Osvita.ua Вища освіта Реферати Географія Камеральні стереографічні роботи. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Камеральні стереографічні роботи. Реферат

Згущення планово-висотної основи. Визначення елементів взаємного орієнтування стереопари. Стереотопографічна зйомка на УСП

Згущення планово-висотної основи

Згущення планово-висотної основи опорних точок аналітичним способом проводиться з використанням просторової тріангуляції, яка дозволяє визначити на знімках координати опорних точок, необхідних для складання карт, планів, фотопланів.

В залежності від кількості маршрутів, фототріангуляцію поділяють на маршрутну і блочну. Маршрутна фототріангуляція розвивається по знімках, які належать одному маршруту. При цьому маршрут повинен бути забезпечений опорними точками для орієнтування моделі відносно геодезичної системи координат. Блочна фототріангуляція розвивається по знімках, які належать двом і більше маршрутам. В цьому випадку відпадає необхідність у визначенні опорних точок для кожного маршруту.

Відрізняють три види блочної фототріангуляції:

  • спосіб незалежних моделей;
  • спосіб зв'язок;
  • спосіб незалежних маршрутів.

Отже, аналітичне згущення планово-висотної мережі розпізнавальних точок дає змогу зменшити об'єкт планових робіт по прив'язці аерознімків з метою визначення координат і відміток точок.

Визначення елементів взаємного орієнтування стереопари

Величини, що визначають взаємне положення пари знімків під час фотографування називають елементами взаємного орієнтування.

 

Елементами взаємного орієнтування в цій системі е такі кути:

a1 - кут у головній базисній площині лівого знімка S1O1S2 між головними променями лівої прив`язки S1O1 І перпендикуляром до базису;

a2 - кут в головній базисній площині лівого знімка між перпендикуляром до базису і проекцією головного променя правої прив`язки S2O2;

w2 – кут між проекцією головного променя правої зв`язки на базисну площину лівого знімка і головним променем S2O2;

- кут у площині правого знімка між координатною віссю Y2 і слідом площини S2O2Y2.

Кути a1 і a2 називаються поздовжніми кутами нахилу знімків відносно базису фотографування.

O2K2- кут повороту знімка;

w2O2- називається взаємним поперечним кутом нахилу.

При визначення п`яти елементів взаємного орієнтування необхідно виміряти поперечні паралакси з координатами не менше ніж на п'яти точках стереопари, скласти відповідну систему рівнянь.

Для спрощення обчислень точки, на яких проводять вимірювання, розміщують на стандартній площині.

Для визначення елементів взаємного орієнтування знімки вимірюють на стереокомпараторі. Негативи ставлять у касету, і центрують по мітках або по напрямках. Для цього ліву марку штурвалами ЩX і ЩY наводять на головну точку лівого знімка. Після цього штурвалами ЩX і ЩY наводять на головну точку лівого знімка. Потім штурвалами ЩX і Q праву марку наводять на головну точку правого знімка. Спостерігаючи, стереоскопічно знищують повздовжнє зміщення контурів гвинтом повздовжніх паралаксів, а поперечні - рухом гвинта поперечних паралаксів. При візуванні на головній точці лівого знімку повздовжні зміщення контурів знищують гвинтом Р, а поперечне - гвинтом Q.

Орієнтують аерофотознімки методом послідовних наближень. Взаємне орієнтування уточнюють шляхом спостереження заміру поперечних паралаксів на головних точках. Для цього стереоскопічно суміщають виміряну марку способом торкання її до поверхні землі. Поперечний паралакс на головних точках знімків знищують гвинтом Q. Після цього на стандартно розміщених гвинтах розміщують і вимірюють X, Y, P, Q і заносять в таблицю.

Ці дані потрібно звести до місця нуля за даними MOX, MOY, MOP, MOQ. Для цього необхідно MOX навести на лівий центр-марку і одночасно взяти відлік MOQ. Після цього не рухаючи штурвал 4 переводять марку Х на правий центр. На правому центрі ще раз беремо відлік MOX і знаходимо MOP: XЛ-XП-відлік. При обробці планових аерофотознімків користуються такою умовою взаємного орієнтування через різницю ординат одноіменних точок.

На УСП взаємне орієнтування виконують кутовими рухами однієї або обох камер. Перший спосіб використовують при просторовій фототріангуляції. Другий при обробці будь-яких окремих стереопар.

Стереотопографічна зйомка на УСП

Складання оригіналу фотографічної карти виконується шляхом обробки стереопари аерознімків, що покривають задану трапецію необхідної нам території.

Обробка окремої пари включає:

  • підготовчий етап робіт;
  • взаємне орієнтування моделі;
  • стереотопографічна зйомка рельєфу і контурів.

Підготовчі роботи включають одержання вихідних даних, виконання необхідних розрахунків і підготовку приладу (приладів) до роботи.

Вихідними матеріалами є:

  • діапозитиви аерознімків на склі;
  • значення фокусної віддалі;
  • значення висоти фотографування;
  • контактні відбитки знімків з плановими та висотними опорними точками;
  • основа на пластику чи папері з нанесеними в масштабі карти, що створюється, опорними точками.

Номера точок відповідають послідовності зниження вертикального паралаксу.

Видимий вертикальний паралакс можна певними діями поділити навпіл за допомогою відповідних штурвалів стереокомпаратора і на цьому перше наближення закінчується.

Друге наближення взаємного орієнтування проводять до того часу, поки вертикальний паралакс не буде знищений повністю.

Орієнтування геометричної моделі місцевості по опорних точках, в плановому і висотному відношенні називається зовнішнім або геодезичним орієнтуванням.

Для геодезичного орієнтування, необхідно мати на кожну стереопару дві планові і три висотні опорні точки. Геодезичне орієнтування складається з двох процесів: масштабування і горизонтування.

Масштабування полягає в приведенні горизонтального масштабу моделі до масштабу створюваної карти і азимутальному орієнтуванні планшету на екрані приладу. Планшет повинен бути зорієнтований так, щоб при стереоскопічному наведенні марки на опорні точки моделі, олівець суміщають з відповідним опорними точками на основі. Масштабування використовується по двох планових опорних точках стереопари, які максимально віддалені одна від одної.

Рухами штурвалів Щх, Щу, Щг візують марку на одну з опорних точок моделі. Потім переміщують планшет по екрану, суміщають кінець олівця з положенням точки II на планшеті і закріпляють планшет грузилами, стереоскопічне візують марку на опорну точку III моделі І повертаючи планшет в своїй площині навколо точки II і закріплюють його в такому положенні, при якому олівець попаде на пряму, яка з'єднає точки II, І і III. Якщо горизонтальний масштаб моделі крупніший масштабу основи, то олівець займе положення 7, а при меншому масштабі положення III.

Потрібний відлік обчислюється за формулами:

bx=bx!*S/S!;

bX=bX!±DbX;

Dbx = bx!*DS/S;

bX- кінцевий відлік на гвинті bX після масштабування;

bX - відлік по bX до масштабування;

S - відстань між опорними точками в масштабі карти;

S! - відстань між опорними точками на моделі до масштабування.

Масштабування рахується виконаним якщо при стереоскопічному масштабуванні кінець олівця строго співпаде з положенням відповідних опорних точок на основі.

Точність масштабування 0.2 мм. - при масштабуванні по двох опорних точках; 0.4 мм. - при масштабуванні по трьох опорних точках і >. Горизонтування моделі полягає в тому, щоб шляхом нахилу моделі в поперечному і повздовжньому напрямках подати таке положення, при якому висоти опорних точок, виміряних на моделі будуть рівні висотам відповідних точок місцевості.

Для горизонтування потрібно мати не лише три висотні точки на стереопару, які не лежать на одній прямій, для контролю включено четверту точку.

Висотні опорні точки І - ІІ; і ІІІ - ІУ повинні бути приблизно однаково віддалені від базису і розташовані по перпендикулярах до нього, проведених через головні точки лівого і правого аерознімку. Чим ближча віддаль точок до стандартних тим менше число наближень потрібно при горизонтуванні. Процес горизонтування виконується в два етапи: горизонтування моделі в поперечному і повздовжньому напрямках.

Контроль зйомки рельєфу і контурів виконують після орієнтування кожної наступної стереопари. Контроль і оцінку точності виконання робіт проводять по контрольних точках, визначених з фотогрометричним згущенням опорної сітки чи з геодезичних вимірів.

Величина розходження в плані об'єктів, які добре розпізнаються, не повинна перевищувати 0.7 мм., а для забудованих територій - 0.4 мм.

Висновки

Сьогодні, коли стрімко розвивається електронно-обчислювальна техніка, також змінюється підхід до розв'язання фотограмметричних задач. Вчені запропоновують перекласти функції людини на автоматичні пристрої. У деяких випадках фотограмметричний метод може бути використаний при створенні робіт.

Також метод фотографування широко застосовується: для архітектурних обмірів реконструкції будівель і пам'ятників, при геологічних зйомках, при вивченні районів земної поверхні покриті водою, при космічній зйомці та ін.


14.09.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!