Osvita.ua Вища освіта Реферати Економічна теорія Економічні системи: товарна економіка. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Економічні системи: товарна економіка. Реферат

Причини виникнення та суть товарного господарства. Гроші та їхні функції. Ціна та її функції

Причини виникнення та суть товарного господарства

Малоефективне натуральне господарство витісняється товарним, яке ґрунтується на поділі виникнення праці.

Товарне господарство - це така організація національної економіки, коли продукти виробляють для обміну на ринку.

У товарному господарстві люди задовольняють власні потреби, обмінюючись продуктами своєї праці. Становлення товарного господарства пов'язане з поглибленням поділу праці, розвитком ремесел та міст.

Велику роль у процесі розпаду натурального господарства і виникнення товарного відіграли міста. Тут виникають нові види господарської діяльності, зароджуються нові верстви населення. Міста того часу були фортецями, де сільські жителі ховалися під час військової небезпеки. Городяни не володіли землею, тому взялися за ремесло. Пізніше і селяни, що навчалися якогось ремесла, тікали до міст від утисків феодалів. За середньовіччя співіснували обидва типи економічних систем. У містах розвивалося товарне господарство, що ґрунтувалося на найманій праці. На селі переважало натуральне кріпацьке господарство.

Ці дві системи господарювання були пов'язані між собою взаємним обміном продуктів. Щоправда, село брало від міста лише невелику кількість продуктів, найнеобхідніших для задоволення своїх потреб. І навпаки, у місті кожен його житель у задоволенні своїх потреб великою мірою залежав від обміну. Виробляючи один чи декілька продуктів, городянин більшість продуктів міг отримати лише через обмін. Уклад життя міських жителів-ремісників сприяв переходу до товарного господарства, яке характеризувалося здебільшого одним видом діяльності. Тому мешканці міста постійно обмінювалися продуктами праці не тільки з селом, а й між собою.

Основними компонентами товарного господарства є гроші та ціни. Вони слугують своєрідним цементом, що творить систему товарної економіки. Через гроші й ціни розподіляють ресурси між підприємствами й галузями, визначається обсяг споживання домогосподарств тощо. Гроші - це питання життя і смерті кожної господарської одиниці у товарній економіці.

Гроші та їхні функції

Гроші виникли дуже давно. Це - один із найвизначніших витворів людського суспільства. Вони зачаровують людей. Заради них вони працюють, через них навіть страждають, вигадують усілякі способи їх отримання і витрачання. Гроші - це єдиний товар, котрий не можна використати інакше, як витрачаючи їх. Вони не годують людей, не вбирають, не дають притулку і не розважають доти, доки їх не витратять або не інвестують. Люди майже все роблять для грошей, і гроші майже все роблять для людей. Гроші - це своєрідна загадка.

Історія грошей налічує вже тисячоліття. Учені неоднаково пояснюють процес виникнення грошей. Одні вважають, що гроші постали стихійно у процесі розвитку обміну. Інші твердять, що люди домовилися, дійшли взаємної згоди щодо застосування грошей. Хоч би як пояснювали процес виникнення грошей, простежується кілька етапів у їхньому розвитку.

На ранніх етапах цивілізації один продукт безпосередньо обмінювався на інший. Нині такий обмін називають бартером. Кількість продуктів, що регулярно надходила в обмін, була незначною. Це були продукти скотарства, землеробства чи ремесла. Прямий обмін продукту на продукт відбувався лише за збігу бажань учасників угоди, інакше він ставав неможливим.

Наприклад, власникові сокири потрібен був хліб, але власникові хліба потрібна була не сокира, а м'ясо. Безпосередній обмін сокири на зерно уже не міг відбутися. Тому з'явився посередник в обміні товарів, який називають загальним еквівалентом. Поява загального еквівалента означає виникнення грошей, точніше товарних грошей.

Загальний еквівалент - це товар, який має властивість обмінюватися на будь-який інший товар.

В історії різних народів роль загального еквівалента виконували різні товари. В одних країнах еквівалентом була худоба, в інших - сіль, хутро, тютюн, мідь, залізо, срібло, золото тощо. В Україні-Русі роль загального еквівалента тривалий час виконували худоба й хутро. Врешті-решт роль загального еквівалента закріплюється за благородними металами - золотом і сріблом. З-поміж усіх товарів благородні метали за своїми природними властивостями найбільшою мірою пристосовані до виконання ролі грошей: вони подільні, добре зберігаються, однорідні, мають велику вартість тощо.

Однак використання благородних металів як грошей також викликало чимало проблем. Насамперед золота не вистачало упродовж усієї історії торгівлі. Тому з'явилися паперові гроші, які потіснили товарні. Вперше вони були випущені в Китаї у XII ст., в Європі - лише у XVII ст. Держава зосереджує у своїх руках випуск паперових грошей, що робить їх рідкісними. Фізичні особи не мають права на випуск грошей, і такі спроби держава жорстоко карає. Кількість паперових грошей обмежена, що забезпечує їм відповідну купівельну спроможність.

У XX ст. настала ера банківських грошей і безготівкових розрахунків. У сучасних умовах простежується швидка еволюція грошей: виникають кредитні картки, чеки для туристів, електронні гроші. В усіх країнах в обігу нині перебувають лише паперові гроші й монети з неблагородних металів. Відбулася повна демонетизація золота, воно перестало виконувати функцію грошей.

Отже, суть грошей зводиться до виконання ними ролі посередника в обміні. Найповніше суть грошей виявляється через їхні функції; усе, що виконує функції грошей, є грошима.

Гроші виконують три функції:

  • міри вартості;
  • засобу обміну,
  • засобу нагромадження багатства.

Тривалий час у вітчизняній економічній науці визнавалося п'ять функцій грошей: до названих додавалися ще дві - засіб платежу і світові гроші. Проте ці функції повторюють попередні.

Суть функції міри вартості полягає в тому, що за допомогою грошей визначають ціни всіх інших товарів. Держава юридичним актом закріплює грошову одиницю. Для зручності встановлення цін грошову одиницю кожної країни поділяють на рівні частини. Наприклад, гривню - на 100 копійок, долар СІЛА - на 100 центів, японську єну - на 100 сенів, марку Німеччини - на 100 пфенігів, французький франк - на 100 сантимів, італійську ліру - на 100 чентезимо, польський злотий - на 100 грошів тощо.

У функції засобу обміну гроші виступають посередником між продавцем і покупцем. Початкове обмін відбувався за допомогою зливків золота або срібла. Але це надто ускладнювало обмін: необхідність зважування грошового металу, дроблення його на частини, встановлення проби тощо. Тому почали карбувати монети. Монета - це зливок благородного металу встановленої форми, ваги й проби, що засвідчено на монеті особливим штампом держави. Питання про те, де і коли були викарбувані перші монети, остаточно не з'ясоване. В Україні-Русі перші монети з'явилися наприкінці X ст. за князя Володимира Великого. Функціонування грошей як засобу обміну дає змогу уникнути незручностей бартеру.

Функція нагромадження грошей означає створення багатства. У суспільстві існують глибинні економічні причини, що спонукають фірми та окремих людей заощаджувати гроші. Для закупівлі капітальних благ необхідно попередньо нагромадити гроші. Придбання предметів споживання значної цінності (житло, меблі, автомобілі та ін.) також передбачає заощадження грошей. Нагромаджує гроші не лише населення, а й держава, створюючи валютні резерви. Ці резерви мають важливе значення в умовах поглиблення міжнародного поділу праці та зростання взаємозалежності держав.

У сучасній економіці гроші складаються з таких компонентів:

  • монети;
  • паперові гроші;
  • поточні чекові рахунки.

Монети та паперові гроші називаються готівкою.

Поточні чекові рахунки (банківські гроші) - це гроші, вкладеш у банк або в інші кредитні інституції, на які можна виписувати чеки. Вклади (депозити) є грошима тому, що ними можна розплачуватися за покупки, виписуючи чеки.

У сучасному грошовому обігу монети становлять незначну частину грошей. Частка паперових грошей вагоміша. Проте готівка загалом не перевищує 10% усіх грошей - решту складають банківські гроші.

Рух грошей між фірмами, домогосподарствами та державою називають грошовим обігом. Держава регулює грошовий обіг і формує національну грошову систему. Стабільність грошового обігу є важливою умовою успішного розвитку національної економіки.

Ціна та її функції

Ціна - це кількість грошей, яку сплачують за Ціна та її функції одиницю певного товару чи послуги. Наприклад, 5 з гривень за кілограм яловичини; 3 гривні за стрижку волосся. Ціну товару, що виражена у грошах, називають його абсолютною ціною. Водночас ціну одного товару завжди можна відобразити у певній кількості іншого товару.

Наприклад, один кілограм яловичини коштує 5 гривень, а один кілограм яблук - 50 коп. Відтак можна сказати, що 1 кг яловичини коштує 10 кг яблук. Ціну товару, що виражена у певній кількості іншого товару, називають відносною ціною товару. 10 кг яблук є відносною ціною 1 кг яловичини.

Сукупність відносних цін в економіці називають структурою цін. Зміна структури цін приводить до того, що люди купуватимуть менше тих товарів, відносні ціни яких зросли, і більше тих, відносні ціни яких знизилися.

Споживачі, порівнюючи відносні ціни різних продуктів, визначають, яку комбінацію товарів та послуг їм найвигідніше придбати. Ділові фірми, порівнюючи відносні ціни різних ресурсів, вирішують, яку комбінацію ресурсів найвигідніше застосовувати для виробництва певних товарів і послуг. Власники ресурсів, порівнюючи відносні ціни на різних ринках, мають можливість визначити, де їм найвигідніше продати ці ресурси.

Залежно від способу формування ціни поділяють на адміністративні та ринкові.

Адміністративні ціни встановлює не ринок, а державний орган. Наприклад, в СРСР ціни визначав Державний комітет цін. Адміністративні ціни не відображають реальних витрат на виробництво продукту, тобто вони не виконують своїх основних функцій.

Ринкові ціни формуються у процесі взаємодії попиту й пропозиції. Ринкова ціна виконує такі основні функції в економіці:

  • нормувальну;
  • інформаційну;
  • стимулювальну.

Ринкова ціна залежить від попиту і пропозиції. Попит показує кількість продукту, яку споживачі бажають купити, а пропозиція - кількість продукту, яку виробники спроможні виробити й поставити на ринок. У разі зростання ціни попит зменшується, а пропозиція збільшується.

У ринковій економіці здатність конкурентних сил пропозиції та попиту встановлювати ціну на рівні, на якому купівля й продаж урівноважуються, називають нормувальною функцією ціни. Ціну, за якої попит і пропозиція дорівнюють одне одному, називають рівноважною ціною. Рівноважна ціна "очищає" ринок, тобто на ньому немає незручних нестач для потенційних покупців. Відсутній також надлишок, або надвиробництво, що обтяжує продавців.

Ринкова ціна виконує також інформаційну, або орієнтувальну, функцію. Під впливом різних обставин смаки та уподобання споживачів змінюються. Скажімо, споживачі вирішили купувати більше одягу з природних волокон, зокрема льону, й менше зі штучних волокон. Цю зміну у смаках буде передано виробникам у вигляді збільшення попиту на одяг із льону і зменшення попиту на одяг із штучних волокон.

Ціни на лляний одяг підвищуватимуться, а на одяг із штучних волокон - знижуватимуться. Вищі ціни на одяг із льону дають змогу підприємствам, що виготовляють лляні тканини, платити вищі ціни за сировину - льон. Площі під льоном розширюватимуться. Протилежний процес простежується у виробництві штучних волокон, яке переживає спад.

Здатність ринкової системи передавати зміни у потребах покупців і викликати відповідну реакцію з боку фірм і постачальників ресурсів називають інформаційною, або орієнтувальною, функцією цін. Ринкова система пристосовується через ціни й до інших фундаментальних змін, наприклад до змін у технології або до змін у пропозиції ресурсів.

Здатність конкурентної ринкової системи ініціювати технічний прогрес називають стимулювальною функцією цін. Застосування фірмою нової технології знижує витрати, що забезпечує цій фірмі тимчасову перевагу над її конкурентами. Нижчі витрати виробництва фірми, яка запровадила нововведення, означають збільшення її прибутку, що стимулює подальше вдосконалення технології та техніки.


21.07.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!