Osvita.ua Вища освіта Реферати Економічна теорія Товарні відносини: об'єктивна оцінка. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Товарні відносини: об'єктивна оцінка. Реферат

Товарні відносини в умовах капіталізму. Об’єктивна основа товарних відносин

Погляд на товарні відносини як на "капіталізм" існував у вітчизняній економічній науці на протязі десятиріч. Не зник він і сьогодні.

Але чи справедлива "капіталістична" характеристика товарних відносин?

Виробничі відносини виникають, діють й відмирають об’єктивно, відображаючи об’єктивні потреби виробничих сил. Тому та чи інша економічна форма буде існувати до тих пір, доки вона буде потрібна виробництву. Історія української економіки, насильницьке позбавлена товарних відносин, довго буде служити ілюстрацією руйнівних наслідків боротьби із "чужими" виробничими відносинами.

Наукове обґрунтування такої боротьби склали уявлення про виключно "капіталістичний" зміст товарних відносин. Однак капіталізм – лише історично перехідна форма експлуатації найманої праці, тоді як товарність – загальноекономічна форма соціалізації результатів відокремленої праці.

Товарні відносини присутні майже на всіх етапах історичного розвитку. Ось чому їх соціальний зміст не можна втиснути тільки в рамки капіталістичної специфіки. Капіталістичне виробництво – завжди товарне, Але товарне виробництво – не обов’язково капіталістичне. Безумовно, капіталістичні відносини є необхідним елементом механізму капіталістичної експлуатації. Однак діапазон історичних потенцій товарних відносин ширше рамок капіталізму. Тому підпорядкування капіталізмом товарних відносин неправильно приймати за їх тотожність.

Але чи є у капіталізму і товарності щось спільне? Так, і товарність, і капіталізм розвиваються на основі економічної відокремленості товаровиробників. При цьому товарність являє собою універсальний механізм соціального зв’язку економічно відокремлених товаровиробників, тоді як капіталізм – антагоністична модель суспільства на основі певної "приватнокапіталістичної" відокремленості.

Причина багаторічного неприйняття товарних відносин в нашій економічній теорії – у пануванні адміністративно-командної системи, економічна і соціальна неефективність якої була би одразу ж розкрита "некерованими" товарними відносинами. Десятиріччями йшла дискусія про те, приймати, чи відкидати товарні відносини, хоча для наукової політекономії такої проблеми не існує. Теоретичні свари про природу товарних форм приховували інший, більш прозаїчний зміст: боротьба йшла через вибори методів організації виробництва – економічних, чи адміністративних.

Товарні відносини повинні бути оцінені у своєму повному значенні. Світовий досвід довів, що товарні відносини являють собою не тільки унікальну форму організації суспільного виробництва. Вони мають потужний соціальний потенціал: стимулюють ініціативу робітників, створюють економічні гарантії їх соціальної діяльності. Товарні відносини – одна з вершин суспільної цивілізації, геніальний винахід людства, який не має альтернатив у теперішній економічній перспективі. Тому економіка, яка відкидає товарні відносини, відкидає й досягнення світової цивілізації, обираючи, тим самим, для себе саморуйнацію.

Товарні відносини являють собою складну систему суспільних зв’язків учасників виробництва. Вони мають не тільки притаманний їм зміст, зберігаючи який залишаються товарними відносинами. Цей специфічний має загальноекономічний характер.

У той самий час кожна формація має особу соціально-економічну природу. Товарні відносини – елемент суспільно-виробничих стосунків і вони не можуть бути понад соціальною сутністю даної формації. І тим не менш, товарні відносини існують навіть у якісно різних економічних системах.

Звідси виходить тільки одне: товарні відносини не мають постійну соціально-економічну природу, сприймаючи у рамках конкретної соціальної системи її соціальну сутність. Товарні відносини такі ж, як і системи, у котрій вони перебувають. Тому для політекономії немає товарних відносин "взагалі", а є завжди специфічні історичні товарні відносини.

До загальноекономічних, специфічно товарних, відноситься система взаємопов’язаних ознак:

  • виробництво продуктів має мету їх еквівалентний обмін;
  • еквівалентний обмін здійснюється на основі суспільно-необхідних затрат праці;
  • суспільно необхідні затрати праці приймають подвійний ("конкретний" та "абстрактний") вираз;
  • подвійний вираз праці придає продуктам необхідну для еквівалентного обміну товарну форму.

Модель товарного господарства. Модель ринкової економіки, у центрі системи якої знаходиться людина, у своєму розвитку проходить декілька стадій.

Першою стадією є просте, чи не розвинене товарне виробництво.

При розвиненому товарному виробництві товарами становляться не тільки усі продукти праці, але й фактори виробництва, у тому числі й робоча сила. Ринкові відносини набирають загального характеру. Здійснюється й матеріалізація усієї системи суспільних відносин, котрі виступають як відносини між речами, виникає товарний фетишизм.

Досягнення товарним виробництвом його найвищого ступеню розвитку пов’язане із затвердженням капіталістичного способу виробництва у процесі первісного накопичування капіталу, котре формує передісторію капіталу і включає в себе дві сторони:

  • Перетворення маси виробників у особисто вільних, але в той же час позбавлених усіх засобів виробництва. Цей процес означає появу на ринку нового товару – робочої сили.
  • Концентрація грошового багатства і засобів виробництва в руках меншості.

Перша сторона процесу первісного нагромадження капіталу – відокремлення виробників від засобів виробництва – проходило дуже повільно, і сам по собі цей процес не складав ще епохи первісного накопичування капіталу і переходу товарного виробництво у нову якість.

Прискорювачем цього процесу стала активна економічна роль держави, котра сприяла формуванню первісного накопичування капіталу, а саме відокремлювання безпосередньо виробника від засобів виробництва, в основу чого було покладено обезземелювання селян.

Друга сторона – це накопичування крупних грошових сум і поява перших капіталістів.

Основні методи первісного накопичування грошей:

  • колоніальна система,
  • система державних займів,
  • податкова система,
  • система протекціонізму.

У цьому процесі дуже важливу роль відігравала держава.

Особою формою суспільного господарства є адміністративно-командна, централізована економіка. Хоча по своїй суті вона примикає до товарної форми, тому що зв’язки виробництва і споживання зберігаються, вони серйозно деформовані підвищеним впливом єдиного економічного центру, котрий віддає накази і доручення, розробляє плани, директиви, нормативи (які мають силу законів) безпосередньому виконавцю-господарю. Таким центром була держава у обличчі Госплану чи вищих партійних організацій, котрі вирішували, що виробляти, як розподіляти ресурси (використовуючи метод фондування), прикріплювали виробників до споживачів, централізовано встановлювали ціни.

Матеріальною основою цієї системи було розвинене машинобудування і розвинена система суспільного розподілу праці. Ця форма суспільного господарства виникає на більш високому рівні виробництва.

Таким чином, адміністративно-командна, централізовано-планова економіка – це така форма суспільного господарства, коли в умовах розвиненого суспільного розподілу праці, спеціалізація виробників, великої кількості економічних структур здійснюється жорстке регулювання розвитку економіки як органічного цілого з єдиного центру.

Можна виділити дві основні моделі даної форми суспільного господарства: планово-директивну та планово-нормативну.

Обидві ці моделі суспільного господарства являють собою жорстко регульовану економіку на основі директивного плану чи планових документів.

При цьому самостійність підприємств ігнорується в тому чи іншому ступені, а оцінка їх діяльності здійснюється на основі планів та нормативів.

Висновки. Так, прослідкувавши взаємозв’язок товарного виробництва і шляхів економічного розвитку суспільства можна дійти висновків, що товарне виробництво є найважливішим фактором світових економічних відносин й відносин у суспільстві, а саме:

  • Товарне виробництво обслуговує різні соціально-економічні системи.
  • Кожен продукт товарного виробництва має обов’язкову притаманну йому якість – корисність, що вдоволяє потреби людей.
  • Зростання об’єму товарного виробництва приводе до збільшення робочих місць, зниженню вартості товару, і, як наслідок, до підвищення рівня достатку суспільства.
  • Зростання випуску товарів створює можливість і необхідність обмінювати зайву їх кількість на більшу масу інших корисних речей.
  • Товарне виробництво є основою існування і розвитку суспільства.

Література

1. Основы экономической теории: Учеб. пособие / В. Л. Клюня, М. Л. Зеленкевич, Н. В. Черченко и др.; Под ред. В. Л. Клюни. - Мн.: ИП "Экоперспектива", 1997. - 336 с.

2. Экономическая теория/Под ред. А. И. Добрынина, Л. С. Тарасевича: Учебник для вузов. - СПб: Изд. СПбГУЭФ, Изд. "Питер Паблишинг", 1997. -480 с.; илл.

3. Райзберг Р. Б. Рыночная экономика. М., 1993.

4. Борисов Е. Ф. Экономическая теория: Учебник. - М.: Юристъ, 1997. - 568с.

5. Экономика: Учебник/Под ред. доц. А. С. Булатова. 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Издательство БЕК, 1997 - 816 с.

6. Лемешевский И. М. Теория национальной экономики. Мн., 1994.

7. Дзюбик С., Ривак О. – Основи економічної теорії. К.: Основи, 1994.

8. Єльмеєв В. Я. Основи економіки науки Л.:Видавництво Ленінградського унів-та, 1977.


15.07.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!