Osvita.ua Вища освіта Реферати Економічна теорія Функції ринку: форми реалізацій. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Функції ринку: форми реалізацій. Реферат

У рефераті розглянуто форми реалізацій функцій ринку, окреслено необхідні умови для їх здійснення

Для здійснення функцій ринку необхідні певні умови:

  • реальний плюралізм форм власності та форм господарювання. Якщо виходити з досвіду розвинених країн Заходу, то для забезпечення такого плюралізму повинні існувати індивідуальна приватна власність (заснована на власній, так і на чужій праці), колективна власність (у формі акціонерних компаній, кооперативів, власності трудових колективів, тощо), державна власність, муніципальна власність, змішана форма власності як результат різної комбінації названих форм;
  • ефективність функціонування ринку залежить від здатності різних суб'єктів підприємницької діяльності впливати на рівень цін. Наявність такого впливу, що передбачає існування монополій (у тому числі олігополій, як колективних монополій), знижує ефективність функціонування ринку;
  • розвинуте антимонопольне законодавство та наявність достатніх механізмів його реалізації значно послаблюють монопольні тенденції в економіці й сприяють ефективному функціонуванню сучасного ринку;
  • добре розвинута система економічного та адміністративного регулювання економіки державою (за переважання економічних методів) створює передумови для існування регульованого ринку;
  • наявність і доступність всебічної інформації про ринок, розвинута маркетингова діяльність;
  • конкурентна боротьба між різними суб'єктами підприємницької діяльності;
  • розвинутий і розгалужений комплекс об'єктів власності, які можуть стати об'єктом купівлі-продажу (засоби виробництва, у тому числі земля, робоча сила, інтелектуальна власність у формі патентів, ліцензій, тощо, послуги, різні види цінних паперів-акцій, облігацій, сертифікати та ін. гроші, нерухомість, предмети споживання.

Ринкове ціноутворення представляє такий механізм господарювання, який здійснюється без централізованого керівництва (якщо на цьому ринку в якості одного з суб'єктів не виступає держава). Ціна рівноваги координує дії мільйонів людей, кожний з яких переслідує власну користь, причому координує таким чином, що кожний з учасників в зділці виграє. В результаті дії багатьох людей, кожний з яких хвилюється лише про свою вигоду, стихійно і не заплановано виникає більш-менш впорядкована економічна структура.

Ринкова ціна рівноваги виконує три наступні функції:

  • передає інформацію;
  • стимулює впровадженню найбільш економічних методів виробництва;
  • розподіляє прибутки (встановлює, хто і яку частину виробленого продукту отримує).

Важливою характеристикою ринку являється конкуренція. Конкуренція представляє собою одну з форм змагань у виробництві, що сприяє його розвитку. Змагання сприяє підвищенню якості продукції, зниженню розтрат на його виробництво, появу нових видів продукції, вдосконаленню техніки та технології. Вона стимулює творчість, ініціативність, ріст кваліфікації, професіоналізму. Внаслідок чого конкуренція виступає потужним стимулом розвитку продуктивних сил суспільства.

Однак змагання може проявлятись в різних формах. Конкуренція - це змагання у формі суперництва, коли кожний товаровиробник переслідує власний економічний інтерес, не рахуючись з інтересами інших товаровиробників. Внаслідок чого конкуренція виступає як виробниче відношення: антагоністична боротьба за збереження економічного суб'єкта в системі суспільного виробництва та за кращі умови його відтворення. Тому у конкуренції є і об'єктивні негативні наслідки: соціальне розшарування суспільства, нерівність, бідність, нестійкість і невизначеність розвитку виробництва.

Було б неправомірно зводити конкуренцію тільки до певної соціально-економічної форми виробничого суперництва. Конкуренція являється також складним механізмом координації суспільного виробництва. Конкурентна система - це складний механізм координації, діючий через систему цін та ринків, механізм зв'язку, діючий для об'єднання знань і дій мільйонів різних індивідуумів. Вона володіє своєрідним внутрішнім порядком, підлягає своїм специфічним закономірностям.

На певний порядок в економічній системі конкуренції звернув увагу ще А. Сміт. Ним був проголошений принцип "невидимої руки": кожний індивід, переслідує тільки свої егоїстичні цілі, як би направляючись чиєюсь невидимою рукою в інтересах досягнення найбільшого блага для всіх. При всіх недоліках конкурентної системи вона діє вже не перше сторіччя. Вона задовольняє по меншій мірі першій потребі, представленому до любого соціального організму: вона здатна вижити.

Система конкурентних ринкових цін являється досить ефективним способом рішення трьох корінних взаємопов'язаних економічних проблем: що, як і для кого виробляти? Через систему конкурентних ринкових цін встановлюються всі необхідні пропорції суспільного виробництва.

В Західній економічній літературі широке поширення отримала модель "досконалої конкуренції". Досконала конкуренція - це абстрактна теоретична модель, змальовуючи функціонування ідеальної децентралізованої економічної системи. Господарські зв'язки в цій системі організовуються на принципах вільного обміну між незалежними економічними суб'єктами.

Основними ознаками досконала конкуренції являється відсутність можливості зі сторони любого виробника, продавця чи покупця здійснювати будь-який вплив на загальний рівень ринкової ціни певного товару.

Досконалий конкурент - це той, хто може продати (чи купити) все, що він забажає, по існуючій ринковій ціні, але не в змозі помітно вплинути на ціну в сторону підвищення чи зниження.

Передумови досконалої конкуренції:

  • наявність в кожній галузі багаточисельних виробників;
  • виробників так багато, що ні один із них не може самостійно вплинути на параметри ринкової рівноваги-об'єму попиту, пропозиції, ціни;
  • всі виробники користуються приблизно однаковими технічними засобами;
  • всі виробники випускають приблизно однакові об'єми продукції;
  • реалізована на ринку продукція ідентична по якості;
  • наявність багаточисельного контингенту покупців, які купують приблизно рівну кількість продукції;
  • відсутність обмежень локально-територіального характеру, що передбачає перш за все розвинуті транспортні та торгівельні зв'язки, розвинуту торгово-банківську систему;
  • миттєва передача господарської інформації (кінцевий споживач має інформацію про характеристику купуємого товару);
  • миттєва реакція попиту та пропозиції кожного учасника на ринкові системи. Під зміною попиту та пропозицією ринкова ціна рівноваги відразу змінюється.

Модель досконалої конкуренції на абстрактному рівні показує найбільш загальні властивості ринкового механізму. Однак ця модель і не претендує на реалізм. В реальному економічному житті досконалої конкуренції ніколи не було і бути не може. Але її елементи в тій чи іншій мірі завжди мають місце. Практика ділового життя в цілому відповідає умовам "недосконалої конкуренції".

"Ступінь недосконалості" конкуренції може бути різним. Виділяють три моделі незаконної конкуренції" монополія, олігополія, диференціація продуту.

Монополія - це окремі наймогутніші підприємства або об'єднання декількох підприємств, які виробляють переважну кількість певної продукції, завдяки чому впливають на процес утворення і привласнюють високі (монопольні) прибутки.

Монополії проникають в усі сфери суспільного відтворень-безпосереднє виробництво, обмін, розподіл і споживання. Першою монополізується сфера обігу. На цій основі виникають найпростіші форми монополістичних об'єднань-картелі та синдикати.

Конкуренція між декількома потужними фірмами називаються олігополією. На одному ринку стикаються інтереси декількох потужних фірм, кожна з яких мають певну ринкову владу. Олігополії бувають двох видів. На галузевому ринку господарюють невелика кількість продавців ідентичної продукції. Продукція відрізняється не суттєво. Але на неї можна встановити різну ціну, що привабить чи відштовхне покупців. Виробник, таким чином, має деякий контроль над цінами. У зручному випадку на галузевому ринку мається невелике число диференційованої продукції (наприклад, ринок машин).

Третя модель недосконалої конкуренції має місце, коли на ринку багато продавців, але продукція їх ідентична. У продукції є розбіжності (реальні чи уявні), які дозволяють продавцю назначати свою ціну. Це модель "диференціації продуктів". Під цим терміном розуміють всі фактори, які обумовили відносно стійку перевагу покупців, віддаючи одним видам взаємозаміняємій продукції порівняно з іншими. Наявність диференціації продукції зменшується значення цінової конкуренції. Покупці реагують в меншій мірі ні зміну цін взаємозаміняючих товарів, виходячи з власних стійких переваг.

Розрізняють форми нецінової конкуренції, їх ділять на основні групи: конкуренція по продукту та конкуренція по умовах продажу.

Конкуренція по продукту проявляється в бажанні захватити частину галузевого ринку конкурента шляхом випуску нового асортименту і якості товару. Розробка нових моделей, відрізняється від старої продукції того ж призначення часто і якісними перемінами, стала одним з провідних напрямків науково-технічного прогресу. Значна частина витрат на науково-дослідницькі цілі в окремих компаніях пов'язана зі створенням нових видів продукції.

Конкуренція по умовах продажу обіймає всі ті багатогранні засоби, які широко використовуються окремими компаніями для стійкого залучення покупців до своїх товарів. Серед таких засобів перш за все - реклама, яка здійснює реалізацію тієї чи іншої продукції, надання послуг по споживанню проданої продукції, а також певних пільг постійним чи великим покупцям. При цьому вибір методів нецінової конкуренції вирішує в залежності від виду продукту, спеціалізації форми виробника, а також покупців, для яких предназначений цей предмет.

Які ж функції виконує конкуренція в ринковому господарстві?

Перший напрямок - це конкуренція сприяє встановленню рівноваги цін. Ця властивість конкуренції описувалась раніше, коли розглядався процес ціноутворення. Тому перейдемо до другого напрямку: конкуренція підтримує суспільно нормальні умови виробництва і реалізації товару.

Завдяки конкуренції в любій галузі виробництва в кожний даний момент на ринку встановлюється загальна (рівна) ціна на однорідні продукти, які мають однакову якість. Це заставляє всіх товаровиробників слідувати єдиній лінії господарської поведінки, чи як говориться слідувати загальним "правилам гри". В них відбиваються ті вимоги суспільного нормального господарювання, які предписують об'єктивні економічні закони.

Рівень рівноважної ціни виступає для товаровиробника як норматив раціонального господарювання. При порушенні такого нормативу підприємство, яке встановило, припустимо, дуже високу ціну за свою продукцію заради отримання великого прибутку, може опинитись в безвихідній ситуації. Попит на дорогоцінні товари впаде і вони не будуть продаватися. Тоді прийдеться занижувати ціни чи навіть робити розпродаж товарів по низьким цінам і при цьому терпіти збитки.

Так конкуренція дає наглядний урок всім, хто не враховує суспільно-нормативні умови виробництва та реалізації товарів.

Третій напрямок: ринкове суперництво стимулює науково-технічний процес та підвищує ефективність виробництва.

Як вже було зазначено, конкуренція веде до врівноваження цін. В таких умовах великий прибуток може отримати лише той товаровиробник, який затрачує менше ресурсів на одиницю продукції. Він створює товари з низькою індивідуальною вартістю, і реалізує їх по більш високій ціні.

Четвертий напрямок: протиборство агентів ринку підсилює їх соціально-економічне розшарування.

В конкуренції приймають участь товаровиробники, які мають неоднакову економічну силу. Звичайно, що не витримують іспит на міцність, як правило, велика кількість малих фірм. Вони не мають достатньої кількость грошей, сучасних засобів виробництва та інших господарських ресурсів. Конкуренції властива тенденція до поглиблення спочатку нерівності, а потім і межі між мілким та великим власником.

В сучасних умовах в розвинутих країнах існує велика кількість мілких підприємців, які створюють свої маленькі підприємства. Але значна їх частина з них не може тривалий час нормально існувати та витримати конкуренцію з більш потужними підприємствами. До того ж постійно росте той мінімум грошей, який дозволяє бути конкурентоспроможним.

П'ятий напрямок: конкуренція сприяє розвитку ринкового господарства до монополії.

Не по чиємусь умислу, а стихійно та об'єктивно суперництво продавців та покупців суттєво змінює всю структуру ринкового простору. Ці структурні переміни обумовлені наступними умовами:

  • а) Конкуренція знищує з ринкової арени всі відсталі та неефективні господарства. Ця санація економіки супроводжується зазвичай деякими скороченнями чисельності господарських суб'єктів, особливо помітними в ряді галузей.
  • б) Ринкове суперництво, як відомо, скріплює позиції потужного виробника. Один промисловий гігант по об'єму випуску продукції можна співставити з сумарною виробничою потужністю декількох і навіть тисяч мілких виробників. Тому ринкове господарство швидше за все збільшується за рахунок абсолютного і відносного посилення ролі великих власників.
  • в) Головний фронт змагань на ринковому просторі проходить між арміями продавців та армією покупців, які стоять на різних позиціях по відношенню до рівня ціни. Яка ж армія може впевнено виграти битву? Звичайно та, що в результаті може нав'язати супернику свою ціну. Виходить - перемогу в крупному конкурентному змаганні може дати монополістичне об'єднання протиборствуючих сил.

Значить, об'єктивна логіка розвитку ринка така, що вільна конкуренція сама пропонує монополію, рух йде від одного протиборствуючого стану ринку до іншого.

Сучасна конкуренція державно регульована. Державне регулювання конкурентних відносин полягає в дотриманні оптимального поєднань монопольно-регулюючих та конкурентних сил на таких чи інших ринках. Засобами державного регулювання є законодавство про правила створення й припинення діяльності підприємств і регулярний вибірковий контроль з боку виконавчої влади, в тому числі через аудиторську систему.

Найважливіші напрями державного регулювання економіки, а отже, і встановлення рівноваги національного ринку такі:

  • антициклічне регулювання, що має короткочасний характер і спрямоване на послаблення циклічних коливань, зниження рівня інфляції;
  • програмування (капіталістична планомірність), що має тривалий характер, прагне цілеспрямовано впливати на обсяг і напрями капіталовкладень, зміну структури народного господарства, тобто має стратегічні цілі.

Для досягнення, як короткочасних, так і тривалих цілей використовують:

  • пряме (адміністративне) регулювання, що здійснюється за допомогою прийняття актів і дій виконавчої влади;
  • непряме регулювання, що ґрунтується на використанні різних економічних, фінансових важелів (зміна ставки податків, норми подання податкових пільг та ін.). економічна роль держави в цьому разі полягає в тому, що вона забезпечує регулювання суспільного капіталу в цілому.

Основні методи державного регулювання економіки є:

  • проведення реформ в оподаткуванні корпорацій, державних підприємств і підприємств немонополізованого сектора економіки;
  • державне стимулювання науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок, або науково-технічна політика;
  • активна амортизаційна політика;
  • кредитно-грошова політика;
  • здійснення структурної або промислової політики.

Антимонопольне законодавство в Україні визначає правові основи обмеження монополізму, недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності та здійснення державного контролю за його дотриманням. Монопольним вважають таке становище підприємств, коли його частка на ринку певного товару перевищує 35 відсотків і він має змогу самостійно або разом з іншими підприємцями обмежувати тут конкуренцію.

Щоб не допустити зловживання монопольним становищем на ринку, створюють компетентні державні органи, які повинні контролювати угоди, що укладаються між підприємцями та органами влади й управління. До їхніх функцій входить також контроль за веденням підприємцями конкуренції і метою запобігань недобросовісним формам і методам її.

Нині у країнах з ринковою і в тих, що переходять до ринкової економіки, посилюється підтримка держави ринково-конкурентних сил. Незважаючи на специфічні особливості, переорієнтація на пріоритет ринкового механізму в країнах обох степенів розвитку має загальні риси, основу яких становить зміна економічних функцій держави.

На перший план було висунуто завдання створити сприятливого інвестиційного клімату і стимулювання капіталоутворень шляхом здійснення бюджетно-податкової та кредитно-грошової політики;заохочення сил конкуренції і створення приватному підприємництву певних умов для розгортання ринкової діяльності. Серед заходів, спрямованих на виконання цього завдання, були дерегулювання в ряді галузей економіки, реформа управління державними компаніями, ревізія (або створення) антимонопольного законодавства.

Рушійні сили розвитку, втілень в товарному виробництві, особливо в період їх стихійної дії, нерідко зумовлювали потрясінь в господарстві країн розвинутої ринкової економіки, руйнівні економічні кризи. Вихід було знайдено в посиленні регулюючих функцій держави. Основою господарської системи, як і раніше, залишається ринок, проте регулятори цього взаємодіють з внутрішнім фірмовим плануванням і державними важілями централізованого регулювання.

Література

1. Арутюнова Г. И "Рыночная экономика": Начальный курс ТОО" Фирма Плюс", М., 1994.

2. Барр Р." Политическая экономия": М., 1994.

3. Борисов Е. Ф" Экономическая теория": Учебник. М.:Юристь, 1999.

4. Башнянин Г. И, Лазур П. Ю та ін. /Політична економія/ Київ: ІЗМН, 1999.

5. Валовой Д. В "Экономика" М., 1999.

6. Гальчинський А. С "Основи економічної теорії" Підручник К.: Вища шк. 1995.

7. Зубко Н. М Экономическая теория Мн.: "НТУАПИ", 1998.

8. Климко Г. Н, Нестеренко В. П та ін. Основи економічної теорії:політекономічний аспект: За ред. Климко Г. Н, Нестеренко В. П 2-е вид., перероб., допов., __К.:Вищ. шк__ Знання, 1997.

9. Мочерний С. В Основи економічної теорії К.:Видавничий центр "Академія", 1998.

10. Москвин Д. Д Основы экономической теории (политэкономия):Учебное пособие для вузов. __М., МИСИС;1998.


13.07.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!