Osvita.ua Вища освіта Реферати Економіка підприємств Діяльність підприємств: основні фінансові показники. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Діяльність підприємств: основні фінансові показники. Реферат

Значення та аналіз фінансової усталеності. Аналіз ліквідності. Поняття ліквідності. Ліквідність балансу. Характеристика показників ліквідності. Характеристика показників рентабельності

Значення та аналіз фінансової усталеності

Запорукою стабільності стану підприємства є його фінансова усталеність. На усталеність підприємств впливають різноманітні чинники: положення підприємства на товарному ринку; випуск дешевої продукції, що користується попитом; його потенціал у діловому співробітництві; ступінь залежності від зовнішніх кредиторів і інвесторів; наявність неплатоспроможних дебіторів; ефективність господарських і фінансових операцій та інше.

Розрізняють внутрішню та зовнішню усталеність.

Внутрішня усталеність - це такий загальний стан підприємства, при якому забезпечується високий результат його функціонування. У основі її досягнення лежить принцип активного реагування на зміни внутрішніх і зовнішніх чинників.

Зовнішня усталеність підприємства обумовлена стабільністю економічного середовища, у рамках якого здійснюється його діяльність. Вона досягається відповідною системою управління економікою в масштабах держави.

Фінансова усталеність є наслідком стабільного перевищення прибутків над витратами, забезпечує вільне маневрування коштами підприємства і шляхом ефективного їх використання сприяє безперебійному процесу виробництва і реалізації продукції. Тому фінансова усталеність формується в процесі усієї виробничо-господарської діяльності і є головним компонентом загальної усталеності підприємства. Зовнішнім проявом фінансової усталеності виступає його платоспроможність.

Платоспроможність - це спроможність своєчасно цілком виконати свої платіжні зобов'язання, що випливають з торгових, кредитних і інших операцій платіжного характеру. 1

Розрахунок платоспроможності проводиться на конкретну дату. Ця оцінка суб'єктивна і може бути виконана з різноманітним ступенем точності.

Для підтвердження платоспроможності перевіряють: наявність коштів на розрахункових рахунках, валютних рахунках, короткострокові фінансові вкладення.

Вищою формою усталеності підприємства є його спроможність розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовища. Для цього підприємство повинно мати гнучку структуру фінансових ресурсів і при необхідності мати можливість залучати позикові кошти, тобто бути кредитоспроможним. Кредитоспроможним є підприємство при наявності в нього передумов для одержання кредиту і спроможності своєчасно повернути узяту позичку зі сплатою належних відсотків за рахунок прибутку або інших фінансових ресурсів.

За рахунок прибутку підприємство не стільки погашає свої зобов'язання перед банками, бюджетом, страховими компаніями та іншими підприємствами, але й інвестує кошти в капітальні витрати. Для підтримки фінансової усталеності важливий не тільки ріст абсолютної величини прибутку, але і її рівня щодо вкладеного капіталу або витрат підприємства, тобто рентабельності.

Таким чином фінансова усталеність є комплексним поняттям.

Фінансова усталеність підприємства - це такий стан його фінансових ресурсів, їхній розподіл і використання, який забезпечує розвиток підприємства на основі зростання прибутку і капіталу при зберіганні платоспроможності і кредито-спроможності в умовах припустимого рівня ризику.

Для характеристики джерел формування запасів визначають три основних показники.

1. Наявність власних обігових коштів (ВОК), як різниця між капіталом і резервами (I розділ пасиву балансу) і позаобіговими активами (I роздів активу балансу). Цей показник характеризує чистий оборотний капітал. Його збільшення порівняно з попереднім періодом свідчить про подальший розвиток діяльності підприємства. У формалізованому виді наявність обігових коштів можна записати:

ВОК =ІрП-1рА (1),

де ІрП - I розділ пасиву балансу;

1рА - I розділ активу балансу.

2. Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат (ВД) визначається шляхом збільшення значення попереднього показника на суму довгострокових пасивів (ІІрП - ІІ розділ пасиву баланса):

ВД = ВОК + ІІрП (2).

3. Загальний розмір основних джерел формування запасів і витрат (ОД) визначається шляхом збільшення попереднього показника на суму короткострокових позичкових коштів (КПК):

ОД = ВД + КПК (3).

Цій трійці показників наявності джерел формування запасів відповідають три показники забезпеченості запасів джерелами їхнього формування:

1. Надлишок (+) або нестача (-) власнихобігових коштів (D ВОК):

D ВОК = ВОК - 3 (4),

де 3 - запаси.

2. Надлишок (+) або нестача (-) власних та довгосторокових джерел формування запасів (D ВД):

D ВД = ВД - 3 (5).

3. Надлишок (+) або нестача (-) загальнї величини основних джерел формування запасів (D ОД):

D ОД = ОД - 3 (6).

Для характеристики фінансової ситуації на підприємстві існує чотри типи фінансової усталеності:

І - абсолютна усталеність фінансового стану, яка в нинішніх умовах розвитку економіки України зустрічається доволі рідко, задається умовою:

3 < ВОК + К (7).

К - кредити банку під товарно-матеріальні цінності з кредитів під товари відвантажені і частини кредиторської заборгованості, враховані банком при кредитуванні.

ІІ - нормальна усталеність фінансового стану підприємства, яка гарантує його платоспроможність, відповідає наступній умові:

3 = ВОК + К (8).

ІІІ - нестійкий фінансовий стан характеризується рівнем платоспроможності, при якому зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів і збільшення ВОК:

3 = ВОК + К + ДПФН (9),

ДПФН - джерела, що послабляють фінансову напруженість.

IV - кризовий фінансовий стан, при якому підприємство знаходиться на межі банкрутства, тому що грошові кошти, короткострокові цінні папери і дебіторська заборгованість не покривають навіть його кредиторської заборгованості і прострочених позик:

3 > ВОК+К (10).

В додатку 2. в таблиці 2.1. подано аналіз усталеності фінансового стану підприємства.

Дані таблиці 2.1 свідчать про зростання усіх видів джерел формування запасів за аналізований період більш ніж у 2 рази:

(40 361: 14 277 = 2.8; 40 983: 16 144 = 2.5; 41 703: 18 303 = 2,3)

Незважаючи на виконання мінімальних умов фінансової усталеності ми бачимо, що підприємство не забезпечене жодним з передбачених джерел формування запасів (скрізь є нестача, причому вона зростає). За типом фінансової усталеності аналізоване підприємство належить до 4 типу (кризовий фінансовий стан). На основі даних таблиці 2.1. можна зробити висновок про те, що кредиторська заборгованість використовується не за призначенням - як джерело формування запасів. У випадку одночасної вимоги погашення боргу з боку кредиторів, це джерело формування запасів може повністю вичерпатись.

Таким чином, показниками фінансової усталеності є показники, що характеризують ступінь забезпеченості запасів і витрат джерелами їхній формування. Для оцінки стану запасів і витрат використовують дані групи статей "Запаси" II розділу активу балансу. Аналіз усталеності фінансового стану на ту або іншу дату дозволяє відповісти на запитання: наскільки правильно підприємство управляло фінансовими ресурсами протягом періоду, що передує цій даті. Таким чином сутність фінансової усталеності визначається ефективним формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів, а платоспроможність виступає її зовнішнім проявом.

Аналіз ліквідності. Поняття ліквідності

Ліквідність фірми - це спроможність фірми перетворювати свої активи в гроші для покриття всіх необхідних платежів по мірі настання їхнього терміну[3]. Фірма, оборотний капітал якої складається переважно з коштів і короткострокової дебіторської заборгованості, як правило вважається більш ліквідною, порівняно з фірмою, оборотний капітал якої складається переважно з запасів.

Всі активи фірми в залежності від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в кошти, можна умовно підрозділити на такі груп:

1. Найбільш ліквідні активи (А1) - суми по всіх статтях коштів, що можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно. У цю групу включають також короткострокові фінансові вкладення (цінні папери).

2. Швидкореалізовані активи (А2) - активи, для обертання яких у наявні кошти потрібен певний час. У цю групу можна включити дебіторську заборгованість (платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати), інші оборотні активи.

Ліквідність цих активів може бути різною і залежить від суб'єктивних та об'єктивних чинників: кваліфікації фінансових робітників, взаємовідносин із платниками і їхньої платоспроможності, умов надання кредитів покупцям, організації вексельного обігу.

3. Повільнореалізовані активи (А3) - найменш ліквідні активи - це запаси, дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати), податок на додану вартість по придбаним ценностям.

Бажано, використавши дані аналітичного обліку, зменшити податок на додану вартість на суму відшкодування з прибутку фірми. Товарні запаси не можуть бути продані до тих пір, поки не знайдено покупця. Запаси сировини, матеріалів, незавершеної продукції можуть потребувати попередньої обробки, перед тим, як їх можна буде продати і перетворити на явні кошти.

4. Важкореалізовані активи (А4) - активи, що призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду часу. У цю групу можна включити статті I розділу активу балансу "Позаобігові активи".

Перші три групи активів протягом всього господарського періоду можуть постійно змінюватися і відносяться поточних активів фірми. Поточні активи більш ліквідні, ніж інші активи інше майно фірми.

Пасиви балансу по мірі зростання строків погашення зобов'язань групуються наступним чином:

  • Найбільш термінові зобов'язання (П1) - кредиторська заборгованість, розрахунки по дивідендах, інші короткострокові зобов'язання, а також позички, не погашені в термін (за даними додатків до бухгалтерського балансу).
  • Короткострові пасиви (П2) - короткострокові кредити банків та інші позички, які підлягають погашенню на протязі 12 місяців після звітної дати.
  • Довгострокові пасиви (П3) - довгострокові кредиті та інші довгострокові пасиви - статті ІІ розділу пасиву балансу "Довгострокові зобов'язання".
  • Постійні пасиви (П4) - статті I розділу балансу "Капітал, фонди і резерви".

Короткострокові і довгострокові зобов'язання, разом узяті, називають зовнішніми зобов'язаннями.

Фірма вважається ліквідною, якщо її поточні активи перевищують її короткострокові зобов'язання. Для оцінки реального ступеня ліквідності фірми необхідно провести аналіз ліквідності балансу.

Ліквідність балансу. Характеристика показників ліквідності

Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань фірми її активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення зобов'язань.

Для визначення ліквідності балансу варто зіставити результати по кожній групі активів і пасивів.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:

  • А1>П1;
  • А2>П2;
  • А3>П3;
  • А4<П4.

Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання фірми, то обов'язково виконується остання нерівність, що має глибокий економічний зміст: наявність у фірми власних оборотних коштів; дотримується мінімальна умова фінансової усталеності.

Невиконання якоїсь із перших трьох нерівностей свідчить про те, що ліквідність балансу тої чи іншої міри відхиляється від абсолютної. При цьому нестача коштів по одній групі активів компенсується їх нестачею по іншій групі, хоча компенсація може бути лише по вартісній величині, оскільки в реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні.

Зіставлення найбільш ліквідних коштів і швидкореалізованих активів з найбільш терміновими зобов'язаннями і короткостроковими пасивами дозволяє виявити поточну ліквідність і платоспроможність. Якщо ступінь ліквідності балансу настільки велика, що після погашення найбільш термінових зобов'язань залишаються зайві кошти, то можна прискорити терміни розрахунків із банком, постачальниками й іншими контрагентами.

Показники ліквідності застосовуються для оцінки спроможності фірми виконувати свої короткострокові зобов'язання. Вони дають уявлення не тільки про платоспроможність фірми на даний момент, але й у випадку надзвичайних подій.

Загальну оцінку платоспроможності дає коефіцієнт покриття, який в економічній літературі також називають коефіцієнтом поточної ліквідності, коефіцієнтом загального покриття.

Коефіцієнт покриття дорівнює відношенню поточних активів до короткострокових зобов'язань і визначається в такий спосіб:

А1+А2+А3

Кп = (1).

П1+П2

Коефіцієнт покриття вимірює загальну ліквідність і показує, якою мірою поточні кредиторські зобов'язання забезпечуються поточними активами, тобто скільки грошових одиниць поточних активів припадає на 1 грошову одиницю поточних зобов'язань. Якщо співвідношення менше, ніж 1:1, то поточні зобов'язання перевищують поточні активи.

Встановлений норматив цього показника, рівний 2, для оцінки платоспроможності і задовільної структури балансу. Доцільно цей показник порівнювати з середніми значеннями по групах аналогічних підприємств.

Коефіцієнт покриття, проте, є дуже укрупненим показником, внаслідок чого в ньому не відображається ступінь ліквідності окремих елементів оборотного капіталу. Тому у практиці фінансового аналізу на українських підприємствах використовують також інші коефіцієнти ліквідності, два з яких подано нижче.

Коефіцієнт швидкої ліквідності (суворої ліквідності), який є проміжним коефіцієнтом покриття і показує яка частина поточних активів з відрахуванням запасів і дебіторської заборгованості, платежі по який очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати, покривається поточними зобов'язаннями. Він розраховується за формулою:

А1+А2

Кш = (2).

П1+П2

Для підприємств України рекомендована величина цього коефіціена коливається у межах від 0,8 до 1,0, однак вона може бути надзвичайно високою через невиправдане зростання дебіторської заборгованості.

У роздрібній торгівлі цей коефіцієнт може знижуватися до 0,4 - 0,5.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається відношенням найбільш ліквідних активів до поточних зобов'язань і розраховується за формулою:

А1

К аб. лік. = (3).

П1+П2

Цей коефіцієнт є найбільш жорстким критерієм платоспроможності і показує, яку частку короткострокової заборгованості фірма може погасити найближчим часом. Загальноприйнята величина цього коефіціена повинна перевищувати 0,2.

Показники ліквідності важливі не тільки для керівників і фінансових працівників підприємства, але становлять інтерес для різних користувачів інформації: коефіцієнт абсолютної ліквідності - для постачальників сировини і матеріалів, коефіцієнт швидкої ліквідності - для банків; коефіцієнт покриття - для покупців і власників акцій і облігацій підприємства.

Характеристика показників рентабельності

Результативність і економічна доцільність функціонування підприємства оцінюється не тільки абсолютними, але і відносними показниками. Відносними показниками є система показників рентабельності.

У широкому розумінні слова поняття рентабельності означає прибутковість, дохідність. Підприємство вважається рентабельним, якщо результати від реалізації продукції (робіт, послуг) покривають витрати виробництва (обігу) і утворюють суму прибутку, достатню для нормального функціонування підприємства.

Економічна сутність рентабельності може бути розкрита тільки через характеристику системи показників. Загальний їхній зміст - визначення суми прибутку з однієї гривні вкладеного капіталу. І оскільки це відносні показники - вони практично не підпадають під вплив інфляції.

Основними показниками рентабельності, якими вимірюється дохідність підприємств в Україні, є наступні:

1. Рентабельність активів (майна) Ра показує, який прибуток одержує підприємство з кожної гривні, вкладеної в активи:

Пч

Ра = (1).

А

де А - середній розмір активів;

Пч - прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства (чистий прибуток).

2. Рентабельність поточних активів Рпа показує, скільки прибутку одержує підприємство з однієї гривні, вкладеної в поточні активи:

Пч

Рпа= (2),

Ап

де Ап - середній розмір поточних активів.

3. Рентабельність інвестицій Рі - показник, що відбиває ефективність використання засобів, інвестованих у підприємство. Цей показник відображає оцінку "майстерності" керування інвестиціями.

П

Рпа= (3),

ВК+ДЗ

де П - загальна сума прибутку за період;

ВК - середній розмір власного капіталу;

ДЗ - середній розмір довгострокових зобов'язань.

Показник рентабельності виробництва знаходиться в прямій залежності від рентабельності продукції й оберненій залежності від зміни фондоємності продукції.

Підвищення рентабельності продукції забезпечується переважно зниженням собівартості одиниці продукції. Чим краще використовуються основні виробничі фонди, тим нижче фондоємність, вище фондовіддача і в наслідок цього відбувається зростання показника рентабельності виробництва. При поліпшенні використання матеріальних обігових коштів знижується їхній розмір, що припадає на 1 гривню реалізованої продукції. Отже, чинники прискорення оборотності матеріальних оборотних коштів є одночасно чинниками росту рентабельності виробництва.

Планування прибутку та рентабельності підприємств

Економічне середовище в якому функціонує більшість вітчизняних підприємств, характеризується недостатнім ступенем стабільності та передбачуваності. Ця обставина примушує суб'єктів економічної діяльності звертати більшу увагу на прогнозування та планування прибутку. Якщо план з прибутку складено грамотно та якісно, підприємство має змогу правильно визначити обсяг платежів у державний бюджет і суму прибутку, що залишається у його розпорядженні для створення фінансової бази розвитку виробництва, а також необхідних витрат на матеріальне заохочення праці.

Особливо важливе місце прогнозування та планування посідають у діяльності фірм задіяних у сфері страхування, банківській справі та зовнішньоекономічній діяльності, де прибутковість залежить від професіоналізму у наданні послуг та здатності ефективно управляти економічними ризиками.

Сьогодні на ринку України з 30-50-відсотковою рентабельністю працюють 1029 фірм, що спеціалізуються на митному очищенні вантажів2. Однією з них є митна фірма "Custom Office", що існує з червня 1998 року. "Custom Office" надає своїм клієнтам два типи послуг:

  • повне митне очищення вантажів;
  • оформлення митних декларацій.

Передбачається, що на ринку цих послуг існує постійний попит, розмір якого змінюється під впливам сезонних перепадів імпорту, а також змін митного законодавства, курсу гривні та інших факторів. Зміни попиту на зазначені вище послуги ведуть до змін ринкових цін на них.

В додатку 2 в таблиці 2.2. подано динаміку змін середньої цини з червня 1998 р. по травень 1999 р.

Виручка фірми від надання послуг обох видів (без ПДВ) у першому кварталі 1999 року становила $14 350, а за два наступні місяці - квітень та травень $4560 та $5085 відповідно. Розуміючи важливу роль планування для забезпечення умов невпинного зростання прибутку і рентабельності, фінансовий відділ фірми поставив за мету спланувати прибуток на друге півріччя поточного року на основі даних за перше півріччя. Дані по реалізації у базовому періоді будуть неповними без врахування її обсягів у червні, тому для виконання основної задачі необхідно дати прогнозне значення цін на послуги фірми в червні 1999 року.

На основі цінового прогнозування фінансовий відділ за допомогою нескладних статистичних методів може обчислювати ризик відхилення від очікуваних цін. Якщо мова йде про надання декількох послуг (виробництво чи реалізація декількох товарів) і стоїть проблема вибору збільшення обсягів надання якоїсь з них, можна скористатися окремими елементами теорії портфеля, яка є частиною загальної теорії економічного ризику.

Прогнозні ціни на послуги фірми знаходимо по формулі P= (SPt) /12,

де Pt - значення ціни в періоді t.

S1 = $2175;

P1= $181,25 - прогнозна середня ціна за процедуру митного очищення вантажу.

S2 = $825

P2= $68,75 - прогнозна середня ціна за процедуру оформлення митної декларації.

Як відомо, однією з характеристик ризику відхилення від очікуваних значень є варіація; s - корінь квадратний із коефіцієнта варіації є процентним показником такого ризику. У теорії портфеля середньоквадратичне відхилення цінних паперів, виражене у відсотках дає можливість оцінити, яке є у середньому відхилення можливих норм прибутку від сподіваної величини1.

Коефіцієнт варіації цін на послуги "Custom Office" за 12 місяців розраховуємо по формулі: V = (S ((Pt-P) 2) /11,

V1 = 409,6591

s1= 20,24004% - ризик відхилення від прогнозного значення ціни за процедуру митного очищення вантажу.

V2 = 214,2045

s2= 14,63573% - ризик відхилення від прогнозного значення ціни за процедуру оформлення митної декларації.

Як бачимо, надання послуг типу 1 характеризується більшим ступенем ризику з точки зору передбачуваності цін на них, у порівнянні з послугами типу 2. Але чи значить це, що фірма повинна відмовитися від надання послуг типу 1, переключившись цілком на надання послуг типу 2? Такий варіант мав би сенс за умови рівності прогнозних цін на ці послуги. Проте в даному прикладі ціна за послуги типу 1 на 164% перевищує ціну за послуги типу 2.

З метою відповісти на питання обсяг надання яких послуг необхідно збільшити, а яких зменшити, можна використати порівняння коефіцієнтів варіації цін на ці послуги. Чим меньшим є коефіцієнт варіації, тим більш прибутковою з врахуванням ризику є ця операція.

Коефіцієнт варіації розраховується за формулою:

CV = s/P.

CV1 = 20,24004/181,25=0,111 - коефіцієнт варіації цін на послуги типу 1;

CV2 = 14,6357/68,75=0,212 - коефіцієнт варіації цін на послуги типу 2.

Оскільки CV1 < CV2, робимо висновок про те, що у прогнозному періоді фірмі варто розширити обсяги надання послуг типу 1 та скоротити надання послуг типу 2, за умови, що на ринку існує постійний попит на ці послуги.

Очікуваний обсяг виручки від надання послуг за перше півріччя 1999 р. (без ПДВ)

$29108

Очікувані витрати фірми за перше півріччя 1999 р.

$18050

Прибуток від надання послуг після сплати податку за прибуток (30%)

$11058*0,7 =$7741

Очікувана рентабельність фірми за перше півріччя 1999 р.

$7741/$18050 = 0,43

 

Враховуючи розмір прогнозних цін та беручи до уваги рекомендації фінансового відділу, керівництво фірми приймає рішення у червні здійснити 21 повне митне очищення вантажів та 19 оформлень митних декларацій. Прогнозна виручка фірми за червень (Rп) становитиме: Rп = 21*$181,25 + 19*$68,75 = $5113.

Загальна виручка виручка фірми за перше півріччя поточного року дорівнюватиме таким чином: R = $14 350 + $4560 + $5085 + $5113 = $29108.

Планові витрати фірми на перше півріччя становлять $18050. На основі цих даних ми можемо обчислити очікувану рентабельність "Custom Office" за друге півріччя 1999 року.

На друге півріччя 1999 року передбачається у середньому зростання цін на послуги підприємства "Custom Office" у 1,26 рази. Більша частина цього зростання припадатиме на вересень-жовтень, коли закінчиться сезон відпусток і на ринку відбуватиметься традиційне пожвавлення. Одночасно з цим у другому півріччі поточного року керівництво фірми запланувало збільшити заробітну платню брокерів та найняти ще двох; у другому півріччі також зростуть офісні витрати. Все це разом підвищить собівартість надання послуг на 15%. Планується також розширити надання послуг обох типів на 7%.

Нижче наведена формула, яка визначає, яким чином зміниться рентабельність продукції (в даному випадку надання послуг) під впливом зміни цін на продукцію та цін на ресурси, які використовуються підприємством, тобто формують собівартість продукції1: р1 = р0 - (1 + р0) (1 - іп /ір)

де р1 - коефіцієнт рентабельності продукції при зміні цін на продукцію та цін на ресурси, що формують собівартість продукції;

р0 - коефіцієнт рентабельності продукції до зміни цін;

іп - індекс зміни відпускних цін на продукцію;

ір - індекс зміни відпускних цін на ресурси, які формують собівартість продукції.

Користуючись цією формулою фінансові відділи підприємств визначають базову рентабельність продукції своїх підприємств, тобто рентабельність яка б склалася на підприємстві якби воно працювало в наступному періоді з незмінними показниками обсягу виробництва, надання послуг тощо, але в умовах ціноутворення наступного періоду.

Повертаючись до числових даних фірми "Custom Office" та підставляючи їх у вищенаведене рівняння, ми можемо розрахувати планову рентабельність фірми на друге півріччя 1999 року: р1 = 0,43 - 1,43 (1 - 1,26/1,15) = 0,56

Тобто планова рентабельність фірми становить 56%.

На третьому, заключному етапі планування прибутку від реалізації продукції (в даному випадку надання послуг) аналітичним методом розрахунок здійснюють таким чином:

повна собівартість надання послуг у базовому періоді (перше півріччя 1999 р.) $18050

 

темп зростання реалізації у плановому періоді

1,07

індекс зростання цін на ресурси

1,15

повна собівартість планового періоду у цінах та умовах планового періоду (Р. 1xР. 2xР. 3)

$22211

Коефіцієнт планової рентабельності фірми

0,56

прибуток від надання послуг за планом у другому півріччі 1999 р. (Р. 5xР. 4)

$12438

 

Аналітичний метод планування прибутку підприємств ґрунтується на вивченні факторів, які визначають рівень прибутку та рентабельності у базовому періоді (у вищенаведеному прикладі - перше півріччя 1999 р.), врахуванні їх, а також інших факторів (зміна обсягів реалізації, собівартості тощо), які повинні мати місце в плановому періоді. Використовуючи цей метод, керівництво підприємств може приймати рішення з більшим ступенем впевненості в досягненні своїх цілей, зменшуючи таким чином економічний ризик.

Список використаної літератури

  1. Амуржиев О. В. Дорогавцев А. Е. Неплатежи: способы предотвращения и сокращения. - М.: Аркаюр. - 1994.
  2. Артеменко В. Г., Беллендир М. В. Финансовый анализ. - М.: ДИС. - 1997.
  3. Баканов М. И., Шеремет А. Д. Теория экономического анализа. - М.: Финансы и статистика. - 1993.
  4. Бандурка О. М., Коробов М. Я. та ін. Фінансова діяльність підприємства. - К.: "ЛИБІДЬ". 1998.
  5. Безруких П. С. Бухгалтерский учет. - М: Бухгалтерский учет, - 1994.
  6. Белолипецкий В. Г. Финансы фирмы. - М.: ИНФРА-М, 1998.
  7. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. - К.: НИКА-ЦЕНТР, 1999.
  8. Бріхем Є. Основи фінансового менеджменту. - К.: Молодь, 1994.
  9. Вітлінський В. В., Наконечний С. І. Ризик у менеджменті. - К.: ТОВ "БОРИСФЕН-М". 1996.
  10. Родионова В. М., Федотова М. А. Финансовая устойчивость предприятия в условиях инфляции. - М.: Финасы и статистика, - 1993.
  11. Ейсан Нікбахт, Анджеліко Гроппеллі. Фінанси - К: "Основи", - 1993.
  12. Замков О. О., Толстопятенко А. В., Черемных Ю. Н.. Математические методы в економике. - М: ДИС, - 1997.
  13. Ковалев В. В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. - М.: Финансы и статистика, 1996.
  14. Коласс Б. Управление финансовой деятельностью предприятия: проблемы, концепции и методы. М.: Финансы, 1997.
  15. Криворучко М. И., Петровський В. В. Облік та аналіз фінансових активів. - К: "Феникс", - 1997.
  16. Мельник. В. А. Ринок цінних паперів. - К: "А. Л. Д." та "ВІРА-Р", - 1998.
  17. Родионова В. М., Федотова М. А. Финансовая устойчивость предприятия в условиях инфляции. - М.: Финасы и статистика, - 1993.
  18. Стоянова и др. Финансовый менеджмент. Учебное пособие. М.: Перспектива, 1993.
  19. Шеремет А. Д., Сейфулин Р. С. Методика финансового анализа М.: Инфра-М, 1996.
  20. Anand G. Shetty and others. Finance. An Integrated Global Apporach. N. Y. Richard D. Irwin, Inc., 1995.
  21. Geraldine F. Dominiak and Joseph G. Louderback. Managerial Accounting. N. Y.: PWS-KENT
  22. Publishing Company., 1992.
  23. Geoffrey R. Loftus and Elizabeth F. Loftus. Essence of Statistics. N. Y. Alfred A. Knoff, Inc., 1994.
  24. Stanley I. Grossman. Applied Mathematics for Management. Belmount, California.: Wadsworth Publishing Company., 1994.
  25. Білик М. Державні підприємства як об'єкт фінансового управління в умовах переходу до ринкової економіки// Український журнал "Економіст". - 1999. -№1.
  26. Візіло А. Два метри кордону // Галицькі контракти. - 1999. №18.
  27. Коментар нового положення "Про бухгалтерську звітність підприємств" // Галицькі контракти. - 1999. №7.


20.06.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!