Osvita.ua Вища освіта Реферати Географія Німеччина: загальна характеристика країни. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Німеччина: загальна характеристика країни. Реферат

Приріст населення. Рівень народжуваності і смертності. Середня тривалість життя. Релігійний склад. Етнічний склад. Щільність населення. Адміністративно-територіальний поділ. Національна кухня. Культура. Народна освіта. Установи культури

За чисельністю населення Німеччина посідає друге місці в Європі після Росії - 83,03 млн. осіб (за станом на липень 2001).

Розподіл за віковими групами:

  • 0-14 років - 15.57% (чоловіків 6 635 328; жінок 6 289 994);
  • 15-64 років - 67.82% (чоловіків 28 619 237; жінок 27 691 698);
  • 65 років і більше - 16.61% (чоловіків 5 336 664; жінок 8 456 615).

Приріст населення

Коефіцієнт приросту населення: 0.27%. Щорічний приріст населення відбувається здебільшого за рахунок припливу в країну іммігрантів (4.01 чол. /1000 населення). З 50-х років сюди в пошуках роботи приїхало безліч турків, поляків, італійців тощо.

Рівень народжуваності і смертності

Рівень народжуваності: 9.16 дітей/1000 чоловік, на 1 жінку припадає 1.38 дитини. Рівень народжуваності постійно знижується.

Рівень смертності: 10.42 смертей/1000 осіб; 4.71 смертей/1000 новонароджених.

Середня тривалість життя

Середня тривалість життя складає 80 років у жінок і 74 року у чоловіків. Незважаючи на високу середню тривалість життя, чисельність населення падає. Вже понад 16% німців сьогодні - люди віком понад 66 років, і лише 18% молодші 18. Очевидно, що основним джерелом для поповнення і омолодження населення у Німеччині є імміграція. Однак таке положення не завжди зустрічає розуміння у корінного населення країни. Це призводить до численних проблем у відносинах корінного населення й іноземців.

Серед некорінного населення картина інша: 23% складає молодь до 18 років, а стариків - всього 3,2%. Значно вище серед іноземців також народжуваність: вже з кінця 70-х новонароджені негромадяни складають щорічно понад 13%.

Релігійний склад

За релігійним складом переважають протестанти (38%) і католики (34%). Мусульмани складають 2% населення, 26% - представники інших конфесій і невіруючі.

Етнічний склад

Більшість населення країни (91,5%) складають німці. Загальна кількість іноземців на сьогодні - близько 8% населення Німеччини. За національним складом найбільша група іноземців - турки, майже третина від загальної кількості і близько 2,4% від загальної чисельності населення, вихідці з Югославії - 0,9%, італійці - 0,7%, греки - 0,4%, поляки - 0,3%, хорвати - 0,2%, боснійці - 0,25% і громадяни Австрії - 0,2%.

Понад 70% іммігрантів проживає в чотирьох західних землях: Баварії, Баден-Вюртемберзі, Гессені і Північній Рейн-Вестфалії. Серед міст за кількістю іноземців лідирують Франкфурт-на-Майні, Штуттгарт і Мюнхен (відповідно, 30, 25 і 24% населення).

Іноземці стали у Німеччині серйозним економічним чинником. Їм належить 281 тисяча фірм, що складає 6.3% усіх зареєстрованих підприємств країни.

Лідерство у сфері бізнесу захопили турки, вони володіють 22,9% підприємств, що належать іноземцям. За різними оцінками, сума приватних вкладів турків, які мешкають у Німеччині, складає від 30 до 50 мільярдів марок. Тільки у вигляді податків вони щорічно платять у німецьку скарбницю близько 3 млрд. дол.

Щільність населення

Щільність населення на заході Німеччини значно вища, аніж у п'яти нових федеральних землях на сході. Майже на 30% площі там мешкає лише п'ята частина населення країни.

Майже кожний третій житель живе в одному з 85 великих міст. Переважна більшість населення живе у селі і невеликих містах.

Адміністративно-територіальний поділ

До складу ФРН входить 16 земель - Баден-Вюртемберг, Баварія, Берлін, Бранденбург, Бремен, Гамбург, Гессен, Мекленбург-Передня Померанія, Нижня Саксонія, Північний Рейн-Вестфалія, Рейнланд-Пфальц, Саар, Саксонія, Саксонія-Анхальт, Шлезвіг-Гольштейн, Тюрінгія. Кожна земля має власну конституцію, парламент і уряд.

Національна кухня

Німецька кухня добротна, її однаково люблять і цінять, як гості, так і місцеві жителі. Земля, ліси і води дають продукти найвищої якості. Приготовлені з любов`ю, вони стають кулінарним святом. В народі такі ласощі називають "Шманкерл", слово, в якому вже звучить смакування.

Ресторанна справа поставлена в Німеччині так, що заслуговує спеціальної подорожі. Вплив сусідніх Італії, Австрії і Богемії надає багатьом стравам особливу родзинку. Епоха Наполеона залишила свої сліди в німецьких каструлях, що пішло на користь німецькій кухні.

Тут можна знайти ресторан на будь-який смак і гаманець. Часто господарі ведуть діло, передаючи його з покоління у покоління, що є однією з основних гарантій високої якості обслуговування за помірну ціну. А у вигляді безкоштовного додатку в багатьох ресторанах вас очікує незвичайне оформлення залів, що нагадує про одну з історичних або культурних епох.

Традиційні страви різноманітних регіонів країни

В баварських пивних відвідувачів кормлять блюдами домашньої кухні. Смажена свинина з хрусткою шкіркою, клецки і капуста, знаменита біла ковбаса з солодкою гірчицею і претцелями (кренделики, посипані сіллю) - ось лише деякі з прославлених найменувань такого меню.

У гастрономічному храмі Альфонса Шубека "Вагінг-ам-Зе" (південно-східна Баварія) гостей пригощають качкою, клецками, приготованими з тіста для брецелів або пухкими клецками, тісто для яких замішують на солодкій заквасці.

У Франконії є можливість скуштувати найкращі ковбаси - як, наприклад, товщиною з палець нюрнберзьких смажених ковбасок. До речі, сам Нюрнберг більше відомий пряними духмяними коврижками. Вони особливо популярні під час Різдвяних свят. Заслуженою славою користуються також франконські вина.

Гордість Швабії і Баден-вюртемберга - суп з млинцями, капустяні блюда і традиційні блюда з макаронів (Spatzle, Maulhaschen і Schupfnudeln).

Усьому світу відомі копчені шинки Шварцвальда, але не менш цінують і баденські цибульні пироги. Прекрасним доповненням до цих страв стануть визначні горілка і вина, що виробляються у цьому сонячному регіоні.

У Гессені, що лежить північніше, досі залюбки їдять зелений соус, який дуже хвалив Гете. Цей соус готують не менше, ніж з дев'яти видів трав, і він особливо смачний з яловичиною і спаржею.

Ласощами у Рейнській області вважаються маринована яловичина, картопляний салат, житнє збіжжя, картопляні млинці і яблучний соус.

На Різдво вулиці Кельна наповнюються ароматом мигдалевого печива (Spekulatius), а в сусідньому Ахені різдвяне прирощення - не менш ароматні Printen.

Вестфальська кухня відрізняється апетитними м'ясними стравами, ніжною шинкою і пряниками.

Білокачанна капуста і Pinkel є прекрасним доповненням до бременського тушкованого м'яса. Під нього добре випити чогось "гаряченького", наприклад, тминної горілки "Кот", яка теж виготовляється у Бремені.

На узбережжі Північного і Балтійського морів панують рибні страви. У Гамбурзі вам запропонують суп з вугрів, смажений морський язик, оселедця, креветки і безліч різновидів копченої риби. У Нижній Саксонії на стіл прийнято подавати страву з баранини під назвою Heidschnuckenbraten, яку заїдають Rote Grutze (шикарним холодним ягідним асорті з кремом).

У Берліні не можна втратити нагоду відвідати кафе "Кранцлер" на вулиці Курфюрстендам, де пригощають маленькими м'ясними кенігсберзькими биточками і смачними тістечками.

Знамениті саксонські ласощі - Leipziger Allerlei (страва з овочів і креветок). Різдвяні торти Дрездена - "Christ-stollen" та "Baumkuchen" - знає увесь світ.

Тюрінгія славиться своїми клецками, що рекомендується вживати з гусятиною. В ерфуртському ресторані "Ліндерхоф" вас пригостять смаженим м'ясом (Rostbratel) у пивному соусі і млинцями з цибульно-картопляною начинкою.

Національні особливості

У німців прийнято дарувати один одному приємні дрібниці, причому не обов'язково куплені. Це може бути будь-що: листівочка або вишукана річ, що нагадує саме вам щось важливе. Дуже цінуються родинні традиції, хоча молоді люди намагаються бути самостійними, і вважається дурним тоном залежати від батьків. Поважаються родинні свята, особливо Різдво, коли у батьківському домі збирається вся родина.

Якщо Ви хочете запросити куди-небудь своїх друзів-німців, то йдіть у французький або італійський ресторан. Він може бути недорогим, але обов'язково затишним.

Коли Ви з ким-небудь знайомитеся, врахуйте, що німці, за винятком дуже близьких дружніх відносин, звертаються за прізвищем. Якщо, наприклад, Ви представляєтеся по імені, то цим відразу пропонуєте більш інтимний рівень стосунків, чим ставите співрозмовника у незручне положення. Перехід на звертання за іменем вимагає особливого дозволу, він аналогічний переходу на "ти".

Знімаючи трубку телефону, також прийнято називати своє прізвище - це обов'язкова вимога.

У Німеччині дуже люблять точність у часі.

Культура

Історичний період, протягом якого Німеччини не існувало як цілісної держави, суттєво вплинув на формування культури німецької нації.

Культура Німеччини сходить корінням в глибоку стародавність. Римські історики писали про існування у давніх германців пісень міфологічного і героїчного характеру. До перших вцілілих пам'ятників німецької словесності відносяться уривок героїчної "Пісні про Хільдебранда" (початок IХ ст.) і "Мерзебурзькі заклинання" (початок Х ст.).

У 12-13-му ст. отримав розвиток героїчний епос на сюжети з давньої історії: "Гудуруна" (1240 р.), "Пісня про Нібелунга" (бл. 1200 г.), "Равенська битва" (середина 13 ст.) й інші. У цей час виникає, так звана, "куртуазна" література, у якій оспівуються подвиги лицарів і їхнє служіння вірі. Її жанрами стають рицарська лірика - мінезингери, і рицарські романи. Яскравими представниками цих жанрів були Вальтер фон дер Фогельвейде, Генріх фон Фельдеке й інші.

13 ст. у Німеччині - це затвердження готичного стилю в мистецтві, що, базуючись на придворно-рицарській культурі, з'явився визначальним напрямком у розвитку культури всієї середньовікової Європи.

Німецька готика - це собори в Лимбурзі і Бамберзі, Кельні, Фрейбурзі тощо. Це скульптура, яка передає пластику і рух людських тіл ("Золоті ворота" у Фрейберзі, скульптури Бамберзького собору, собору в Наумбурзі тощо). У мальовничих готичних мініатюрах плескатість зображення змінюється його об`ємністю. З'являється живопис по склу - вітражі.

У другій половині 13 ст. зі зростанням міст і розвитком ремесел виникає бюргерська література, а на противагу рицарському мінезингу з'являється поезія ремісників - мейстерзінгери.

В якості літературної мови, починаючи з 13 ст., виступає верхньонімецький діалект.

ХV - ХVІІ ст. - час, коли політична роздробленість Німеччини негативним чином відбивалася на розвитку її культури. Культурне життя існувало здебільшого при князівських палацах. Разом з тим, це був період початку німецького Відродження. Найвищого розквіту мистецтво Німеччини досягло на початку ХVI ст. У цей час працювали такі найвидатніші німецькі живописці, графіки, теоретики мистецтва й учені, як А. Дюрер (1471-1528), Л. Кранах (1472-1553), Г. Гольбейн, М. Грюневальд (1460-1528), Бургкмайр (1473-1531) й інші. Скульптура творилася такими великими майстрами, як А. Крафт (1455-1509), П. Фішер Старший (бл. 1460-1529) й інші. У скульптурних творах цього періоду вперше з'являється портрет.

Архітектура епохи Відродження у Німеччині - це бароко. Найбільш значним архітектором цього часу був Е. Голль (1573-1646). Найбільшим вкладом у розвиток літератури в цей період були праці М. Лютера, його духовні пісні й гімни, і особливо переклад Біблії німецькою мовою. У 1678 році у Гамбурзі відкрився перший Національний музичний німецький театр. Перша німецька опера була написана Г. Шютцем (1585-1672). Органісти Д. Букстехуде (1637-1707), Г. Бем (1661-1733) й інші були безпосередніми попередниками великих німецьких композиторів І. С. Баха (1685-1750) і Г. Ф. Генделя (1685-1759).

У 18-му ст. німецька культура продовжила розвиток під знаком буржуазного Просвітництва. Першим представником Просвітництва у Німеччині був І. Готшед (1700-1766), який проголосив першість "здорового сенсу" в науці і літературі.

Відомими літераторами цієї епохи були: поет Г. Клопшток (1724-1803) - попередник літературного руху 70-х років 18 ст. "Буря й натиск", М. Віланд (1733-1813) - поет, сатирик і романіст, автор просвітницького "роману виховання" "Агатон". Засновником романтичного напрямку в німецькій літературі став барон Гарденберг, відомий під псевдонімом Новаліс (1772-1801). Його ідеї розвивав у своїх численних творах літератор, публіцист і філософ Фрідрих Шлегель (1772 - 1829). Першим представником класицизму в німецькій літературі став Г. Лессінг (1729-1781), який обґрунтував реалістичну естетику національної німецької літератури. Великими представниками німецького (Веймарського) класицизму кінця 18 ст. були І. В. Гете (1749-1832), І. Ф. Шіллер (1759-1805) та І. Г. Гердер (1744-1803).

Яскравим представником романтизму в німецькій літературі був Т. Гофман (1776-1822). Архітектура 18 ст. - це пишне, монументальне бароко, її творці Б. Нейман (1687-1753), А. Шлютер (1664-1714), М. Д. Пеппельман (1662-1736). У другій половині 18 ст. в мистецтві Німеччини починають виявлятися тенденції класицизму. Ідеологом класицизму в Німеччині був мистецтвознавець І. І. Вінкельман (1717-1768). У 18 ст. у Німеччині отримало великий розвиток мистецтво порцеляни, що завоювала світову славу. Родоначальником німецької класичної філософії став Еммануїл Кант (1724-1804).

У 18-му ст. найвидатнішим представником музичного мистецтва був Л. Бетховен (1770-1827).

У німецькій літературі першої половини ХIХ ст. розвиваються два напрямки: ліберально-буржуазне (А. Платний, К. Іммерман й інші) і буржуазно-демократичне (Л. Берні, К. Гуцков тощо). В поезії прославився великий поет Г. Гейне (1797-1856).

У мистецтві в цей період в Німеччині представлені такі напрямки, як романтизм: Ф. О. Рунге (1777-1810), І. А. Кох (1768-1839), К. Д. Фрідрих (1774-1840), П. Корнеліус (1783-1867) та інші; реалізм: Ф. Васман (1805-1886), К. Блехен (1798-1840), Г. Ф. Керстінг (1785-1847); імпресіонізм - В. Трюбнер (1858-1925), М. Слегфогт (1868-1932).

Романтизм у музиці представлений композиторами К. М. Вебером (1786-1826) і Т. А. Гофманом (1776-1822). У цей час в Німеччині працювали композитори, Ф. Мендельсон-Бартольди (1809-1847), Р. Шуман (1810-1856), Р. Вагнер (1813-1883).

Трагічні події ХХ ст. були важкими ударами для німецької культури. Численні діячі культури виявилися в еміграції. Тоталітарний режим, встановлений у Східній Німеччині здійснював тиск на культуру, обмежуючи її рамками соцреалізму.

В образотворчому мистецтві і літературі початку ХХ ст. отримав широкий розвиток експресіонізм. В цьому напрямку працювали такі письменники, як Г. Кайзер (1878-1945), В. Газенклевер (1890-1940), митці, графіки і скульптори: Е. Нольде (1867-1956), Е. Хеккель (1883-1970), М. Бекман (1884-1950), М. Пехштейн (1881-1955) та інші.

Культуру Німеччини ХХ ст. представляють всесвітньовідомі письменники, поети і драматурги: Томас (1875-1955) і Генріх (1871-1950) Манни, Е. Ремарк (1898-1970), Б. Келлерман (1879-1951), Г. Гессе (1877-1962), М. Коммерель (1902-44), Г. Кайзер (1878-1945), Р. М. Рільке (1875-1926), Б. Апіц (1900-1979), Д. Нолль (нар. 1927), Г. Белль (1917-1985), А. Шмідт (1914-1979).

Народна освіта

Народна освіта в Німеччині безкоштовна, загальне і обов'язкове для дітей віком від 6 до 18 років. До 1990 в східній частині країни діяла цілком інша система освіти. НДР мала одноманітну, загальнонаціональну систему, яка фінансувалася державою. Розумілося, що вона повинна бути доступна всім громадянам, незалежно від соціального походження, професії й економічного положення. Приватних шкіл в НДР не було.

Після об'єднання західнонімецька модель освіти була розповсюджена на всю країну. Відповідальність за систему освіти і навчання несуть федеральні землі. Вони забезпечують 80% фінансування, а федеральний уряд доплачує інше. Система освіти має відмінності в окремих землях, але поруч з тим існує багато загальних рис.

Західнонімецька система освіти традиційно сприяла підсиленню класових відмінностей в суспільстві. Її відрізняють точний розподіл "теоретичної", гімназичної (гуманітарної і природо наукової) та "практичної" (професійно-технічної) освіти, з чим пов'язана рання спеціалізація серед учнів - вони або одержують "теоретичну" освіту, що дозволить записатися в університет, або, у більшості своїй, - базову середню освіту, а слідом за нею професійно-технічну.

Дошкільне виховання. В НДР виховання, навчання і соціалізація дітей починалися досить рано. У 1989 80% усіх дітей віком від одного до трьох років відвідували ясла, фактично всі з них по програмі повного дня, а 89% дітей віком 3-6 років - дитячі сади.

В об'єднаній Німеччині дошкільне виховання знаходиться поза державним сектором. У 1996 лише 176 тис. дітей віком до шести років були охоплені додатковими програмами і системою дитячих садків. Можливості залишати дітей в дитячих садках на цілий день при цьому практично будуть відсутні; не розвинута також система продовжених груп у школах.

В німецьких школах дітей, як правило, не годують сніданками і посеред дня відпускають додому пообідати. Вартість місця у дошкільних установах складає як мінімум 250-300 марок на дитину в місяць, а в окремих районах ФРН - до 1500 марок на місяць (у 1997 середньомісячний прибуток трудової родини з 4 осіб складав 7 тис. марок, а на сході - 5.8 тис. марок).

Початкова і середня освіта. Більшість дітей в об'єднаній Німеччині йдуть у школу в шість років і чотири роки навчаються у загальноосвітній початковій (т. зв. "основній") школі. Після закінчення чотирьох років навчання батьки і вчителі вирішують, готова десятирічна дитина для навчання в гімназії або в звичайній середній, "реальній школі", або вона буде відвідувати т. зв. "головну" загальноосвітню школу, що дасть середню професійну освіту.

Значним чином саме ця рання диференціація визначає подальший життєвий шлях дитини. Від цього передусім залежить, стане дитина робітником або фахівцем з вищою освітою. Згодом змінити направленість освіти і професійного зростання вкрай важко. У 1996 близько 46% школярів віком від 14 до 21 року навчалися в професійних школах.

Близько 70% учнів "головної" школи проводять 3-4 дні на тиждень у якості учнів за обраною професією на промислових підприємствах або в інших місцях їхнього майбутнього докладання праці, суміщаючи цю діяльність з навчанням протягом 3 років. 30% продовжують навчатися з відривом від роботи. Незалежністю від професії, що освоюється, всі підлітки до 18 років повинні продовжувати навчання.

Школярі, які пішли шляхом отримання "теоретичної" освіти, навчаються у гімназіях, як правило з поглибленим вивченням або класичних і сучасних мов, або математики і природничих наук. Учні гімназій і "реальних шкіл" можуть у віці 16 років переключитися на професійне навчання, вступивши у спеціалізовані технічні училища, а можуть продовжити гімназичне навчання, з тим щоб, закінчивши гімназію у 18-19 років і отримавши атестат зрілості, вступати в університети або вищі технічні школи. У 1996 атестати зрілості отримали лише 30% випускників, і лише 69% з них записалися в університети і вищі технічні школи. Придбати атестат зрілості можуть також дорослі люди, для яких існують спеціальні освітні програми.

Установи культури

У Німеччині культурна інфраструктура щедро фінансується з суспільних фондів. У 1995 р. федеральні і земельні бюджети виділили 1,5 млрд. доларів на фінансування музеїв, 4,5 млрд. на підтримку театрів і музичних установ, і 2,3 млрд. на підтримку інших видів мистецтв, культурної і координаційної діяльності.

Берлін, з його всесвітньо знаменитим оркестром Берлінської філармонії, новим Оперним театром і численними менш великими театрами, першокласними музеями, став найбільшим культурним центром Німеччини.

Гамбург, Дюссельдорф, Мюнхен не поступаються Берліну у ролі, яку вони відіграють у культурному житті Німеччини.

У Німеччині функціонує майже 600 театрів драми і комедії, безліч оперних труп, 141 професійний симфонічний оркестр. У 1996 р. в ФРН налічувалося 12 727 бібліотек і 4143 музеїв.

Офіційна назва - Федеративна Республіка Німеччина (ФРН).

Державний устрій - федеративна республіка.

Географічне розташування - держава розташована в Центральній Європі. На суші межує з Данією (довжина спільного кордону - 68 км), на півночі з Нідерландами (577 км), з Бельгією (167 км), Люксембургом (138 км) і Францією (451 км) на заході, Швейцарією (334 км) й Австрією (784 км) на півдні, Чеською Республікою (646 км) і Польщею (456 км) на сході і південно-сході.

Загальна довжина кордону - 3,621 км.

Довжина берегової лінії - 2,389 км.

Площа території - 357 021 кв. км. 6 місце в Європі після Росії, України, Франції, Іспанії і Швеції.

Найвища точка: гора Цугшпітце (2962 м).

Адміністративний поділ - 16 федеральних земель (Баварія, Баден-Вюртемберг, Берлін, Бранденбург, Бремен, Гамбург, Гессен, Мекленбург-Передня Померанія, Нижня Саксонія, Рейнланд-Пфальц, Саар, Саксонія, Саксонія-Анхальт, Північна Рейн-Вестфалія, Тюрінгія, Шлезвіг-Гольштейн).

Чисельність населення - 83,03 млн. осіб (за станом на липень 2001 року). 12 місце в світі, 2 місце в Європі (після Росії).

Столиця - Берлін (у 1999 р. парламент переїхав з Бонна в Берлін, але деякі міністерства і служби залишаються в Бонні). 3,29 млн. мешканців.

Інші великі міста: Гамбург (1,688 млн. мешканців), Мюнхен (1,161 млн.), Кельн (967 тис.), Франкфурт-на-Майні (646 тис.), Ессен (590 тис.), Дортмундт (588 тис.), Штутгарт (575 тис.), Дюссельдорф (568 тис.), Бремен (538 тис.), Ганновер (517 тис.).

Державна мова - німецька.

Релігія - найбільш розповсюджені протестантизм, католицизм.

Державне свято - 3 жовтня - День німецької єдності.

Державний прапор - триколор з чорної, червоної і золотої горизонтальних смуг. Уперше ці три кольори стали символом національно-визвольної боротьби німецького народу у 1813 році. Саме так була пофарбована форма студентського корпусу волі, що виступив проти армії Наполеона. Пізніше ці кольори перейшли на прапори студентських і демократичних організацій і стали символом революції 1848 року. Однак, Німецька імперія, створена у 1871 році, як її попередник - Північно-Німецький союз, мала чорно-біло-червоний прапор. Революція 1918 року вибрала символом чорно-червоно-золотий прапор. У 1949 році державним і національним прапором ФРН був обраний чорно-червоно-золотий прапор зразка 1919 року. Чорний колір символізує похмурі роки реакції, червоний - кров патріотів, пролиту у боротьбі за волю, а золотий - сонце волі.

Державний герб - На сучасному державному гербі Німеччини зображений чорний одноглавий орел з червоними лапами, язиком і дзьобом на золотому щиті. Даний герб є дуже древнім, він служив емблемою влади німецьких королів. Перше зображення орла на щиті можна побачити на срібних монетах короля Фрідріха Барбароси (кінець XII ст.). З XIV ст. спочатку лапи, а потім дзьоб і язик орла стали червоними.

Але з початку XV століття одноглавий орел був замінений двоголовим - символом правлячої аж до 1871 року династії. Одноглавий орел відродився як герб Німеччини в 1871 році, однак на його грудях зображувався прусський малий герб. Гербовий щит увінчувала імператорська корона, а поруч розташовувалися два міфологічних лісових велетні з гербовими штандартами Пруссії і Бранденбургу.

Веймарська республіка у 1919 році позбавила німецького орла монархічних і прусських емблем. У 1927 році зображення орла було ще більше стилізоване, він прийняв досить мирний вигляд. Саме в такому вигляді орел був прийнятий у якості герба ФРН у 1950 році, що стало символом наступності демократичних порядків Веймарської республіки.

Державний гімн - "Пісня про Німеччину" (третя строфа).

Грошова одиниця - Євро: 1 EUR = 0.971537 USD курс на 29.09. 2002.

Членство у міжнародних організаціях - ООН, Велика сімка, НАТО, СОТ, ЄМР, ЄІБ, ЄС, МБРР, МВФ, Європейське об'єднання вугілля і стали (ЄОВС), МФЧХ, ОБСЄ, РЄ тощо.


17.09.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!