Osvita.ua Вища освіта Реферати Географія Проект польової підготовки аерознімків. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Проект польової підготовки аерознімків. Реферат

Технічні вимоги до планово-висотної прив'язки аерознімків. Вибір та обґрунтування методу та розрахунок точності планово-висотної прив'язки. Топографічне дешифрування на об'єкті

Технічні вимоги до планово-висотної прив'язки аерознімків

Планово-висотна підготовка аерознімків виконується з метою забезпечення фотограмметричних робіт по створенню топокарт і планів опорними геодезичними точками і полягає у визначенні координат і висот розпізнаних на аерознімках контурних точках місцевості.

Планово-висотна підготовка аерознімків виконується у відповідності і включає наступні процеси:

  • складання проекту планово-висотної підготовки;
  • вибір і розпізнавання опорних точок на місцевості.

В якості планових і висотних розпізнавальних точок, в першу чергу повинні бути використані пункти головної геодезичної основи.

Для створення проекту використовують топокарти і плани, аерознімки і репродукцію накладного монтажу.

Планово-висотна підготовка аерознімків виконується при створенні топопланів масштабів 1:500 - 1:5000 забудованих територій. При цьому на кожній стереопарі повинно бути не менше 3-4 планових розпізнавальних точок в зонах поперечного і потрійного повздовжнього перекриття аерознімкІв.

Суцільна висотна підготовка аерознімків виконується при створенні топопланів з перерізом рельєфу 0,25 м. При цьому кожна стереопара повинна бути забезпечена висотними опознаками, розмальованими в кутах стереопари в зонах поперечного і потрійного повздовжнього перекриття аерознімків. Крім того для контролю на кожній стереопарі визначається п'ята висотна точка.

При розрідженій підготовці аерознімків на ділянках зйомки, довжина яких в напрямку маршрутів аерозйомки складає 160-200 см в масштабі карти, планові опознаки розміщують в середині між маршрутами в перекритті рядів, розташованих поперек маршрутів на відстані 80-100 см в масштабі створюваної карти один від одного.

Початок і кінець кожного маршруту повинен бути забезпечений 2 плановими опознаками. Всі планові опознаки визначаються по висоті.

При розрідженій висотній підготовці аерозйомки висотні опознаки розташовують рядами в поперек маршрутів. Висотні опознаки повинні бути розташовані попарно по обидві сторони від осі маршруту в зонах поперечного перекриття аерознімків. Відстань між висотними опознаками в напрямку маршрутів повинна бути не більше 2-2,5 км при зйомці з перерізом рельєфу 0,5-1 м, 8-10 км при зйомці з перерізом рельєфу 2-2,5 м (остання вимога стосується проекту моєї курсової роботи), 20-25 км при зйомці з перерізом рельєфу 5 м.

Висотні опознаки по можливості суміщають з плановими опознаками. Проект планово-висотної підготовки аерознімків оформляється у вигляді схеми на карті або плані.

На схемі показують:

  • границі ділянки робіт;
  • пункти головної геодезичної основи;
  • осі маршрутів;
  • типи знаків.

Вибір та обґрунтування методу та розрахунок точності планово-висотної прив'язки

Координати планових опознаків визначаються способами тріангуляцІйних побудов кутових засічок (прямих, обернених і комбінованих) прокладанням теодолітних ходів в рівнинних, не заліснених районах. Полярний спосіб застосовують, коли ознаки розташовані поблизу пунктів головної геодезичної основи.

Середні похибки положення планових опознаків не повинно перевищувати 0,1 мм в масштабі створюваної карти, а допустимі помилки не повинні перевищувати 0,2 мм.

Допустимі помилки визначених координат планових опознаків не повинно перевищувати 0,14 мм в масштабі карти, а розходження координат опознаків, одержаних з різних визначень, не повинно бути більше 0,2 мм.

Для планових опознак розташованих у місцевості закритій лісом, величини вказаних допусків збільшується в 1,5 рази. Висоту опознаків визначають прокладанням висотних ходів і тригонометричним нівелюванням. Висотні ходи при зйомках з висотою січення рельєфу 0,25-2 м прокладаються методом технічного нівелювання. Середні помилки визначення висоти опознак не повинні перевищувати 0,1 висоти перерізу рельєфу, а допустимі помилки - 0,2 висоти перерізу рельєфу.

Розходження висоти опознаків, отриманих з різних визначень не повинно перевищувати 0,4 висоти перерізу рельєфу. Теодолітні ходи прокладають між пунктами головної геодезичної основи і допоміжними точками зйомочної сітки (які визначаються засічками) у вигляді одиночних ходів чи систем ходів з вузловими точками. Довжини сторін в теодолітному ході при зйомці в масштабах 1:500-1:5000 не повинен бути меншим 40 метрів на незабудованій території.

Довжина ліній в теодолітних ходах вимірюється світловіддалемІрами, електронними тахеометрами ТЕ, оптичними далекомірами, рулетками чи іншими пристроями.

На пунктах, які є опорними реями теодолітних ходів, повинні бути виміряні два кути, які примикають між лініями ходу І напрямками на сусідні пункти головної геодезичної основи.

Сума виміряних ходів не повинна відрізнятися на значення, яке отримують у вихідних даних, більше ніж на 1!.

Топографічне дешифрування на об'єкті

Під дешифруванням розуміють процес здобуття інформації про об'єкт за його топографічними зображеннями. Залежно від поставлених задач дешифрування поділяють на два види:

  • комплексне;
  • спеціальне.

До комплексного належить: топографічне, ландшафтне і т. п., а до спеціального: сільськогосподарське, лісогосподарське, геологічне тощо.

Методи дешифрування можна поділити на дві групи: евристичні, що ґрунтуються на принципах творчої діяльності людини, і автоматичні, які ґрунтуються на алгоритмах цифрової машинної обробки зображень. Дешифрування може бути польове і камеральне, а також візуальне і інструментальне.

Дешифрувальними ознаками називають властивості зображень об'єктів, які передаються на аерознімки і сприймаються спостерігачем. Сюди входять форми, розмір, колір, тип зображення об'єкта. Прикладом прямих дешифрувальних ознак може бути те, що світлими точками передають сухі дороги, дахи будівель та інше; рілля ж передається сірими тонами; темними зображеннями передаються заболочені ділянки, ліси, ставки, ріки.

Структура зображення-це його загальний малюнок. Для присадибних ділянок властиві прямокутні мозаїчні малюнки. Лісові масиви мають зернисту структуру зображень, рілля та гори-смугасту.

Форми багатьох об`єктів на планових аерознімках практично не спотворюються.

Тіні, які падають від об'єктів, дають змогу уточнити дешифрування. За тінями легко дешифрувати телеграфні стовпи, окремі дерева, кущі, геодезичні знаки тощо. Якщо прямих де шифрувальних ознак не достатньо, використовують посередні. Вони ґрунтуються на закономірних взаємозв`язках між об`єктами.


14.09.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!