Osvita.ua Вища освіта Реферати Економіка підприємств Підприємства малого бізнесу та їх класифікація. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Підприємства малого бізнесу та їх класифікація. Реферат

Класифікація виділяє такі організаційно-правові форми суб'єктів малого бізнесу: повні товариства, товариства на вірі (командитні), обмежене товариство (товариства з обмеженою відповідальністю), відкриті і закриті акціонерні товариства

Основними організаційно-правовими суб'єктами малого бізнесу є господарські товариства і суспільства, що функціонують у різних галузях економіки.

Аналізуючи практику функціонування суб'єктів ринкової економіки в окремих розвитих країнах, можна привести наступні організаційно-правові форми суб'єктів малого бізнесу:

Таблиця 1. Основні організаційні форми суб'єктів малого бізнесу.

Країна

Організаційно-правові форми підприємства

Великобританія

Індивідуальне підприємство

Асоційовані власники

Обмежені компанії

Франція

Індивідуальне підприємство

Акціонерна компанія

Обмежене товариство

США

Одноособове володіння

Товариство

Корпорація

Німеччина

Індивідуальна трудова діяльність

Партнерство

Малі акціонерні товариства

 

Як видно з таблиці, найбільш розповсюдженою організаційною формою малого бізнесу є індивідуальне підприємство.

Перевагами цієї організаційно-правової форми комерційних організацій є:

  • повна самостійність, воля й оперативність дій, що не вимагає для прийняття рішень одержання згоди партнерів;
  • зацікавленість у завзятій роботі, у ретельному власному контролі над справами, у прийнятті обміркованих рішень, тому що всі доходи надходять до єдиного власника підприємства;
  • конфіденційність діяльності.

Але поряд з достоїнствами цієї організаційної форми їй властиві і недоліки, яким відносяться:

  • обмеженість залучення значних фінансових засобів;
  • повна майнова відповідальність за борги у випадку банкрутства;
  • недовіра з боку державних установ і великих підприємств;
  • слабість керування. Звичайно власник є керуючим із усіх питань: економічним, фінансовим, кадровим і ін. Як правило, власникам не вистачає професійних знань і досвіду;
  • труднощі в одержанні кредиту;
  • високий рівень банкрутства.

А тепер більш докладно зупинимося на характеристиці видів підприємств малого бізнесу в Україні.

Повним товариством визнається товариство, учасники якого (повні товариші) відповідно до ув'язненого між ними договором займаються підприємницькою діяльністю від імені товариства і несуть відповідальність по його зобов'язаннях своїм майном. Це означає, що якщо приватна особа ввійшла в товариство на правах одного з засновників, то випадку банкрутства в нього буде конфісковане все особисте майно, що виходить за рамки життєво необхідного: картини, меблі, ювелірні вироби і т. д.

Учасниками повного товариства можуть бути фізичні особи, зареєстровані як індивідуальних підприємців, чи юридичні особи як комерційні організації. Договір про їхню спільну діяльність у якій-небудь області вже можна розглядати як утворення такого товариства. Таким чином, установчим документом повного товариства є установчий договір, що повинний бути підписаний всіма учасниками повного товариства.

В установчий договір повинні бути включені наступні обов'язкові зведення:

  • порядок спільної діяльності по створенню повного товариства;
  • про розмір, склад, терміни і порядку внесення внесків;
  • найменування повного товариства і місце його перебування.

Повне товариство повинне мати фірмове найменування, що містить або імена всіх його учасників і слова "повне товариство", або ім'я одного чи декількох учасників з додаванням слів "і компанія" і слова "повне товариство".

Керування повним товариством здійснюється за спільною згодою всіх його учасників; кожен учасник повного товариства має один голос. Але бувають випадки, коли рішення приймається більшістю голосів учасників, у такому випадку буде інший порядок визначення кількості голосів його учасників при прийнятті рішень.

Кожен учасник повного товариства має право діяти від імені товариства, якщо установчим договором не встановлено, що всі учасники повного товариства ведуть справи спільно, або ведення справ доручене окремим учасникам.

При спільному веденні справ його учасниками для здійснення кожної угоди необхідна згода всіх учасників. Якщо ведення справ повного товариства доручено доручається одному обличчю, то інші учасники для здійснення угоди повинні мати доручення від імені, на якого було покладене ведення справ товариства.

Важливою особливістю повного товариства є положення про те, що його учасники несуть відповідальність своїм майном по зобов'язаннях товариства, а учасник повного товариства, що не є його засновником, нарівні з іншими учасниками відповідає по зобов'язаннях, що виникло до його вступу в повне товариство. У теж час учасник, що вибув з повного товариства, відповідає по зобов'язаннях, що виникло до моменту його вибуття, нарівні з учасниками, що залишилися, протягом двох років після його відходу.

Припинення діяльності повного товариства може бути здійснене шляхом його чи реорганізації ліквідації відповідно до закону. Повне товариство може функціонувати, якщо в його складі є хоча б два учасники. Якщо ж у складі повного товариства залишається один учасник, то повне товариство повинне бути ліквідоване.

Товариство командитне – модифікована форма повного товариства. Командитним визнається товариство, у якому поряд з учасниками, що здійснюють підприємницьку діяльність і відповідають по зобов'язаннях товариства своїм майном (повними товаришами), мається один чи трохи учасників, відповідальність яких обмежується їхніми внесками в суспільство.

Такі учасники, що ризикують лише в межах свого внеску, є зовнішніми учасниками і називаються командистами. Вони не приймають участі в здійсненні товариством підприємницької діяльності.

Головною особливістю командитного товариства є положення повних товаришів, що беруть участь у діяльності товариства. Так, усі повні товариші підписують установчий договір про створення товариства на вірі, керують їм, несуть відповідальність по його зобов'язаннях усім своїм майном. Вкладники ж не мають права брати участь у керуванні і веденні справ товариства на вірі, заперечувати дії повних товаришів по керуванню. Однак вони несуть обов'язки і мають права, як і повні товариші в командитному товаристві.

Вкладник має право:

  • одержувати частина прибутку товариства;
  • знайомитися з річними звітами і балансами товариства;
  • по закінченні фінансового року вийти з товариства й одержати свій внесок у порядку, передбаченому установчим договором;
  • передати свою частку в складовому чи капіталі її частина іншому чи вкладнику третьому обличчю.

Учасниками товариства на вірі як повних товаришів можуть бути індивідуальні чи підприємці комерційні організації, а як вкладників – громадяни і юридичні особи. Державні органи й органи місцевого самоврядування не вправі виступати вкладниками товариства на вірі. Учасник повного товариства не може повним товаришем у товаристві на вірі, а повний товариш у товаристві на вірі не може бути учасником повного товариства.

Установчим документом товариства на вірі є установчий договір, що підписується всіма повними товаришами. Він повинний містити в собі наступне:

  • умови про розмір і склад складового капіталу товариства;
  • про розмір, склад, терміни і порядку внесення внесків;
  • про сукупний розмір внесків, внесених вкладниками.

Крім того, в установчому договорі повинний бути встановлений порядок одержання вкладниками частини прибутку, умови одержання вкладниками свого внеску при виході з товариства, умови розподілу майна між повними товаришами і вкладниками при ліквідації товариства на вірі після задоволення вимоги кредиторів, місце перебування товариства на вірі, фірмове найменування.

Фірмове найменування товариства на вірі повинне містити або імена всіх повних товаришів і слова "товариство на вірі" чи "командитне товариство", або ім'я не менш чим одного повного товариша з додаванням слів "і компанія" і слова "командитне товариство" чи "товариство на вірі". Наприклад, назви типу "Джонсон-Джонсон і ДО0", і т. п.

Обмежене товариство (товариство з обмеженою відповідальністю) – таке об'єднання, що формується на основі заздалегідь визначених внесків пайовиків. Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) визнається суспільство, статутний капітал якого розділений частки визначених розмірів; учасники такого суспільства не відповідають по його зобов'язаннях і ризикують лише в межах своїх внесків. У цьому і складається зміст поняття "обмежена відповідальність".

Засновниками (учасниками) товариства з обмеженою відповідальністю можуть бути громадяни і юридичні особи. Державні органи й органи місцевого самоврядування не вправі виступати учасниками ТОВ.

Установчим документом ТОВ є установчий договір, підписаний його засновниками, і затверджений ними утомившись.

В установчих документах ТОВ повинні визначатися його найменування, місце перебування, порядок керування; міститися зведення про розмір статутного капіталу суспільства; про розмір, склад, терміни і порядку внесення ними внесків, про відповідальність учасників за порушення обов'язків по внесенню внесків.

В установчому договорі засновники повинні прийняти зобов'язання по створенню суспільства, визначити порядок спільної діяльності по його створенню, установити умови передачі суспільству свого майна й участі в його діяльності, визначити умови і порядок розподілу між учасниками прибутку і збитків. Учасник ТОВ вправі в будь-який час вийти із суспільства незалежно від згоди інших його учасників. При цьому йому повинна бути виплачена вартість майна, що відповідає його частці в статутному капіталі суспільства.

Фірмове найменування ТОВ повинне містити найменування суспільства і слова "з обмеженою відповідальністю".

Органами керування ТОВ є загальні збори учасників товариства і виконавчий орган, що здійснює поточне керівництво діяльністю ТОВ і підзвітний загальним зборам його учасників.

Акціонерним товариством (АТ) визнається комерційна організація, статутний капітал якої розділений на визначене число рівних часток - акцій. Відповідальність членів суспільства, яких називають акціонерами, обмежується номінальною вартістю придбаних ними акцій.

Більш детальніше про акціонерні товариства та їх фінансову діяльність буде розглянуто в третьому питанні даної роботи.

Приватне підприємство – це підприємство, що має в одному обличчі і засновника і власника. Всі інші в ньому є найманими робітниками.


20.07.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!