Osvita.ua Вища освіта Реферати Економіка підприємств Проблеми ділової етики та малий бізнес. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Проблеми ділової етики та малий бізнес. Реферат

Недотримання ділових зобов'язань вважається звичайною справою. Але чи розцінюється воно як норма? Бути може, керівники болісно реагують на порушення і намагаються змінити ситуацію?

Таблиця 1. Частота зіткнень керівників малих підприємств із ненормативними господарськими діями (у%)

 

Часто

Нерідко

Відсутні

Порушення ділових зобов'язань (N = 818)

41,2

52,0

6,8

Силові вимагання і погрози (N = 760)

26,2

57,1

16,7

Вимагання чиновників (N = 832)

40,7

49,9

9,4

 

Представники інших сполучених з малим бізнесом структур оцінюють ситуацію трохи більш критично. Так, майже половина керівників середніх і великих підприємств (48,7%) вважають порушення ділових зобов'язань частим явищем. А з погляду працівників органів державного керування і громадських організацій (так чи інакше зв'язаних з малим бізнесом), ситуація виглядає ще гірше.

Виявлено трохи слабких, але значимих зв'язків з оцінками економічної ситуації і персональних даних підприємців (тут і далі згадуються тільки статистично значимі зв'язки, по Пирсону, р < 0,01). Вага фінансового положення власного підприємства і чекання швидких банкрутств у сфері малого бізнесу прямо погоджуються керівниками малих підприємств із частим недотриманням ділових договорів, що суцільно і поруч різко підриває фінансові позиції підприємств.

Виявляється зв'язок з досвідом малого підприємництва (чим триваліше цей досвід, тим він сумніше). У галузевому розрізі більш часто на зриви договорів указують керівники, зайняті фінансовою діяльністю і консалтингом. В основних сферах діяльності (промисловість і сільське господарство, будівництво і транспорт, торгівля) оцінки більш помірні, але для більшості опитаних фактів порушення зобов'язань аж ніяк не рідкі.

Чим вище освітньо-кваліфікаційний рівень керівників малих підприємств (наявність інститутського диплома, ученого ступеня), тим частіше з'являються негативні оцінки. Більш утворені керівники хворобливіше сприймають порушення господарських норм. Члени підприємницьких об'єднань і асоціацій зіштовхуються з порушеннями зобов'язань ледве рідше. І цю, нехай дуже слабку залежність хочеться прийняти як підбадьорюючу тенденцію. Бути може, у перспективі саме інституціональні методи допоможуть виховати більш відповідальне відношення до ділових зобов'язань.

Отже, недотримання ділових зобов'язань вважається звичайною справою. Але чи розцінюється воно як норма? Бути може, керівники болісно реагують на порушення і намагаються змінити ситуацію? Чи проблема нерозв'язна і сприймається господарниками як неминуче зло, "витрати професії"? Було поставлене питання: "Чи можлива сьогодні успішна господарська діяльність без порушення ділових зобов'язань у будь-яких випадках?

Відповідь така. Тільки 11,0% керівників вважають, що не можна уникнути таких зривів. Без малого всі упевнені, що це можливо (52,1%) чи принаймні "можливо з працею" (36,9%). Причому оцінки підприємців збігаються з думками керівників більш великих господарських структур і більш оптимістичні, ніж оцінки представників управлінських органів і суспільних об'єднань (біля половини останніх схильні вважати, що це можливо з працею).

Таблиця 2. Оцінка можливостей успішної господарської діяльності в нинішніх російських умовах при принциповому недопущенні ненормативних дій (в/а)

Можливість при будь-яких умовах:

Неможливо

Можливо з працею

Можливо

Не порушувати ділових зобов'язань (N = 856)

11,0

36,9

52,1

Не застосовувати силових методів і погроз (N- 817) Не давати хабарів (N=845)

9,4 41,3

38,3 42,1

52,3 16,6

 

Багато хто, таким чином, виявляються в ситуації нормативного роздвоєння і змушені надходити не так, як можна було б у принципі діяти навіть у нинішніх, далеко не ідеальних умовах. Що означає цю розбіжність реального і можливого? Чи просто оптимізм у відношенні майбутнього, вираження надії на кращу долю? Чи в більшому ступені неприйняття сьогодення - відмовлення приймати порушення як норму, розлад між етичними представленнями і практичними діями.

Судячи з усієї маси відповідей, мова йде, скоріше, про ступінь оптимістичності загального настрою у відношенні перспективи. Ті, хто вважає за можливе уникнути зривів ділових зобов'язань, прогнозують зростання виробництва, чисельності зайнятих і навіть масштабів інвестицій у секторі малого підприємництва. Вони також у цілому краще оцінюють фінансове положення своїх підприємств і рідше побоюються банкрутств. "Нормативний" оптимізм виявляється зв'язаний з економічним оптимізмом, що почасти породжується більш стійким фінансовим положенням підприємства. Оптимістичніше також із приводу можливості уникати порушень висловлюються молоді керівники, "старі" рідше розраховують на серйозні зміни.

Про вимагання і погрози. Звернемося до другої сторони "звичайного ненормативного" поводження - застосуванню силових дій, вимагань і погроз у ділових взаєминах. Відомо, що в опитуваннях суспільної думки злочинність протягом останніх п'яти років досить стійко ставиться російським населенням на друге місце серед найбільш гострих проблем (перше місце займає ріст цін). Для російського бізнесу організоване насильство також перетворилося в хворобливу проблему. Тільки за 1994 р. було убито 94 (!) керівника великих комерційних фірм. По окремим даним, близько 70% комерційних підприємств змушені платити силовим угрупованням^

По нашим даним, керівники малих підприємств (26,2°о), заявляють, що випадки силових вимагань і погроз часті, ще більш половини (57,1%) вважають це нерідким явищем і тільки 16,7°про опитані говорять, що подібні явища в малому бізнесі відсутні. У 1993 р. багато керівників заявили, що взагалі не зіштовхувалися з рекетом. Контраст із сьогоднішньою ситуацією разючий (особливо якщо порівнювати отримані результати зі стійкістю відповідей про порушення ділових зобов'язань). Почасти це зв'язано з тим, що заданий три роки тому питання про рекет був невдалий за формою, звужував проблему групового й організованого насильства.

У період перебудови було чимало розмов про рекет у відношенні нових господарських структур. Сьогодні ситуація в корені не змінилася, але відбувся серйозний зсув акцентів. Мова йде вже не про рекет, а про організовану охорону. І малі, і великі підприємства змушені шукати професійний захист, що роблять сьогодні як мінімум три категорії організацій: представники офіційних правоохоронних органів (на комерційній основі); офіційно зареєстровані приватні охоронні і розшукні агентства, утворені, як правило, що були працівниками правоохоронних органів; кримінальні угруповання, що займаються забезпеченням так званих "дахів". У результаті бізнесмени систематично оплачують послуги "своїх" охоронців, а не платять "чужим".

Спектр силових методів досить широкий. Як важлива частина вони включені в механізм контролю ділових зобов'язань. Професійні силові групи широко використовуються для з'ясування відносин з несумлінними і необов'язковими партнерами і клієнтами, для рішення проблем, зв'язаних з їхніми заборгованостями. Ціна послуг висока. Затверджується, що залучення "братух" обходиться в половину суми, що повертається, офіційні агентства беруть від 15 до 40% ".

Роль організованого насильства не вичерпується кримінальними факторами. У багатьох випадках це заміщення загублених інструментів вертикального тиску на партнерів (у тому числі тиску через партійні органи в радянський час), свого роду "компенсація" за втрату адміністративного захисту. При відсутності діючого законодавчого і судового регулювання силові методи ввійшли як нормальний (звичайний) елемент у тканину господарських відносин. Коли закон ньому, а мораль сліпа, що зарвалися повертають у нормативні рамки більш грубими і примітивними способами. І зона силових методів, зважаючи на все, продовжує розширюватися.

Загальновідомо, що об'єктом вимагань частіше стають фінансові і торгові структури, що активно працюють з наявним грошовим обігом. Дійсно, опитані фінансисти більш інших стурбовані даною проблемою. А от істотних відмінностей в оцінках зайнятих у торгівлі і сфері послуг від загальної маси підприємців зафіксувати не удалося.

Варто згадати, що частота застосування силових методів господарськими керівниками прямо погоджується з загальною несприятливою оцінкою умов для малого підприємництва. Респонденти з більш високим освітнім рівнем трохи частіше вказують на наявність вимагань (навряд чи вони частіше з ними зіштовхуються, скоріше, ми знову маємо справу з більш хворобливою реакцією).

На думку державних службовців і діячів суспільних об'єднань, ситуація, як і при невиконанні зобов'язань, виглядає ще більш важкої, причому розходження з оцінкою малих підприємців навіть збільшуються до 10 процентних пунктів.

Чи можна успішно хазяювати без погроз і застосування сили - не в ідеальному, позахмарному світі, а в реальних сьогоднішніх умовах? Більш половини респондентів (52, У/о) упевнені, що можна. Ще більш третини (38,3°о) вважають, що це можливо з працею. І тільки 9,4% поставили категоричне "ні". Причому керівники малих підприємств у даному випадку явно виділяються своїм оптимізмом на тлі всіх інших груп - більш великих підприємців, представників державного керування і громадських організацій.

Про можливість відмовлення від застосування сили говорять "економічні оптимісти": ті, хто прогнозує ріст всіх основних господарських показників у сфері малого бізнесу і не очікує масових банкрутств. А от з фінансовим положенням власного підприємства зв'язок уже не спостерігається.

Тепер звернемося до "силових методів" іншого роду, зв'язаним з вимаганням з боку чиновників. З області "горизонтальних" господарських відносин переходимо в область "вертикальних". Проблеми бюрократизму звичайно характеризуються сумно високим рейтингом серед найбільш хворобливих проблем, з якими зіштовхуються керівники малих підприємств (за результатами нашого опитування, бюрократизм і недостатня безпека бізнесу поділяють 5-6-у позиції з півтора десятків найбільш гострих проблем).

Відомо, що чиновники мають чимало можливостей для створення бар'єрів на шляху малого підприємництва. Ускладнений порядок реєстрації підприємств, необхідність платити за кожен документ (аж ніяк не символічні суми), затримки з оформленням і навіть відмовлення в реєстрації (по суті, протизаконні) - із усім цим підприємець змушений зіштовхуватися, ще не почавши свою діяльність. Але лиха підприємства з його реєстрацією не кінчаються. Влади маніпулюють ставками орендної плати й інших платежів. З'являються численні контролюючі інстанції, що влаштовують перевірки за приводу і без приводу^ Представники влади не раз доводили свою здатність зруйнувати фактично будь-яке підприємство, причому в самі найкоротші терміни.

Бюрократизм є ефективним інструментом прямого вимагання. Побори здійснюються в трьох основних формах: легальних, напівлегальних і нелегальних. Легальні включають податки й обов'язкові платежі (від 40 до 50 найменувань). Податковий тягар уже саме по собі досить важко. Але воно, на жаль, не єдине. До напівлегальних зборів відносяться здійснювані з ініціативи влади відрахування підприємств, що виходять за межі законодавчих норм.

Мова йде про "добровільно-обов'язкові" відрахування на різного роду муніципальні нестатки (благоустрій міста, ремонт будинків, інші потреби комунального господарства). Влади мають досить могутні важелі, щоб змусити підприємця стати "добродійником". І дії їх - по суті своєї незаконні - у даному випадку приймають цілком законну, офіційну форму. Третя форма - нелегальні побори, що йдуть безпосередньо в кишені конкретних чиновників у виді банальних хабарів.

На думку експертів, корупція є найбільш розповсюдженою незаконною господарською дією. Причому перебудова і наступні реформи принесли серйозні адміністративні послаблення в цій області. Відбулося явне розширення масштабів даного виду "торгівлі усередині держави". Зафіксовані факти корупції як і раніше одиничні і розрізнені. Але, не зважаючи на все, хабарі досягли таких розмірів, які не могли приснитися радянському чиновнику навіть у самому фантастичному сні.

Ми не маємо наміру в даному випадку обмежуватися традиційними обвинуваченнями на адресу чиновництва і "обіляти" підприємців. В угоди як мінімум є дві сторони. І корисливі похилості влада імущих нерідко використовуються, і дуже цинічно, для рішення власних проблем: хабар допомагає одержати доступ до дешевих ресурсів і індивідуальні пільги, звільнитися від частини легальних платежів і уникнути "благодійних" зборів. Звичайно, це не "ринковий торг рівноправних сторін", обмеження підприємця тут очевидно, але представляти його тільки лише як постраждалу сторону було б не зовсім вірно.

За результатами опитування, ситуація тут далеко не блискуча. Багато керівників малих підприємств звертають увагу на наявність вимагань з боку чиновників, у тому числі на часті вимагання вказують 40,7%. І лише 9,4° керівників не спостерігають їх у господарській практиці. Ці оцінки близькі до даних нашого опитування 1993 р., але все-таки частота бюрократичних вимагань трохи виросла.

Тут ще більш помітна розбіжність у думках між основними групами респондентів. Оцінки керівників великих і середніх підприємств більш негативні: 56,0% вважають вимагання частим явищем. Але самими лютими обвинувачами корупції виступають представники громадських організацій, що підтримують малий бізнес (її наявність у цій групі відзначають практично усі). Що ж стосується самих чиновників, те дану проблему вони закономірно воліють не акцентувати. Звичайно, мало хто затверджує, що корупції немає зовсім (менш чим кожен п'ятий), але більшість усе-таки не вважають вимагання частим явищем.

У галузевому розрізі знову лідирують фінансисти (до цієї сфери зараз спостерігається особливо пильна увага), потім випливають зайняті в сфері науки і консалтингу, торгівлі і транспорту. Ледве рідше, судячи з відповідей, це стосується сфери будівництва.

Деякі пояснення фактично ті ж, що й у випадку із силовими методами: прямий вплив освітнього рівня і загальна оцінка умов для малого підприємництва. Узагалі зв'язок, між двома проявами силового тиску найбільш висока, вони виглядають як дві сторони однієї медалі (їх так і називають - "бюрократичний і кримінальний рекет"). Складається враження, що одні групи живуть у зоні насильства, а інші - у світі відносного спокою. Де проходять границі між цими групами, ще має бути з'ясувати дослідникам.

Найбільш обтяжуючий елемент картини, що вимальовується, зв'язаний з оцінкою можливостей успішного господарювання при принциповому відмовленні від дачі хабарів посадовим особам. У цьому пункті загальний оптимізм підприємців сильно зменшився. Тільки кожен шостий (16,6%) сподівається, що це можливо. 42,1% керівників вважають, що цього можна домогтися.

Якщо ситуація з діловою обов'язковістю несприятлива, але все-таки поправна, то на перемогу над корупцією, схоже, мало хто всерйоз розраховує. Тут витає дух приреченості. Це відноситься і до інших опитаних груп. За винятком самих чиновників, що бачать ситуацію в більш райдужному кольорі, усі відносно одностайні. У галузевому розрізі серед песимістів лідирують зайняті в сферах фінансів, торгівлі і послуг населенню. Але думка виробничників відрізняється несильно.


05.08.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!