Osvita.ua Вища освіта Реферати Географія Північна Америка: ґрунти, ґрунтовий покрив. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Північна Америка: ґрунти, ґрунтовий покрив. Реферат

Так само як і Євразія, Північна Америка має чотири з шести світових ґрунтово-біокліматичних поясів, з яких арктичний і бореальннй охоплюють північну, найбільш розширену частину континенту (до 50°пн. ш.)

Далі на південь широтна зональність спостерігається в Північній Америці лише на схід від Міссісіпі. У центральній частині континенту ґрунтові зони мають меридіональне простягання. Від Міссісіпі на захід одна одну змінюють такі зони: бурих лісових ґрунтів і субтропічних червоноземів, чорноземновидних ґрунтів прерій, чорноземів, каштанових ґрунтів і сіро-бурих пустинних ґрунтів і сіроземів. В областях внутрішніх плато Кордильєр трапляються великі масиви розвіюваних пісків і солончаків.

Арктичний пояс охоплює острови Канадського Арктичного архіпелагу і тундрову зону на півночі континенту.

У межах острівної частини добре виявлена підзона арктичної тундри. Більша частина островів Канадського Арктичного архіпелагу являє собою полярну й арктичну полігональну тундру з типовими для неї дерново-тундровими ґрунтами, які чергуються з широкими просторами, вкритими льодом, і кам'янистими осипами.

Тундрові ґрунти характеризуються малою потужністю, низькими температурами, надмірною вологістю та оглеєністю.

На континенті тундрова зона, маючи широтне простягання, представлена підзоною тундри з типовими тундрово-глейовими ґрунтами і підзоною, лісотундри. У внутрішніх, найбільш сухих, частинах континенту південна межа тундри займає найбільш північне положення. Так, у районі басейну річки Маккензі вона проходить на широті 68–69°; у напрямі до узбереж Тихого і Атлантичного океанів південна межа тундри значно зміщується на південь. Наприклад, східне узбережжя Аляски зайняте тундрою на широті 54–55°, а на сході – в північній частині півострова Лабрадор вона досягає широти 52–53°.

На південь, під хвойними лісами, тягнеться зона підзолистих ґрунтів. Ця зона, як і тундрова, трохи зміщується на приокеанських узбережжях у південному напрямі, її західна частина має гірський характер.

Південна межа зони підзолистих ґрунтів по тихоокеанському узбережжі спускається до 48–49°, а по атлантичному – до 45-46°. У внутрішніх частинах континенту – в штатах Альберта, Саскачеван – межа зони підзолистих ґрунтів проходить на широті 54-55°.

Займаючи величезні простори Північної Америки, зона підзолистих ґрунтів у свою чергу поділяється на три підзони: глеєво-підзолистих, типових підзолистих і дерново-підзолистих ґрунтів.

Підзолисто-глеєві ґрунти охоплюють майже всю північно-західну частину басейну річки Маккензі, північну частину штату Манітоба, Онтаріо і західну частину півострова Лабрадор. У цих районах близько від поверхні знаходиться багаторічна мерзлота, яка погіршує водопроникність ґрунтів і посилює їх заболоченість. Ось чому тут помітне чергування масивів глеєво-підзолистих ґрунтів з великими болотними просторами, де переважають торфово-болотні ґрунти.

Підзона типових підзолистих ґрунтів займає більшу частину Канадського щита – басейн р. Саскачеван, південну частину штату Манітоба та південну частину штату Онтаріо, що прилягає до Великих озер. Підзолисті ґрунти кислі, бідні на гумус.

Підзона дерново-підзолистих ґрунтів, яка розширюється в східному напрямі, в ландшафтному відношенні збігається з підзоною мішаних лісів. Ця зона найбільш освоєна.

На південь від 50° пн. ш. і на схід від Міссісіпі у так званій Приатлантичній провінції також помітна широтна зональність ґрунтів. Тут підзолисті ґрунти на південь змінюються бурими лісовими, які в свою чергу поступаються місцем субтропічним жовтоземам і червоноземам.

Зона субтропічних чорноземів і жовтоземів (північна межа їх 35–37°, південна – 25–26°). Червоноземи займають переважно підвищені і краще дреновані частини рельєфу, де нема застою води. Низинні морські узбережжя і долини зниження зайняті переважно жовтоземами. Особливо поширені жовтоземи на півострові Флорида.

Орографічні і кліматичні особливості континентальної частини північного позатропічного поясу (на південь від 50° пн. ш. і на захід від меридіана 90° зх. д.) зумовлюють чітко виражений меридіональний напрям ґрунтових зон, які послідовно змінюють одна одну із сходу на захід. Так, зона чорноземновидних ґрунтів прерій змінюється на захід зонами каштанових і бурих пустинно-степових ґрунтів.

Зона чорноземів має дві підзони: середньогумусних і високогумусних чорноземів, яка лежить на сході, і підзону малогумусних, місцями карбонатних, чорноземів – на заході.

Поряд із зміною ґрунтового покриву в меридіональному напрямі, тобто із заходу на схід, в межах тієї самої зони ґрунти змінюються і по широтах. Як і чорноземновидні ґрунти прерій, чорноземи, починаючи в 38° пн. ш. на південь, набувають червонуватого кольору. Так, у штатах Канзас і Оклахома ґрунти мають червонуваті відтінки, що є проявом субтропічних рис у ґрунтотворенні.

Каштанові ґрунти найбільш поширені у штатах Монтана, Дакота і Канзас. У штаті Техас і в південній частині штату Оклахома каштанові ґрунти набувають червонуватого відтінку і переходять в особливі червоно-коричневі ґрунти. Далі на південь субтропічного поясу ґрунтові зони також послідовно змінюються із сходу на захід, але склад їх інший. Із збільшенням сухості клімату жовтоземи і червоноземи субтропічних лісів південно-східних штатів переходять у червонувато-чорні ґрунти субтропічних прерій, останні – в коричневі і сіро-коричневі ґрунти сухих і напівпустинних областей Техасу і пустинні сіроземи Мексиканського нагір'я та Каліфорнії.

Антильські острови здебільшого мають ґрунти субекваторіального типу. Тут поширені також червоноземні ґрунти саван, які значною мірою латеритизовані.

Ґрунти західної частини Північної Америки, особливо схилів Кордільєр, гірські, з помітною вертикальною зональністю. На півночі Кордільєр поширені гірські підзолисті ґрунти з плямами гірських тундрових. У південній частині велике поширення мають коричневі і бурі гірські лісові ґрунти з плямами гірських лучних ґрунтів на високих вершинах.

У межах Північної Америки припадає на:

  • тундрові ґрунти - 17% площі,
  • підзолисті – 23%,
  • сірі і бурі лісові – 6%,
  • чорноземи і чорні тропічні ґрунти –7%,
  • каштанові і червоно-бурі – 7%,
  • пустинні – 7%,
  • червоноземи і латеритні – 10%,
  • алювіальні – 1%,
  • гірські – 14%,
  • на багаторічні сніги і льодовики – 8%.

Література

1. Гаврилюк В. С. Природа Північної Америки. - Київ, 1971.

2. Гілецький Й. Р., Богович М. М., Сливка Р. Р. Географія. Універсальний посібник для випускників та абітурієнтів. – Львів: ВНТЛ-Класика, 2003. – С. 89.

3. Магидович И. П. Очерки по истории географических открытий. – Москва: Просвещение, 1967. – С. 533-549.


19.08.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!