Osvita.ua Вища освіта Реферати Економічна теорія Монополія і конкуренція: поняття, функції і види. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Монополія і конкуренція: поняття, функції і види. Реферат

Суть і основні види монополій. Причини виникнення монополій. Форми монополій. Типи монополій. Конкуренція, види конкуренції. Види цін в умовах планування монополії

Суть і основні види монополій. Ринок і ринкова економіка мають багато як позитивних так і негативних рис. Однією з негативних рис є те, що ринок породжує монополії та монополістичні тенденції в економічній системі.

Історія монополії сягає сивої давнини. Згадку про неї знаходимо вже у старогрецького філософа Аристотеля. Він відносить її до «мистецтва наживати майно», зазначаючи, що «вигідно в розумінні наживання майна, якщо хтось зуміє захопити будь-яку монополію».

Англійський філософ Томас Гобс описує монополії, створені ще феодальною державою для зарубіжної торгівлі. Він їх називає корпораціями, «метою яких є збільшення прибутків шляхом монопольного права купівлі і продажу як вдома, так і за кордоном».

Монополістичні тенденції проявляються на всіх етапах розвитку ринкових процесів, але стають катівними лише в ХІХ ст.

Монополія - це окремі підприємства, об'єднання підприємств, господарські товариства, які виробляють значну кількість продукції певного виду і таким чином займають монопольне становище на ринку, впливають на процес цінотворення, і отримують більш високі (монопольні) прибутки.

Головною ознакою монополій є посідання монопольного становища. Воно є бажаним для кожного підприємства і підприємця, тому що:

  • Дозволяє уникнути їм цілого ряду проблем і небезпеки пов'язаних із конкуренцією.
  • Зайняти привілейовану позицію на ринку.
  • Можуть впливати на інших учасників ринку, нав'язувати їм свої умови.

Є три види монополій:

1. Природна монополія виникає внаслідок об'єктивних причин. Вона існує коли попит на певний товар чи послуги найкраще задовольняється однією або кількома фірмами. Тут конкуренція неможлива.

Наприклад: енергозабезпечення, телефонні послуги, зв'язок, трубопровідний транспорт і т. д. У цих галузях існує обмежена кількість монополій і тому вони посідають монопольне становище на ринку.

2. Адміністративна монополія виникає внаслідок дії державних органів двома шляхами:

Надання окремим фірмам виключного права на заняття певного роду діяльності.

Наприклад: на початку ХVІІ ст. голландській та англійській компаніям державою було надано право (виняткове) на торгівлю з Індією.

Це об'єднання державних підприємств і підпорядкування їх міністерствам. Вони виступають на ринку як єдиний господарський суб'єкт і між ними відсутня конкуренція.

По суті, - це монополізована економіка, яка була в СРСР.

3. Найпоширенішою є економічна монополія. Вона виникає на основі закономірного господарського розвитку, коли підприємці зуміли завоювати монополістичне становище на ринку, завдяки:

  • успішному розвитку підприємства;
  • базується на добровільному об'єднанні або поглинанні переможцями банкрутів.

Причини виникнення монополій. Причини виникнення монополій пов'язані передусім із змінами в технологічному способі виробництва. Передумовою цих змін була промислова революція кін. ХVІІІ – поч. ХІХ ст., технічні винаходи, поява нових галузей промисловості та швидкий розвиток виробництва в багатьох із них, насамперед, у легкій промисловості.

Через процес концентрації виробництва, коли підприємства, замість ведення між собою виснажливої конкурентної боротьби, укладають між собою угоду, тобто об'єднують і капітал.

На основі централізації виробництва і капіталу.

Централізація виробництва – це збільшення масштабів виробництва продукції в результаті об'єднання кількох підприємств в одне і загальним управлінням. (щоб вижити в такій боротьбі, отримати більше прибутків).

Централізація капіталу – це збільшення розмірів капіталу, внаслідок об'єднання або злиття раніше самостійних капіталів.

Наприклад: утворення акціонерних компаній.

Внаслідок дій держави (спеціальних або навмисних її кроків).

Поява акціонерної капіталістичної власності, коли індивідуальна приватна власність перетворюється на гальмо продуктивних сил.

Це означає, що в кінці ХІХ ст. під впливом наукових винаходів (нові види двигунів і т. д.) потрібно було будувати такі заводи, які неспроможний був побудувати жоден капіталіст. Крім того, у цей час починається спорудження залізниць, інших великих об'єктів. Нагромадити необхідні кошти окремий капіталіст міг хіба через десятки років. Виникає необхідність у новій формі власності, яка б змогла швидко розв'язати ці проблеми. Нею стала акціонерна капіталістична власність, що виникла в результаті злиття, об’єднання декількох капіталістів.

Кризові явища в економіці.

Форми монополій. Ціни на товари, що їх виготовляють природні монополісти регулює держава.

Такими типовими товарами є електрична енергія, послуги зв'язку і пошти та ін.

Структура монопольного прибутку визначається так:

  • Рпр = Р1+Р2+Р3, де Р1 – середній прибуток, який отримують підприємства за умов вільного переливу капіталу у результаті дії міжнародної конкуренції.
  • Р2 – звичайний прибуток (в результаті нововведень).
  • Р3 – монопольний надприбуток (в результаті використання монополістичного становища).

Типи монополій. Монополії проникають в усі сфери суспільного відтворення: безпосереднє виробництво, обмін, розподіл і споживання. Першою монополізувалася сфера обігу. На цій основі виникли найпростіші форми монополістичних об’єднань – картелі та синдикати.

Картель - це об'єднання підприємств однієї галузі виробництва, які зберігають за собою і виробничу і комерційну (діяльність) самостійність, а домовляються про ринки збуту і ціну.

Синдикат – це невелике за обсягом об'єднання однієї галузі, де учасники зберігають виробничу, але втрачають самостійну діяльність.

Трест – це об'єднання підприємств однієї галузі або декількох галузей, при якому часники втрачають і виробничу, і комерційну самостійність, тобто об'єднують виробництво, збут, управління і фінанси. Учасникам видаються акції на вкладений капітал.

Концерн – багатогалузеве об'єднання 10, а то і 100 підприємств різних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, де все повністю об'єднано, а головна фірма здійснює контроль за всіма ними (над іншими учасниками об'єднання).

Конгломерат – це монополістичне об’єднання, які утворилися шляхом поглинання прибуткових різногалузевих підприємств, що не мали виробничої та технічної єдності.

Наприклад: найбільша американська телефонна компанія «АТТ» скуповує готелі, авто-прокатні станції. Крім бажання присвоїти прибутки рентабельних компаній, конгломеративні поглинання мали на меті уникнути різних коливань кон’юнктури на ринку під час криз.

Види монополістичних станів. Сучасна теорія розрізняє декілька видів монополістичних станів:

  • Проста або повна монополія (монополія окремого підприємства).
  • Олігополія (монополія як змова).
  • Монопсонія.
  • Олігопсонія.
  • Проста чи повна монополія.

Термін «монополія» походить від грецьких слів («mono» – один, «poleo» – продаю) – наявність одного продавця товару чи послуги на ринку. Це монополія одного підприємства або продавця.

Наприклад: коли продавець один і у покупця дійсно немає вибору, то складається ситуація однієї монополії.

Така монополія дуже рідко зустрічається на практиці. Вона є нестійкою і її дуже важко витримати надовго. Але вона дає фірмі монопольні високі прибутки.

Олігополія. Олігополія походить від двох слів («oligos» – мало, небагато і «poleo» – продаю). На ринку діє декілька продавців одного товару. Це своєрідне поєднання монополії і конкуренції.

Досвід показує, що незалежна і безоглядна поведінка окремого виробника викликає загострення конкурентної боротьби з неминучими витратами, і в той же час погодження цін обіцяє принести взаємну вигоду, зростання прибутків. Найбільш поширена.

Монопсонія – «opsonia» – закупівля продовольства) – це єдиний покупець даного товару. Користуючись своїм становищем, він має можливість знизити ціну на куповані товари чи послуги і так збільшити свої прибутки.

Олігопсонія – наявність невеликої групи покупців певного товару або послуги. Вони узгоджують ціни і знижують їх.

Конкуренція, види конкуренції. Однією з рушійних сил розвитку економічної системи, як уже зазначалося, є конкуренція. Термін «конкуренція» походить від латинського слова «concurere», що означає «зіштовхуюсь».

Як економічна категорія, конкуренція – це боротьба між товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів та послуг, за привласнення найбільших прибутків.

Конкуренція – це об'єктивний економічний закон розвитку товарного виробництва, дія якого для товаровиробників є зовнішньою примусовою силою для підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, розширення масштабів виробництва, впровадження нових форм організації виробництва і систем заробітної плати.

Методи конкурентної боротьби такі:

  • покращення якості товарів і послуг;
  • швидке оновлення асортименту продукції;
  • дизайн;
  • надання гарантій і після продажних послуг;
  • тимчасове зниження цін, умов оплати тощо.

Конкуренція діє через попит, пропозицію і ціни. У цьому випадку конкуренція відбувається між самими виробниками, споживачами (купцями). Так, при посиленні конкуренції між виробниками зростає пропозиція товарів і послуг, їх якість, тощо, внаслідок чого знижуються ціни. Зворотній механізм існує при конкуренції покупців. При конкуренції між виробниками і споживачами формується ринкова ціна товарів і послуг, що впливає на механізм стихійного регулювання пропорцій народного господарства.

Існують такі види конкуренції:

  • вільна конкуренція;
  • міжгалузева конкуренція;
  • внутрішньогалузева конкуренція;
  • недосконала конкуренція.

Вільна конкуренція – для неї характерна велика кількість конкурентів – виробників і конкурентів – продавців, вільний доступ товаровиробників до будь-якого виду діяльності.

За таких умов ціноутворення відбувається внаслідок вільної взаємодії попиту, пропозиції та цін, що означає саморегулювання економічної системи. Товаровиробники (завжди) орієнтуються на задоволення потреб споживачів.

При вільній конкуренції жодна з фірм не може впливати на ринкову ціну.

Внутрішньогалузева конкуренція – це боротьба між товаровиробниками, що діють в одній галузі народного господарства. Внутрішньогалузева конкуренція сприяє зниженню затрат виробництва, впровадженню досягнень науки і техніки, стимулює процес концентрації виробництва і капіталу.

Міжгалузева конкуренція – це конкуренція між товаровиробниками, які діють в різних галузях господарства. Через різні умови виробництва в галузях підприємці при однакових затратах капіталу отримують неоднаковий прибуток. Товаровиробники, які отримували меншу кількість прибутку намагалися вкласти капітали у галузі, де був вищий прибуток. В результаті міжгалузевої конкуренції єдина ринкова або суспільна вартість перетворюється на ціну виробництва, навколо якої коливаються ринкові ціни.

Недосконала конкуренція – ведеться між дрібними і середніми фірмами за монополізацію ринків збуту, джерел сировини, енергії, за отримання державних контрактів, кредитів, за володіння інтелектуальною власністю (патентами, ліцензіями).

Ця конкуренція ґрунтується на впровадженні нових досягнень науки й техніки у виробництво і спрямована на покращення якості продукції. Тому розрізняють ціновий і неціновий види конкуренції.

Цінова конкуренція - це боротьба між товаровиробниками за споживача шляхом зменшення затрат виробництва, зниження ціни на товари і послуги без суттєвої зміни їх якості і асортименту. Підприємці встановлюють занижені ціни на товар, поки не завоюють ринок збуту, після чого підвищують ціни.

Нецінова конкуренція - це боротьба між товаровиробниками за споживача шляхом впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, що веде до покращення якості продукції, її асортименту. Для завоювання ринків збуту компанії продовжують строки гарантованого обслуговування, надають кредит для покупців.

Різновидом недосконалої конкуренції є нечесна конкуренція, яка ведеться переважно неекономічними методами. Це передусім підкуп чиновників, промисловий шпіонаж, укладання таємних угод про єдину політику цін і навіть застосування диверсій проти конкурента.

Види цін в умовах панування монополій. Залежно від форм і видів конкуренції формуються відповідні види цін. В умовах панування монополій встановлюються насамперед монопольно високі та монопольно низькі ціни.

Монопольно високу ціну встановлює той товаровиробник, який посідає монопольне становище у виробництв і на ринку, обмежує конкуренцію, порушує права споживачів, і внаслідок цього отримує високі прибутки.

Монопольно низьку ціну встановлюють товаровиробники під тиском монополістів. Такого тиску зазнають дрібні та середні фірми при укладанні контрактів з монополіями, дрібні та середні фірми під тиском транспортних та промислових компаній при доставці с/г продукції на ринок та її переробці.

Монопольна ціна – це верхня ціна, за яку монополіст може продати товар чи послугу і, яка містить монопольний надприбуток.

Монополіст має дві можливості, впливаючи на ціни, досягти монопольного прибутку:

  • Створює невеликий дефіцит даного товару.
  • Збільшує виробництво і реалізацію товару, але по меншій ціні.

Монопольно високі ціни призводять до зменшення платоспроможного попиту населення, притягують конкурентів. Щоб уникнути виснажливої конкурентної боротьби, наймогутніша компанія встановлює ціни на свої товари або послуги. Решта олігополістів за спільної згоди призначають ту ж або дещо нижчу ціну (залежно від якості товару, терміну гарантійного обслуговування).


16.07.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!