Osvita.ua Вища освіта Реферати Географія Історія картографії: періоди становлення. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Історія картографії: періоди становлення. Реферат

Для того щоб добре знати картографію, щоб правильно оцінити сучасні досягнення і розуміти шляхи подальшого розвитку цієї науки, необхідне глибоке вивчення історії її розвитку

Історія розвитку картографії вивчається по збережених старих картах, кресленнях і описах до цих творів.

Картографія належить до числа древніх галузей знань, існуючих уже на протязі декількох тисячоліть. Розвиток її тісно пов'язаний з розвитком географії, астрономії і геодезії. Географічні відкриття і дослідження, а також геодезичні виміри території і астрономічні визначення положення окремих точок на Землі дають матеріали, які служать для складання карт, при цьому рівень розвитку географії, геодезії і астрономії відбивається на повноті і точності складених карт.

Основними причинами появи і удосконалення картографії є практичні потреби людського суспільства, які виникли в зв'язку з розвитком сільського господарства, промисловості, торгівлі, воєнної справи, управління і т. д. Розвиток картографії, як і інших наук, знаходиться в прямій залежності від розвитку виробничих сил і виробничих відносин людського суспільства.

1. Стародавній період розвитку картографії

З давніх-давен люди старалися відтворити, видиму земну поверхню, тобто перші наміри створення картографічних творів, відносяться до глибокої давнини. Картографічні твори появилися ще за декілька тисячоліть до нашої ери в давніх рабовласницьких державах Сходу. Задовго до нашої ери Далекий Схід був обстежений і відтворений географами Китаю. Є відтворення китайських провінцій, виконаних на вазах за три тисячі років до нашої ери. За тисячу років до нашої ери в Китаї існувала установа для виконання зйомок.

Малюнки місцевості, виконанні за три тисячі років до нашої ери, найдені на Північнім Кавказі і в Єгипті. Для землеробства в Єгипті потрібна була значна сітка іригаційних споруд. Будівництво цих споруд, закріплення земель за її власниками, розрахунок податків на землю, все це потребувало опису землі, які іноді складали у вигляді креслень. Найдений план м. Вавилон, на глиняній дошці.

У Вавилоні і Єгипті назбиралось досить значних відомостей про навколишні країни, з якими єгиптяни і вавілоняни вели війни і мали торгові і дипломатичні відносини.

В результаті знайомства з навколишніми територіями появились їх дрібномасштабні карти. Збереглась древня карта (2500 років до нашої ери), виконана на глиняній дощечці. Ця карта має вказані сторони світу. На ній нанесені гори і ріки, впадаючі в море. Всі об'єкти підписані номенклатурними і географічними назвами. Збереглась також карта більш пізня (VII ст. до н. е.), на якій показано Вавилонію і Ассирію.

Суша показана на цій карті плоским кругом омитим водою. На карті показана ріка Євфрат, ряд дрібних міст - у вигляді кружків і місто Вавилон - у вигляді чотирикутника. Відома карта золотих присків, складена за 1400р. до нашої ери і охоплююча територію між р. Ніл і Червоним морем. На карті відтворені дороги, будинки, храми, басейн для промивання руди.

2. Картографія Стародавньої Греції, і Стародавнього Риму

Значного розвитку досягла картографія, як і інші галузі науки, в Стародавній Греції в VI-IV т. до н. е. Древні греки користувались значними географічними даними відносно багатьох країн, перш за все країн Середземноморського басейну, з якими вони вели жваву торгівлю. Особливий вплив на розширення географічних знань мала грецька колонізація, поширена в період розпаду первіснообщинного родового ладу і виникнення рабовласницьких грецьких держав.

Грецькими колоніями були усіяні береги Середземного моря і суміжних до нього морів - Чорного, Егейського, Мармурового і ін. Ці колонії були в Єгипті, Італії, Криму, Малій Азії, на Кавказі. Туди переселялись із Греції селяни і ремісники, розорені конкуренцією дешевої рабської праці. Колонії торгували з Грецією і іншими державами продуктами ремесла і сільського господарства, а також рабами і вели війни з метою захоплення землі і рабів.

Великий вплив на поширення географічних знань мали також війни греків із східними державами, в першій мірі з Іраном. В IV ст. до н. е. Олександр Македонський об'єднав під своєю владою Македонію і Грецію, завоював Малу Азію, Сірію, Єгипет, Середню Азію, Іран і дійшов до Індії.

Війни, торгівля, колонізація, мореплавство, жваві відносини з іншими державами і народами - все це збагатило географічний кругозір греків, викликало живий інтерес до географічних знань і потребу в їх узагальненні.

Поширення географічних знань дало можливість грецьким ученим робити цікаві висновки по ряду питань, віднесених до загального вигляду Землі. Перше припущення про загальний вигляд Землі найшло відтворення в карті, складеній Анаксімандром із Мілета в VI ст. до н. е. Карту Анаксімандра переробив за рахунок нових даних його послідовник Гекатей із Мілету (V ст. до н. е.).

В праці Гекатея "Землеопис" він описує форму Землі. Земля, на думку Гекатея, являє собою овал з сходу на захід в два рази більший, ніж з півночі на південь; вся населена частина суші, називається ойкуменою, омивається з усіх сторін океаном. В центрі ойкумени розміщено Велике море (тепер Середземне море). Земля ділиться на три частини: Європу, Азію і Лівію.

Аристотель (IV ст. до н. е.), дав опис Землі, як кулі. Він вважав, що Земля в просторі нерухома.

Великі роботи по геодезії, астрономії, картографії дав голова Олександрійської бібліотеки Ератосфен (276-195 p. p. до н. е.). Він написав книгу "Географія", в якій детально описав відому в той час людям земну поверхню, і наніс її на карту. Його карта уже мала паралелі і меридіани, проведені через деякі географічні пункти. Ератосфен рахується першим геодезистом, так як він вперше провів виміри довжини дуги меридіану для визначення розміру Землі. Він вирахував дугу меридіану між м. Сієною і Олександрією, спостерігаючи широту місцевості по Сонцю.

В другому столітті до нашої ери ідея про кулястість Землі стала витісняти поняття про плоску ойкумену. Перша карта з врахуванням кулястості Землі була складена Маріном Тірским. В II ст. до н. е. Кратес виготовив перший глобус.

3. Середні віки

Падіння Римської імперії у V ст. загальмувало розвиток топографії і картографії.

Проте наука розвивалася. У VIII ст. араби завоювали країни Близького і Середнього Сходу, Іспанію, південне узбережжя Середземного моря, Іран, Кавказ., Середню Азію і частину Індії. Арабський халіфат з центром у Багдаді був більшим за колишню Римську імперію. Араби наслідували культуру греків, римлян, Єгипту. Для визначення розмірів Землі вони виміряли в Сирії довжину дуги 2° меридіана. У X ст. було створено комплект з 21 карти із зображенням тодішнього мусульманського світу.

В Єгипті - XIV-XV ст. розвиток картографії пов'язаний із зародженням і розвитком нового, капіталістичного суспільства.

Наприкінці XV ст. у зв'язку з великими географічними відкриттями активізується розвиток географічних наук.

Карти були потрібні для плавання через океан. Поряд з навігаційними інструментами моряки почали використовувати для орієнтування глобуси. Один з них, що зберігся до наших днів, виготовив у 1492р. німецький географ і астроном Мартін Бехайм, який брав участь в експедиціях португальців поблизу берегів Африки. Глобус Бехайма (Яблуко Землі) побудований за картами Птоломея з доповненнями й уточненнями, внесеними португальськими експедиціями.

Наприкінці XV ст., з утворенням Російської централізованої держави і ліквідації роздрібнених феодальних князівств, виникла потреба в деталізованих картах країни.

Приблизно у 1600р. (1598) за вказівкою царя Івана IV було складено першу рукописну детальну карту Московської держави - "Большой Чертеж всему Московскому государству", яку протягом XVI-XVII ст. декілька разів перекреслювали і доповнювали новими даними.

За "Большим Чертежом" (1627 р.) та картою доріг від Москви до Криму ("чертеж полю до перекопи") було створено докладний опис Російської держави, названий "Книга Большому Чертежу". її копії збереглися до наших днів.

У 1698 р. російський географ Семен Ульянович Ремезов видав рукописну карту "Чертеж всех сибирских городов и земель", а в 1701 р. - перший у Росії географічний атлас Сибіру -"Чертежная книга Сибири" з 23 карт.

4. Новий час

Розпад феодалізму і розширення капіталістичного способу виробництва у другій половині XVII і в першій половині XVIII ст. сприяли розвитку в країнах Західної Європи науки і техніки, зокрема топології та картографії.

У 1609р. Г. Галілей винайшов астрономічну трубу, а голландський математик і фізик В. Снелліус (1580-1626 р. р.) у 1615 р. для визначення довжини земного меридіану скористався методом тріангуляції. Проте зроблені ним вимірювання були неточними через недосконалість кутомірних приладів.

У Росії через її економічну і політичну відсталість топографо-геодезичні роботи розпочалися пізніше, ніж у розвинутих країнах Західної Європи. Створювати карти на науковій основі стали за царювання Петра І. Для підготовки геодезистів, топографів, астрономів, картографів у Москві (1701 р.) відкрилася математично-навігаційна школа з шестирічним терміном навчання, а в Петербурзі (1715 р.) - Морська академія. З 1705 р. у Москві почала діяти Громадська друкарня В. О. Кірпіанова, де друкувалися карти.

З перетворенням Росії у велику морську державу почалися географічні дослідження морів та річок. У 1703 р. вийшли у світ Атлас річки Дону, Азовського, Чорного та Балтійського морів, а у 1720 р. - карта Каспійського моря. У 1719-1722 р. р. Камчатку, Сибір і північні з Курильських островів досліджували геодезисти Федір Лужин та Іван Євреїнов. їхня експедиція, маючи жалюгідні засоби, склала карти північно-східних морів, Курильських островів і протоки між Азією й Америкою (Берінгової протоки).

До 1744 р. суцільна зйомка була проведена на 40% території тогочасної Європейської Росії. У 1734 р. вийшов перший друкований "Атлас Всеросийськой империи" І. К. Кирилова.

Географічний департамент Академії наук під керівництвом М. В. Ломоносова видав у 1745 р. "Атлас Російської держави". М. В. Ломоносов увів термін "економічна карта" та багато зробив для вдосконалення і створення карт, збільшення кількості опорних астрономічних пунктів.

З 1765 р. у Росії почалося генеральне межування земель міст, сіл та дворян-землевласників. Знімання проводили геодезисти - випускники Морської академії, а потім землеміри, які набували кваліфікації у Московському землемірному училищі, відкритому в 1779 р. (згодом був перетворений в Межевий інститут). Плани складали в масштабі 1:8400 (в 1 дюймі 100 сажнів), а карти повітів - у масштабі 1:4200 (в 1 дюймі 1 верста). Генеральне межування тривало близько 100 років і охопило Європейську Росію та Крим.

Результати генерального межування використовували для складання загальнодержавних карт Росії.

Армія потребувала великомасштабних карт із зображенням не тільки географічних об'єктів, а й рельєфу. В зв'язку з потребою визначення за картами кутів нахилу (крутизну схилів), відносної та абсолютної висот точок місцевості, точного відтворення особливостей поверхонь, умов проходимості, тощо, з першої половини ХІХ ст. рельєф почали зображувати не способом штрихів, а горизонталями.

Швидкий розвиток науки, промисловості та сільського господарства зумовив потребу в тематичних картах. Створювалися карти геологічні, кліматичні, ґрунтові, економічні тощо. На карту наносилися результати досліджень, її використовували як метод виявлення закономірностей розміщення досліджуваних об'єктів та явищ, для встановлення взаємозалежності та зв'язків явищ між собою і навколишнім середовищем.

О. А. Тілло (1830-1899) у 1899 р. склав гіпсометричну карту європейської частини Росії, на якій вперше правильно були зображенні Середньоросійська та Приволзька височини (так їх назвав учений).

Перші гіпсометричні карти азіатської частини Росії створенні Ю. М. Шокольським (1856-1940) визначним ученим в галузі океанології, картографії та метеорології.

Література

1. Картография с основами топографии (под ред. Г. Ю. Грюнберга) - М. Просвещение, 1991 - 368с.

2. Жупанський ЯЛ. Історія географії в Україні. Львів, Світ, 1997 р.

3. Салищев К. А. Картоведение - М. Изд. МГУ, 1982 -408с.

4. Салищев К. А. Картография - М. Высшая школа, 1982 -272с.

5. Справочник по картографии - М. Недра, 1988 - 428с.

6. Топография с основами геодезии (Под ред. С. Марченко и А. П. Божок) - М. Высшая школа, 1986 - 304с.

7. Топографія з основами геодезії (за ред. А. П. Божок) - К. Вища школа, 1995 - 275с.


25.11.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!