Osvita.ua Вища освіта Реферати Економічна теорія Продуктивні сили та засоби виробництва. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Продуктивні сили та засоби виробництва. Реферат

Засоби виробництва. Предмет праці. Засоби праці. Сутність і методи організації виробництва. Наука и інформація

Засоби виробництва

Засоби виробництва - сукупність засобів і предметів праці, які використовуються людьми в процесі виробництва матеріальних благ.

Предмет праці

Предмет праці - це то, на що спрямована праця людини, що складає матеріальну основу майбутнього продукту.

В переважній більшості предмети праці в сучасних умовах самі являються продуктом попередньої праці: метал на машинобудівельному заводі, цемент в будівництві, хлопок на прядильній фабриці та інше. У кінцевому рахунку усі вони черпаються з комор природи.

Природа, земля - спільні предмети людської праці. Ті з них, які людина знаходить в самій природі (ліс, кам'яне вугілля в надрах землі, риба в воді і інше), правомірно називати первісними. Піддаючись переробці, з часом все більш глибокій, вони перетворюються в сири матеріали або півфабрикати. З розвитком науково-технічної революції з’являється можливість створювати якісно нові предмети праці з заздалегідь заданими властивостями, саме такі, які відсутні в самій природі. Але й при цьому первинною основою залишається земля, природа. Зараз, як і в минулому, повністю зберігають силу слова видатного англійського економіста Уільяма Петті: праця - батько багатства, земля - його мати.

Засоби праці

Засобами праці називається річ або комплекс речей, які людина приміщує поміж собою й предметом праці й які служать як провідник впливу людини на цій предмет. Засоби праці виступають як продовження його природних органів, які використовують в процесі праці. Рівень розвитку засобів праці являється показником тих відношень між людьми, при яких здійснюється виробництво.

До засобів праці відносять попереду всього знаряддя праці (різного роду механізми і машини, пристосування і інструменти, двигуни, передаточні апарати и інше).

В умовах машинного виробництва механічні засоби праці розвилися в систему машин с трьома компонентами:

  • робочою машиною,
  • двигуном,
  • передаточним пристроєм.

Науково-технічна революція прибавила до них новий компонент - управляючий пристрій, який виконає функції розумової праці. Використовуючи цей компонент, робітник поступово виходить з процесу виробництва і становиться поряд з ним. Змінюється й технологія.

Механічні засоби праці являють систему виробництва. Засоби праці, в яких поміщуються самі предмети праці, являють "судинну систему виробництва" (труби, цистерни, сосуди, ємності і інше). В деяких галузях господарства, на приклад у хімічній і нафтохімічній промисловості, енергетиці, металургії, вони грають первісну роль.

В більш широкому розумінні до засобів праці належать усі ті речі, які, хоч безпосередньо й не входять в процес праці являються для нього цілком обов’язковими, бо без них праця не могла б здійснюватися.

Це - всезагальні умови виробництва:

  • виробничі будівлі,
  • дороги,
  • інші засоби повідомлення й канали зв’язку.

Загальним засобом праці є сама земля, а в сільському господарстві вона безпосередньо входить у процес виробництва як головний засіб і предмет праці.

Предмет і засоби праці в сукупності виступають як засоби виробництва. На відміну від робочій сіли вони являють речовий фактор виробництва. Самі по собі без людської праці вони нічого виробити не можуть.

Тільки робоча сила - активний, творчий елемент виробництва. Приводячи в рух засоби й предмети праці, вона перетворює їх дійсні засоби виробництва. особистий фактор завжди був й залишиться основним, єдиним творчим елементом виробництва.

Сутність і методи організації виробництва

Із зростанням масштабів суспільного виробництва, поглибленням суспільного поділу пращ в усіх трьох формах (загальній, частковій та одиничній) посилюється значення системи управління економікою. Така система - це свідомо організований, цілеспрямований й активний вплив різних суб'єктів управління на процес розвитку та функціонування суспільного способу виробництва, окремих його ланок.

Ядром системи управління в економіці є цілеспрямований вплив на потреби, інтереси та цілі окремих індивідів, колективів людей, цілих верств і прошарків для досягнення поставленої мети.

Основні об'єкти - це суспільне виробництво в цілому (загальна форма), окремі сфери, галузі народного господарства, окремі сфери суспільного відтворення, ті чи інші елементи (або підсистеми) економічної системи (відносини власності, продуктивні сили, техніко-економічні відносини тощо (часткова форма) та окремі підприємства, організації й установи (одинична форма).

Управління як цілеспрямований і активний процес включає такі відносно самостійні, логічно послідовні елементи:

  • збирання, систематизація і передача інформації;
  • вироблення (обґрунтування) і прийняття рішення;
  • перетворення рішення на різні форми команд (усна, письмова, наказ тощо) та забезпечення його виконання;
  • аналіз ефективності прийнятого рішення та можливе наступне його коригування.

Результатом цих дій є взаємні переміщення елементів виробництва, розв'язання суперечностей суспільного способу виробництва в цілому або окремих його підсистем, узгодження економічних інтересів, зростання ефективності суспільного виробництва (або його окремих ланок) тощо.

Управлінське рішення, управління у цілому на практиці реалізується через певний комплекс функцій.

Функція управління - це певний вид діяльності, в процесі якої здійснюється ефективний вплив на об'єкт управління і розв'язується поставлене завдання, досягається мета.

Основні функції управління з погляду технологічного способу виробництва:

  • планування,
  • організація,
  • координація,
  • контроль.

Ще однією функцією управління з погляду відносин власності є реалізація власниками засобів виробництва та інших елементів системи продуктивних сил (науки, інформації тощо) своїх прав на різні об'єкти власності, своїх цілей управління.

3 п'яти основних функцій управління найскладнішими є організація і координація. Ці функції означають формування структури об'єкта управління, процес упорядкування всіх елементів в систему управління і форму їх зв'язку, а також надання активним елементам необхідних прав і ресурсів.

До активних елементів належать господарські керівники, трудові колективи окремі працівники, а також організації, підпорядковані даній системі управління.

Координація - це встановлення і підтримання зв'язків між елементами системи. Організація і координація поєднують окремі елементи системи управління єдине ціле. Таким чином утворюється організаційна структура. управління.

У процесі управління всіма об'єктами (тобто на рівні суспільного виробництва, окремих сфер або галузей народного господарства, а також на рівні окремих підприємств і організацій) необхідно чітко сформулювати головну мету управління.. Визначення такої мети - початковий принцип функціонування і розвитку системи управління. Конкретизацією цього принципу є оптимальне визначення засобів досягнення мети.

Важливий принцип управління - гарантування різними суб'єктами управління виконання взятих на себе зобов'язань або принцип відповідальності. За невиконання таких зобов'язань до тих чи інших суб'єктів управління застосовуються різні санкції з метою повного відшкодування завданих збитків тим суб'єктам, які зазнали втрат від цього невиконання.

Тому завжди слід чітко визначати, хто перед ким і за невиконання чого відповідає, тобто персоніфікувати суб'єкти управління. Такої персоніфікації не було в умовах адміністративно-командної системи управління. Зокрема, вищі органи не несли жодної відповідальності перед підприємствами за неправильні або не цілком обґрунтовані рішення. Це значно знижувало ефективність управління в колишньому СРСР.

У процесі управління органічно поєднуються такі суспільні закони й закономірності:

  • техніко-економічні закони, що розкривають сутність технологічного способу виробництва, відображають відношення людини і природи, людини і техніки, а також відношення між різними елементами техніки та засобами виробництва. Цей тип законів, у свою чергу, поділяється на закони, властиві розвиткові продуктивних сил, і закони, властиві техніко-економічним відносинам;
  • соціально-економічні закони, властиві розвиткові виробничих відносин, або відносин економічної власності;
  • соціальні закони, які розкривають сутність відносин між основними класами, соціальними верствами і прошарками в процесі суспільного виробництва, у різних сферах суспільного відтворення;
  • правові закони, що конкретизуються у різних правових актах і нормах;
  • соціально-психологічні закони, які відображають біологічну й соціальну сторони сутності людини, її поведінку в колективі, суспільстві, а також міжособові, міжгрупові та інші відносини у процесі праці, обміну., розподілу та споживання матеріальних і духовних благ. Отже, управлінські знання є комплексними, універсальними, мають теоретичний і прикладний характер, раціональний та інтуїтивний тощо.

У західній науковій літературі, зокрема у працях американських учених Т. Пітерса і Р. Уотермена, комплексний підхід до управління організацією як певною соціальною системою розкривається на основі так званої концепції семи "с" (7-с), або семи характеристик організації: стратегії, структури, системи ("жорстких характеристик"), складу кадрів, стилю керівництва, суми звичок ("м'яких характеристик"), сумісних цінностей (інтегруючої характеристики).

На їхню думку, об'єктом управління повинні стати людські аспекти організації, які виявляються у кадровому складі, стилі й звичках, цінностях організації. Більше того, саме ці аспекти і суспільні цінності, людський потенціал організацій висуваються нині на передній план і групують навколо себе всі інші шість характеристик організації. Комплексність управління ще більше зростає, якщо беруться до уваги не лише внутрішні характеристики організації, а й зовнішні фактори впливу на неї (конкуренти, дії уряду, прийняті закони тощо).

Наука та інформація

Наука має безпосереднє відношення до продуктивних сил. Науково-технічна революція – основне відображення науки в економіці.

Прогрес засобів праці, а отже, й техніки почався з часу виникнення первіснообщинного ладу, застосування переважно кам'яних знарядь, кістки та рогу, а перехід до металевих знарядь праці, зокрема бронзових, відбувся за рабовласницького способу виробництва, в якому мав місце певний розквіт науки, культури і мистецтва. Водночас технічний прогрес здійснювався відокремлено від наукового прогресу аж до кінця XVIII - початку XIX ст.

І лише починаючи з цього періоду, тобто промислової революції, почалося швидке зближення наукового й технічного прогресу і як наслідок - поява цілісного науково-технічного прогресу (НТП), процесу перетворення науки на безпосередню продуктивну силу, який тривав близько двох з половиною століть і завершився лише в середині 50-х років XX ст. - з часу розгортання науково-технічної революції. Якщо до промислової революції техніка розвивалася на основі поступового нагромадження емпіричних знань, то з цього часу вона стає результатом цілеспрямованого вивчення законів природи, матеріалізації наукових відкриттів.

Внаслідок промислової революції виникла крупна машинна індустрія, в якій, на відміну від мануфактури, що базувалася на ручній ремісничій техніці, з'являється робоча машина, яка приводить у дію знаряддя праці (раніше вони знаходилися в руках людини), використовує їх одночасно набагато більше, ніж людина, і значно більшої потужності. Це зумовлює появу нових суперечностей, новий тип взаємодії між особистими і речовими факторами виробництва, а отже, нове джерело економічного прогресу.

Науково-технічна революція (НТР) як революційна форма НТП означає виникнення принципово нових засобів праці, нових предметів праці, джерел енергії, форм і методів організації виробництва, якісно нової основної продуктивної сили. Внаслідок цього революційних змін зазнає вся система продуктивних сил (в т. ч. процес взаємодії елементів цієї системи), техніко-економічних відносин. Тому сутність НТР полягає у революції в технологічному способі виробництва, а отже, у взаємодії людини з природою (як змістові продуктивних сил), відносинах спеціалізації, кооперування тощо.

Зокрема, домінуючою формою суспільного поділу праці з часу розгортання НТР став одиничний поділ праці, в т. ч. його інтернаціоналізація, за якої десятки, навіть сотні підприємств у межах однієї або багатьох країн виготовляють окремі деталі й навіть здійснюють окремі операції для одного кінцевого виробу.

Основними рисами НТР є:

  • перетворення науки на безпосередню продуктивну силу;
  • кардинальні зміни в техніці;
  • докорінні перетворення головної продуктивної сили;
  • революційні зміни у предметах праці, поява принципово нових видів матеріалів з наперед заданими властивостями;
  • впровадження радикально нових технологій, основою яких є нові фундаментальні відкриття (лазерні, плазмові та ін.);
  • революція у використовуваних людьми силах природи;
  • революція у формах і методах організації виробництва;
  • революція у засобах зв'язку.

Революційні перетворення у техніко-економічних відносинах зводяться насамперед до радикальних змін у суспільному поділі праці, зокрема в пріоритетності одиничного поділу праці на національній та інтернаціональній основі, у зменшенні розмірів економічно ефективних підприємств.

З середини 70-х років почався другий етап розвитку НТР, який характеризується новими кардинальними змінами в технологічному способі виробництва. Такими змінами є насамперед мікропроцесорна революція (зміст якої - електронна автоматизація матеріального виробництва й обігу, науково-технічної творчості, інших сфер діяльності людини), біотехнологічна революція (має на меті створення нових організмів з наперед заданими властивостями за допомогою генної та клітинної інженерії), поява промислових роботів нового покоління, або інтелектуальних роботів, швидкий розвиток космонавтики в практичних цілях тощо.

Результатом другого етапу НТР є поява в системі продуктивних сил ще одного елемента - інформації. Розгортання НТР зумовлює появу нових типів суспільства, зокрема інформаційного суспільства (в т. ч. інформаційної економіки), постіндустріального суспільства, кібернетичного, технологічного тощо.

В інформаційному суспільстві основним товаром е інформація, в постіндустріальному - теоретичні знання, На цій основі істотно змінюються інші сторони економічної системи і суспільних відносин (соціальних, правових, політичних тощо).

Продуктивні сили – система факторів виробництва, яка забезпечує перетворення речовин природи відповідно до потреб людей, створює матеріальні і духовні блага і визначає зростання продуктивності суспільної праці. До цій системи належать: працівники, засоби праці, предмети праці, використовувані сили природи, наука як специфічна продуктивна сила, форми і методи організації виробництва, інформація.

Продуктивні сили виражають ставлення людини до природи, ступінь оволодіння людини силами природи. Вони є провідною стороною суспільного способу виробництва, а їх рівень загальним показником соціально-економічного прогресу, оскільки з їх розвитком зростають продуктивність праці, національне багатство, з’являються нові джерела енергії тощо.

Водночас головним критерієм суспільного прогресу є розвиток людини, її потреб, інтересів, цілей. Взаємодія особистості (людини) і речових (засобів виробництва) факторів виробництв є найважливішою умовою зростання продуктивної праці, національного багатства, у процесі такої взаємодії виникає нова продуктивна сила, не властива жодному із цих факторів зокрема.

Література

  1. Основи економічної теорії / під рідакцією Мочерного С. В. – К.: Академія, 1997.
  2. Политическая экономия / под редакцией Медведева В. А. – М.: Политиздат, 1998.
  3. Економічний словник-довідник /під рідакцією Мочерного С. В. – К.: Феміна, 1995.


02.08.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!