Osvita.ua Вища освіта Реферати Географія Географічна освіта на Волині та Поділлі. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Географічна освіта на Волині та Поділлі. Реферат

У рефераті подано відомості про місто Кременець як центр зародження та розвитку географічної освіти на Волині і Поділлі

Своєрідна і мальовнича природа старовинного міста Кремінця та його околиць з давніх-давен привертала до себе увагу дослідників. Тут народжувалися, але в силу історичних обставин зникали, такі широко відомі у свій час навчальні заклади як: Волинська гімназія (1805), Кременецький ліцей (1819) – основа Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка, Кременецький учительський інститут (1940) – основа нинішнього Тернопільського державного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Тепер тут швидко розвивається і відновлює колишні науково-педагогічні традиції новий вищий навчальний заклад освіти – Кременецький педагогічний коледж ім. Т. Г. Шевченка, свідченням цьому є сьогоднішня Всеукраїнська науково-практична конференція.

У Кременці працювали такі визначні вчені-природодослідники ХІХ ст.: В. Бессер, А. Андржейовський (Андрієвський), Е. Ейхвальд, О. Чекановський, М. Пржевальський, В. Ласкарєв та їх послідовники у другій половині ХХ ст. – Б. Завіруха, Л. Кузьмович, І. Марісова, Й. Свинко, В. Талпош, К. Татаринов, В. Шиманська та багато інших. Завдяки їх науковим працям Кременець став відомим далеко за межами України.

Кременець та його околиці – це унікальний природний музей під відкритим небом, місцевість на якій зосереджено десятки рідкісних ботанічних, геологічних та фізико-географічних об’єктів, які є неоціненною базою для проведення навчально-польових практик студентів, вони широко відомі у наукові літературі.

У цьому відношенні дуже правильною була постанова колишнього Тернопільського облвиконкому від 5 березня 1940 р. про заснування в Кремінці учительського інституту в складі якого одним з перших був природнично-географічний факультет. Організаторами цього факультету і першими викладачами були І. В. Цись – декан факультету, Б. М. Іванов – завідувач кафедри фізичної географії, викладач фізико-географічних дисциплін та Т. С. Ніколаєва – викладач економічної географії. Вони здійснили перший (весняний) набір студентів і 15 квітня 1940 року розпочали заняття.

На жаль відомості про них не збереглися. Знаємо лише, що Т. С. Ніколаєва родом з Харківщини, закінчила Харківський держуніверситет і аспірантуру при кафедрі фізичної географії в 1940 р., але дисертації не захистила. До Кремінця прибула разом з чоловіком, який теж був призначений на посаду викладача інституту. На початку війни повернулася у Харків, працювала на різних роботах, а в жовтні 1944 року знову приїхала у Кременець на посаду викладача учительського інституту.

В роки війни інститут припинив свою діяльність. Викладачі і студенти пішли на фронт. Частина їх загинула, в тому числі директор інституту І. Т. Вакула та декан природничо-географічного факультету І. В. Цись. Було знищено матеріальну базу інституту.

Після звільнення м. Кремінця від фашистів в березні 1944 року інститут відновив свою роботу. Викладачем фізико-географічних дисциплін, а згодом (з вересня 1945 р.) деканом природничо-географічного відділу став П. В. Серветник, випускник геолого-географічного факультету Київського державного університету, який до війни працював у Херсонському педагогічному інституті. На цій посаді він пропрацював до 1.08. 1950 р., до звільнення в зв’язку з перетворенням учительського інституту в педагогічний.

У серпні 1950 року Кременецький учительський інститут реорганізовано у педагогічний, підготовку вчителів географії і біології припинено (останній випуск їх на денному відділенні відбувся у 1951 р., а на заочному – 1952 р.). Новостворений на базі природничо-географічного відділення учительського інституту природничий факультет розпочав підготовку вчителів біології і хімії, а згодом біології та основ сільськогосподарського виробництва.

Ряд випускників колишнього природничо-географічного відділення продовжили навчання на природничому факультеті, стали біологами, хіміками. Серед них майбутні доценти цього ж інституту А. С. Дробоцький, Л. Г. Кузьмович доктор педагогічних наук, зав. кафедри педагогіки Київської сільськогосподарської академії О. А. Гоменюк, багаторічний голова Тернопільського обкому профспілки працівників освіти і наукових установ Г. П. Шарун та ін. Переважна більшість випускників природничо-географічного відділення учительського інституту після закінчення природничого факультету поряд з біологією і хімією продовжувала викладати в школах географію, вони заклали фундамент географічної освіти в школах Тернопільської і сусідніх областей.

Після реорганізації інституту центром геологічної і географічної освіти в ньому залишився кабінет геології, який мав відповідну матеріальну базу, що використовувалася для підготовки вчителів біології, хімії та основ сільськогосподарського виробництва, а також в роботі з учнями шкіл та вчителями географії міста і області. В 50-х роках курс геології читали викладачі: І. В. Харкевич, О. А. Шиманська, В. К. Никон, О. Д. Кучерук, О. С. Турик; з 1960 року – Й. М. Свинко.

Не дивлячись на відсутність спеціальної кафедри, при кабінеті геології, починаючи з 1960 року, постійно працював студентський науковий гурток, проводилися геологічні екскурсії з студентами та учнями шкіл, семінари вчителів географії району і області, здійснювалися наукові дослідження з неотектоніки, геоморфології і охорони природи Поділля.

В 1963 році в інституті проведено першу міжвузівську науково-практичну конференцію з охорони природи і раціонального використання природних ресурсів Поділля, на якій, поряд з іншими, працювала секція геології і географії. Опубліковано матеріали конференції та путівник екскурсії для її учасників.

В конференції взяли участь понад 200 учасників з різних регіонів України, серед них ряд відомих геологів і географів, докторів та кандидатів наук: Є. К. Лазаренко, В. О. Горецький, К. І. Геренчук, П. М. Цись, О. М. Куниця, Л. І. Воропай, М. М. Койнов, М. С. Кожурина, Л. М. Кудрін, В. М. Дублянський, В. І. Гаврилишин, Г. А. Зільбер та багато інших. Конференцією було прийнято розгорнуте рішення про необхідність глибокого вивчення, раціонального використання і охорони природних ресурсів Поділля, тут вперше було схвалено ідею створення Товтрового заповідника, розширення мережі метеорологічних станцій і пунктів фенологічних спостережень на Поділлі, широкомасштабного вивчення ерозійних, карстових процесів тощо.

Інститут налагодив тісні контакти з інститутами геології, ботаніки, зоології АН УРСР; з Львівським, Київським, Ужгородським, Чернівецьким університетами та іншими навчальними закладами України. Це сприяло пожвавленню наукової роботи та підвищенню науково-педагогічного рівня викладачів.

З 1962 по 1967 рік при інституті функціонував загальнонауковий факультет на ряді спеціальностей якого викладалися географічні дисципліни (загальне землезнавство, геологія, економічна географія СРСР, економічна географія зарубіжних країн). Їх викладали Й. М. Свинко, М. М. Свинко, О. І. Макуха. основною базою для їх викладання був кабінет геології. Тут були зосередженні геологічні колекції, карти, необхідне унаочнення посібники і прилади.

В березні 1969 року в інституті проведено спільно з географічним факультетом львівського державного університету ім. І. Франка науково-теоретичну конференцію, присвячену 130-и річчю від дня народження М. М. Пржевальського. Крім науковців Кремінця і Львова, в конференції брали участь вчителі географії міста і області. Для учасників конференції було організовано екскурсію по місцях перебування М. М. Пржевальського в Кремінці.

Після перебазування інституту в м. Тернопіль робота кабінету геології ще більше пожвавилась: створено геологічний музей, на його базі спільно з кабінетом географії обласного інституту удосконалення кваліфікації вчителів регулярно проводяться заняття з вчителями географії, які перебувають на курсах підвищення кваліфікації, семінарах, школам передаються колекції гірських порід і мінералів, зібрані студентами під час польових практик. В школах області на цей час географію викладали переважно вчителі інших спеціальностей (біологи, історики, математики), які складали близько 70% від загальної кількості тих, хто викладав географію.

В кращому випадку це були біологи, колишні випускники природничо-географічного відділення Кременецького учительського інституту. Назріла нагальна потреба готувати в інституті вчителів з вищою географічною освітою. Вперше про це офіційно було заявлено тодішнім деканом природничого факультету Свинком Й. М. в інтерв’ю газеті "Вільне життя" 2 вересня 1969 р. В 1970 році піднято клопотання перед Міністерством освіти УРСР про відкриття набору на спеціальність біологія і географія. На жаль, процес цей затягнувся більше як на десять років.

В 1971 році відкрито Тернопільське відділення Географічного товариства УРСР. Його головою обрано кандидата геолого-мінералогічних наук, доцента, декана природничого факультету Свинка Й. М., секретарем завідувача кабінетом географії обласного інституту удосконалення кваліфікації вчителів Процика І. Г.

У 1972 році в інституті проведено другу міжвузівську науково-практичну конференцію з охорони природи і раціонального використання природних ресурсів Поділля в ній взяли участь близько 200 науковців з різних регіонів України.

Враховуючи велику потребу у вчителях географії і біології в Тернопільській і сусідніх областях, деканат природничого факультету, ректорат інституту неодноразово протягом 70-х років звертався у Міністерство освіти УРСР про відкриття набору на відповідну спеціальність. Нарешті, в 1981 році, коли в інституті суттєво збільшилася площа навчальних приміщень, в зв’язку з переходом в новий навчальний корпус, було відкрито набір на спеціальність "Географія з додатковою спеціальністю біологія". А через рік, у 1982 році відкрито кафедру географії, яка стала основою майбутнього географічного факультету.

Першими викладачами кафедри географії були кандидат геолого-мінералогічних наук, доцент Свинко Й. М. (завідувач кафедри), кандидат географічних наук, ст. викладач Сливка Р. О. та асистент Заставецька О. В. Згодом, по мірі зростання учбового навантаження прибули кандидат географічних наук, доцент Бойко Р. Д., кандидат геолого-мінералогічних наук, ст. викладач Сивий М. Я., кандидат географічних наук, доцент Трохимчук С. В. та асистент Заставецький Б. І. Протягом 1984 року прибули: кандидат сільськогосподарських наук, ст. викладач Ковалишин Д. І., кандидат географічних наук, ст. викладач Платонова Г. Ю., кандидат педагогічних наук, доцент Процик І. Г., асистент Потокій М. В. та асистент Думка З. Т. Навчальний процес обслуговувала ст. лаборант Качковська Г. О.

Колектив кафедри інтенсивно працював над створенням матеріальної бази: було придбано необхідні прилади і обладнання для лабораторних досліджень, навчально польових практик, карти, атласи, технічні засоби навчання (кіно- і діапроектори, кодоскоп), закладено географічний майданчик, суттєво поповнено новими зразками геологічний музей, створено спеціалізовані навчальні кабінети – геології, загального землезнавства, фізичної географії та економічної та соціальної географії. Вибрано місця і успішно проводилися навчально-польові практики в різних місцях області, а для комплексної практики з фізичної та економічної географії розроблено маршрути по Карелії та Кольському півострові.

Викладачі розгорнули науково-дослідні роботи з комплексного вивчення, раціонального використання та охорони природних ресурсів Поділля. Розпочато дослідження за госпдоговірною тематикою.

Запрацювали студентські наукові гуртки. У 19885 році студентка Алферєва В. В. зайняла третє місце на республіканській олімпіаді з географії, а у 1988 р. студенти зайняли друге і третє місця з географії (Гунько С. І. і Костецький І. В.) та третє місце на олімпіаді з екології і охорони природи (Шумійчук В. М.).

В 1985 році кафедру географії розділено на дві окремі кафедри: фізичної географії та економічної та соціальної географії, які спільно продовжували вести підготовку висококваліфікованих вчителів географії і біології, а згодом – географії і біології та географії і історії.

В 1990 році створено окремий географічний факультет. В 1992 році в складі географічного факультету відкрито третю кафедру – кафедру географії України. Її укомплектовано за рахунок викладачів двох уже існуючих кафедр, фізичної географії та економічної і соціальної географії.

На початок 2002 року географічний факультет – один з найбільших в університеті. Тут навчається 450 студентів денної та заочної форм навчання. Він готує фахівців за спеціальностями: географія і біологія, географія і екологія з спеціалізаціями "краєзнавство і туризм" та "основи економічних знань" на денній формі навчання, а також за спеціальністю "географія" на заочній формі навчання.

На факультеті зосереджений високий науковий потенціал. Тут працює 1 доктор географічних наук, 3 професори та 21 кандидат наук і доцент. Відкрито магістратуру та очну аспірантуру.

Кафедри факультету проводять всеукраїнські та міжнародні конференції, співпрацюють з інститутом географії НАН України, Київським і Львівським національними університетами, Чернівецьким, Волинським, Вінницьким та іншими університетами, а також з Вищою педагогічною школою в м. Кельце (РП).

За роки існування факультету 15 випускників успішно закінчили аспірантуру, захистили кандидатські дисертації і працюють в різних навчальних і наукових закладах України (в Тернопільській академії народного господарства, Інституті географії НАН України (м. Київ), в Експериментальному інституті освіти (м. Тернопіль) та ін.), 8 випускників працює або завершує навчання в аспірантурі на рідному факультеті.

Випускник 1986 року Данилишин Богдан Михайлович успішно захистив докторську дисертацію і працює в Києві заступником директора з наукової роботи Ради по вивченню продуктивних сил НАН України.

Теоретичне навчання на географічному факультеті тісно пов’язане з набуттям студентами практичних умінь і навичок в галузі географічних досліджень. Цьому сприяють навчально-польові практики, які проводяться в Кремінці, на географічному стаціонарі в с. Дзвенигороді Борщівського району Тернопільської області та інших районах Поділля, Карпат і Закарпаття.

Ми горді з того, що були причетні до розвитку і примноження слави колишнього Кременецького педагогічного інституту і щиро бажаємо колективу новоствореного у Кремінці педагогічного коледжу, його керівництву, нових звершень у науковій і навчально-виховній роботі, щоби наше старовинне місто Кременець не лише породжувало нові потужні навчальні заклади України, але й розбудувало і вдержало в себе новий багато профільний навчальний заклад освіти Всеукраїнського значення. Для цього, на наш погляд, є всі підстави.


24.08.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!