Osvita.ua Вища освіта Реферати Економіка підприємств Підприємство як суб'єкт господарювання: види, форми, структура, виробничий процес. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Підприємство як суб'єкт господарювання: види, форми, структура, виробничий процес. Реферат

Підприємство, його види та об'єднання. Форми організації виробництва. Виробничий процес на підприємстві. Структура промислового підприємства

Підприємство, його види та об'єднання

Основу національної економіки складає виробництво. Первинним осередком його є підприємство.

Виробниче підприємство - це виробничо-господарська одиниця, організаційно відокремлений і економічно самостійний суб'єкт господарювання, що має права юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну чи комерційну діяльність з метою задоволення суспільних потреб і отримання прибутку.

Основними рисами підприємства є виробничо-технічна, економічна і організаційна єдність.

Виробничо-технічна єдність передбачає наявність єдиної технічної документації, загальну технічну політику усіх підрозділів підприємства, що зумовлюється спільністю призначення продукції і процесів її виготовлення. Економічна єдність полягає у єдності плану, обліку, аналізу та оцінки результатів діяльності і спільності матеріальних, трудових, фінансових ресурсів.

Організаційна єдність передбачає наявність єдиного колективу працівників, системи керівництва і загального обслуговування колективу підприємства. Ця єдність підкріплюється спільністю території.

В Україні згідно чисельності працюючих підприємства поділяються на малі, середні і великі. Згідно закону "Про підприємства в Україні" до малих підприємств належать підприємства із чисельністю працюючих до 200 чол. (промисловість і будівництво), до 100 чол. (наука і наукове обслуговування), до 50 чол. (в інших галузях виробничої сфери), до 25 чол. (в невиробничій сфері), до 15 чол. (в роздрібній торгівлі).

За галузевою приналежністю підприємства поділяються на сільськогосподарські, промислові, транспортні, будівельні, підприємства зв'язку тощо.

За формою власності підприємства бувають індивідуальні (засновані на власності особи без права найму робочої сили), сімейні, приватні (засновані на власності сім'ї або осіб з правом найму робочої сили), колективні (засновані на власності трудового колективу, кооперативу чи іншого статутного об'єднання або громадських організацій), державні (засновані на власності держави чи адміністративно-територіальних одиниць), іноземні або спільні (одна із сторін - іноземна).

Підприємства можуть об'єднуватися у асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, картелі, трести тощо.

До горизонтальних договірних об'єднань належать картелі та їх різновиди - синдикати, консорціуми.

Картель - це група виробників переважно однієї галузі, які, залишаючись юридично самостійними, відмовляються від частини своєї господарської самостійності з метою максимізації прибутку, при цьому фіксуючи ціни і обмежуючи обсяг виробництва.

Синдикати здебільшого існують у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю і сприяють раціоналізації постачання або збуту продукції своїх членів.

Консорціум - це тимчасове статутне об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети.

Асоціація - це договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності учасників без втручання у їх виробничу чи господарську діяльність.

Корпорація - це договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

Корпорації є найбільш розвинутою формою об'єднання капіталу, оскільки в них забезпечується міцна система фінансових, управлінських та організаційних взаємозв'язків між учасниками.

До форм діяльності корпорацій належать:

Ліцензійна угода - це юридичний договір, за яким ліцензіар надає певні права ліцензіату на певний час і за визначену плату. Різновидом ліцензійної угоди є франчайзинг, який передбачає тривалі зв'язки, засновані на тому, що франчайзер надає певні права (зокрема використання торгової марки або бренд нейму - фірмового найменування), а також послуги з технічної допомоги, підвищення кваліфікації кадрів, торгівлі та управління за певну плату.

Договір на надання управлінських послуг - це угода, за якою оперативний контроль підприємства здійснює інше підприємство за певну плату. Функції, що виконуються останнім за договором, можуть передбачати управління виробництвом, кадрами, купівлю техніки, маркетинг, фінансове управління.

За контрактами з надання технічної допомоги корпорації здійснюють технічні послуги, які стосуються специфічного аспекту діяльності цієї фірми - ремонту та профілактики техніки, використання ноу-хау, контролю за якістю тощо

Концерн - це статутне об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємств. Концерни можуть бути галузевими та багатогалузевими.

Спільний орган управління концерном може існувати у вигляді окремого холдингового підприємства.

Холдинг утворюється шляхом внесків підприємствами пакетів своїх акцій в нове товариство, яке концерн очолює.

Фінансово-промислові групи (ФПГ) - це об'єднання підприємств різних форм власності та фінансово-кредитних установ, яке дозволяє:

  • стабілізувати виробництво (ФПГ створюють сприятливі умови для об'єднання підприємств з технологічними та коопераційними зв'язками, завантажити виробничі потужності з випуску продукції за рахунок тісних господарських відносин між учасниками ФПГ);
  • прискорити інноваційні процеси на підприємствах (ФПГ сприяють чіткій стратегічній орієнтації розвитку своїх учасників. Зміцнення зв'язків у рамках науково-виробничих, виробничо-технологічних комплексів сприятиме проведенню єдиної інвестиційної політики. При цьому знижується ризик, пов'язаний з розробкою і виробництвом нової техніки, удосконалюється фінансування науково-дослідних проектів).
  • забезпечити фінансову стабілізацію підприємств (ФПГ здійснює взаєморозрахунки між підприємствами, що стабілізує платежі між учасниками ФПГ).

Форми організації виробництва

Розрізняють такі форми організації виробництва:

  • концентрація спеціалізація кооперування;
  • подетальна предметна технологічна.

а) Концентрація виробництва - це зосередження випуску продукції (послуг) на великих підприємствах, їх підрозділах.

Концентрація виробництва може мати декілька організаційних форм, а саме:

  • Концентрація різнорідних виробництв в одному підприємстві універсального характеру;
  • Концентрація однорідної продукції у спеціалізованому підприємстві;
  • Зосередження взаємопов'язаних виробництв на одному підприємстві.

Високий рівень концентрації можна оцінювати двояко. Позитивний ефект від зростання масштабів виробництва полягає у:

  • Спеціалізації праці;
  • Спеціалізації управлінського персоналу;
  • Ефективному використанні нових технологій і нового обладнання;
  • Ефективній утилізації відходів.

Дослідження західних вчених показали, що збільшення обсягу виробництва на вдвічі зменшує поточні витрати на 20%. В той же час надмірна концентрація виробництва має суттєві недоліки. Зокрема великі підприємства з великими обсягами виробництва застосовують переважно спеціалізоване обладнання і тому вони достатньо "боляче" переносять вимушені конструктивно-технологічні покращення продукції, що постійно диктується вимогами ринку. Крім того, негативний ефект від зростання масштабів виробництва пов'язаний також із певними управлінськими труднощами.

У деяких випадках різниця між обсягом виробництва, за якого діє позитивний ефект масштабу і обсягом, за якого починає діяти негативний ефект масштабу, може бути доволі значною. У такому разі середні витрати на виготовлення продукту за різних обсягів виробництва будуть однаковими (відрізок Д1, Д2), тобто цей відрізок вказує на постійну віддачу при зростанні масштабів виробництва.

Якщо позитивний ефект масштабу є порівняно тривалим, а негативний - віддаленим, то крива понижується протягом тривалого відрізку горизонтальної осі.

Якщо позитивний ефект масштабу швидко зникає і змінюється негативним, то мінімальні витрати виробництва одиниці продукції досягаються за порівняно малого обсягу виробництва.

б) Спеціалізація промислового виробництва - це така форма його організації, за якої виготовлення продукції, її частин або виконання окремих операцій відбувається в окремих галузях і на окремих підприємствах (в цехах, дільницях).

До спеціалізованих належать підприємства (цехи), які виготовляють однорідну продукцію в оптимальних або близьких до них обсягах. Таким чином, спеціалізація - це є розподіл праці.

Розрізняють 3 форми спеціалізації:

  • Предметна: в самостійне виробництво виділяється виготовлення закінчених, готових до експлуатації виробів. Така спеціалізація дає змогу доволі повно врахувати вимоги до конструкції машин, умов їхньої експлуатації.
  • При подетальній спеціалізації в самостійне виробництво виділяється виготовлення окремих деталей, вузлів. Якщо номенклатура продукції, що виготовляється підприємством звужується, підвищується ступінь однорідності виробництва і його ефективність.
  • При технологічній спеціалізації в самостійне виробництво виділяються стадії технологічного процесу (складальні, штампувальні тощо).
  • Поряд із спеціалізацією галузей, підприємств існує внутрішньозаводська спеціалізація, коли цехи, ділянки спеціалізуються на випуску окремих деталей, готових виробів. Одним із важливих напрямків спеціалізації є функціональна спеціалізація, коли в самостійні виділяються допоміжні і обслуговуючі виробництва: ремонт обладнання, виготовлення інструментів і оснащення.

Переваги спеціалізації:

  • Виготовлення однорідної продукції сприяє підвищенню рівня кваліфікації працюючих (інженерів і робітників), а також створює умови для вдосконалення технологічних процесів їх механізації і автоматизації.
  • Спеціалізація як постійне виконання одних і тих самих робіт і виготовлення однієї і тієї ж продукції зменшує втрати часу на зміну одного виду робіт іншим.
  • Спеціалізація дає можливість кожному регіону виготовляти ті товари, які за його ресурсів можна виготовити найефективніше.

Недоліки спеціалізації:

  • Монотонність спеціалізованої праці;
  • Спеціалізація тісно пов'язана з кооперацією, а це означає сильну залежність від інших підприємств-партнерів.

в) Кооперування виробництва - це система тривалих (договірних) виробничих зв'язків між підприємствами, які спільно виготовляють певну продукцію, але зберігають господарську самостійність.

Для характеристики рівня кооперування використовують такі показники:

  • Питома вага комплектуючих, деталей, напівфабрикатів і заготовок, отриманих зі сторони в загальному обсязі продукції галузі або в собівартості виробів;
  • Кількість підприємств, які кооперуються із цим підприємством;
  • Середній радіус відстані кооперування.

Причинами кооперування можуть бути:

  • Доступ до нових ринків збуту;
  • Застосування нових технологій;
  • Доступ до нових постачальників;
  • Спільне використання ресурсів;
  • Покращення позицій у справах закупівлі сировини.

Кооперування може мати коротко- чи довгостроковий характер (кооперація за угодою (контрактом), яка орієнтується тільки на впровадження одного проекту (програми), що проводиться підприємством, причому цей проект може і не бути головним і створення спільного підприємства, яке охоплює багато програм і проектів підприємства).

Основними перевагами кооперування через створення СП є:

  • Оптимальне вкладення капіталу;
  • Обмеження ризику;
  • Використання можливостей всіх партнерів;
  • Можливість поетапного входження на новий ринок;
  • Зниження бар'єру (порогу) при виході з ринку.

До недоліків цієї форми кооперування належать:

  • Необхідність розподілу всіх прибутків;
  • Імовірність зміни мотивації партнерів з часом;
  • Складності в оперативному управлінні.

Виробничий процес на підприємстві.

Структура промислового підприємства

Виробничий процес - це сукупність організованих в певній послідовності процесів праці і природних процесів, в результаті яких сировина і матеріали перетворюються в готову продукцію. Залежно від ролі в процесі виготовлення продукції виробничий процес поділяється на основний, допоміжний і обслуговуючий.

Основний виробничий процес - це технологічний процес, в результаті якого змінюється форма, розміри, фізичний чи хімічний склад виробів. Допоміжний виробничий процес - це процес, в результаті якого виготовляється продукція, яка використовується на підприємстві для забезпечення основного виробничого процесу. Обслуговуючий процес - це виробничий процес, який забезпечує необхідні умови для протікання основного і допоміжного виробничих процесів.

Структура промислового підприємства

Під структурою підприємства розуміють кількісний склад його підрозділів, взаємозв'язки і співвідношення між ними та їх територіальне розміщення. Визначальним чинником, який впливає на структуру підприємства, є його виробничий процес. У зв'язку з цим розрізняють виробничу і загальну структуру підприємства.

Виробнича структура є формою організації виробничого процесу і виражається через розміри підприємства, кількість і склад його підрозділів (дільниць, цехів, філіалів). Загальна структура підприємства включає виробничу і організації по обслуговуванню трудового колективу (жеки, поліклініки, палаци культури, спорткомплекси, дитячі заклади, навчальні комбінати.

Основні цехи на підприємстві формуються за технологічним принципом (спеціалізуються на виконанні певної частини технологічного процесу), предметним принципом (спеціалізуються на виготовленні певного виробу) або за змішаним принципом (поєднують технологічний і предметний принцип). Найчастіше підприємства використовують змішаний принцип.

Залежно від того, що лежить в основі виробничої структури підприємства, є цехова, безцехова, корпусна і комбінатська виробничі структури. При корпусній структурі цехи об'єднуються у блоки. При комбінатській структурі кожен комбінат виготовляє певну частину до завершеного виробу.

Первинною ланкою виробничої структури підприємства є робоче місце. Це частина виробничої площі, де робітник чи група виробників виконує окрему операцію по виготовленню виробу, використовуючи обладнання і технологічне оснащення.

Первинним структурним підрозділом підприємства є виробнича дільниця - це сукупність територіально відокремлених робочих місць, на яких виконуються технологічно однорідні операції чи виготовляється однотипна продукція.

На великих підприємствах дільниці об'єднуються в цехи - виробничі підрозділи, де виготовляється продукція або здійснюється певна стадія виробництва, в результаті якої виготовляється напівфабрикат, який використовується на даному підприємстві.


22.06.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!