Osvita.ua Вища освіта Реферати Географія Професор Ярослав Кульчицький як видатний вчений. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Професор Ярослав Кульчицький як видатний вчений. Реферат

Дев’ятого серпня 1996 року на 73 році життя після важкої хвороби відійшов у вічність відомий український геолог, доктор геолого-мінералогічних наук, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, завідувач кафедри історичної геології і палеонтології Львівського національного університету імені Івана Франка професор Ярослав Кульчицький

Ярослав Онуфрійович Кульчицький народився 16 квітня 1923 року в селі Кульчиці Самбірського району Львіської області в родині сільського учителя. Після закінчення в рідному селі п’яти класів початкової школи вступив до Самбірської гімназії, у якій навчався до 1939 р.

У 1941 р. закінчив Самбірську середню школу і вступив на хіміко-технологічний факультет Львівського політехнічного інституту. В 1944 р. з третього курсу його мобілізували до армії, однак через слабий зір скерували на роботу в Нижньо-Тагільський металургійний завод. Тут на посаді помічника машиніста Я. Кульчицький працював до березня 1945 р. Приїхавши цього ж року до Львова, він перевівся на третій курс геологічного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка.

Після закінчення університету в 1948 р. Ярослав Кульчицький працював геологом-знімальником, а згодом начальником польових партій Західноукраїнської експедиції Всесоюзного науково-дослідного геологорозвідувального інституту (ВНДГРІ), реорганізованої 1953 р. в Українське відділення ВНДГРІ, а пізніше в УкрДГРІ.

У співпраці з А. Жураковським 1948-1949 рр. зазняв північно-східну частину Кросненської зони в масштабі 1:25000, що послугувало підставою для структурно-розшукового буріння на нафту і газ у Хащів-Лімна-Жукотин-Вовченській антиклінальній складці.

Після цього (1950-1951) Я. Кульчицький провадив знімально-розшукові роботи у Передкарпатському прогині, на площі Дзвіняч-Невочна.

У 1952-1953 рр. Я. Кульчицький на посаді старшого геолога партії виконував структурно-картувальне буріння на ділянках Солотвино-Горохоліно та Дзвіняч-Старуня. Результати, отримані в процесі комплексного вивчення фактичного матеріалу із пробурених тут свердловин, послугували в подальшому основою для відкриття Дзвіняч-Старунського нафтового і Богородчанського газового родовищ.

З 1953 р. Ярослав Кульчицький проводив самостійні тематичні і наукові дослідження складчастої споруди Карпат. Головні зусилля вчений спрямував на вивчення стратиграфії і тектоніки крейдового та палеогенового флішу й оцінки палеогенового флішу щодо перспектив його нафтогазоносності. Під керівництвом Я. Кульчицького в той час вели комплексні палеонтолого-стратиграфічні дослідження, в яких дрібні форамініфери вивчали О. Мятлюк і Н. Дабагян, нумуліти – К. Хлопонін, молюски – О. Максимов, а детальні літологічні роботи виконували О. Каданар і Л. Столяр.

Комплексне вивчення флішових утворень, поширених у південно-східній частині Українських Карпат, дало змогу Я. Кульчицькому разом з М. Жиловським у досить стислий термін скласти перші схеми стратиграфії крейдових і палеогенових відкладів поширених у верхів’ях Черемошу і Тиси, а також схему тектоніки і геоморфологічну карту цього району.

Вже на перших етапах досліджень учений виокремив із "Внутрішньої антиклінальної зони" (за поділом московських геологів) самостійну Рахівсько-Пенінську і Магурську зони зі скибами Скупової, Людовця і Яловичори (власне Чорногірську зону). У Чорногірській зоні виділено шипоцьку, яловецьку, чорногірську та скупівську світи крейди і гринявську, топільчанську та гранітненську світи палеогену. В інших районах південного схилу Карпат визначені довжанська і драгівська світи верхнього еоцену, які до того зачислювали до складу лютської світи палеоцену.

Зазначимо, що на цей час Українські Карпати вивчали дві групи дослідників, які принципово по-різному трактували загальну геологічну будову цього регіону.

Московська група дослідників (О. Богданов, В. Славін, М. Муратов та ін.) цілком заперечувала насувну будову Карпат, вважала їх простою структурою, у якій виділяла центральний горст-антиклінорій і прилеглі до нього синклінорії.

Другий напрям розвивали О. Вялов, Р. Ладиженський і Я. Кульчицький. Головним його положенням був поділ Карпат на структурно-фаціальні одиниці, обмежені значними насувами. По суті, прихильники цього напряму розвивали ідеї, висунуті на початку ХХ ст. французьким ученим М. Люжоном щодо шар’яжної будови Альп і перенесені на Карпати австрійськими геологами М. Лімановським і В. Улігом.

Саме згадані вище нові дані, отримані Я. Кульчицьким у процесі комплексних польових досліджень у південно-східній частині Українських Карпат, були вагомим аргументом на користь загальної покривної будови регіону. Важливе значення для оцінки перспектив нафтогазоносності крейдового і палеогенового комплексів мали складена під керівництвом Я. Кульчицького (1958) зведена геологічна карта Покутсько-Буковинських Карпат масштабу 1:100 000 та виконане наукове обґрунтування прогнозних геологічних запасів нафти і газу складчастої області. Підсумком цього періоду став захист 1959 р. дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата геолого-мінералогічних наук.

Організаторські здібності, працелюбність, високі вимоги як до себе, так і до колег дали йому змогу очолити лабораторію картознімальних робіт, що послугувала базою для створення дещо пізніше сектора Карпат і Передкарпаття, а згодом і геологічного відділу УкрДГРІ.

Вагомий внесок у розробку тематичних планів інституту зробив Ярослав Онуфрійович, перебуваючи на посаді вченого секретаря (1959-1961).

Другий період (1960-1966) дослідницької праці Я. Кульчицького пов’язаний з вивченням південного схилу Українських Карпат, у межах якого виділяли єдину велику Магурсько-Чорногірську плащовину. Низка тематичних розробок з південного схилу дала змогу вченому разом зі співпрацівниками Н. Дабагян, П. Лозиняком, М. Мархель значно деталізувати стратиграфічні і тектонічні побудови. Зокрема, в межиріччі Ужа-Боржави було виділено Пенінську, Магурську і Дуклянську структурно-фаціальні одиниці, а на південному сході – Мармароську, Рахівську, Сухівську та Чорногірську зони, а також визначено скибову будову міжскельного палеогенового флішу, у межах якого виділено Тарасівську (північну) і Драгівську (південну) підзони.

Результати фундаментальних досліджень ученого з тектоніки і стратиграфії використано під час складання тектонічної карти всієї Карпатської гірської споруди, опублікованої в Чехословаччині за редакцією М. Магела 1973 р., а також як складова частина вони увійшли до тектонічної карти України і Молдавії, що опублікована 1969 р.

Значну увагу приділяв Ярослав Онуфрійович вивченню палеогеографічних особливостей формування флішових утворень, їхньої циклічності та ритмічності, часу й умовам генезису нафтогазових покладів Східних Карпат. Він є співавтором Атласу літолого-палеогеографічних карт Східноєвропейської платформи та її геосинклінального облямування, а також Атласу палеогеографічних карт крейди, палеогену і міоцену Карпато-Балканської складчастої споруди та пояснювальних записок до них (Варшава, 1976; Будапешт, 1984, 1985).

Я. Кульчицький був членом організаційних комітетів з проведення ІV (1958) і ІХ (1977) Конгресів Карпато-Балканської геологічної асоціації, а також керівником геологічних екскурсій для учасників цих Конгресів; обраний постійним членом стратиграфічної, тектонічної та седиментологічної комісій КБГА.

Дослідження Я. Кульчицького заслужено визнані серед колективів наукових та виробничих установ України, вони увійшли в практику геологорозвідувальних робіт. Ще працюючи в УкрДГРІ, учений багато уваги приділяв вихованню молодого покоління. Під його керівництвом виконані десятки дисертаційних робіт на здобуття вченого ступеня кандидата і доктора геолого-мінералогічних наук.

З листопада 1966 р. Я. О. Кульчицький перейшов на постійну викладацьку роботу у Львівський державний університет імені Івана Франка. На кафедрі історичної геології і палеонтології він спочатку обіймав посаду доцента, а після захисту докторської дисертації (1968) став її завідувачем. На цій кафедрі він підготував і опублікував (1973) конспект лекцій "Основи вчення про формації (геогенерації)" в двох частинах, а згодом (1976) у співавторстві з М. Габінетом і О. Матковським – монографію "Геологія і корисні копалини Українських Карпат" [52, 54].

Як завідувач кафедри і співробітник науково-дослідного сектора університету професор Я. Кульчицький очолював велику групу спеціалістів, яка провадила в західному регіоні Казахстану галузеві знімальні роботи масштабу 1:50 000. Пізніше дослідник організував колектив, який вів детальне комплексне вивчення з метою розчленування придонних осадів західної частини акваторії Тихого океану (западина Кларіон-Кліпертон) та східного сектора Індійського океану. Під час цих досліджень форамініфери вивчала Н. Дабагян, нанопланктон – А. Андреєва-Григорович і радіолярії – П. Лозиняк.

Водночас учений не забував про Карпатський район. Ярослав Онуфрійович – співавтор Геологічної карти Українських Карпат масштабу 1:200 000 (1977), геологічних карт глибинних зрізів заходу України (1980), а також регіональних стратиграфічних схем крейдових (1989), палеогенових і нижньоміоценових (1984) та міоценових (1996) відкладів заходу України.

Упродовж тривалого часу (1979-1996) професор Я. Кульчицький був відповідальним редактором "Палеонтологічного збірника" (номери 18-32), членом кваліфікаційної Вченої ради ВАК, членом Ради з захисту дисертацій в Інституті геології і геохімії горючих копалин НАН України та Львівському державному університеті, членом Вченої ради УкрДГРІ. З царини палеонтології ним описані знахідки щелепи носорога та сліди хребетних у міоценових моласах Передкарпатського і Закарпатського прогинів, знахідки решток антилопи у стебницьких верствах (міоцен), фауна і флора плейстоценових відкладів Самбірської підзони, двостулкові, черевоногі молюски з сарматських відкладів Передкарпатського і Закарпатського прогинів та їхнє стратиграфічне значення, зуби акул із залізо-манганових конкрецій донних осадів північно-східних улоговин Тихого океану та ін.

Значний доробок становлять нариси Я. Кульчицького до різних видань і окремих монографій, а саме: нариси геологічної будови і нафтогазоносності західних і південних областей України (1959); геологічна вивченість СРСР (УРСР, західні області, період 1918-1945 та 1956-1960); стратиграфія СРСР (палеогенова система) за редакцією В. Гросгейма і І. Коробкова (1975); стратиграфія УРСР (крейда), відповідальний редактор О. Каптаренко-Чорноусова; монографій "Природа Івано-Франківської (1973) і Чернівецької (1978) областей" за редакцією К. Геренчука; путівник тектонічної і седиментологічної екскурсій КБГА (1977) та ін.

Окремою ланкою досліджень є сумісна праця Я. Кульчицького з А. Кісельовим (1980-1989). Учені розробили такі теоретичні питання: особливість еволюції осадово-вулканічних порід в історико-геологічному процесі (на прикладі Верхоянської й Карпатської геосинкліналей); особливість розвитку конседиментаційних піднять (на прикладі Лено-Вілюйської та Карпатської провінцій); еволюція геосинкліналей і загальні закономірності циклічного розвитку тектоносфери; взаємозв’язок тектонічних рухів і процесів седиментогенезу (на прикладі нафтогазоносних областей України та Східного Сибіру); кількісний метод у літофаціальних дослідженнях та оцінка прогнозних запасів за даними кількісного літофаціального аналізу.

У цей же період вийшли друком колективні праці "Літологія і породи колектори на великих глибинах в нафтогазоносних провінціях України (1983) та "Тектоніка і металогенія Радянських Карпат "(1988), а також окремі публікації з питань основних закономірностей розповсюдження і формування вуглекислих вод Східних Карпат і Закарпаття (у співавторстві з Л. Мишкіним, 1984 р.), обґрунтування стратиграфічних меж між еоценом і олігоценом та палеогеном і неогеном, проблемні питання геології і корисних копалин Карпатського регіону тощо. Учений опублікував понад 200 праць, у тому числі 12 монографій.

Багатогранний талант, душевна теплота, людяність, чуйне ставлення до колег і учнів стали взірцем Ученого, Наставника і Громадянина.

Список основних наукових праць професора Я. О. Кульчицького

1. Кульчицкий Я. О., Жураковский А. Г. Геологическое строение района Яблонов-Слобода Рунгурская Станиславской области УССР // Авторефераты научных трудов ВНИГРИ. Ленинград, 1951. Вып. 7. С. 24-28.

2. Кульчицкий Я. О., Черняк Н. И. Несколько замечаний о явлениях диапиризма в пределах Предкарпатского краевого прогиба // Геол. сб. 1956. № 2-3. С. 95-103.

3. Кульчицкий Я. О., Хлопонин К. Л. О возрасте Ямненских песчаников (Вос-точные Карпаты) // Геология нефти. 1957. № 9. С. 31-35.

4. Кульчицкий Я. О. Палеогеновые отложения района с. Ясиня // Геол. сб. 1957. № 4. С. 47-54.

5. Кульчицкий Я. О., Петрашкевич М. И., Хлопонин К. Л. К стратиграфии эоцена утесовой зоны Восточных Карпат // Докл. АН СССР. 1957. Т. 155. № 2. С. 365-367.


29.11.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!