Osvita.ua Вища освіта Реферати Економіка підприємств Сутність інформаційного бізнесу
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Сутність інформаційного бізнесу

Розроблення економіко-організаційних основ інформаційного бізнесу вимагає аналізу сутності самого об’єкта. Отже, що ж таке інформаційний бізнес і як він виник?

У літературі часто точаться дискусії щодо сутності самого поняття «бізнес» (з англ. business, букв. — справа, ділові стосунки між людьми або стосунки між учасниками справи). Наведемо деякі з відомих визначень бізнесу.

На початковому етапі впровадження ринкових відносин в країні бізнес сприймався як ініціативна діяльність підприємців, спрямована на отримання тільки прибутків, тобто на збагачення. Саме на цьому робився наголос. Звідси:

  • бізнес — це будь-який вид безпосередньої діяльності з метою отримання доходу, яка передбачає залучення власних коштів або опосередковану участь у такій діяльності через вкладання у справу власного капіталу;
  • бізнес — економічна діяльність, що дає прибуток; будь-який вид діяльності, що дає дохід або інші особисті вигоди.

Тобто на цьому етапі не розглядався підхід, в основі якого лежить твердження, що бізнес — це система, яка охоплює діяльність не тільки суб’єктів бізнесу, а й споживачів і включає: виробництво продукції, торговельну діяльність, комерційне посередництво. Суб’єктами можуть бути окремі підприємці, колективи підприємців, наймані працівники, державні підприємства та організації.

Звідси, визначення, запропоноване А. Хоскингом, є привабливішим: "бізнес — це діяльність, здійснювана приватними особами, підприємствами або організаціями, зі здобуття природних благ, з виробництва чи придбання та продажу товарів або надання послуг в обмін на інші товари, послуги або гроші зі взаємною вигодою для зацікавлених осіб або організацій" .

Під підприємництвом зазвичай розуміють ініціативну самостійну діяльність громадян, спрямовану на отримання прибутку або особистого доходу, здійснювану від свого імені, під свою майнову відповідальність або від імені та під юридичну відповідальність юридичної особи .

Не вдаючись до детальнішого аналізу різних тлумачень термінів "бізнес", "підприємництво", зазначимо, що, як видно з наведених визначень, ці поняття досить близькі за значенням і ми будемо використовувати їх як тотожні.

На сучасному етапі економіка розвивається за умов поступового виснаження матеріальних ресурсів суспільства, швидкого зростання населення планети, посилення конкуренції у сфері бізнесу. Тому накопичення і використання інформації визнане сьогодні найбільш важливим фактором виживання взагалі і в сфері комерції, зокрема.

Підвищення ролі інформації в економічних і суспільних процесах, бурхливий розвиток нових високоефективних інформаційних технологій та їх значний вплив на організацію бізнес-процесів ініціювало розвиток нового виду підприємницької діяльності — інформаційного бізнесу.

За обговорення поняття "інформаційний бізнес" доводиться стикатися з двома основними проблемами. По-перше, досі не існує загальноприйнятого наукового визначення цієї сфери діяльності. По-друге, інформаційний бізнес у всьому світі, особливо в Європі, продовжує тримати в секреті відомості про комерційну сторону справи, що ускладнює проведення аналізу інформаційної індустрії.

Поняття "інформаційний бізнес" останнім часом використовується як синонім поняттю "індустрія перероблення інформації" і характеризує сферу індустріальної діяльності зі збирання, оброблення, зберігання, передавання інформації та здійснення управлінських процесів, тобто сфері інформаційно-управлінської діяльності на засадах інформаційної технології. Інформаційний бізнес — це бізнес, здійснюваний в інформаційній сфері економіки.

Зародження цього виду бізнесу відносять на кінець 60-х років, формування як самостійної галузі — на 70-і роки, у 80-і роки він перетворився на великий багатогалузевий комплекс зі своєю інфраструктурою. У сфері інформаційного бізнесу створюються інформаційні моделі подій, людей, дій та інших об’єктів. Ці інформаційні "еквіваленти" можуть бути використані будь-якою діловою організацією або особою для прийняття управлінського рішення.

Інформаційний бізнес як нова технологічна база управління у своєму розвиненому (кінцевому) вигляді виступає як мережа сполучених між собою каналами зв’язку різноманітних інформаційних структур, які акумулюють та постійно оновлюють інформаційні ресурси різних видів з метою задоволення інформаційних потреб користувачів, а також мають розвинену систему програм, що забезпечує вирішення практично всіх (або, принаймні, більшості) задач економічного і соціального управління. З різновидами інформаційних структур ми ознайомимося пізніше.

"Інформаційний бізнес являє собою порівняно нову сферу підприємницької діяльності у вигляді найбільшого багатогалузевого комплексу зі своєю інфраструктурою, що склалася. Інформаційний бізнес, з одного боку, входить в інфраструктуру всієї системи підприємницької діяльності нарівні з банками, біржами, аудиторськими компаніями тощо, з іншого боку, є самостійною сферою бізнесу".

Формуванню та розвитку інформаційного бізнесу сприяв розвиток технічної бази (передусім ЕОМ і засобів зв’язку), а також ставлення до інформації як до товару і стратегічного ресурсу виробничої та комерційної діяльності. Все це сприяло переведенню інформаційної діяльності на індустріальні рейки. Інформаційний бізнес поступово виборює панівні позиції в організаційно-управ­лінському процесі. І це має величезне значення для сучасного соціально-економічного розвитку, особливо в умовах переходу до інформаційного суспільства.

На доступ до необхідної інформації в найкоротші терміни витрачаються великі гроші; такий спосіб задоволення інформаційних потреб сьогодні кращий за використання традиційних мереж публічних бібліотек або газет і журналів, що знаходяться в значній залежності від державних субсидій. Отже, можна визначити інформаційний бізнес як індустрію інформаційного забезпечення, витрати на утримання якого безпосередньо оплачують його користувачі. Таке визначення дає змогу виключити з цієї сфері діяльності засоби радіо і телебачення, пресу.

На початку 80-х років Асоціація інформаційної індустрії США розробила вісім критеріїв, за якими визначається поняття "інформаційна фірма":

  • створення свого власного інформаційного продукту силами своїх співробітників;
  • підтримка близьких до неформальних стосунків зі своїми споживачами, тому практикується надання інформаційних послуг на основі замовлення;
  • створення інформаційних продуктів відповідно до специфічних вимог окремих кінцевих користувачів;
  • використання різних носіїв інформації, як традиційних паперових, так і електронних засобів зберігання даних, відповідно до прийнятої в них концепції створення БД;
  • створення інформаційних продуктів для забезпечення процесу прийняття рішень і підвищення якості цих рішень;
  • отримання прибутку за рахунок інформації та послуг, оскільки користувачі прирівнюють ці послуги до проведених наукових досліджень і майже повністю оплачують їх;
  • збирання і зберігання різних відомостей про бізнес, технології та ін., на відміну від консультацій з питань управління;
  • ставлення до інформації як до свого кінцевого продукту.

Якщо сукупність інформаційних фірм з такими критеріями являє собою індустрію, то стає можливим оцінити рівень її розвитку і характеристики інформаційного ринку.

Отже, інформаційний бізнес існує близько трьох десятиліть. Як все починалося?

На початку 60-х років деякі фірми, особливо в США, які досить довго були на ринку, звернули увагу, що в них накопичився значний обсяг даних, потрібних багатьом фірмам-виробникам: види товарів, що виробляються; технічні характеристики цих товарів; фірми-виробники; способи розповсюдження та реалізації цих товарів тощо.

Менеджери таких компаній дуже швидко зорієнтувались у цій ситуації і стали пропонувати послуги з добору необхідних даних. Попит на ринку на подібні послуги був такий великий, що через деякий час (приблизно на кінець 60-х років) фірми, які надавали послуги зі збирання даних, трансформувалися в інформаційні фірми, тобто обрали цей вид послуг як основний профіль своєї діяльності. У процесі трансформації фірм при переході в нову сферу діяльності сформувався інформаційний бізнес, оскільки інформація стала товаром, який користувався великим попитом і за який платили великі гроші.

Інформаційний бізнес, як і будь-який інший, має свої основоположні ознаки, що визначають його сутність, необхідність існування та діяльності. Такими ознаками можуть бути: продукт, що виробляється; засоби його виробництва: предмети праці (вхідна інформація) та знаряддя праці; технологічний процес, за допомогою якого створюється продукція (вихідна інформація); призначення продукції, що виробляється; потенційні споживачі тощо. Всі ці ознаки взаємопов’язані та взаємозалежні — одна підсилює іншу або спричинює появу нових характерних ознак.

Головною ознакою існування інформаційного бізнесу є наявність специфічного продукту — інформації, інформаційних продуктів і послуг. Водночас цей фактор впливає і на його розвиток. Відслідкувати такий вплив можна через сутність інформації, хоча це є досить складною задачею, оскільки існує дуже багато підходів до визначення інформації.

Термін "інформація" (з лат. — роз’яснення, виклад) сьогодні став дуже популярним. Власне, кожна людина по-своєму визначає поняття "інформація". Так, на думку Р. Емерсона, фахівця в галузі інформаційних систем (США), інформація — це накопичені думки та досвід безлічі людей . Або, інформація – обмін відомостями між людьми, людиною та автоматом, автоматом і автоматом; інформація — відомості про будь-що, які є об’єктом збирання, зберігання, переробки.

Закон України "Про інформацію" під інформацією розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

З погляду бізнесу, системи управління ним, інформація – це ті дані, які допомагають прийняти управлінське рішення. Інформація є тим ціннішою, чим відповідальнішим є рішення, яке прийматиметься на основі цієї інформації. Таким чином, ті самі дані можуть мати різну цінність, отже, й різну вартість у різних ситуаціях, у різний час і для різних споживачів (фізичних чи юридичних осіб). Така особливість дає можливість інформаційному бізнесу отримувати дуже великі прибутки, що робить його особливо привабливим.

У тлумачному словнику з основ інформаційної діяльності наведено таке визначення: інформація — це відомості про факти, події, явища, процеси, які розглядаються в аспекті їх передавання у просторі та часі, незалежно від фізичної форми їх надання, використовувані з метою збереження або отримання знання, приняття рішення, забезпечення функціонування суспільства. Інформація є основою для прийняття будь-якого управлінського, комерційного, науково-технічного рішення.

З наведених визначень видно, що у кожному випадку наголошується на певному аспекті, найбільш важливому, з точки зору автора, виходячи з напряму дослідження. Підтвердженням цієї думки можуть бути ще два визначення, наведені в державних стандартах України. Так, в ДСТУ 2392-94 «Інформація та документація. Базові поняття. Терміни та визначення» записано: інформація — знання, що розглядаються в аспекті комунікації. А в ДСТУ 2938-94 «Системи оброблення інформації. Основні поняття. Терміни та визначення» щодо процесу оброблення даних конкретизується: інформація – будь-які знання про предмети, факти, поняття і т. ін. проблемної сфери, якими обмінюються користувачі системи оброблення даних.

Можна було б продовжувати далі. Але обмежимось одним цікавим визначенням, наведеним у [23, с. 12]: "інформація – відомості про навколишній світ (об’єкти, явища, події, процеси тощо), що зменшують міру невизначеності, неповноти знань, які є відчуженими від їх творця і стали повідомленнями (вираженими певною мовою у вигляді знаків, у тому числі й записаними на матеріальному носії), які можна відтворювати шляхом передавання людьми усно, письмово або в інший спосіб (з допомогою умовних сигналів, технічних засобів, обчислювальних засобів тощо)".

У цьому визначенні, побудованому на кількох інших, для нас важливо таке:

  • інформація — це не будь-які відомості, вона несе в собі щось нове, що зменшує наявну невизначеність;
  • інформація існує поза її творцем, це відчужене від її творця знання; знання — відображення дійсності в мисленні людини;
  • інформація стала повідомленням, оскільки вона виражена на певній мові у вигляді знаків;
  • повідомлення може бути записане на матеріальному носії (повідомлення є формою передавання інформації);
  • повідомлення доступне для відтворення без участі автора;
  • вона передається в канали суспільної комунікації.

Інформація дає змогу організації:

  • визначати стратегічні, тактичні та оперативні цілі та задачі організації;
  • здійснювати контроль за поточним станом організації, її підрозділів і процесів у них;
  • ухвалювати обґрунтовані та своєчасні рішення;
  • координувати дії підрозділів у досягненні цілей.

Відсутність інформації викликає інформаційну потребу – усвідомлене розуміння відмінності між індивідуальним знанням про предмет і знанням, накопиченим суспільством.

Як зазначалось раніше, інформація має здатність усувати невизначеність за прийняття рішень. Але одночасно зі зняттям невизначеності, вона підвищує її. Наприклад, за необхідності вибору найкращої альтернативи будуть необхідні додаткові, точніші дані відносно всіх альтернатив. Тобто інформація знімає частину проблеми з аналізу альтернатив, додаючи тим самим нові аспекти, не враховані раніше. Така здатність інформації (усувати невизначеність, одночасно збільшуючи її на більш високому рівні) і є основою існування інформаційного бізнесу.

Власне, будь-яка економічна діяльність завжди супроводжується процесами перетворення інформації. На неї значно впливають умови створення, оброблення і передавання даних. Отже, поки існує економічна діяльність, доти існує необхідність в аналітичній інформації, а це означає, що інформаційний бізнес успішно функціонуватиме.

Як і будь-який товар, цінну інформацію можна продати і купити. Але на відміну від матеріальних благ, на ринку яких присутня не тільки готова продукція, а й напівфабрикати, інформаційні продукти чи послуги набувають вартості найчастіше лише у готовому вигляді. Якщо в традиційному виробництві його обсяги пропорційні капітальним витратам, то інформаційний бізнес не підкоряється цьому класичному постулату економічної теорії. Згадаємо приклади, що вже наводилися, — написана студентом комп’ютерна програма, вмілий продаж якої іноді може принести мільйонні прибутки, і навпаки, результати багаторічних наукових досліджень далеко не завжди окупають витрати.

Цінність матеріальних товарів має просторову сутність. Цінність інформаційних товарів заснована на часовій сутності, тобто, як правило, найбільш цінною інформація є в момент виникнення (створення). Цінність її значно зменшується у зв’язку з тиражуванням. Саме часова сутність інформації лежить в основі біржових спекуляцій, інвестиційної привабливості наукових розробок, рекламних прибутків засобів масової інформації (ЗМІ) тощо.

Докладніше про інформаційні продукти і послуги ми поговоримо пізніше. Зараз лише констатуємо, що інформаційний бізнес має свій специфічний продукт – різного роду інформаційні продукти та послуги, який, власне, й визначає необхідність його існування.

Створення інформаційного продукту не має значних відмінностей від традиційного матеріального виробництва. Хоча часто вважається, що така відмінність є суттєвою. Подібна ілюзія обумовлена тим, що копіювання інформаційного продукту (аналог масового індустріального виробництва) обходиться набагато дешевше за розроблення. Однак вартість проектування і підготовки до виробництва будь-якого масового товару (наприклад, автомобіля) також набагато перевищує вартість зразка з конвеєра. Ніяка продукція не виникає в закінченій формі, тому інформація, яка дає змогу виробляти будь-який матеріальний продукт (наприклад, автомобіль), набагато дорожча за нього самого. Отже, в цьому плані запис інформації на диски з подальшим продажем нічим не відрізняється від виробництва та реалізації автомобілів.

Наступна ознака інформаційного бізнесу – специфічні засоби виробництва, зокрема знаряддя праці, особливості яких ми ще розглянемо. До знарядь працi в iнформацiйному виробництвi вiдносять ЕОМ та iншi технiчнi засоби збирання, накопичення, оброблення, зберiгання, розповсюдження iнформацiї, а також програмнi засоби.

Саме розвиток обчислювальної техніки (ОТ) та підвищення її швидкодії, як уже зазначалося, сприяли бурхливому розвитку інформаційного бізнесу наприкінці 60-х — початку 70-х років. Цей фактор є дуже важливим, оскільки в умовах постійно зростаючого попиту на інформаційні продукти та послуги необхідно переробляти величезні масиви даних у терміни, що не зменшують їх актуальності, а саме цю задачу здатна вирішувати обчислювальна техніка. Тому її вдосконалення є запорукою розвитку інформаційного бізнесу.

Прослідковується взаємний вплив – розвиток комп’ютерної техніки і технології разом із засобами комунікації стимулює розвиток інформаційного бізнесу. В свою чергу, розвиток останнього дає поштовх для розвитку комп’ютерної техніки і технології. Тому часто інформаційний бізнес розглядають як синонім ком­п’ютерного бізнесу, а засоби ОТ, комунікації та програмне забезпечення вважають стратегічними інформаційними продуктами.

Суттєвим фактором у розвитку інформаційного бізнесу є розширення груп потенційних споживачів інформаційних продуктів і послуг, кількість яких постійно зростає і поповнюється новими групами. Взагалі, споживачем уважається отримувач продукції, яка надається постачальником. У разі контракту споживач може називатися покупцем. Споживачем може бути, наприклад, кінцевий споживач, користувач, пільговий споживач чи покупець. Споживач може бути зовнішнім чи внутрішнім (ДСТУ 3230-95).

Отже, споживач — це особа або організація, яка споживає, використовує продукт будь-якого виробництва, будь-якої діяльності, у тому числі й свій власний продукт .

Серед споживачів продукції інформаційного бізнесу найбільшу питому вагу мають юридичні особи — господарські структури різного статусу та форм власності, зокрема державної влади. Сьогодні значно збільшується частка споживачів — фізичних осіб. Цьому сприяє розвиток, мініатюризація та здешевлення засобів комп’ютерної техніки і технології. В результаті кожна людина стає потенційним споживачем продукції інформаційного біз­несу, як у секторі розваг (комп’ютерні ігри), повсякденному житті, так і у професійній діяльності, оскільки кожний кваліфікований спеціаліст є не тільки джерелом, а й споживачем інформації та знань в своїй організації.

На сьогодні ще немає єдиної думки щодо сутності інформаційного бізнесу та видів діяльності, віднесених до нього. Цьому є об’єктивне пояснення: ще не є остаточно сформованою сама концепція інформаційної сфери економіки. Власне до інформаційного бізнесу належать усі фірми, що проводять діяльність у сфері інформатизації та інформаційних технологій, діяльність, пов’язану з розробленням, удосконаленням та розповсюдженням компонен­тів інформаційних технологій. Це також й обчислювальна техніка, засоби комунікації, офісне обладнання, програмне забезпечення й специфічні види послуг (інформаційне, технічне і консультаційне обслуговування, лізинг, страхування, навчання тощо), які сприяють ефективному використанню інформаційних технологій в управлінських і технологічних процесах.

Ураховуючи те, що інформаційний бізнес має свої специфічні оригінальні продукти (ІПП), унікальні засоби виробництва цих продуктів (обчислювальна техніка, засоби комунікації та програмне забезпечення) й чітко визначеного споживача (суб’єкти господарювання різних рівнів, фізичні особи), можна сказати, що інформаційний бізнес є самостійною сферою.

В Україні становлення інформаційного бізнесу почалося значно пізніше, ніж у розвинених країнах, — у 90-х роках ХХ ст., коли вона стала самостійною державою і розпочала розбудову своєї економіки на засадах ринкової системи господарювання. Попервах інформаційний бізнес сприймався як підприємницька діяльність, пов’язана тільки з продажем технічного та програмного забезпечення, оскільки він розвивався тільки у сфері збуту. Це можна пояснити так:

  • нагальною потребою у сучасній обчислювальній техніці;
  • відсутністю мобільного програмного забезпечення, орієнтованого на кінцевого споживача;
  • можливістю швидкого обігу коштів у сфері посередницьких послуг;
  • пасивною роллю держави у процесі формування інформаційного ринку.

Крім того, поясненням цьому може бути відносна новизна процесів, що відбуваються і, насамперед, впровадження ринкових відносин.

На розвиток підприємницької діяльності в галузі інформаційних і комунікаційних технологій — інформаційного бізнесу в Україні об’єктивно впливають ті самі фактори, що й в усіх пострадянських державах. Це:

  • майже повна відсутність теоретичних досліджень і практичних розробок з питань формування інформаційного ринку;
  • загальне відставання від світового рівня в розвитку технічної бази засобів обчислювальної техніки та передавання інформації, а також створення програмних продуктів;
  • недостатня розвиненість елементів ринкової інформаційної інфраструктури;
  • нерозвиненість методичного, організаційного та функціонального забезпечення процесів удосконалення компонентів інфор­маційних і комунікаційних технологій;
  • фрагментарне вирішення проблем інформаційного бізнесу, поза єдиної організаційної та соціально-економічної моделі розвитку.

Література:

  • Азеев А. А. и др. Организация и функционирование вычислительного центра. — М.: Статистика, 1977. — 160 с.
  • Ансофф И. Стратегическое управление. М: Экономика, 1989, 518 с.
  • Аррендондо Лени. Искусство деловой презентации: Пер. с англ. — Челябинск: Урал LTD, 1998. — 520 с.
  • Артамонов Г. Т. Информатика: теория и практика (заготовки к книге) // НТИ, Сер.1. Организация и методика информационной работы, 1997, № 8, с. 30—33; 1998, № 1, с. 29—34; № 4, с. 31—36; № 6, с. 31—35; № 12, с. 29—33; 1999, № 6, с. 36—43.
  • Бизнес в Европе: информационная индустрия. / Информатика. Экспресс-информация. М. — ВИНИТИ, 1991. — № 45. — С. 2—9.
  • Бланк И. А. Управление формированием капитала. — К.: "Ника-Центр", 2000. — 512 с.
  • Бове К, Аренс У. Ф. Современная реклама: Пер. с англ. / Общ ред. Феофанова О. А. — Тольятти: Издательский дом Довгань, 1995. — 704 с.
  • Большой экономический словарь. Multilex 2/0 EKONOMICS.
    CD-ROM.
  • Боэм Б. У. Инженерное проектирование программного обеспечения. — М.: Наука, 1991. — 190 с.
  • Бузова Н. Н. Проблемы развития народнохозяйственного информационного комплекса // Современные средства информатики. М.: Наука, 1986.277 с.
  • Бурлак Г. Н и др. Экономика, организация и планирование работы ВЦ / Г. Н. Бурлак, С. Н. Помпеева, Л. С. Фельдман: Учебник. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Финансы и статистика, 1989. — 238 с.
  • Введение в информационный бизнес: Учеб. пособие / О. В. Голосов, С. А. Охрименко, А. В. Хорошилов и др.; Под ред. В. П. Тихомирова, А. В. Хорошилова. — М.: Финансы и статистика, 1996. — 240 с.


07.09.2010

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!