Osvita.ua Вища освіта Реферати Економіка підприємств Мотивація праці робітника на підприємстві. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Мотивація праці робітника на підприємстві. Реферат

Мотивація праці на підприємстві. Робота за сумісництвом. Оплата праці жінок. Документування розрахунків з оплати праці. Преміювання. Регулювання оплати праці

Мотивація праці на підприємстві

Результат діяльності підприємства значною мірою залежить від формування системи мотивації персоналу, яка полягає у здійсненні об'єктивної кількісної та якісної оцінки трудової активності працівника і визначенні відповідної винагороди. Винагорода може бути моральна і матеріальна, форми і розмір її мають відповідати затраченим зусиллям, і лише тоді можна говорити про спонукальні мотиви до подальшої ефективної роботи працівника.

Моральні способи мотивації задовольняють психологічні потреби працівників через публічне визнання перед керівництвом і колективом особливих результатів, навиків, здібностей, знань і зусиль працівника. Для цього використовують: вітання керівництва, грамоти, занесення у списки кращих працівників підприємства та інше. Деколи підсилюється вплив моральних стимулів матеріальними: особистою премією, оплатою оздоровчих чи туристичних путівок, скеруванням на навчання чи стажування. Якщо підприємство є відомим і визнаним у цьому регіоні за своїми економічними результатами та соціальними заходами, то кожен працівник отримує моральний стимул вже через свою приналежність до нього.

Матеріальне стимулювання праці задовольняє, насамперед, первинні (фізіологічні) потреби працівників в їжі, одягу, житлі, навчанні, а також матеріалізовані психологічні: престижне авто, дорогий курорт, концерти відомих артистів та інше. Матеріальне стимулювання має своє відображення у розмірі та складових заробітної плати.

Робота за сумісництвом

Спеціалісти і службовці державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина у вільний від основної роботи час. Для роботи за сумісництвом згоди адміністрації за місцем основної роботи не потрібно.

Обмеження на сумісництво можуть запроваджуватися керівниками державних підприємств, установ і організацій разом з профспілковими комітетами лише щодо працівників окремих професій та посад, зайнятих на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, додаткова робота яких може призвести до наслідків, що негативно позначаться на стані їхнього здоров'я та безпеці виробництва. Обмеження також поширюються на осіб, які не досягли 18 років, та вагітних жінок.

Законодавчими актами заборонено працювати за сумісництвом керівникам державних підприємств, установ і організацій, їхнім заступникам, керівникам структурних підрозділів та їхнім заступникам (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).

Тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Оплата праці сумісників провадиться за фактично виконану роботу. Трудові книжки ведуться за місцем основної роботи. Записи відомостей щодо роботи за сумісництвом проводяться за бажанням працівника власником чи уповноваженим ним органом.

Оплата праці жінок

В оплаті праці жінок в нашій країні існує ряд особливостей. Вони пов'язані насамперед із наданням пільг, які повинні забезпечувати виконання жінками своїх материнських обов'язків.

Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям - за наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда.

При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов'язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмову у прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку.

Звільнення з ініціативи власника не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Згідно зі статтею 178 Кодексу законів про працю вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, в разі неможливості виконання попередньої роботи, потрібно переводити на легшу роботу. При цьому має зберігатися середній заробіток за попередньою роботою до досягнення дитиною віку трьох років. Якщо ж заробіток на легшій роботі є вищим, ніж попередній, то виплачується фактичний заробіток.

На підставі медичного висновку підприємство зобов'язане надавати жінкам оплачувану відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів - 70) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів.

Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів). Вона надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів. За заявою жінки власник зобов'язаний приєднати до відпустки, пов'язаної з вагітністю та пологами, основну і додаткову відпустки. При цьому не має значення тривалість її роботи на цьому підприємстві, в установі, організації в поточному робочому році.

За бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги по державному соціальному страхуванню у розмірі, який встановлюється правлінням фонду соціального захисту, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Згідно з Постановою КМУ від 12 січня 2001 р. №14 "Про розміри державної допомоги сім'ям з дітьми у 2001 році" надається допомога у розмірі 30% мінімальної заробітної плати (118грн.), тобто 35,4 грн.

У разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

Підприємства, установи та організації за рахунок власних коштів можуть надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років не надається, якщо дитина перебуває на державному утриманні.

Документування розрахунків з оплати праці

На кожному підприємстві, установі, організації виникає необхідність оцінити і оплатити працю, включивши згодом витрати на оплату праці до вартості продукції. При цьому документування господарських операцій має забезпечити одержання своєчасної та об'єктивної інформації про чисельність працівників, використання робочого часу, виробіток продукції і розрахунки щодо оплати праці.

Облік руху особового складу підприємства здійснюється у відділі кадрів. При цьому обліку підлягають всі працівники незалежно від виконуваної роботи і обійманої посади.

Типові форми первинного обліку особового складу затверджені наказом Міністерства статистики України від 09.10. 95 р. № 253.

Сюди входять:

  • Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу (форма № П-1); Особова картка (форма № П-2);
  • Алфавітна картка (форма № П-3);
  • Особова картка спеціаліста з вищою освітою, який виконує науково-дослідні, проектно-конструкторські і технологічні роботи (форма № П-4);
  • Наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу (форма № П-5);
  • Наказ (розпорядження) про надання відпустки (форма № П-6);
  • Список про надання відпустки (форма № П-7);
  • Наказ (розпорядження) про припинення дії трудового договору (контракту) (форма № П-8);
  • Табель обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати (форма № П-12);
  • Табель обліку використання робочого часу (форма № П-13);
  • Список осіб, які працювали в надурочний час (форма № П-15);
  • Листок обліку простоїв (форма № П-16).

Оформлення працівника здійснюється на основі наказу (розпорядження) про прийняття на роботу (форма № П-1). На нього у відділі кадрів відкривають особову картку (форма № П-2), до якої заносять відомості про працівника (і наступні зміни у службовому становищі), водночас роблять позначку про прийняття на роботу в трудовій книжці і присвоюють йому табельний номер. На працівників, прийнятих вперше, заповнюють нову трудову книжку. Записи в особовій картці мають відповідати записам, здійснюваним у трудовій книжці.

Картки комплектуються за структурними підрозділами підприємства в алфавітному порядку, створюючи картотеку працівників. Особові картки на працівників, що вибули, підшиваються у спеціальній справі.

Поряд з обліком особового складу на підприємстві має бути організовано облік використання робочого часу.

Для обліку використання робочого часу застосовується табель (форми № П -12, П-13), який ведеться уповноваженою на те особою. Табельний облік застосовується з метою аналізу і контролю за використанням робочого часу і станом трудової дисципліни. Дані табельного обліку використовуються також для визначення заробітку працівників, які перебувають на погодинній оплаті праці, та окремих виплат іншим працівникам.

Табель являє собою іменний список усіх працівників відділу, служби та іншого структурного підрозділу підприємства з позначками проти кожного прізвища про використання робочого часу і ведеться окремо по категоріях, а в межах категорії працюючих - у порядку табельних номерів або в алфавітному порядку.

Табель містить відомості про відпрацьований час, години понаднормової роботи, запізнення і неявки, причини яких зашифровуються умовними позначками. Значно спрощується табельний облік при реєстрації тільки відхилень від нормальної тривалості робочого дня (через хвороби, відрядження, прогули, простої, години понаднормової роботи тощо). При цьому підставою для позначок у табелі про час, не відпрацьований з поважних причин, є листки тимчасової непрацездатності, накази (розпорядження) про надання відпусток, посвідчення про відрядження та інші документи.

Включення до табеля і виключення з нього працівників здійснюються на підставі первинних документів щодо обліку кадрів.

Оформлений належним чином табель засвідчується підписами відповідальних осіб (начальником структурного підрозділу, табельником) і в установлений термін подається до бухгалтерської служби підприємства для нарахування заробітної плати.

Для нарахування заробітної плати робітникам потрібні не лише дані про відпрацьований час, але і про виконану роботу. Документування виробітку робітників є необхідною умовою одержання достовірної інформації про кількість і якість виконаних робіт.

Для нарахування основної заробітної плати працівникам з погодинною оплатою праці необхідні відомості про посадові оклади (на основі штатного розпису); про присвоєні розряди (на основі наказів по підприємству), а також дані табельного обліку відпрацьованого ними часу за відповідний період (місяць тощо).

Нарахування основної заробітної плати робітникам, яким встановлена відрядна оплата праці, здійснюється на основі підсумків про їх виробіток за розцінками за виконані роботи. Облік праці і основної заробітної плати даних працівників здійснюють на основі різних спеціальних документів, що застосовують при індивідуальному, серійному і масовому виробництвах. Основним первинним документом в індивідуальних виробництвах з обліку праці, виробітку і основної заробітної плати робітника-відрядника є наряд.

У серійних виробництвах застосовується більш досконала документація з обліку праці, виробітку і оплати праці - маршрутний лист, об'єднаний із змінним рапортом. У масовому виробництві промисловості робота, виконувана кожним робітником, як правило, однорідна. Частіше робітника закріплюють за визначеною операцією. Тому у масових виробництвах застосовується, як правило, змінний рапорт без маршрутного листа або картки і розрахунку заробітної плати, до яких щоденно вноситься виробіток робітників. Інколи ведеться журнал робіт типу табельної відомості.

Первинними документами доплат робітнику-відряднику є:

  • лист на доплату - у випадках, коли з незалежних від робітника обставин виникають відхилення від встановленого технологічного процесу, що викликають допоміжні витрати робочого часу порівняно з встановленою нормою;
  • лист простою (форма № П-іб) - лист на оплату простою не з вини робітника;
  • акт про брак (форма № П-46) - за умови, що частковий брак продукції стався з вини (або не з вини) робітника;
  • табель - для відмітки фактичних годин нормової і понаднормової роботи кожного працівника і роботи в нічний час.

Заробітна плата спеціалістам нараховується так: при повному робочому місяці проставляється присвоєний оклад згідно з наказом по підприємству і відповідно до посади, а при неповному робочому місяці - оклад ділиться на кількість робочих днів у даному робочому місяці й отриману денну заробітну плату множать на кількість відпрацьованих (згідно з табелем) робочих днів.

Зведеним документом, який відображає розрахунки з робітниками та службовцями, є розрахунково-платіжна відомість. Розрахунково-платіжні відомості складають щомісяця по кожному цеху, допоміжній службі або відділу з групуванням прізвищ робітників і службовців у розрізі категорій працюючих. Відомість складається із чотирьох частин. У першій частині вказується прізвище, ім'я, по батькові кожного працівника і його посада, у другій - суми всіх видів нарахованої зарплати за її видами, в третій - утримання за їх видами, а четвертій - суми, які належать до виплати.

Преміювання

Система преміювання виконує функцію стимулювання персоналу підприємства на виконання встановлених завдань.

Системи преміювання залежить від характеру і особливостей виробничої діяльності підприємства, але всі вони повинні містити такі елементи:

  • визначення джерел коштів для преміювання;
  • встановлення показників преміювання, розмір премії на кожний показник та інших умов преміювання;
  • визначення термінів преміювання;
  • формування переліку осіб, професій і посад працівників підприємств, які підлягають преміюванню.

Залежно від економічної та функціональної складової система преміювання може включати премії як загального характеру, так і за окремі показники. Премії загального характеру встановлюються за досягнуті результати всього підприємства або окремого підрозділу (збільшення обсягів реалізації продукції, збільшення кількості наданих послуг тощо). Крім того, преміювання може здійснюватись за покращення окремих аспектів виробничої діяльності підприємства (за економію палива та енергії, за ефективне використання відходів виробництва тощо).

Загалом вдала система преміювання дозволяє постійно покращувати показники роботи підприємства та забезпечувати його стійкий розвиток.

Регулювання оплати праці

Регулювання оплати праці поділяється на державне та договірне. Держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності через встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій; встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній або комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету; регулювання фондів оплати праці підприємств-монополістів, а також оподаткуванням доходів працівників.

Одним з найважливіших видів державного регулювання оплати праці є встановлення мінімального розміру заробітної плати. Мінімальна заробітна плата - це законодавче встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитись оплата за виконану працівником роботу чи обсяг робіт.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою для підприємств усіх форм власності і видів господарювання.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням загального рівня середньої заробітної плати в країні; рівня продуктивності праці, зайнятості та інших економічних умов.

Розмір мінімальної заробітної плати переглядається залежно від зростання індексу цін на споживчі товари та тарифів на послуги.

Договірне регулювання оплати праці здійснюється на основі системи угод, що укладаються на державному, галузевому, регіональному та виробничому рівнях.


16.06.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!