Osvita.ua Вища освіта Реферати Економічна теорія Приватизація та роздержавлення власності. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Приватизація та роздержавлення власності. Реферат

У рефераті детально розглядаються роздержавлення та приватизація, як засіб реформування відносин власності

Як вже було зазначено, в нашій країні в ході відносин власності змінюється характер державної власності, вона починає функціонувати в умовах ринку, а отже в умовах конкуренції. Ринкова система пред'являє до економічної діяльності держави доволі жорсткі вимоги. В жодній країні ще не вдавалося їх реалізувати. Отже, Україна в умовах ринку.

Головним шляхом перетворення відносин власності стало роздержавлення. Воно є загальносвітовою тенденцією. Досвід, накопичений розвинутими країнами, свідчить, що роздержавлення не тотожне виходу держави з економіки. Проблема роздержавлення особливо актуальна для країн, які здійснюють перехід від тотального одержавлення до ринку.

Роздержавлення - це перетворення державних підприємств у такі, що засновані на інших (недержавних) формах власності. Воно означає істотне скорочення державного сектора економіки і масштабів державного втручання в економіку.

Роздержавлення-це загальноекономічний процес.

Форми і методи роздержавлення

Роздержавлення:

  • в межах державної власності,
  • поза межами державної власності,
  • демонополізація,
  • децентралізація,
  • нові види державної власності (муніципальна, комунальна).

Форми приватизації:

  • продаж (аукціон, конкурс тощо),
  • безплатне передавання,
  • пільгова приватизація,
  • оренда з правом наступного викупу,
  • створення спільних і змішаних підприємств,
  • дерегуляція державних підприємств (розукрупнення, спрощення взаємовідносин з державою, менш жорсткий контроль з боку держави),
  • розвиток кооперативної та колективної власності на основі державної власності,
  • комерціалізація державних підприємств,
  • акціонування за участю державних підприємств,
  • оренда, договірні, контрактні відносини, франчайзинг,
  • трастові компанії, довірча власність,
  • концесія,
  • корпоратизація державних підприємств,
  • підвищення конкурентоспроможності, мобільності, гнучкості, ефективності та самостійності державних підприємств
  • розвиток конкурентного середовища, поява недержавних форм власності та суб'єктів господарювання, підвищення ефективності всієї економічної системи.

Мета

Зі світового досвіду бачимо, що досить гарно і суттєво продемонстрували себе такі чотири способи роздержавлення:

  • Приватизація власності. Зауважимо, що приватизація не обов'язково повинна здійснюватись стовідсотково, влучно, коли за державою залишається частина акціонерного капіталу від належавших їй підприємств.
  • Лібералізація ринків. В цьому випадку державне підприємство втрачає владу над ринком, який перетворюється з монопольного на конкурентний.
  • Оздоровлення державного сектора. Тобто, поступова ліквідація неринкової сфери.
  • Утворення змішаних підприємств. Для стимуляції їх виникнення та розширення сфери діяльності використовують пільгове оподаткування, особливий режим кредитування.

На практиці можливі комбінації різних способів роздержавлення та головними вважаються приватизація та лібералізація.

Роздержавлення і приватизація дають можливість створити нову структуру власності таку, яка складає економічну базу ринкової економіки.

Під приватизацією розуміють створення нових недержавних форм власності зокрема перехід власності в індивідуальне і колективне володіння. Та не слід стверджувати, що державна власність ліквідується, зникає повністю. У світі немає жодної країни де б держава не була власником. В процесі приватизації значна частина державного майна буде вилучена з державної власності.

Способами приватизації є:

  • продаж державного майна на аукціоні та за конкурсом,
  • купівля-продаж часток держави і капіталу підприємств за конкурсом та на аукціоні,
  • викуп майна трудових колективів,
  • перетворення державних підприємств в акціонерні товариства з приватним володінням акцій і т. д.

Існує таке поняття, як комерціалізація-це шлях, яким здійснюється роздержавлення. Комерціалізація державних підприємств означає позбавлення невластивих державі функцій господарської діяльності і перетворення їх у самостійні господарські одиниці, які беруть повну відповідальність за результати господарської діяльності.

Приватизація державних підприємств має вирішальне значення для різних форм власності. За останні роки питома вага державної власності на Україні істотно зменшилася, як в основних фондах, так і у валовому суспільному продукті. Водночас держава визначила цілий ряд об'єктів, які приватизації не підлягають. Це унікальні природні об'єкти (ліси, парки, водоймища), вони мають загальнонаціональне значення. Також не приватизується єдина транспортна система, майно органів управління, державної влади і правопорядку, золотий і валютний фонд і т. д. Всенародним надбанням є земля.

Однією з найважливіших переваг приватизації є протиінфляційний ефект. Споживач надає перевагу акції, а не товару. Акції завжди можна обміняти на гроші, а товарне завжди. Перемикання грошових доходів на здобуття акцій знижує попит на ринках товарів та послуг, що є досить важливим в інфляційних ситуаціях.

Починати процес роздержавлення треба з найбільш ефективно працюючих підприємств немонополізованих галузей - торгівлі, постачання, будівництва, сільського господарства, легкої, харчової, лісової промисловості. Причому першими необхідно перевести в приватне володіння невеликі магазини, ремонтні майстерні, перукарні, кафе тощо.

Необхідно активно формувати інфраструктуру ринку-систему організацій, що забезпечували б взаємодію та ефективне функціонування товаровиробників.

Не можна забувати і про створення системи соціальних гарантій для тих громадян, хто не зуміє потрапити до сфери вільного підприємництва або програє у конкурентній боротьбі. Руйнування старої економічної системи б'є, в першу чергу, по найслабкіших соціальних групах-пенсіонерах, інвалідах, студентах, дітях, інтелігенції. Ринок - це жорстка система відносин, і без захисту з боку держави їм не вижити в нових умовах.

Проблема власності дуже складна, неоднозначна, вимагає вирішення цілого комплексу питань. Разом з тим вона посідає центральне місце в економічній реформі і визначає швидкість їі проведення.

Умови приватизації

Для того, щоб приватизація відбувалася з успіхом, необхідністю є виконання таких умов:

  • перша умова - існування суб'єктів державної власності, тобто установ, які за законом мають право на продаж чи купівлю акцій державних підприємств.
  • друга умова - існування розвинутої ринкової інфраструктури.
  • третя умова-достатня ємність фінансових ринків, які повинні "опрацювати" багато акцій тих підприємств, що приватизуються.
  • четверта умова - розподіл власності, яка приватизується.
  • п'ята умова - оптимальний розподіл повноважень між центральними і місцевими органами державної влади.
  • шоста умова - створення правової основи приватизації.

У проведенні приватизації беруть участь окремі органи, фізичні та юридичні особи. Це - суб'єкти приватизації, а також різного роду продавці та покупці державного майна і посередники. Державні органи приватизації включають Фонд державного майна України та його регіональні відділення і представництва.

Цей Фонд розробляє приватизації на поточний рік і прогноз на перспективу та здійснює організацію і контроль за приватизацією. Він підзвітний Верховній Раді України. Вперше в Україні така програма була зроблена на 1992 рік і дано прогноз до 1995 року.

Найвищими темпами здійснювалося роздержавлення шляхом продажу акцій відкритих акціонерних товариств. Так, на 1995 рік їх чисельність, порівняно з 1993 роком, зросла в 13,6 рази.

Така форма приватизації, як і в попередні роки, в сьогоднішніх умовах стає основною.

Саме ця форма організації господарства стає логічним продовженням орендних відносин. Її виникнення пояснюється і тим, що з поширенням акцій в економіку вносяться елементи розвинутого ринку. Крім того, акціонерна власність створює певні суперечності між інтересами власників-акціонерів і працюючих, що є стимулом саморозвитку. Разом з тим, світова практика показує, що акціонерні товариства ефективно працюють лише в тому випадку, якщо вони створені з майновою відповідальністю членів і функціонують у ринковому середовищі з великою питомою вагою інших форм власності.

З цієї точки зору велике значення має те, як поширюються акції. Їх слід продавати, за думкою багатьох економістів, переважно за гроші населення, а не за фонди підприємств. Коли акціонерами стають не стільки приватні особи, скільки державні підприємства, навіть відомства, то приватизація фактично не відбувається.

Але практика свідчить про те, що на перших етапах акціонування наших підприємств контрольний пакет акцій (кількість акцій, що дає змогу контролювати роботу підприємства, його кошти, визначати економічну політику) зберігається за державою. Рядові ж робітники володіють у даному випадку практично символічною часткою акціонерного капіталу, і тому дуже швидко в них губиться заінтересованість у підвищенні ефективності виробництва та прибутковості фірми. Необхідно також розробити й механізм отримання акцій робітниками, що поступають на роботу вже після перетворення підприємства на акціонерне товариство.

Процес роздержавлення та приватизації призводить до зрощення орендних форм господарювання з акціонерними. За думкою провідних спеціалістів та керівників підприємств, саме поєднання орендної та акціонерної форм господарювання стане визначальним у становленні ринкової економіки. На початок 1990 року в нашій країні близько 300 підприємств проводило свою діяльність з притягненням елементів акціонерних форм господарювання. Перехід на оренду, в свою чергу, прискорює процес перетворення державних підприємств в акціонерні товариства.

Це підтверджує й досвід країн Східної Європи. Найбільш перспективним напрямом активізації підприємницької діяльності, створення умов для конкуренції вважається тут розвиток акціонерних форм господарювання. Перетворення підприємств в акціонерні товариства повинно допомогти подоланню знеособлення та монополізації власності, подоланню бюджетного дефіциту, низької ефективності господарювання, марнотратства та поганої якості продукції - всього того, чим дискредитувала себе протягом десятиріч державна власність. Процес приватизації стає однією з головних потреб радикалізації економічної реформи, важливим засобом оздоровлення економіки.

На даний період в недержавній власності створюється до половини, а то і більше, валового внутрішнього продукту. Процес приватизації буде продовжуватись і надалі. Та необхідно навести порядок, бо приватизація перетворюється на так звану "прихватизацію", а це викликає незадоволення людей, тому необхідно вдосконалювати юридичну основу і чітко витримувати прийняті норми.

В умовах сучасної ринкової економіки приватизація державної власності не є само метою або втіленням ідеологічних симпатій чи антипатій. Здійснюючи приватизацію, держава прагне умістити свою діяльність в окреслені ринком межі, добиваючись високої ефективності ринкового господарства.

Висновок. Не слід ототожнювати роздержавлення власності з приватизацією. Процес роздержавлення як комплекс заходів, спрямованих на усунення монополії держави на власність, формування конкурентного ринкового середовища, відбувається як у межах державної власності, так і поза ними.

Приватизація є радикальною складовою процесу роздержавлення, сутність якої полягає у зміні державної форми власності на різновиди приватної.

Зазначені процеси - дуже необхідні заходи, рішучість і послідовність в проведенні яких, зрештою, призведуть до трансформації перехідної економіки в змішану економіку стабільного соціального орієнтованого суспільства.

Література

1. С. В. Мочерний;"Основи економічної теорії".;Київ 1997.

2. Ю. В. Ніколенко;"Основи економічної теорії".;Київ "Либідь" 1998.

3. Г. Н. Климко, В. П. Нестеренко;"Основи економічної теорії".;Київ "Вища школа"- "Знання" 1997.

4. А. Я. Лившиц, И. Н. Никулина;"Введение в рыночную экономику".; Москва "Высшая школа" 1994.

5. О. Ф. Бичкова, Ю. В. Мушинський;"Форми власності сьогодні".;Київ "Знання" 1992.


02.08.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!