Osvita.ua Вища освіта Реферати Географія Географія України: природно-заповідний фонд Івано-Франківської області. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Географія України: природно-заповідний фонд Івано-Франківської області. Реферат

У рефераті подано відомості про природно-заповідний фонд Івано-Франківської області

Заповідники - зразки недоторканої, дикої природи - по праву називають природними лабораторіями. Вони особливо потрібні нам зараз, коли ми повинні зрозуміти напрямку змін природного середовища під впливом діяльності людини і відшукати шляху найбільш дбайливого і розумного використання її багатств.

Такі зразки необхідно було вдумливе і уміло вибирати. І місця для наших заповідників відшукували найбільші знавці природи. Вони віддали багато років життя справі створення заповідників і вклали в нього свою любов до справи. Заповідники наші прекрасні, і викликають замилування, у всякого кому приходиться бувати там.

Виняткова роль заповідників у збереженні і відновленні найрідших тварин, рослин, неповторних ландшафтів і ін. заповідників природи. Завдяки діяльності заповідників деякі рідкі тварини стали промисловими, вони дають нам зараз хутро, лікарську сировину й ін. коштовну продукцію.

Багато вітчизняних географів, ботаніків, особливо зоологів й мисливців пройшли важку, але гарну школу в заповідниках. Чимало великих учених нашої країни в плині десятиліть були співробітниками заповідників, а деякі і донині трудяться в цих природних лабораторіях. У далечіні від культурних центрів і всякого комфорту, у дощ і чи хуртовину під пекучим сонцем пустель, вони добувають той первинний науковий матеріал, без якого неможливе рух уперед наукової думки. Самі яскраві і цікаві дослідження з екології звірів і птахів, були виконані в заповідниках.

Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

В Україні природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.

На території Івано-Франківської області знаходиться Карпатський державний природний національний парк. Карпатська гірська система, поряд з Альпами та Балканами, характеризується найбільшою біологічною різноманітністю на європейському континенті. В Українській частині Карпат інтенсивне природокористування розпочалось пізніше, ніж в Західних Карпатах.

Завдяки цьому тут на значних площах збереглися ділянки дикої природи, зокрема унікальні праліси. Питання про їх охорону постало ще на початку XX століття, коли було створено кілька лісових резерватів в Чорногорі та Мармороських Альпах для збереження і відновлення зникаючих представників флори та фауни. Особливо активізувалася робота вчених щодо територіальної охорони природи Українських Карпат після другої світової війни.

Вже в 1949 році на північних схилах Чорногірського хребта був виділений цінний лісовий масив площею 3,9 тис. га, який в 1955 році оголошено заповідним. Велика увага питанням територіальної охорони природи приділялась і на Закарпатті. В 1958 році на південних схилах гірського масиву Красної, в басейнах Великої і Малої Угольки, створений Угольський лісовий заказник площею 4600 га, а в 1969 році в басейні Лужанки - Широколужанський флористичний заказник площею 5644 га. Таким чином були створені всі необхідні передумови для організації біогеографічно-репрезентативного заповідника в регіоні Українських Карпат.

В 1968 році уряд України для збереження унікальних гірських ландшафтів прийняв Постанову про організацію Карпатського заповідника на площі 12,6 тис. га. За тридцятирічну історію існування його територія неодноразово збільшувалася. На сьогодні майже 2,5 відсотки території регіону знаходиться під охороною заповідника, що з 1992 року входить до міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. У складі Карпатського біосферного заповідника (КБЗ), загальна площа якого складає 57880 гектарів, налічується шість відокремлених масивів, а також регіональний ландшафтний парк "Стужиця" та ботанічні заказники державного значення "Чорна Гора" і "Юлівська Гора". Заповідні масиви розміщуються на висотах від 180 до 2061 м. н. р. м. в західному, центральному і східному секторах Українських Карпат.

Така територіальна структура КБЗ практично повністю репрезентує ландшафтне та біогеографічне різноманіття Східних Карпат. Тут представлені мало порушені та практично незачеплені людською діяльністю передгірні діброви, гірські букові, мішані та смерекові ліси, субальпійські та альпійські луки з сосново–вільховим криволіссям і скельно–лишайниковими ландшафтами. Майже 90% території заповідника вкрито лісами - переважно пралісами.

В заповіднику охороняється понад тисячу видів вищих судинних рослин, 64 види ссавців, 173 види птахів, 9 видів плазунів, 13 видів земноводних, 23 види риб, понад 10000 видів безхребетних тварин. Тут представлені найкраще збережені карпатські екосистеми, які служать сховищами для багатьох рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин. В заповіднику відмічено 64 види рослин і 72 види тварин, занесених до Червоної книги МСОП і України, а також до Європейського Червоного списку.

Також багата область на заповідні об’єкти місцевого та республіканського значення, державні пам’ятки природи, державні заказники. Серед них Скит Манявський, Урочище Сокіл, Болото Мшана, Садки, Бредулецький лісовий заказник, Скелі Довбуша тощо. Усі вони створюють самобутність природи Івано-Франківської області, роблять край цікавим для вивчення та охорони природи.

Заповідники з першого моменту їхнього створення призначалися "винятково для рішення наукових і науково-технічних задач країни". У цьому специфіка і принципова відмінність заповідників від інших форм охоронюваних територій як у нас, так і за кордоном.

При організації мережі радянських та українських заповідників в основу були покладені наукові принципи, що не утратили свого значення і в даний час.

Сутність заповідників:

  • Обирані під заповідники території були в найменшому ступені змінені під впливом господарської діяльності людини.
  • Природні комплекси заповідників уключали рідкі види тварин і рослин (чи рідкі екосистеми).
  • Заповідники служили зразками ландшафтно-географічних зон.
  • Території заповідників були достатні для забезпечення саморегуляції природних процесів, що відбуваються.
  • У першу чергу заповідалися "еталони" тих ландшафтів, яким загрожувала небезпека зникнення.

Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

В Україні природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.

Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною. До природно-заповідного фонду України належать: природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища; штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

Залежно від походження, інших особливостей природних комплексів та об'єктів, що оголошуються заказниками чи пам'ятками природи, мети і необхідного режиму охорони: заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загально-зоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загально-геологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні; пам'ятки природи поділяються на комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні.

Література

  1. Атлас Івано-Франківської області. – К., 1990.
  2. Географічна енциклопедія. В 4-х книгах. – К., 1994-1996.
  3. Природа рідного краю. – Івано-Франківськ, 1994.


30.11.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!