Osvita.ua Вища освіта Реферати Географія Рослинність та тваринний світ Європи. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Рослинність та тваринний світ Європи. Реферат

У рефераті подано відомості про рослинність Європи та розглянуто її тваринний світ

Рослинність

За флористичним складом рослинність Європи відноситься до Голарктики. Завдяки стародавнім і сучасним материковим зв'язкам у флорі Європи є велика кількість сімейств, родів і видів, спільних з Азією, Африкою і Північною Америкою, і відносно невелика кількість ендеміків.

На території Європи представлені наступні типи рослинності:

  • тундровий,
  • тайговий,
  • неморальний, що включає широколистяні і хвойно-широколистяні ліси і пов'язані з ними чагарникові і трав'яні угруповання,
  • степовий,
  • пустельний,
  • субтропічний чагарниково-деревний.

Найбільш поширені лісові типи рослинності, найменш - тундровий і пустельний. В арктичних, субарктичних і тайгових широтах розходження у зональних типах рослинності між районами з океанічним і помірно континентальним кліматом виражені слабко.

У більш низьких широтах вони виявляються чітко: в океанічних районах на південь від тайгових лісів представлені змішані хвойно-широколистяні ліси і широка смуга широколистяних лісів, які в субтропіках змінюються ксерофільними вічнозеленими і змішаними вічнозелено-листопадними лісами і чагарниками; а в помірно континентальних районах на південь від тайги простягаються вузькі смуги крислато-хвойних і широколистяних лісів, що змінюються в міру просування на південь та південний схід лісостепами, степами, напівпустелями і пустелями (на Південному березі Криму є елементи субтропічної рослинності).

На території Європи природні ландшафти майже відсутні, вони замінені культурними ландшафтами. Найменших змін зазнали ландшафти і фауна тундри і гір. Знищення лісів почалося у Греції ще в V ст. до н. е., згодом набуло широкого розмаху в інших районах Південної і Середньої Європи. Систематичне знищення лісового покриву, що спричиняло порушення цілісності природних біотопів, призводило й до інших наслідків, згубних для природної фауни і флори. Арктичні тундри і пустелі поширені на Шпіцбергені, Землі Франца-Йосипа, Новій Землі.

Рослинність представлена лишайниками і мохами, деякими видами трав (ломикаменю, герані та ін.) і чагарників (дріада, полярна верба й ін.). Значні площі складають не вкриті рослинністю кам'янисті поверхні - арктичних пустель. Типові тундри, розвинуті на північному материковому узбережжі і по берегах Нової Землі, мають велику видову насиченість і більш зімкнутий покрив.

Виділяються мохово-лишайникові тундри з домінуванням бурих і зелених мохів, ягелю та інших лишайників, з часткою деяких трав (крупка, вівсяниця, маки, ломикамені), чагарників (водяника, багна) і низькорослих чагарників (карликова береза, полярна і кругло-листяна верба). У перезволожених зниженнях поверхні серед типових тундр украплені болота (переважно низинні). У горах Ісландії, Скандинавії, на Уралі поширені гірські тундри, що утворюють пояс рослинності на висоті більше 300-500 м на півночі і 1000-1100 м на півдні.

Тундрова рослинність на півдні змінюється лісотундрою, для якої характерне сполучення тундр, боліт і низьких рідко-стійних лісів переважно з ялини у східних районах і берези і сосни - у західних. У цих лісах добре розвинуті мохово-лишайниковий і чагарниковий яруси (брусниця, чорниця, мучниця, водяника). У горах подібні ліси утворюють пояс рослинності на висоті від 300-400 м на півночі до 900-1000 м на півдні. В Ісландії березові рідколісся сполучаються з лугами і низинними болотами. Тундрова рослинність місцями використовується для випасу оленів.

Тайгова рослинність утворює широку смугу, що простягається на південь приблизно до 57-58° сх. ш. Домінують хвойні ліси з перевагою на сході ялиці сибірської і модрини сибірської (у Передураллі і в північних районах зони аж до Скандинавії - сибірської кедрової сосни), на заході - ялини європейської і сосни звичайної. У вологих районах у надґрунтовому покриві цих лісів переважають мохи, чорниця, брусниця, вереск, кислиця, у сухих - лишайники.

Крім хвойних, нерідкі березняки й осичняки, що найчастіше з'являються на місці пожеж і вирубок; біля північних меж тайгових лісів у Феноскандії є і корінні березові ліси. З інших типів рослинності в тайговій зоні поширені заплавні і суходільні луги, верхівкові сфагнові болота з багном, морошкою, журавлиною, чорницею, трав'яні лісові болота. У Скандинавських горах і на Уралі тайгові ліси утворюють нижній пояс гірської рослинності.

Тайга - найбільш багата на рослинні ресурси; тайгові ліси дають деревину, що використовується у целюлозно-паперовій, хімічній і будівельній промисловості; у тайгових лісах ведуться промисли з метою видобутку хутра (білка, куниця, горностай, лисиця, заєць-біляк та інші), м'яса диких звірів і птахів (лось, рябчик, тетерев, глухар та інші), збирання плодів дикоростучих рослин (брусниця, чорниця, смородина, горобина, черемшина) і грибів; лугова рослинність тайги використовується для випасу головним чином великої рогатої худоби.

Змішані крислато-хвойні ліси розташовані на південь від тайги, простягаються з півдня Скандинавії до Уралу; найбільшої ширини сягають у Прибалтиці, Білорусі і на заході України; на схід від м. Нижній Новгород смуга лісів сильно звужується. Ліси складаються як з тайгових, так і з широколистяних видів дерев (дуб, клен, липа). На піщаних ґрунтах великі масиви утворюють соснові ліси.

Значну площу займає рослинність широколистяних лісів, що охоплює всю територію (крім гір) Західної Європи від тайги і змішаних лісів на півночі до субтропіків на півдні (приблизно до 40° сх. ш.); на схід від Карпат смуга широколистяних лісів сильно звужується, майже виклинюючи у Передураллі, де південна їхня межа проходить на широті 53-54° сх. ш. Найбільш поширений у цих лісах дуб. У районах з океанічним кліматом черешковий, скельний (на сході доходить до р. Південний Буг) та інші види дуба утворюють або чисті насадження, або змішані з березою (Британські острови, Бельгія, Нідерланди), грабом звичайним, липою, буком європейським (переважно у Західній Європі).

Чисті букові ліси відносяться до схилів пагорбів і нижнього поясу гір, де відносно тепла зима сполучається з високою вологістю повітря, але відсутнє перезволоження ґрунту. У південних районах, головним чином Франції, характерні ліси з каштана посівного (їстівного).

У підліску широколистяних лісів приатлантичних районів є вічнозелені види (падуб, самшит, характерна ліана - плющ).

На убогих піщаних і щебенистих ґрунтах поширені верещатники, трав'яні і трав'яно-мохові болота, а на узбережжі Північного моря - засолені луги маршів. У міжгірних рівнинах (Чехія, Середньо-дунайська рівнина) ліси сильно остепнені, зустрічаються острови лугових степів. У районах помірно континентального клімату Східної Європи каштанові і букові ліси відсутні (крім гірських лісів Криму з буком східним).

Крім дуба черешкового, тут звичайно ростуть липа, клен, ясен, в'яз, а в чагарниковому ярусі - ліщина, бересклети, жимолость. У горах рослинність у нижньому поясі представлена гірськими широколистяними і хвойними лісами, що піднімаються до висоти 1600-2100 м, вище - поясом субальпійських чагарників і лугів, що у найвищих горах змінюється альпійським луговим поясом. На великих площах лісова рослинність зведена для збільшення орних земель, розширення садів, а в південних районах і виноградників.

При лісовідновлювальних роботах нерідко широколистяні (особливо бук) замінюються хвойними (сосна, ялина) або швидкоростучими листяними (тополя) породами. Луки субальпійського та альпійського поясів широко використовуються як літні пасовища. У помірно континентальних районах Європи на південь від широколистяних лісів простягаються лісостепи, у яких широколистяні ліси (переважно на вододілах) сполучаються з луговими степами, де багато вологолюбного різнотрав'я (перстачу, таволги, хрестовика, вітрогонки, шавлії, горицвіту).

Ще далі на південь розвинуті типові степи з переважанням дернинно-злакових (українська і вузьколистяна ковила, ковила Лессінга, типчак). У найбільш сухих місцях південних типових степів на півдні України, у північному Криму, у Нижньому Поволжі представлені сухі (південні) степи з рідким покривом з ополонок, ковили, тирси, типчака, пирію. На крайньому південному сході Європи дуже розріджена рослинність полинових і солонцевих (сведа, біюргун) напівпустель і пустель.

Степова рослинність майже повністю знищена в результаті оранки чорноземних і каштанових ґрунтів, використовуваних для вирощування пшениці, кукурудзи, цукрового буряка, соняшника та інших культур. Природна рослинність збереглася майже виключно в заповідниках. Рослинність зон напівпустель і пустель використовується як пасовища, головним чином для овець.

На рівнинах і в нижньому поясі гір субтропічних районів Європи поширені ксерофільні вічнозелені ліси і чагарники, пристосовані до перенесення сухого літнього періоду. Провідну роль у лісах відіграють кам'яний, кермесовий і корковий дуби, алепська, приморська й італійська сосни. Ліси світлі, з багатим чагарниковим підліском і трав'яним покривом, що майже повністю вигоряє влітку.

Найбільш поширені чагарникові формації, як маквіс, що складається з суничного дерева, філиреї, мирта, ладанника, фісташки, благородного лавра, що здичавів, маслини: пальмітос - з єдиної в Європі дикоростучої пальми хамеропс; гарига з переважанням чагарникового кермесового дуба; томіллари - розріджені зарості сухих внутрішніх районів Піренейського півострова з тим'яну, лаванди й інших багатих на ефірні олії рослин.

У гірських районах Середземномор'я вище поясу вічнозелених лісів і чагарників (з 300-400 м на півночі і 800-1000 м на півдні) виражений пояс листопадних широколистяних (дуб, бук, каштан) і хвойних лісів (ялина, ялиця, сосна, атлантичний кедр), над яким у найбільш високих горах представлений вузький пояс субальпійської і альпійської рослинності.

Велика частина лісів і чагарників Середземномор'я зведена людиною або знищена частими тут пожежами. На їх місці ростуть пшениця, кукурудза, плантації цитрусових, маслинового дерева, коркового дуба, виноградники, сади, парки; на південному сході Піренейського півострова єдині в Європі плантації фінікової пальми. У зв'язку з випасом (кози, вівці) сильно змінилася і рослинність гір.

Тваринний світ

У розподілі комплексів тварин виявляється велика залежність від розміщення основних типів рослинності, у зв'язку з чим тваринному світу також властива географічна зональність. Однак ступінь її виразності менший, ніж у рослинності, оскільки одні й ті самі комплекси тварин можуть бути присвячені до різних, але екологічно близьких типів рослинного покриву. У результаті того, що процеси зміни біотопів у Європі відбувалися відносно повільно, багато видів тварин поступово пристосувалися до нових, змінених людиною умов існування і знаходили притулок у слабо освоєних районах.

Для тундр у зв'язку з одноманітністю місцеперебування, бідним рослинним кормом і суворим кліматом характерна мала видова насиченість тваринного світу. Переважають дрібні гризуни: норвезький, обський і копитний лемінги, полівка Мідендорфа; характерні північні олень, песець, вовк, тюлені (звичайна нерпа, морський заєць).

З птахів - тундрова куріпка, біла сова, по берегах морів - чайки, баклани, гусаки, тупики, гаги, кайри, чистики, які нерідко утворюють багатотисячні гнізда - пташині базари і пташині острови (Нова Земля). На Шпіцбергені акліматизований мускусний вівцебик, завезений з Гренландії. У тайзі в зв'язку з великою розмаїтістю місцеперебувань і кормових ресурсів видовий склад тварин багатший. Із ссавців характерні: лісові полівки, бурундук (на сході), лісовий лемінг, летяга (переважно на сході), білка, заєць-біляк, соболь, росомаха, горностай, ласка, бурий ведмідь, вовк, лисиця, лось; із птахів - глухарі, рябчики, кедрівки, неяситі, синиці, клести, снігурі, омелюхи, яструби. Багато комах.

На південь від 60° сх. ш. на заході і 55° сх. ш. на сході зникають деякі характерні тайгові тварини, заміщуючись тваринами широколистяних і змішаних лісів (особливо в Західній Європі).

Із ссавців тут характерні: норка, чорний тхір, європейська дика кішка, соні, шляхетний олень, козуля, кабан, кажани, їжак, а з тайгових - бурий ведмідь, лисиця, вовк, лісова куниця, борсук, лось, білка та інші; у лісах Біловезької Пущі у Білорусі і Польщі, а також у Приоксько-Террасному і Хоперському заповідниках у Прикарпатті твариною, що охороняється, є зубр.

Серед пернатих зменшується кількість водоплавних; у широколистяних лісах живуть зелений і середній дятли, вальдшнеп, зозуля, сойка, зяблик, західний соловей, тетерев, сови, голуби, іволга, дрозди, синиці; у деяких країнах Західної Європи поширився акліматизований тут фазан. Більше, ніж у тайзі, земноводних (у т. ч. єдина з деревних жаб - квакша).

Знищення лісів і поява відкритих просторів сприяли проникненню в цю зону ряду степових тварин: звичайного хом'яка, звичайної полівки, дрохв, сірої куріпки, перепелів. Кількість лісових тварин значно скоротилася. Найбільше з тварин постраждали великі ссавці, екологічні потреби яких виявилися несумісними з перетворенням біотопів. У Західній Європі у першій половині ХVІІ ст. зник останній тур, на Балканському півострові перестали водитися леви, скоротилися місцеперебування вовка.

З птахів зник європейський ібіс, різко скоротилася кількість орлів. Тваринний світ степових і напівпустельних районів Східної Європи характеризується поширенням гризунів (червоний і малий ховрашки, зайці, звичайний хом'як, бабак, великий тушканчик, сліпиш, полівки). З інших ссавців звичайні: заєць-русак, степовий тхір, лисиця; з водоймами пов'язане життя водяного пацюка, видри; у напівпустелях Прикаспію - сагайдак, лисичка-корсак, малий ховрашок, піщанки.

З птахів велику групу складають хижі - луні, боривітри, орел-могильник; звичайні жайворонки, перепел, сіра куріпка; характерні дрохва, стрепет. У плавнях низовин великих рік, особливо Волги, численні нирки, качки, чаплі, баклани, кулики.

Незважаючи на оранку степів, багато тварин, особливо гризунів, і птахів, збереглося, маючи достатньо корму і місць укриття у полях культурної рослинності.

У фауні Середземномор'я при відносно малій видовій насиченості лісовими тваринами характерні гірські форми тварин, більше, ніж у більшості північних районів, представлені плазуючі і земноводні.

Серед ссавців: безоаровий і альпійський козли, сарна, муфлон; на заході - піренейська хохуля, генетта, на Гібралтарі - єдиний у Європі представник мавп магот, або безхвостий макак (із сімейства мавпоподібних); на сході - дикобраз, шакал.

Серед птахів зустрічаються ягнятник, піренейський і кам'яний горобці, гірська галка, блакитна сорока, стрижі, ластівки, славки, стінолаз; із плазунів - ящірки, гекони, жовтопузик, гадюки, вужі, полози, черепахи; із земноводних - жаби, саламандра, тритони, протей. Велика кількість комах: цикади, метелики, москіти та інші.


04.12.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!