Osvita.ua Вища освіта Реферати Географія Намібія: загальна характеристика. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Намібія: загальна характеристика. Реферат

Республіка Намібія - держава, що знаходиться на південному заході Африки

Із заходу омивається водами Атлантичного океану, на півночі межує з Анголою і Замбією, на сході - з Ботсваною, на південному сході і півдні - з ПАР.

На північному сході територія Намібії вклинюється між Анголою, Ботсваною і Замбією у вигляді вузького коридору завдовжки 483 км і шириною 80 км. Це - так звана "смуга Каправі", що дає країні вихід до річки Замбезі.

Площа - 825 112 кв. км, включаючи зону Уолфіш-Бій площею 1124 кв. км, яка в 1994 була повернена Намібії Південноафриканською Республікою.

Населення - 1,87 млн. чоловік (дані 2000 року). Поділяється на 9 етнічних груп, 6 з яких відносяться до сім'ї банту (овамбо і гереро), 3 - до койсанської мовної сім'ї (готтентоти-нама і бушмени). Основні племена: хереро, овамбо (найбільш численне - близько 600 тис. чол.), нама, дамара, хімба, бушмени, капріві, тсвани. У Намібії також проживає близько 75 000 білих (африканери, німці, англійці).

Столиця - Віндхук (210 тис. жителів). Місто розташоване на гористому плато на висоті 1850 м. Тут 300 сонячних днів на рік. Місто сім разів міняйло свою назву, воно виглядає досить незвичайно: сучасні стильні будівлі розміщуються по сусідству з чарівними колоніальними особняками.

У Віндхуку два аеропорти: міжнародний, розташований за 42 км від міста, і Ерос, за 3 км на захід від столиці.

Офіційна мова - англійська. Хоча вона не є рідною для переважної більшості жителів, які вдома говорять на африкаанс, німецькій і дюжині діалектів корінної народності, англійською тією чи іншою мірою володіють майже всі.

Релігія. Християни - 90% (переважно протестанти), інші - прихильники місцевих вірувань.

Економіка Намібії великою мірою залежить від зовнішнього світу. Німецькі, а потім і південноафриканські власті розглядали Намібію як поселенську колонію, в якій використовувався дешевий підневільний труд зігнаних в резервації африканських селян і для обслуговування власного товарного сектора економіки, орієнтованого на експорт сировини.

Протягом 1990-х років національна економіка залишалася загалом незбалансованою: переважна частина вироблюваної товарної продукції йшла на експорт, а більша частина необхідних населенню споживчих товарів ввозилася з-за кордону. Лише бідніші північні райони країни, що спеціалізуються на багатогалузевому сільськогосподарському виробництві в господарствах споживчого типу, забезпечували свої основні потреби.

Недостача придатних для сільськогосподарського використання земель і високий рівень безробіття ускладняють проведення давно назрілих економічних реформ.

У 1997 ВВП (без урахування продукції натуральних господарств і тіньової економіки) перевищив 3 млрд. дол. США. Частка продукції гірничодобувної галузі, яка в кінці 1980-х років становила 41% ВВП, у 1998 р. скоротилася до 20%. На частку продукції сільського господарства і рибальства доводилося 12%, а обробляючої промисловості (включаючи переробку риби) - 13%, державного сектора - 25%, торгівлі і сфери послуг - 15%.

В економіці, де домінуюче положення традиційно займала гірничодобувна галузь, роль обробної промисловості, в основному представленої підприємствами по переробці сільськогосподарської продукції, була незначною.

У 1990 р. в гірничодобувній промисловості Намібії домінували три міжнародні корпорації: "Консолідейтед дайамонд майнс" (КДМ), повністю належна південноафриканській "Де Бірс", яка контролює світову торгівлю алмазами, британська "Ріо-Тінто зінк", що володіє контрольним пакетом акцій і керуючою компанією "Рессінг юрейніум лімітед", і південноафриканська "Голд філдс Саут Африка", яка контролює корпорацію "Цумеб лімітед" (видобуток основних металів).

Наприкінці 1990-х років уряд Намібії вступив в переговори про спільне володіння корпорацією "Рессінг" і про створення з "Де Бірс" спільного підприємства по видобутку алмазів під назвою "Намдеб". "Цумеб лімітед" оголосила про своє банкрутство.

Новим імпульсом для алмазодобувної промисловості стало виявлення родовищ алмазів на дні океану. Підвищення попиту і світових цін на уран сприятливо відбилися на його добуванні в Намібії. Хороші перспективи гірничодобувної галузі, розвиток промислових зон, в яких виробляється експортна продукція, і відкриття родовища природного газу на шельфі поблизу Уолфіш-Бея дозволяють з оптимізмом дивитися на майбутнє намібійської економіки.

У сфері послуг домінуючі позиції належать провідним банкам ПАР, південноафриканській системі роздрібної торгівлі і дистриб'юторській мережі ПАР. У дуже рідких випадках намібійці володіють невеликими підприємствами.

Уряд проводить політику "намібізації", направлену на підтримку місцевого бізнесу і розширення власного контролю над економікою. Хоча підприємства Уолфіш-Бея і Людеріца, що займаються переробкою морської риби і інших морепродуктів, знаходяться в руках південноафриканських і інших іноземних компаній, більша частина ліцензій на вилов риби надається намібійським риболовецьким організаціям.

Більшість великих товарних сільськогосподарських ферм знаходяться у власності білого населення. Купівля і перерозподіл землі обмежені закріпленими в конституції умовами купувати землю за ринковими цінами і наміром уряду зберегти великі товарні господарства як основу сільськогосподарського сектора. Уряд заявив про намір викупити 49 великих сільськогосподарських ферм і розселити там безземельних намібійців.

Додатковою перешкодою для більш справедливого розподілу землі є дії власників великих колективних господарств, які обгороджують суспільні землі і тим самим перешкоджають сезонному перегону худоби на нові пасовища.

Головними чинниками, що визначають розміщення промисловості і сільськогосподарських угідь в Намібії, є природні особливості і колоніальна політика організації поселень.

Лише в окремих районах крайньої півночі країни кількості атмосферних опадів досить для обробітку деяких найменше вимогливих до вологи сільськогосподарських культур (в долинах рік Овамбо і Окаванго та в смузі Капріві).

Тваринництво найбільш розвинене на плоскогір'ї - в центральних районах і на півночі розводять велику рогату худобу, на півдні і вздовж Великого Уступу - овець і кіз.

Транспорт

Мережа залізниць країни з'єднує Віндхук з єдиним глибоководним портом країни, Уолфіш-Беем, з Гобабісом, центром району товарного сільськогосподарського виробництва на сході, з гірницьким містом Цумеб на півночі і з системою залізниць ПАР. Є також залізнична гілка до невеликого південного порту Людеріц з нерегулярним сполученням.

Приблизно такими ж маршрутами проходять автомобільні дороги з високоякісним покриттям, що з'єднують столицю з узбережжям, густонаселеними північними районами і з аеропортом Кітмансхуп на півдні. Їх доповнює розвинена мережа доріг з гравійним покриттям і ґрунтових доріг.

За роки незалежного розвитку реалізовано два важливих транспортних проекти - спорудження міжнародних автомагістралей, що зв'язали країну з іншими державами Півдня Африки: транскапрівійська магістраль через смугу Капріві, що з'єднує Намібію з Ботсваною, Замбією і Зімбабве, і транскалахарійська, яка є частиною більш протяжної траси, що зв'язує Уолфіш-Бей і Мапуту через Ботсвану та Йоханнесбург і значно скорочує шлях до індустріального серця ПАР.

Невеликі аеродроми обслуговують малі міста, ділові і туристичні маршрути. Поблизу Віндхук знаходиться міжнародний аеропорт, що приймає сучасні авіалайнери, що перевозять туристів і бізнесменів з Європи і авіапасажирів з країн Півдня Африки.

Порт в Уолфіш-Беї, хоч використовується і не на повну потужність, щорічно обробляє понад 2 млн. т вантажів; з них 20% складають контейнерні перевезення.

Зв'язок

Намібія володіє однією з найсучасніших в Африці мереж цифрового телефонного зв'язку: на кожних двадцять жителів доводиться один телефон.

Споруджується лінія скловолоконного зв'язку з ПАР. Наземна супутникова станція забезпечує Намібії досить високий для африканської країни рівень використання електронної пошти і мережі Інтернет.

Сільське господарство

Частка сільськогосподарської продукції складає більше 10% ВВП (без урахування продукції натуральних господарств).

Більшість з 4 тис. товарних господарств є великими тваринними фермами, що спеціалізуються на вирощуванні великої і дрібної рогатої худоби, овець каракульової і м'ясної порід. Більша частина живої худоби експортується в ПАР.

В останні роки на півдні країни створені ферми по розведенню страусів і декілька скотобоєнь.

У деяких господарствах в районі плоскогір'я Отаві, де випадає більше опадів, вирощують кукурудзу, на півдні в районі Марієнталя (плато Нама) і в долині р. Оранжевої місцями використовують зрошування.

У зоні багатогалузевого сільськогосподарського виробництва на крайній півночі основною зерновою культурою є посухостійкі сорти проса, крім того обробляють сорго, бобове і овочі. Населення навіть цих відносно благополучних районів відчуває нестачу продовольства, що ж до іншої частини країни, то за винятком м'яса і молочних продуктів все інше продовольство імпортується з ПАР.

Рибальство

Завоювання незалежності дало Намібії можливість упорядити експлуатацію багатих рибних ресурсів. Було прийняте рішення про створення 200-мильной прибережної зони, закритої для іноземних промислових судів. У колоніальний період через хижацький вилов риби сильно скоротилися запаси основних промислових видів - мерлузи, яка піддається заморожуванню, південноафриканської сардини, яку ловлять на шельфі і доставляють на рибоконсервні підприємства Уолфіш-Бея, і анчоусів. Менш цінну південноафриканську ставриду частіше за все заморожують або використовують для виготовлення рибної муки.

У Людеріце знаходяться підприємства по переробці риби і омарів, що приносить великі прибутки.

Гірничодобувна промисловість

Видобуток корисних копалин є основою економіки країни, на її частку доводиться близько 20% ВВП, значні податкові надходження і три чверті експортних надходжень.

У 1990 двома найбільшими центрами гірничодобувної промисловості були розробка відкритим способом на півдні пустелі Наміб родовищ високосортних алмазів, які давали приблизно шосту частину світового добутку, і високомеханізований видобуток уранової руди, правда невисокої якості, на родовищі Рессінг.

Мірою скорочення видобутку алмазів відкритим способом зростають об'єми їх добування з дна океану. У 1997 р. було добуто 1,3 млн. карат алмазів, що становило 11,4% ВВП.

Після закінчення холодної війни на світовому ринку скупчилися значні запаси урану, що призвело до падіння цін на цю стратегічну сировину. Видобуток урану в Намібії знизився більш ніж наполовину, але в кінці 1990-х років намітилося деяке пожвавлення його виробництва.

Майже повністю вироблені родовища основних металевих руд в районі Цумеба, що поставило в складне положення завод по виплавці міді і рафінуванню свинцю, який збанкрутував в 1998 р. Виробництво металів, за винятком золота, стає нерентабельним через низькі світові ціни.

Зовнішня торгівля

Економіка Намібії значною мірою орієнтована на зовнішню торгівлю. Більша частина товарної продукції експортується в ПАР, Європу, Північну Америку і Східну Азію.

Продовольство і вироби обробної промисловості імпортуються в основному з ПАР, окремі поставки здійснюють інші країни. У 1997 р. вартість експорту становила 1359 млн. дол. США.

Вивозяться мінеральна сировина (алмази - 30%), рибопродукти (18,5%), жива худоба (8,1%), м'ясопродукти (7%).

Намібія займає одне з перших місць в світі по поставках каракульових шкірок.

Протягом багатьох років зовнішньоторговельний баланс зводився з позитивним сальдо, але значний дефіцит в невидимих статтях платіжного балансу, наприклад страхові і пенсійні грошові перекази в ПАР, ставить його в залежність від надходжень від Південноафриканського митного союзу, які складають біля третини прибуткової частини державного бюджету (1,8 млрд. намібійських дол. в 1998/1999 фінансовому році).

Намібія створила вельми успішно функціонуючу фондову біржу. Розширення номенклатури товарів і визначення зовнішньоторговельних партнерів залишається одним з пріоритетів уряду.

Намібія - член декількох торгових союзів, вона активно шукає зовнішньоторговельних партнерів у всіх куточках світу. Найважливішим з них залишається ПАР.

Великого значення Намібія надає участі в діяльності Співтовариства розвитку Півдня Африки, куди входять 13 держав. Намібія грала активну роль в роботі цієї організації: намібієць обіймає посаду її виконавчого директора, крім того, представник Намібії координує роботу Відділу морського рибальства. Намібія - член Загального ринку Східної і Південної Африки (КОМЕСА).


05.09.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!