Osvita.ua Вища освіта Реферати Географія Західний геополітичний регіон України. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Західний геополітичний регіон України. Реферат

У рефераті розглянуто географічний аспект соціально-політичної позиційності Західного геополітичного регіону України

Утвердження України як самостійної держави на міжнародному рівні зумовлює гостру потребу в пошуку партнерів та прихильників, що в міжнародній політиці називається геополітичним та геостратегічним партнерством. Воно покликане зосередити увагу на національних інтересах держави через призму міждержавних стосунків з метою реалізації власних геополітичних інтересів, що сьогодні реалізуються в політичному та соціальному напрямках.

Саме в зв’язку з цим, на перший план виходить геополітика як наука, що розглядає простір під кутом зору політики і вивчає комплекс географічних, історичних, політичних та інших факторів, які взаємодіють між собою і впливають на стратегічний потенціал держави.

Неодноразово в багатьох працях науковців [1-4, 6, 7] та на державному рівні зауважувалось, що Україна має багато переваг перед іншими країнами щодо свого розміщення та ресурсного потенціалу. Стосовно ж геополітичного положення загалом, то серед науковців немає одностайної думки щодо її регіональної "приналежності". С. Пирожков, наприклад, вважає що Україна є виключно європейською державою, і таким чином її власні національні інтереси виявляються через загальноєвропейські структури [4, с. 31].

Водночас інші науковці вважають її біреґіональною. "Специфіка геополітичних координат України – зауважує Ф. Рудич, – полягає у її належності одночасно до двох регіонів – Європи та Євразії, причому в обох Україна займає периферійне положення" [5, с. 11]. При цьому, на думку В. Дергачова, В. Мадіссона та В. Шахова, Україна найбільшою мірою зацікавлена в утвердженні власної біреґіональності й підтриманні стабільних конструктивних відносин як у східному, так і в західному напрямах (що відповідає державній геополітичній стратегії), оскільки це дає можливість перетворитись в своєрідний геополітичний центр, міжнародний вузол комунікаційних зв’язків, який об’єднує і пов’язує народи Сходу і Заходу, Азії і Європи.

Але навіть не зважаючи на світові тенденції до глобалізації, в Україні збереглися риси індивідуалізації окремих територій держави (не хочеться говорити про відособленість чи сепаратизм). А тому не слід боятися вживання терміну "регіональна геополітика", яка покликана структурувати державу як цілісну, просторово протяжну, різноманітну, певним чином організовану систему активних самодостатніх регіонів. Головна її мета – досягнення позитивних результатів у регіоні, спираючись на науковий аналіз, прогноз і оптимальний вибір стратегії сталого розвитку, обґрунтовані конструктивні дії.

Визначення Західного регіону України є досить складним, а тому можна погодитись з деякою абстрактністю цього поняття. О. І. Шаблій називає його Західним геополітичним регіоном [7, с. 132] виділяючи тут історико-етнографічні території як Галичина, Буковина, Волинь, західну частину Поділля, що сьогодні охоплюють сім областей (Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Чернівецьку, Тернопільську, Волинську, Рівненську). Історична передумова була однією з ключових щодо ідентифікації цієї території як цілісної. Впродовж багатьох століть цей регіон не лише розташовувалась на перехресті міграційних шляхів народів, а й торговельних шляхів.

Якщо річкова система формувала зв’язки за лінією Північ – Південь, то сухопутні магістралі сприяли контакту Захід – Схід через її територію. Цей край був ареною важливих торговельних комунікацій між країнами Балтії та Середземномор’ям, Західною та Центральною Європою і навіть з Середньою Азією та Кавказом. Ще один момент – це історична традиція входження краю до більш демократичних державних утворень навіть в роки відсутності в Україні власної державності – уряди Польщі, Австро-Угорщини були більш толерантними ніж російський, наділяючи території правом автономії та самоврядування.

Навіть сама територіальна близькість до демократичних та ліберальних держав Європи поклала свій відбиток на світогляд західних українців. Така широка географія наклала свій відбиток на менталітет місцевого населення, зокрема зробивши його більш демократичним, лояльним та мобільним.

Щоправда слід зауважити, що всі ці геополітичні переваги у минулому нерідко перетворювались на вади, оскільки за відсутності надійних природних рубежів західний регіон постійно був об’єктом чужоземних зазіхань і численних експансій з боку сусідніх держав. Проте в наш час, який характеризується посиленням тенденцій цілісності і взаємозалежності світу, є всі підстави розраховувати на те, що згадані геополітичні переваги ніколи вже не обернуться вадами, а сприятимуть прискоренню розвитку території, зміцненню її внутрішньодержавної позиції. Але сьогодні в світовій геополітиці побутує дещо інша думка.

Американський дослідник С. Гантінґтон вважає, що сучасну Європу, і Україну в тому числі, розділяють не ідеологічні, а культурно-цивілізаційні відмінності, коли західній цивілізації протистоять православна і мусульманська, стверджує, що "оксамитова завіса" культури замінила "залізну завісу" ідеології як найістотніша лінія поділу Європи. Ця лінія, на його думку пролягає уздовж сучасного кордону між Росією і Фінляндією та країнами Балтії, розтинає Білорусь та Україну, відокремлюючи греко-католицьку Західну Україну від православної Східної, а далі, обігнувши із сходу Румунську Трансільванію, сягає Адріатики, збігаючись з історичним кордоном між Габсбурською та Отаманською імперіями. Таким чином сучасне українське суспільство характеризується т. зв. розколотою свідомістю.

Твердження Гантінґтона про "роздвоєність країни" має своє підтвердження в соціологічних опитуваннях Центру Разумкова, проведеному весною 2003р., згідно з яким 61% західноукраїнських респондентів усеціло підтримують входження України в усі європейські структури (для порівняння, – на сході країни за "реанімацію" СРСР виступає також до 60% респондентів).

Етнічна структуризація українського суспільства загалом і західноукраїнського зокрема є базовим формотворним чинником, що перебуває в динамічному стані, зумовленому конкретними історичними обставинами, істотно впливаючи на суспільні процеси в цілому – політичні, культурні, економічні, демографічні тощо. В основі таких процесів є етнонаціональні процеси. Для цього регіону поширеним є європейське сприйняття нації як культурно-мистецького феномену.

Узагальнивши вчення багатьох вітчизняних науковців з окресленого питання М. С. Дністрянський зауважив, "штучне протистояння політичного, соціального і етнічного в нації є безпідставним, оскільки нація – унікальне поєднання всіх трьох означених складових" [2, с. 188-189]. За даними останнього Всеукраїнського перепису частка українців тут складає від 73% (Чернівецька область) і вище, що є абсолютним лідерством серед інших територій України.

Також ні один регіон держави не характеризується такою мозаїчною етнонаціональною структурою, що демонструє індекс мозаїчності Б. Еккеля і підтверджує те, що не зважаючи на поліетнічнійсть території, регіон є досить однорідним [2, с. 198-199]. Цікаво, що на цьому тлі низка вчених піднімає проблему так зв. групової ідентичності в межах України, що було зумовлено загальними структурними змінами на регіональному рівні (збільшення ступеня комунікативного опосередкування) регулювання соціокультурним відтворенням на державному рівні, збільшенням розриву між можливістю залучення громадян до загальнонаціональних процесів і реальною участю в них.

Продовженням вищевикладених проблем може бути проблема марґінальності, що збереглась історично (окраїнність, периферійність території, її незначний вплив на господарський розвиток України загалом). Дійсно, ця територія має перевагу сільських жителів, але розриву між селом і містом в цьому регіоні немає, а власне це є основною рисою марґінальності. Водночас для окреслених територій зовсім нехарактерні ознаки бездуховності, войовничого і неосвіченого атеїзму, що є зворотною стороною марґінальності. Навпаки, населення Західного регіону більш терпиме як до представників різних релігійних напрямків, так і до політичних опонентів, соціальної розшарованості населення.

Наступна характерна риса населення Західного регіону, це електоральна прихильність переважно до демократичних та націонал-патріотичних сил. Така тенденція чітко прослідковується на всіх виборчих кампаніях сучасної незалежної України. Ці сили мали тут різку перевагу на всіх виборах, починаючи від референдуму 1991р., коли за незалежність тут проголосувало від 93,7% до 98,7% електорату і що було максимальним показником в Україні [9, с. 120]. В різні роки за представників націонал-демократичних сил тут голосувало від 35% до 83%. Значною є і партійна активність в регіоні. Тут зосереджено 4074 регіональні, районні та міські партійні осередки (1.01. 2003р.), що складає 5,1% від загального їх числа в Україні.

Якщо розраховувати кількість таких організацій на 10 тис. населення у віці від 16 р., що мають право голосу, то в регіоні він складає 4,9 (для порівняння – в Україні цей показник практично вдвічі менший – 2,4), а в Волинській області цей показник є найвищим в регіоні – 6,8. Це також підтверджує не типову для Подніпров’я та Сходу України більш високу політичну активність населення Заходу, що як вже згадувалось, відбивається і на електоральній активності населення, яке не схильне до абсентеїзму (свідоме ухиляння від участі у виборах).

В плані духовності можна зауважити, що регіон характеризується високим ступенем релігійності. Тут традиційно є найвищим показником кількості релігійних громад на 10 тис. населення, причому поширеними є традиційні конфесійні напрямки. М. Дністрянський підрахував, що на 10 тис. населення в західних областях припадає від 13 до 10 організованих релігійних громад (для порівняння – в Луганській та Харківській областях цей показник складає 1,2 – 1,7) [2, с. 234].

Таким чином підходимо до підсумку, що територія Західного геополітичного регіону виступає як багатоаспектне явище, яке характеризується в просторово-часовому, структурному і функціональному відношенні через систему зв’язків виробничої й невиробничої економічних сфер та багатогранні соціальні стосунки опосередковані політичними процесами.

Література

  1. Багров М. В. Реґіональна геополітика (на прикладі Криму). Автореф.... докт. геог. наук. – К., 2001. – 25с.
  2. Дністрянський М. С. Україна в політико-географічному вимірі. – Львів, 2000. – 310с.
  3. Мадіссон В. В., Шахов В. А. Сучасна українська геополітика. – К.: Либідь, 2003. – 178с.
  4. Пирожков С. Україна в геополітичному вимірі: деякі пріоритети // Украина в современном геополитическом пространстве. Приложение №5 (10) к журналу "Персонал". 2000. – №2. – С. 29–37.
  5. Рудич Ф. Україна, Росія, Євроатлантика: деякі аспекти взаємовідносин // Украина в современном геополитическом пространстве. Приложение №5 (10) к журналу "Персонал". 2000. –№2. – С. 7 – 14.
  6. Рудницький С. Л. Чому ми хочемо самостійної України. – Львів: Світ, 1994. – 323с.
  7. Соціально-економічна географія України / За ред проф. Шаблія О. І. – Львів: Світ, 2000. – 680с.


26.08.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!