Osvita.ua Вища освіта Реферати Економічна теорія Кредитна система України: сучасний стан та перспективи розвитку. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Кредитна система України: сучасний стан та перспективи розвитку. Реферат

У рефераті подано відомості про сучасний стан та перспективи розвитку правового забезпечення і державного регулювання кредитної системи України

В Україні із прийняттям Конституції 1996 року банківське законодавство не зазнало суттєвих змін хоч Основний Закон їх вимагає.

Головна сфера банківської діяльності - кредитування - в Україні фактично не має спеціального законодавчого забезпечення. Нині правовідносини в галузі кредитування регулюються окремими положеннями глав 32 і 33 Цивільного кодексу України та Положенням "Про кредитування", затвердженим постановою Правління Національного банку України № 246 від 28 вересня 1995 р.

Норми чинного Цивільного кодексу щодо кредитування не відповідають вимогам сьогодення, а нормативне регулювання кредитних відносин центральним банком не має системного характеру і не забезпечує сталого функціонування та розвитку кредитних ресурсів України.

Усе ще не прийнято такі важливі для банківської діяльності нормативно-правові акти, як нові Цивільний кодекс, Податковий кодекс, закони про бюджетну систему, про банки і банківську діяльність тощо. хоча в цьому напрямі вже зроблено важливий крок - прийнято Закон "Про Національний банк України".

Фахівці, які працюють над законодавчим урегулюванням банківської діяльності, безумовно, не сумніваються у необхідності термінового вирішення назрілої проблеми, проте стосовно шляхів і механізмів її розв'язання їхні думки розійшлися. Загалом склалися два підходи щодо правового забезпечення кредитування. Прихильники першого вважають, що кредитні правовідносини мають регулюватися загальними нормами цивільного права, отож достатньо прийняти нову редакцію Цивільного кодексу, яка б містила детально розроблені норми щодо позики та кредиту.

Поборники іншого підходу не заперечують, що Цивільний кодекс є основоположним законодавчим актом, яким визначаються правові підвалини регулювання кредитних відносин, проте вважають, що слід реально оцінювати законодавчі можливості державних органів влади, передусім Верховної Ради, на розгляд якої внесено сотні законопроектів.

Коли буде прийнято новий Цивільний кодекс - невідомо. Отже, впродовж невизначеного періоду кредитні відносини залишатимуться законодавче неврегульованими.

Прихильники створення окремого Закону "Про кредитування" висувають іще один вагомий аргумент: положення проекту Цивільного кодексу стосуються базових, концептуальних засад регулювання кредитних відносин і не містять конкретних юридичних механізмів щодо порядку надання, використання, повернення банківського кредиту, порядку стягнення заборгованості за кредитним договором та інших важливих аспектів відповідальності суб'єктів кредитних відносин. Саме тому й потрібен спеціальний закон, у якому б деталізувалися загальні положення Цивільного кодексу.

Аргументи прихильників другого підходу враховано в Указі Президента України "Про заходи щодо зміцнення банківської системи України та підвищення її ролі у процесах економічних перетворень", прийнятому 14 липня 2000 року. Так, Кабінету Міністрів України (за участю Національного банку) було доручено розробити і внести до 1 грудня 2000 року на розгляд Верховної Ради України законопроект про кредитування, в якому рекомендувалося передбачити механізми захисту прав та інтересів кредиторів, посилення відповідальності учасників договірних відносин за неналежне виконання своїх зобов'язань.

22 листопада 2000 року в Навчальному центрі Національного банку відбувся семінар, присвячений обговоренню цього проекту. Учасники семінару в цілому схвалили проект Закону "Про банківський кредит", з розумінням поставилися до пріоритетності Цивільного кодексу, проте висловилися за прийняття спеціального закону. Адже нині немає визначеності навіть щодо самого поняття кредиту.

У законопроекті чітко визначено механізми надання банківського кредиту, контролю за його цільовим використанням та погашення кредиту, а також процедуру стягнення заборгованості позичальника за кредитним договором.

Важливо, що у проекті закону визначено ті операції кредитодавців, які не є банківським кредитом, але мають кредитний характер. Передбачається, що норми Закону "Про банківський кредит" поширюватимуться на операції банків, які мають кредитний характер, у частині зобов'язань кредитодавців щодо перевірки платоспроможності боржника, а також - наявності відповідності відповідного забезпечення для виконання зобов'язань боржника, його відповідальності перед кредитодавцем тощо.

Зазначимо, що у законопроекті подано чіткі юридичні визначення основних понять зі сфери кредитування. Так, банківський кредит, на думку авторів проекту, - це грошові кошти в національній чи іноземній валюті, які надаються кредитодавцем позичальнику на умовах повернення, платності, строковості, забезпеченості та цільового використання.

На сьогодні з'явились пропозиції ще й щодо закону про банківську таємницю.

Конфіденційність інформації - той важливий елемент, без якого банки не в змозі ефективно виконувати свої функції. Гостра потреба у надійному захисті інтересів як клієнтів банків, так і банківської системи спонукає по-новому поглянути на правові аспекти роботи, пов'язаної з охороною банківської таємниці.

Коли йдеться про збереження банками фінансових секретів, обов'язково слід враховувати баланс інтересів, що, до речі, передбачено в зарубіжному законодавстві. У країнах Заходу банківська таємниця є принципом банківської діяльності, незаперечним правом юридичних та фізичних осіб.

У статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" записано: "Банки в Україні гарантують таємницю по операціях, рахунках то вкладах своїх клієнтів і кореспондентів. Всі службовці банків зобов'язані зберігати таємницю по операціях, рахунках і вкладах банку його клієнтів і кореспондентів".

Але ж це не вся банківська інформація, яку належить зберігати у таємниці:

  • По-перше, банківська таємниця - це конфіденційна інформація.
  • По-друге, вона є особливою формою власності банківських установ, їхніх клієнтів то кореспондентів, і захищається законом.
  • По-третє, це - товар, який моє свою ціну. Потрапивши до рук конкурентів чи криміналітету, фінансові секрети можуть бути використані проти їх володарів.

Верховна Рада, приймаючи 2 жовтня 1992 р. Закон України "Про інформацію", теж розцінила інформацію банківського характеру як відомості обмеженого доступу. І все ж, правове визначення поняття "банківська таємниця у нашому основоположному акті - Законі України "Про банки і банківську діяльність", - на жаль, далеке від досконалості.

Щодо нерозголошення банківської таємниці та допуску до конфіденційної фінансової інформації, то з одного боку, вітчизняний закон про банки, як уже зазначалося, зобов'язує всіх банківських службовців зберігати таємницю щодо операцій, рахунків та вкладів клієнтів і кореспондентів, а з іншого - понад 10 законодавчих актів надають право податковим, правоохоронним то деяким іншим органам у межах своєї компетенції вимагати від банків фінансові відомості, які належать до категорії банківських таємниць, а це знижує довіру до банківської системи.

Деякі юристи пропонують законодавчим шляхом надати суб'єктам правовідносин дозвіл одержувати від банків секретну фінансову інформацію виключно через суд.

Не можна обійти увагою й такого питання, як захист фінансових секретів від комп'ютерного злому. Також варто поставити питання щодо відповідальності за збереження банківської таємниці та зловживання правом на її одержання.

Внесення певних змін до вже згадуваної статті 52 українського Закону "Про банки і банківську діяльність" не вирішить усього комплексу серйозних юридичних проблем, пов'язаних з уведенням жорсткіших вимог щодо зберігання конфіденційної банківської інформації. Вихід один: запропонувати на розгляд Верховної Ради України законопроект "Про банківську таємницю".

Література

  1. Антонов Н. Г., Пессель М. А. Денежное обращение, кредит и банки. - М., 1995. - 130 с.
  2. Башнянев П. И., Лазур П. Ю., Медведев В. С. Политическая экономия. - К., 2000. - 138 с.
  3. Горовнова Е. Г., Продиус И. П. Финансово-кредитная система государства. - К., 1997. - 220 с.
  4. Грищенко О. Гроші і грошово-кредитна політика. - К., 1998. - 137 с.
  5. Дзюблюк О. В. Комерційні банки в умовах переходу до ринкових відносин. - Терн., 1996. -163 с.
  6. Жуков Е. Ф. Деньги. Банки. Кредит. - М., 1999. - 256 с.
  7. За ред. Акселя Зіденберга і Лутца Хоффмана Україна на роздоріжжі. - К., 1998. - 387 с.
  8. Комплексна програма розвитку банківської системи Україна, стратегія на перспективу // Вісник НБУ. - К., 2000. - №8.
  9. Лагутін В. Д. Кредитування: теорія і практика. - К., 2001. - 140 с.
  10. Мочерний С. В. Основи економічної теорії. - Терн., 1993. - 234 с.
  11. Олексієнко М., Ольшанський В., Першиков Е. Кредит і кредитні правовідно-сини: економічна природа і практика законодавчого регулювання. - К., 1996. - 220 с.
  12. Особливості нового Закону України "Про банки і банківську діяльність" // Вісник НБУ. - К., 1999. - №12.
  13. Радіонова І. С. Основи економіки. - К., 1995. - 178 с.
  14. Сучасні тенденції розвитку ломбардного кредитування населення // Банківська справа. - К., 2000. - №4.
  15. Усоскин В. М. Современный коммерческий банк: управление и операции. - М., 1994. - 197 с.
  16. Фредерік С. Мишкін Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. - К., 1998. - 624 с.


20.07.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!