Osvita.ua Вища освіта Реферати Економічна теорія Конкурентоспроможність українських товарів та важливість іноземних інвестицій для України. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Конкурентоспроможність українських товарів та важливість іноземних інвестицій для України. Реферат

У більшості країн з перехідною економікою ефективно використані іноземні капітали стають ключовим фактором їх розвитку, а інвестування за кордон сприяє їх органічній інтеграції у світове господарство. Звичайно, залучення іноземних інвестицій відіграє важливу роль і в структурі пріоритетів української економіки

Практика світового розвитку свідчить: для країн, які перебувають на стадії ринкового трансформування, коли можливості щодо мобілізації внутрішніх інвестиційних ресурсів на певний час стають вкрай обмеженими, особливого значення набувають проблеми залучення іноземних капіталів. При цьому масштаби інвестицій залежатимуть не скільки від пожвавлення і структурних змін як таких, скільки від змін на цих напрямках, які б надали певних темпів формуванню внутрішнього і зовнішнього ринків.

Економіку будь-якої країни вже не можна розглядати як щось самодостатнє. Сьогодні не внутрішнє життя тієї чи іншої держави, а його гармонійний взаємозв’язок з світовими регуляторами визначає піднесення або спад її економіки. Тому, я вважаю, що відкритість економіки – це об’єктивна перспектива. І однією з головних передумов для формування в Україні відкритої ринкової економіки та національної конкурентоспроможності є ефективне використання власних і міжнародних інвестиційних ресурсів в оптимальних пропорціях.

У цьому аспекті найбільш загрозливою для України є не просто конкурентоспроможність продукції, підприємств, галузей і національної економіки в цілому, а можливість її системного відриву від групи провідних країн – через несумісність технологій, низьку здатність економіки до інвестицій і нововведень.

Для нашої держави актуальною є проблема забезпечення конкурентоспроможності національної економіки. З огляду на це, її первісними перевагами є:

  • значні запаси деяких корисних копалин;
  • наявність родючих сільськогосподарських угідь (на Україну припадає 25% світових запасів чорнозему);
  • високий рівень кваліфікації працівників при порівняно низькій заробітній платі;
  • вигідне транспортно-географічне положення;
  • наявність системи науково-дослідних і проектних установ як бази для розробки і впровадження нових технологій.

Поряд з тим можна відзначити і ряд недоліків:

  • несприятливий інвестиційний клімат, який знижує національну конкурентоспроможність на ринках капіталу;
  • несприятливі умови для попиту на українську продукцію на внутрішньому ринку (неплатоспроможність підприємств і населення, втрату стимулів до підвищення якості продукції та здійснення нововведень);
  • відсутність або слабкість конкуренції в окремих галузях економіки - через високий рівень монополізму. [10,69]

Серед проблем, пов’язаних з процесом економічного реформування і важливих для процесу інвестування, треба виділити такі:

  • По-перше, в Україні досі відчувається відсутність ринкового середовища.
  • По-друге, тривалий час тут функціонував антиринковий за своєю природою виробничо-технологічний простір з глибокою диспропорціональністю, який істотно ускладнював ринкове регулювання, роблячи його багато в чому неможливим.

Таким чином, інвестиційна ситуація в Україні характеризується великою кількістю унікальних чинників, які обов’язково необхідно враховувати при створенні сприятливого інвестиційного клімату.

Для України, як держави з перехідною економікою, важливо розглядати залучення іноземних інвестицій у контексті структурних змін і економічного зростання.

Офіційно визначеними пріоритетними завданнями, які покликані розв’язати іноземні інвестиції, є:

  • структурна реформа економіки;
  • технологічне оновлення виробництва;
  • виробництво товарів широкого споживання;
  • подолання залежності країни від імпорту.

Слід також зазначити, що цілі інвесторів, які з’являються на вітчизняному ринку, приходять у суперечність з внутрішньою економічною програмою розвитку. Так, у структурі господарства їх, насамперед, цікавлять сировина, метал, вугілля, продукти хімічної промисловості тощо. Їх інтерес викликають підприємства, що мають певні технологічні переваги і перспективу розвитку, а також науково-технічний потенціал. Інакше кажучи, увагу іноземців привернула саме можливість спрощеного, дешевого доступу до українських сировинного ринку, науково-технологічної бази і кваліфікованої робочої сили.

Якщо Україна прагне дістати через ПІІ доступ до сучасних технологій, то західні фірми реалізують технології, які вже пройшли половину свого життєвого циклу і на світових ринках не є конкурентними. Невибагливість споживачів українського ринку надає застарілим і не прибутковим на західному ринку товарам можливість продовжити своє життя. Конкурентоспроможні світові корпорації орієнтуються на глобальні експортні стратегії, а не на розвиток вітчизняного виробництва товарів в Україні.

Отже, без значного і цілеспрямованого збільшення обсягів ПІІ сподіватися на подолання залежності нашої держави від імпорту неможливо, але покладатись на них, як на чинник економічного розвитку, немає ніякого сенсу. Таким чином,:

  • По-перше, внутрішні інвестиції не можуть відчутно вплинути на українську економіку у зв’язку з їх недостатніми обсягами: вони становлять 8,1% ВВП, що є значно нижчім від рівня 19 – 25% ВВП, який, згідно з світовою практикою, є оптимальним для стабільного економічного розвитку країни.
  • По-друге, високий інвестиційний ризик в Україні зумовлює незначну довіру західних підприємців. Ті ж з іноземних інвесторів, хто вже прийшов на її внутрішній ринок, не поспішають вирішувати проблеми і завдання своїх українських партнерів.

Незважаючи на певні позитивні фактори середовища, Україна на сьогодні є інвестиційно непривабливою навіть порівняно з найближчими країнами Східної Європи. Такі висновки підтверджуються результатами різних експертних оцінок. Відмінною ознакою є падіння інвестиційного рейтингу нашої держави, поряд з поліпшенням економічного становища її потенціальних конкурентів на світових ринках (багатьох центрально- та східноєвропейських країн). Якщо в 1991 –1992 рр. Україна посідала 1-е місце серед колишніх республік СРСР і 138-е – в загальносвітовому рейтингу, то у 1993 – 1994 рр. – відповідно, 7-е і 147-е місця.

Найістотнішою перешкодою для діяльності іноземних інвесторів в Україні є недосконалість відповідного законодавства. Спроби вдосконалення нормативних актів згідно з цілями України, а також мотивації іноземних партнерів зумовили часті зміни в українському законодавстві. До останнього часу не запропоновано жодного законодавчого акта, який би був достатньо відпрацьованим, універсальним.

Відродженню інвестиційної діяльності сприятимуть перехід до грошової форми приватизації та проведення інвестиційних конкурсів. Важливо спростити систему реєстрації підприємств, скоротити перелік ліцензованих видів діяльності, оскільки це саме ті бар’єри, що заважають появі нового сектора економіки.

Залученню ПІІ сприяє процес формування інституціонального середовища. Україна, з одного боку, поступово включається до дій міжнародних економічних структур, а з іншого-досить інтенсивно розвиває внутрішні ринкові організаційні структури та інститути.

Сформовані та діють нові інститути, що регулюють або забезпечують зовнішньоекономічну діяльність:

  • Міністерство зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі,
  • Державний експортно-імпортний банк,
  • Митний комітет,
  • валютно-економічне управління Міністерства фінансів,
  • відповідні підрозділи і служби в інших відомствах.

Створено Національне агентство з питань розвитку та європейської інтеграції, а також Лігу підприємств з іноземними інвестиціями. Велику роботу щодо залучення ПІІ виконують Українська держава інвестиційно-кредитна компанія і Торгово-промислова палата. З метою запобігання суперечкам між іноземними інвесторами та органами виконавчої влади і місцевого самоврядування, а також для сприяння оперативному поза урядовому врегулюванню суперечок Указом Президента України в 1997 р. утворено Палату незалежних експертів з питань іноземних інвестицій як постійно діючий консультативно-дорадчий орган. Президент України очолив Консультативну раду з питань іноземних інвестицій в Україні (1997р.).

Проблеми соціально-психологічного характеру в залученні ПІІ пов’язані з відсутністю ринкового менталітету у вітчизняних бізнесменів, що проявляється у їх нездатності самостійно приймати відповідальні рішення, швидко орієнтуватись у мінливому економічному середовищі.

Залученню ПІІ перешкоджають не розвиненість комунікаційних засобів, незабезпеченість повною, надійною нормативно-правовою та комерційною інформацією. Тому для стимулювання залучення ПІІ та усунення негативних тенденцій в економіці України доцільно здійснити ряд заходів, спираючись на принципи:

  • стабільності основних законодавчих актів щодо умов іноземного інвестування;
  • диференційованого підходу до податкових та інших пільг для іноземних інвесторів – з урахуванням обсягів і форм інвестування, а також пріоритетів у розвитку економіки України;
  • надійності, доступності та оперативності організаційного та інформаційного забезпечення залучення іноземних інвестицій.

Законом України,, Про режим іноземного інвестування" (березень 1996 р.) іноземного інвестора поставлено в рівні умови з вітчизняним. Законом передбачаються здійснення іноземних капіталовкладень у різних видах і формах, створення пільгових умов для іноземних інвесторів, законодавчі гарантії щодо захисту їх інвестицій від політичних ризиків. [2,30]

Сьогодні наша мета полягає в тому, щоб за нинішніх умов знайти шляхи й методи, які дали б змогу вітчизняній промисловості вийти на рівень вимог ринку щодо випуску конкурентоспроможної продукції, і ми повинні відрізняти інвестиції направлені на розширення підприємства і ті, що направлені на збагачення інвестора. Тут сам напрошується висновок про те, що на іноземні інвестиції покладатися не можна, принаймні доки не будуть виконані вищевказані заходи.

Одним із шляхів заохочення іноземних інвесторів і формування міжнародних економічних відносин є створення спільних підприємств. Як видно з вищесказаного уряд нашої держави не тільки ставить перед собою задачі, а ще усіма можливими засобами намагається їх вирішувати. Підтвердженням цього може стати той факт, що в Україні було зареєстровано понад 500 спільних підприємств з кількістю працюючих 20 тис. чоловік. На початок 1994 р. в країні налічувалося близько 1775 таких підприємств, не без участі уряду.

Найбільша їх кількість створена за участю підприємців США (161 СП) і Німеччини (361 СП). Канада взяла участь у створенні 99 СП, Франція – 46, Японія – 12. У той же час зовнішньо торгівельній оборот на одне СП з участю США становив 118,3 тис. дол. на рік, з участю Японії – 2,2 млн. дол. Загальний зовнішньо торгівельній оборот СП з участю всіх фірм цих країн досягнув у 1993 р. 251 млн. дол. Майже 90% іноземних інвестицій припадає на розвинуті капіталістичні країни, прямі інвестиції в економіку України становили в 1993 р. близько 200 млн. дол. У той же час загальна потреба в таких інвестиціях оцінюється в 40 млрд. дол.

Ці цифри дають нам чітку уяву про стан спільного підприємництва, з цього можна зробити такий висновок: при недосконалості правової системи продовжують створюватись СП, але для збільшення темпів росту, нам необхідно більше звертати уваги на іноземне інвестування, яке тісно пов’язане з ним.

Загальна кількість створених СП з участю інших країн така:

  • з участю Польщі – 820,
  • Угорщини – 524,
  • Чехії і Словаччини – 532,
  • Росії – 549,
  • Швейцарії – 275,
  • Болгарії – 306,
  • Італії – 190,
  • Великобританії 141,
  • Бельгії – 148,
  • Кіпру – 76,
  • Франції – 79,
  • Югославії – 91,
  • Іспанії – 35.

Залежно від інвестицій збільшується період звільнення від податку на прибуток:

  • на рік – для інвестицій до 500 тис. дол. включно;
  • на 2 роки – для інвестицій понад 5 млн. дол. і до 50 млн. дол. включно;
  • на 5 років – для інвестицій понад 50 млн. дол.

До СП застосовують також норми прискореної амортизації машин та устаткування. Це означає отримання додаткових пільг в оподаткуванні прибутків.

Нині прилавки українських магазинів переповнені імпортними товарами. Значною мірою – це результат непродуманої зовнішньоекономічної політики держави, внаслідок якої придушується вітчизняний виробник. Так, програма розробки і освоєння виробництва електронних касових апаратів передбачає створення вітчизняного масового виробництва цих апаратів для задоволення потреб всіх галузей господарства.

Якби при цьому враховувався позитивний досвід Китаю, то на внутрішній ринок були б допущені лише 2 зарубіжні фірми, які виробляють подібну продукцію. У той же час на український ринок допущено приблизно 40 різних іноземних фірм, продукція яких не завжди відповідає вимогам Кабінету Міністрів та податкової інспекції. Такі приклади не поодинокі, і наша завдання полягає в тому, щоб розглядати ці нагальні для держави проблеми негайно, не затягуючи прийняття законів у парламенті перетворюючи їх на політичні дебати.

З проблемою міжнародних економічних відносин тісно пов'язане питання зовнішнього боргу України. Ця проблема має два аспекти. По-перше, зовнішній борг України після розпаду СРСР. Величина його поставлена в залежність від частки України у ВНП колишнього СРСР і встановлена на рівні 16,37%. Рівноправний розподіл боргів передбачає справедливий розподіл інших активів колишнього Союзу – алмазного, валютного, золотого фонду, зарубіжних активів за кордоном (майно посольств, консульств та ін.). ці активи становили близько 33 млрд. дол.

До 2000 р., згідно з оцінками спеціалістів, Україна матиме 32 – 36 млрд. дол. зовнішнього боргу. Його зростання зумовлене її неспроможністю позбутися сировинної та енергетичної залежності від інших держав і радикально перебудувати власну економічну систему, насамперед зовнішньоекономічну діяльність.

Перспективним напрямком інтегрування України в економіку світового господарства є створення вільних економічних зон, українських транснаціональних корпорацій, банків, торгівля об’єктами інтелектуальної власності – патентами, ліцензіями, "ноу-хау" та ін.

Література

  1. Основи економічної теорії: політ економічний аспект: Підручник / Г. Н. Климко, В. П. Несторенко, Л. О. Каніщенко та ін.; За ред.. Г. Н. Климка, В. П. Несторенка. – 2-ге вид., перероб. і доповнене. – К.: Вища шк.. – Знання, 1997. – 743с.: іл.
  2. Мочерний С. В. Політекономія: Підручник. – К.:Вікар, 2003. -386с. – (Вища освіта ХХІ ст.).
  3. Міжнародна економіка: Підручник / За ред. А. П. Румянцева. – К.: Знання – Прес, 2003. -447с. (Вища освіта ХХІ ст.
  4. Основи економічної теорії: Підручник / за загал. ред Ю. В. Ніколенка. - 3-тє вид. – К.: ЦУЛ, 2003 – 540с.
  5. Політекономія: Підручник / за загал. ред. Ю. В. Ніколенка. – К.: ЦУЛ, 2003. – 412с.


24.07.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!