Osvita.ua Вища освіта Реферати Географія Чорне і Азовське моря: загальна характеристика. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Чорне і Азовське моря: загальна характеристика. Реферат

З історії дослідження Чорного моря. Про походження південних морів. Краса і підступність Чорного моря. Життя в Чорному морі. Крутий характер маленького моря. Азовське море

Вода - найбільш розповсюджена речовина в природі, без якої неможливе життя на Землі. Розвиток виробництва, збільшення населення потребують більшої кількості води. Україна не дуже багата на водні ресурси. Вона у 15-16 разів менше забезпечена прісними водами, ніж, наприклад, Росія. Звідси виникає питання про економне витрачання води.

Чорне море є внутрішньоконтинентальним морем Атлантичного океану. Омиває береги України, Росії (Краснодарський край), Грузії, Румунії, Болгарії, Туреччини.

На північному сході Керченською протокою сполучається з Азовським морем, на південному заході протокою Босфор - з Мармуровим морем;

Береги Чорного моря в межах України (від гирла Дунаю на заході до Керченської протоки на сході) низовинні. Гористі лише береги південної частини Кримського півострова. Берегова лінія розчленована затоками (Каркінітська, Джарилгацька, Тендрівська, Ягорлицька, Каломітська, Феодосійська тощо) та лиманами (Дніпровським, Дністровським, Еерезанським, Тилігульським, Куяльницьким, Хаджибейським, Будацьким).

Островів у Чорному морі мало, вони невеликі за розмірами, більшість з них розташовані поблизу берегів. Найбільші острови: Джарилгач, Довгий, Березань, Зміїний.

Чорне море розміщене в скидовій западині. Опускання його дна триває й тепер. Глибина Чорного моря найбільша біля Південного узбережжя Криму - до 1000-2000 м (на відстані 7-29 км від берега). Північно-західна частина Чорного моря мілководна. Глибини тут не перевищують 100-120 м (середня менша 25 м).

Солоність води в північно-західній частині Чорного моря становить 13-14% через велике надходження прісної води, яку приносять річки, поблизу Південного берега Криму - близько 16%.

Вода Чорного моря з глибини 120-200 м насичена сірководнем. Процентний вміст його збільшується з глибиною. У межах поширення сірководню життя майже немає. У зв'язку з посиленням несприятливих антропогенних факторів спостерігається тенденція до підвищення шару сірководню, що небезпечно для всього живого.

Температура води на поверхні північно-західної частини моря взимку становить +0,4... 8,4°, влітку +23... 25°С. Узимку море біля берегів, затоки та лимани вкриваються тонкою кригою. Льодостав триває близько місяця.

Пізньої осені і особливо взимку море дуже бурхливе: в цю пору над ним панують насамперед північно-східні вітри, які супроводжуються зниженням температури повітря і часто викликають шторм. Влітку над морем переважає ясна погода.

Рослинний світ Чорного моря представлений водоростями. У північно-західній частині моря є величезне скупчення червоних водоростей - філофори (філофорне море Зернова). Зустрічаються й інші види водоростей: зостера, цистозира, ульва. З філофори видобувають агар-агар, який використовується у кондитерській, текстильній промисловості, в мікробіології. Ульва може використовуватися в їжу.

Тваринний світ представлений багатьма безхребетними. З кишковопорожнинних найчастіше зустрічаються медузи аурелія і коренерот. Серед молюсків широко розповсюджені мідії, трапляються устриці, гребінці тощо. Деякі з них мають промислове значення. З ракоподібних зустрічаються краби (кам'яний, зелений тощо), різні види креветок.

Серед риб (180 видів) промислове значення мають бички, хамса, скумбрія, кефаль, оселедці, камбала, пеламіда, ставрида. У Чорному морі спостерігаються масові міграції риб. На початку літа риба з Середземного моря (хамса, скумбрія, тунець тощо) і південної частини Чорного моря, де вона зимує, йде на відгодівлю в північну частину моря і через Керченську протоку в Азовське море, а восени - у зворотному напрямку.

З великих ссавців поширені дельфіни – білобочки, зрідка зустрічаються біло-череві тюлені.

На узбережжі моря розташовані порти Одеса, Іллічівськ, Севастополь, Миколаїв, Херсон, Ялта, Феодосія, Керч, які відіграють велику роль у внутрішніх та зовнішньоторговельних зв'язках країни. На берегах Чорного моря є багато морських курортів.

З історії дослідження Чорного моря

Відносно походження сучасної назви Чорного моря до цього часу немає єдиної думки. Грецькі мореплавці V- VI ст. до н. е. називали Чорне море Понт Аксинський, що означає Негостинне море, а на початку нашої ери Понт Евксинський - Гостинне море.

З ГХ -X ст. араби називали його Руським морем, з XV ст. турки - Караденіз, тобто чорним; поганим морем. Інші гіпотези назву пов'язують з позначенням кольорами деякими народами сторін горизонту: чорне означало Північ. Також кажуть, що "чорне" означає суворе, штормове море. Іранці називали його Ахшаєна - Темне море, суворе.

Чорне море служило морським шляхом, добре відомим фінікійцям і грекам. У III ст. до н. е. греки склали першу карту моря. А з кінця IX ст. н. е. руські народи використовували його для плавання з Балтійського моря у Візантію (шлях із "варяг в греки"). У творі В. Скляренка "Святослав" розповідається про те, як княгиня Ольга три місяці пливла Чорним морем до Візантії.

Вивчення і наукове освоєння почалось на початку XIX ст. Перша російська експедиція Г. П. Мангари зробила зйомку берегів, проміри глибин, вивчала ґрунти. На основі отриманих даних були складені лоція та карта Чорного моря. Надалі такі експедиції повторювались досить часто, крім того проводились спостереження за температурою води та течіями. У 1842 р. в Росії було видано перший атлас Чорного моря, в який ввійшли карти глибин (до 180 м), ґрунтів і течій.

Велике значення мали дослідження в 1881 - 1882 p. C. О. Макарова протоки Босфор, під час яких було встановлено існування двох течій у протоці (верхня течія з Мармурового моря в Чорне, нижня - в протилежному напрямку). У 1890 - 91 р. експедицією на судах "Донець" і "Запорожець" під керівництвом І. Б. Шпіндлера були виконані перші глибоководні дослідження і встановлено "забруднення" глибинних вод сірководнем. Після відкриття в 1871 р. Севастопольської біологічної станції почались біологічні дослідження Чорного моря під керівництвом О. О. Ковальського.

У 20-ті p. XX ст. цією станцією та Морською обсерваторією було організоване спільне й планомірне вивчення Чорного моря. Найбільш крупними були науково-промислові (1922- 1927 р.) під керівництвом М. М. Книповича, гідролого-гідрографічні (1923 - 1027 p.) під керівництвом Ю. М. Шокальського та експедиції Морської обсерваторії (1928-1938 р.) під керівництвом Снежинського. Цими експедиціями було виконано великий обсяг робіт по вивченню рельєфу дна, ґрунтів, вертикальної структури товщі води, іхтіофауни.

У 30-ті p. у вивченні Чорного моря почали приймати участі. Гідрометеорологічна обсерваторія та Азово-Чорноморський НДІ рибного господарства та океанографії.

У 1975 р. нарсудах "Гломар Челенджер" разом з зарубіжними вченими було проведене глибоководне буріння (до 1 км). З середини 60-х pp. Державний океанографічний інститут веде систематичні спостереження над забрудненням вод Чорного моря. Вивченням цього морського басейну зараз займаються інститут біології південних морів (колишня Севастопольська біологічна станція); Морський гідрофізичний інститут АИ України, Азово-Чорноморський НДІ, Морська обсерваторія та інші.

Про походження південних морів

Загадка походження середземноморських глибоких морів, таких, як Чорне, Середземне, здавна хвилювала дослідників. У 1889 р. відомий австрійський теолог" Едуард 3юсс висловив думку, що моря утворилися в результаті привалу земної кори і г. ділянками молодого океану в мініатюрі. Незабаром російський геолог М. І. Андрусов довів, що насправді в кінні неогену (близько 6 млн. років тому) окремі території, наприклад, Середземного моря, були сушею. Пізніше окремі вчені вважали, що Чорне море - де залишок давнього океану Тетіс, інші - що воно утворилось у результаті розтягання материкової кори утворення рифту, подібного до Червоного моря чи Байкалу.

Ці міркування i ввійшли й підручники з географії. У 70-тi р. українські геологи С. І. Субботін та А. В. Чекунов висунули достовірну гіпотезу про те, що Земна кора дна Чорного моря під дією процесів ущільнення і перекристалізації її речовин і перетворилась з типової континентальної на субокеанічну. Сама улоговина Чорного моря утворилась як просідання земної поверхні внаслідок ущільнення речовини мантії. Процес формування улоговини Чорного моря відбувався! протягом останніх 5- 6 млн. років.

Швидкість опускання улоговини була настільки великою, що море не встигло заноситися відкладами, які надходили м нього відразу з чотирьох боків. Це й привело до утворення такої глибокої улоговини, в якій води в 6 раз більше ніж у Каспійському морі, і в 16 разів більше ніж у Балтійському, хоч площі всіх трьох водойм майже однакові.

Не можна заперечувати й те, що на місці південних морів існував океан Тетіс, який простягався від Гібралтару до Індокитаю. Проте це був хоч і великий, але мілкий океан, океан, що відмирає. Північна мілководна частина Чорного та Азовського морів як ділянки давнього Тетіса існували і раніше; їхнє утворення пов'язане з повільним віковим опусканням південної частини Східноєвропейської рівнини.

Про це свідчить і тон факт, що стародавні поселення на північних узбережжях цих морів і в Криму розташовані підводою. Отже, утворення сучасного Чорного і Азовського морів почалося приблизно 5 тис. років тому. Найвищий рівень воли в цих басейнах був 2-3 тис. років тому. Чорне море, що поповнюється прісними водами річок, віддає надлишок води через протоки в Середземне море, рівень води якого приблизно на 10 см нижчий ніж у Чорному морі.

Краса і підступність Чорного моря

Чорне море само по собі, як і його прекрасні береги, надзвичайно гарне. Середземноморське узбережжя: Далмація, Рив'єра, Кампанія і Сицилія, Мальорка і Каталонія - чарівні казкові місця, але Кримське узбережжя їм пі u чому не поступається. Наше Чорноморське узбережжя, як говорять останнім часом, на рівні "найвищих світових стандартів". Незбагненні у своїй грандіозністю обрив Яйли, Аюдаг, що кинувся з розгону в море; грізна стіна мису Айя: завмерлий у момент виверження вулкан Карадаг!

Вода у Чорному морі тепла. Вона обкутує й голубить. Солоність її порівняно невелика - 18%; вода не набагато, концентрованіша від рідин нашого тіла, тому її майже не відчуваєш розкритими у воді очима. Вода, правда, не така синя, не така прозора, як у морях Середземномор'я, а поодаль від берегів навіть темна, з ледь матовим відтінком, за що давні греки назвали наше море Чорним, на відміну від Егейського, яке назнали Білим.

Проте колір чорноморської води змінюється біля узбереж. Поблизу Криму вона бірюзова або лазурова, переливчаста. Тут річок майже немає а на дні багато скель, які створюють на поверхні гру світла і тіні.

Здавна вважали, що вода у Чорному морі, як у застійному болоті, переміщується тільки у верхньому двохсотметровому шарі, а глибше, до самого дна, там, де скупчення сірководню, майже нерухома, і те, що потрапляє у сірководневий шар, залишається там назавжди. Вважали, що вкрай незначний водообмін відбувається лише один раз на тисячу років. Але професор В. О. Водяницький за допомогою точних розрахунків довів; що вода в Чорному морі обмінюється повністю в 10 разів швидше, ніж вважали колись.

Крім того, здавна укорінилася думка, що Чорне море бідне на рибу. Так вражали і рибалки. Інша річ, Азовське море чи Каспій. Та як же воно може бути багатим, коли вся товща води від 200-метрової глибини і до дна заражена сірководнем, і більше ніде у світі такого моря немає. Але В. О. Водяницький подивився на море інакше. Він давно помітив, що ікринок і личинок риб тут дуже багато, не менше ніж в інших морях. Куди ж вони діваються? Звичайно, частково гинуть під впливом несприятливих температур, вітрів, течій, нестачі кисню. Але все це буває і в інших морях. Та й кількість хімічних речовин у чорноморській воді не така вже й мала. В інших морях і океанах на їх основі "розквітає" життя. А можливо і тут багато риби, про яку ми просто ще не знаємо?

В Азовському морі й Каспії риба або водиться на мілководді, або заходить у річки, де її легко виявити і відловити. А може, у Чорному морі вона тримається на значних глибинах і подалі від берегів? І ось цю гіпотезу почали перевіряти на практиці. Рибалки почали шукати скупчення риб далеко від берегів, на глибині, і таких риб, яких досі ловили тільки зрідка. І улови різко зросли. Шпроти, чорноморська, хамса, камбала, султанка, ставрида - про цих риб тепер знають не тільки приморські жителі, а й люди з віддалених районів.

Улітку море і узбережжя дуже гарні але ще країні море і береги восени, взимку і навесні. Улітку через сильне випаровування горизонт і оберегові обриси оповиті серпанком, контури їх розмиті, небо тьмяне й однотонне. А в інші пори року чіткі силуети гір, ніби викреслені тушшю, видно на відстані сотень кілометрів.

Життя в Чорному морі

Чорне море Здавна приваблювало де себе далекі і близькі народи, які охоче селились на його берегах.

Це одна з найбільш своєрідних і цікавих водойм земної кулі. На відміну від більшості морів, водна товща його поділяєтеся на два різко відмінних* один від іншого шари: тонкий поверхневий шар, повний життя і заселений рослинами; та тваринами, і потужний глибинний шар, позбавлений життя через розчинений у воді сірководень. Безжиттєвість глибин моря відкрита Порівняно недавно, у 90-х р. XIX ст., російською експедицією.

Експедиція виявила, що солоність води з глибиною повільно збільшується; а починаючи з глибини приблизно 150 м з'являються сліди сірководню, тоді як вміст кисню різко зменшується, зовсім зникаючи зі збільшенням глибинні Тобто 87% величезної маси води Чорного моря не приносить користі людині. Вони позбавлені життя.

У глибинних шарах Морської води живуть тільки сірководневі бактерії, Які не потребують вільного кисню. У творення сірководню і є наслідком життєдіяльності цих організмів і хімічних процесів в безкисневому середовищі.

У верхньому шарі води Чорне море багате різноманітними рибами. їх біля 180 видів, приблизно вдвічі більше ніж у Каспійському. Більше половини з них переселилося Сюди-з Середземного моря. До них належить хамса, шпроти, кефаль, ставрида, скумбрія, тунець, пеламіда, камбала, скат, акула та інші.

У промисловому відношенні перше місце посідає хамса, або "анчоусу маленька рибка, розміром з палець. Щорічно хамса здійснює далекі мандрівки. Відгодовується вона влітку в Азовському морі, а восени, рятуючись від холоду, стада жирної хамси прямують через Керченську протоку в більш теплі води Чорного моря, де риба зимує та нереститься/ У протоці ловлять хамсу під час її осіннього ходу.

У Чорному морі живуть і осетрові риби - осетер, севрюга, білуга і шип. Білуга - найкрупніша з осетрових. Часто її вага сягає понад тонну.

На мілководді, на піщаних ґрунтах, живе риба барабулька й камбала.

Живуть у Чорному морі й непромислові риби дивовижної форми. Серед заростей морської трави можна зустріти Морського коника, який чіпляється за стебло хвостом. Серед трави морські коники і риба голка майже непомітні. Ці нешкідливі риби живляться найдрібнішими інфузоріями.

Серед молюсків Чорного моря є страшний корабельний черв'як тередо. Він має витягнуте тіло-ніжку. Біля голови розташована маленька раковина. Цією дуже твердою раковиною черв'як свердлить глибокі ходи в палях і днищах дерев'яних суден. Інколи ці молюски роблять так багато ходів, що з виду тверда деревина від удару легко ламається на куски.

Є в Чорному морі скупчення водоростей, подібне до Саргасового моря Атлантичного океану, тільки значно менших розмірів. З фітофтори Чорного моря добувають агар-агар, рослинний желатин, необхідній в хімічній промисловості.

Крутий характер маленького моря

Азовське; море красою не вражає. Вода в ньому каламутна, тьмяна, зеленувато-бурого кольору. Береги толі, низькі, значною мірою глинисто-піщані. За кілька годин, а найбільше за добу, його можна пересікти уздовж і впоперек. Тай глибина у цього моря просто сміховинна - близько 14 м. До того ж це максимальна глибина, а середня лише 6,7 м. Хіба це море! Давні греки називали його "Меотійським болотом".

Однак не поспішайте робити висновки. Зовнішність буває обманлива. Азовське море - це справжнє. море, а в деяких відношеннях воно не тільки справжнє - воно унікальне. Щоб зрозуміти Це, біля нього треба жити або на ньому треба працювати. І нічого, що воно маленьке і мілке. Моряки бояться його не менше ніж Шорного моря. Тут взимку і влітку, навесні і восени бушують жорстокі шторми. Хвилі, правда, ніде розгулятися, тому вона часта і крута: "Зла" - називають її коряки. Із особливим страхом проходять Керченську протоку з Чорного моря: як-то зустріне їх Азовське море? Загалом моряки ставляться до нього з повагою.

А що вже говорити про рибалок? Адже Азовське море - своєрідний рибний розплідник, природне відгодівельне господарство. Це одна з найбагатших, найпродуктивніших водойм світу.

Основною причиною цього є те, що море невелике, а потужні річки Дон і Кубань несуть у нього значну кількість біогенних елементів, азоту, фосфору, кальцію, сірки та інших речовин, які у вигляді мінеральних солей засвоюються водоростями і бактеріями. А вони, у свою чергу, тією кормовою основою, на якій розквітає життя у будь-якім водоймі. У глибоких морях ці харчові елементи великою мірою зникають, немов у діжку ос? Міна, невикористаними, а в Азовському морі, оскільки воно мілке, вони майже не пропадають мармо, а дуже ефективно втягуються у біотичний кругообіг.

Крім того, кожен шторм перемішує воду до самого дна, як у блюдці, піднімає мул з дна, а це нові джерела біогенних елементів. Жарке сонце прогріває Азовське море майже до дна, що прискорює процеси фотосинтезу, засвоєння й перероблення органічних і мінеральних речовин водоростями. Останніми живляться дрібні тварини: рачки - у товщі води, молюски - на дні. А мешканцем товщі води - планктоном, і мешканцем дна - бентосом - харчуються риби. Ось який зв'язок існує у морських водоймах.

Тепер поглянемо на Азовське море іншими очима. Розміри його невеликі, але це, мабуть, перевага: вода каламутна, але це свідчення великої кілі-кості зависі, а вона - неодмінна умова бурхливого розвитку життя.

І взагалі, чи таке ж воно некрасиве, як здається на перший погляд? Ті, (то побував у західній частині, біля Арабатської стрілки або біля узбережжя Керченського півострова, ніколи не погодяться з цим. Тут море смарагдове, насичене чистими, глибокими відтінками, мінливе, блимкотливе, мов коштовне намисто. А береги? Чи І бачили ви. мис Казантип, чи вдивлялись у безкраю далечінь моря, чи бродили теплими, пропахченими ароматом морських трав вуличками Керчі й Бердянська, Маріуполя і Таганрога, Єйська та Генічеська? І якщо все це було, ви не зможете не подумати про нього так само, як думаю я. Азовське море вражає неяскравою, скромною красою, що відкривається тільки тоді, коли збагнеш єство цього моря. Але цю тиху красу не проміняєш ні на який блиск діаманті" тому що вона не кидається у вічі, захована у глибині, є суттю унікального моря,

Азовське море

Азовське море не дуже популярне. До малонаселених рівнин Криму підходить гірко-солений Сиваш, південно-східні береги супроводжуються болотистими прикубанськими лиманами, плавнями, рисовими полями. Курортники, їдучи з синього Чорного моря, бачать з вікон вагону під обривами степового берега сіру поверхню водойми, часто іронізують: хіба це море?

Так, справжнє море. Але далекий куток "чорноморської бухти" Середземномор'я настільки віддалений та ізольований від сусідніх морів, що природна і оригінальність його природи. Перед нами залишок колишньої системи проток, що простяглися вздовж передгірського прогину і зовсім недавно з'єднували Чорне море з Каспієм.

За останні століття, можливо через перевантаження западини наносам річок, рівень води піднімався більше ніж на 20 см в століття. Це приносило шкоду господарству. У Приморсько-Ахтарську прибій, з'їдаючи за рік смужки суші до 12 м завширшки, уже забрав декілька вулиць!

Зимою морс замерзає, але вітри легко ламають тонку кригу і тоді на поверхні довго тримаються плавучі крижини. Прибій викидає їх на берег і вони нагромаджуються валами до 5 м заввишки.

Азовське море являє собою внутрішнє море Атлантичного океану: Керченською протокою сполучається з Чорним морем. Береги Азовського моря переважно низькі, прямолінійні. Найнижчим є південно-східний берег, частину якого становить низовинна дельта р. Кубані. Південний берег горбистий. Характерною особливістю північних берегів є наявність довгих вузьких піщано-черепашникових кіс. Вони утворилися з намитого морем піску та черепашок. На цих косах є багато невеликих прісних озер. Найбільші за протяжністю лик. Федотова (її продовженням є коса Бірючий острів), Обиточна, Бердянська, Білосарайська, Крива.

На північному заході Азовського моря розташована мілководна затока Сиваш, що утворилася внаслідок опускання північної частини Кримського півострова. Сиваш відокремлюється від моря піщаною Арабатською стрілкою понад 110 км завдовжки і складається з 11 солоних і гірко-солоних водойм - заток. Сиваш дуже мілководний: у західній частині - до 2 м, у східній - до 3,5 м завглибшки.

Островів у Азовському морі мало. Найбільші з них Бірючий, Черепаха, Довгий, Піщані острови.

Глибини Азовського моря незначні. Середня глибина 8-10, максимальна - 14 м.

Солоність води в Азовському морі порівняно невелика - близько 12%, у східній частині моря -4,4%. Протягом року солоність води зазнає великих коливань. Навесні, коли стік річок найбільший і тане крига, вона найменша восени і взимку - практично однакова на всій глибині. Солоність Сивашської води від 20-40 до 270%.

В останні роки через зарегулювання стоку річок Дону І Кубані та використання значної кількості їхньої води для штучного зрошення до Азовського моря стало надходити менше прісної води і збільшився приплив солоної Чорноморської, спостерігається підвищення її солоності. Це негативно позначається на видовому складі тварин і рослин.

Температура води влітку в середній частині досягає -f 25... +28°, біля берегів + 30... +31°С. Узимку температура води нижча від нуля. Море замерзає майже на 3 місяці (з грудня до березня).

Рослинний і тваринний світ досить розвинутий, хоч фауна Азовського моря бідніша у видовому складі (350 видів), ніж Чорного (1500). Азовське море багате на планктон, який тримається переважно у верхніх шарах води, і бентос. Це пояснюється інтенсивним переміщуванням води на всю глибину, наявністю достатньої кількості кисню. Інтенсивний розвиток планктону теплої пори року знижує прозорість води і викликає явище "цвітіння" моря.

У морі водиться багато прісноводних видів риб. Найбільше значення мають судак, лящ, тюлька, хамса, осетер, севрюга, білуга, оселедці, бички, тараня, камбала, короп, кефаль тощо. Продуктивність Азовського моря, яка становила близько 80 кг риби з 1 га, зараз значно зменшилася через підвищення солоності води.

Останніми роками проводяться значні роботи з відтворення рибних багатств. Створено штучні нерестовища, збудовано риборозплідні заводи.

Проводяться великі роботи з очищення стічних вод. Крім того, передбачено будівництво греблі через Керченську протоку, яка припинить надходження солоної води з Чорного моря. Узбережжя Азовського моря використовується як здравниця.


30.11.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!