нижче рівня Світового океану, з котрим Каспій колись був з'єднаний через Чорне море.

Аналогічне походження й Аральського моря - нині водоймища, що швидко висихає. Озером-"мандрівником" є Лобнор, що часто змінює своє місце розташування у величезній, тепер уже майже сухій улоговині.

В Азії багато тектонічних озер. У грабенах лежать Байкал (найглибше озеро світу, його глибина 1620 м) і Мертве море. До тектонічних озер належать Іссик-Куль, Туз, Ван та ін. Є завальні (Сарезьке та ін.), вулканічні, карстові та ін. за походженням озера.

04.12.2011