Osvita.ua Вища освіта Реферати Географія Особливий клас ландшафтів: передгірні комплекси. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Особливий клас ландшафтів: передгірні комплекси. Реферат

Питання про місце передгірських ландшафтних систем потребує подальшого вивчення. Це стосується насамперед виявлення типологічних ознак

Передгірні території своєрідні і специфічні природні утворення. Вони тісно пов’язані з гірськими та рівнинними й виступають ніби з’єднуючою ланкою, або "коридором" обміну речовини та енергії. Враховуючи специфіку просторово-позиційного положення й процеси, що проходять у ландшафтних системах (ЛС) цих територій, їхня класифікаційна приналежність є дискусійною серед ландшафтознавців. У різний час і різними авторами передгірські ландшафти розглядались як у класі гірських ландшафтів, так і як окремий, самостійний клас.

Одні відносять їх до складу гірських країн [4, 5]. Цією групою авторів передгірські ландшафти розглядаються як висотні ландшафтні зони; ландшафтні рівні тощо. Інші розглядають передгір’я у складі двох класів – низькогірно-передгірного і пригірського [9,7].

Однак вони сходяться в одному: передгір’я – це складова частина ландшафтів гірських країн. Такої ж думки дотримується О. Г. Ісаченко [6], зазначаючи, що суміжні з платформенними рівнинами території, ландшафти яких типологічно відносять до рівнинного класу, необхідно розглядати у складі гірських країн на рівні особливих ландшафтних областей.

Ф. М. Мільков [11] вважає, що рівнини і гори є самостійними регіонами, а їхні суміжні комплекси (передгір’я), які тісно пов’язані генезисом і взаємодіють між собою, належать до парагенетичних ландшафтів. Згодом, Ф. М. Мільков [12], класифікуючи наземні ландшафти, описує чотири класи: рівнинні, гірські, передгірні і міжгірно-котловинні. На віднесення передгірських ландшафтів до окремого класу вказували різні автори як в Україні, так і за її межами [2, 3, 8, 9, 12]. Однак ними не обґрунтовано виділення ландшафтів передгірських територій в окремий клас. Частково обґрунтованою щодо класифікації передгірських ландшафтів є позиція Ф. А. Максютова [9].

Специфічність передгірних ЛС простежується в тому, що тут проявляється інтерференція чинників ландшафтогенезу прилягаючих рівнин і гірських територій. Саме контактне положення між горами й рівнинами надає їм рис як тих, так і інших.

У формуванні ландшафтів передгірських територій важлива роль відводиться бар’єрному ефекту гір, що проявляється збільшенням річних сум опадів і пониженням (порівняно з суміжними рівнинами) температури повітря. Як наслідок, ландшафти прилягаючих до гір передгір’їв суттєво відрізняються коефіцієнтом зволоження (в бік збільшення) від ландшафтів сусідніх рівнин. Величина бар’єрного ефекту в опадах Буковинського Передкарпаття становить 47,4%.

У той же час від сусідніх низькогір’їв передгір’я відрізняються меншою кількістю опадів та характером температурного режиму. Щодо температурного режиму, то тут мають місце такі закономірності, яких немає у сусідніх регіонах. У зимові місяці в інтервалі висот 200–400 м простежується підвищення температури в межах від 0,8 до 0,6оС на кожні сто метрів. Влітку зниження температури повітря з висотою у приземному шарі відбувається набагато інтенсивніше, ніж у низькогір’ї [1].

Бар’єрний ефект гірських систем проявляється не тільки в кліматичному, а й в гідрологічному, геолого-геоморфологічному, біотичному і ландшафтному напрямах. Сила впливу і їхнє проявлення залежать від просторово-позиційних чинників, висоти гірської системи тощо.

Вплив бар’єрного ефекту гір на формування ЛС Буковинського Передкарпаття підсилюється за рахунок літо–морфо–тектонічних чинників: приналежність до 6–7 бальної зони сейсмічної активності; переважання піщано-глинистих відкладів моласової товщі неогену; тенденція тектонічних блокових структур до підняття; значне вертикальне (до 100 м і більше) і горизонтальне (більше 2,3 км/км2) розчленування тощо.

Буковинське Передкарпаття, як зона стику ландшафтів Східноєвропейської рівнини та Карпатської гірської системи, займає територію площею 2,7 тис. км2, що становить 33,4% від площі Чернівецької області, добре освоєне (коефіцієнт антропогенної перетвореності (Кап) змінюється від 2,7 до 9,2).

Взаємодія вищевказаних чинників призвела до формування на порівняно невеликій території (протяжність з заходу на схід до 85 км, а з півночі на південь до 50 км) складної мозаїки ландшафтних систем як топологічного, так і регіонального рівнів структурної організації.

У ландшафтах Буковинського Передкарпаття простежуються ознаки класу рівнинних і гірських ландшафтів. Тому віднесення Передкарпаття до класу гірських ландшафтів не зовсім обґрунтоване, оскільки передгірські ландшафти належать горам не більше, ніж сусіднім рівнинам. Саме тут, у зоні контакту, відбувається активний обмін речовиною, енергією та інформацією між горами й рівнинами. За рахунок цього ландшафти передгір’їв і набувають особливих, властивих тільки їм ознак.

На сході та південному сході даної території трапляються лісостепові ландшафти, ближче до гір вони переходять у лучно-лісові, а потім – лісові. Водночас, такий самий порядок зміни ЛС відбувається зі зміною висоти території. Вирівняні ділянки низьких вододілів і терасові місцевості зайняті лісостеповими ландшафтами, схили – лучними, а до найбільш підвищених ділянок приурочені лісові масиви. Отже, ми маємо типовий прояв висотної поясності, а не прояв мікрозональності схилів. Вищесказане дало змогу віднести ландшафти Буковинського Передкарпаття до самостійного класу – класу передгірських ландшафтів.

Оскільки ЛС різного таксономічного рангу – це об’єктивно існуючі матеріальні системи, то їхня класифікація має основуватись на принципах, які відповідають цій об’єктивності. У ландшафтознавстві в основному уже сформоване цільне вчення про класифікацію ландшафтних комплексів. Необхідно вказати, що основуючись майже на однакових підходах щодо класифікації ландшафтів суші, єдиної класифікаційної шкали ще не вироблено.

Справа полягає в тому, що різні автори по-різному називають ті чи інші класифікаційні одиниці і в основу покладені, або надається перевага, зональні чи азональні чинники. Як вихідну взято класифікацію, що розроблена при складанні карти ландшафтів України [10, 13].

У той же час, такий складний об’єкт дослідження, як передгірські ландшафти, потребував деякого уточнення цієї класифікації і розроблення регіональної класифікаційної схеми. В основу класифікації покладено такі принципи, як генетичний, системно-структурний, історичний. За цими принципами кожний ієрархічний рівень ландшафтних систем характеризується певним набором зонально-азональних ознак та їхнім співвідношенням. Відповідно до цього було розроблено класифікаційне об’єднання ландшафтів Буковинського Передкарпаття.

У межах класу передгірських ландшафтів розвиваються ЛС як лісостепового, так і лучно-лісового типів (див. табл.). Клімат цього регіону помірно теплий і помірно вологий. Але на такій малій території у різних її частинах наявні певні кліматичні відмінності. Саме ці відмінності (різниця в опадах становить близько 200 мм на рік) разом з іншими чинниками (характер ґрунтово-рослинного покриву, гідрологічний режим, характер екзогенних процесів) дають змогу виділяти три підтипи ландшафтних комплексів.

Класифікація ландшафтів Буковинського Передкарпаття

Клас

Передгірські ландшафти (контактні)

Тип

Лісостепові

Лучно-лісові

Підтип

Теплі, лісо-лучні (остеповані)

 

Помірно теплі, помірно вологі, лучно-широколистянолісові

Помірно теплі
перезволожені
лучно–хвойно–широколистянолісові

Підклас

Низьковисотних передгір’їв

(до 350 м)

Середньовисотних передгір’їв
 (350–500 м)

Надрід

Бар’єрогенно–транзитно–трансформаційні

Рід

Плоско-ступінчасті

Плоско-вирівняні

Котловинно-горбисті

Горбисто-хвилясті

Грядові

Вид

Акумулятивні

Ерозійно-акумулятивні

Ерозійно-акумулятивні, зсувні

Ерозійно-зсувні

Ерозійні

               

 

Прояв зональних ландшафтоутворюючих чинників, що ніби проектуються на певний географічний простір-час, залежить від внутрішніх геолого-геоморфологічних рівнів, орографії тощо. У Буковинському Передкарпатті чітко виділяються низьковисотні (до 350 м) та середньовисотні (350–500 м) передгір’я, що дало підстави виділити в класі передгірних ландшафтів два підкласи.

Як раніше було зауважено, ландшафти Буковинського Передкарпаття розвиваються в умовах значного бар’єрогенного впливу Карпатської гірської системи, то цей факт знайшов своє відображення в класифікаційному плані, як надряд бар’єрогенно–транзитно–трансформаційних ландшафтів. Треба також вказати, що бар’єрогенна роль Карпат не дуже значна, (як наприклад, Уральських гір), оскільки Східні Карпати мають те ж саме простягання, що й переважаючий напрямок руху вологих повітряних мас (північний захід – південний схід). Тому, обґрунтування цієї класифікаційної одиниці потребує ще детальнішого вивчення з залученням багатьох кількісних показників бар’єрного впливу.

Складно-блокова тектонічна будова території і активний тектогенез, диференціація морфоструктур нижчого порядку призводять до змін гідро-кліматичних показників й біокліматичних компонентів і, як наслідок, до відмінностей у ландшафтній структурі. Вищеназвані чинники-процеси і чинники-елементи дають підстави для виділення наступної класифікаційної одиниці – роду ландшафтів. За переважаючими сучасними екзогенними процесами і за генезисом ландшафтні комплекси об’єднані у види.

Загалом же слід відзначити, що питання про місце передгірських ландшафтних систем потребує подальшого вивчення. Це стосується насамперед виявлення типологічних ознак. Однак це можливо лише за умови об’єднання зусиль не тільки ландшафтознавців, а й усіх фізико-географів. Оскільки ландшафтні системи зазнали і зазнають значного антропогенного навантаження, то виявлення специфіки цих Утворень значно ускладнене.

Література

  1. Антонов В. С., Бучко Ж. І. Градуси вершин і низин // Зелені Карпати, 1994. №3-4.
  2. Геренчук К. И. Опыт типологической классификации географических ландшафтов западных областей УССР. // Тез. докл. научн. сес. посвящ. 100-летию со Дня рождения Г. И. Танфильева. Одеса, 1957.
  3. Геренчук К. И. Опыт классификации географических ландшафтов Украинской ССР и Молдавской ССР // Вопр. регион. Ландшафтовед. и геоморф. СССР. Львов, 1964. Вып. 8.
  4. Гришанков Г. Е. Опыт составления ландшафтной карты как трехмерной модели территориального комплекса (на примере Крыма) // Территориальные системы природы и хозяйства Крыма. М., 1973.
  5. Ена В. Г. Физико-географическое районирование Крымского полуострова //Вестн. Моск. ун-та. Сер. география. Вып. 5. 1960. №2.
  6. Исаченко А. Г. Ландшафтоведение и физико-географическое районирование. М., 1991.
  7. Когай Н. А. Физико-географическое районирование Туранской части Средней Азии. Ташкент, 1969.
  8. Койнов А. М., Костюченко А. В. Типологія ландшафтів Передкарпаття // Матер, 1-го з’їзду ГТ УРСР. К., 1966.
  9. Максютов Ф. А. Барьерные ландшафты СССР. Саратов, 1981.
  10. Пащенко В. М. Теоретические проблемы ландшафтоведения. Киев, 1993.


24.11.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!