Osvita.ua Вища освіта Реферати Економіка підприємств Непрямі методи перевірки правильності встановлення розміру податку на прибуток. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Непрямі методи перевірки правильності встановлення розміру податку на прибуток. Реферат

У рефераті розглянуто особливості та перспективи використання непрямих методів при визначені об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємницьких структур

У рефераті проаналізовано існуючий стан розрахунків підприємств з бюджетом.

Реформування податкової системи України призводить до появи проблем, які в минулому не виникали. Однією з таких проблем є проблема ухилення від сплати податків.

Широке поширення порушень податкового законодавства викликане впливом багатьох обставин. Одні з них діють на загальнодержавному рівні і відображають недоліки, пов'язані з кризовим станом економіки, інші - обумовлені особливостями функціонування податкової служби в умовах жорсткої протидії з боку правопорушників.

Вражаючі масштаби несплати та приховування прибутків розцінюються насамперед як результат недостатнього рівня податкового контролю та здатності податкових структур збирати податки. Безумовно, податковий контроль - надзвичайно важливий елемент податкової системи, конкретний механізм реалізації функцій податків, у першу чергу фіскальної. Його становлення, яке певною мірою триває і нині, проходить у складних умовах, що відобразилося в організації та дієвості контролю. Однак попри всі недоліки та перешкоди було б невиправданим принизити його значення і вплив на різноманітні сторони економічного розвитку.

За перше півріччя 1999 року в Україні приріст недоїмки по податку на прибуток державних підприємств склав 89,4%, спільних підприємств - 70,5, страхових компаній -51,5, підприємств колективної власності - 117, 2% [1].

У зв'язку зі зростанням розмірів недоїмки зростає роль перевірок.

В Україні існують такі етапи проведення перевірок розрахунків платників із бюджетом: попередня документальна; документальна; комплексна документальна; зустрічна; рівночасна; тематична; оперативна.

У м. Луцьку в результаті проведених перевірок стану розрахунків платників податку на прибуток з бюджетом виявлено значне зростання чисельності порушень (див. табл.). При цьому зростають і розміри стягнень з порушників.

Таблиця

Результати проведених перевірок платників податку на прибуток у м. Луцьку в 1998-1999 рр. *

Показник

1.01. 98

1.01. 99

1999 р. до 1998 р., у%

Кількість перевірених платників

286

205

72

Додатково нараховано (тис. грн.)

3604

12236

У 4 рази

Пеня (тис. грн.)

588

1024

174

 

*Складено за даними ДПА у м. Луцьку

Одним із головних завдань, що стоять перед податковими органами, є необхідність ретельного аналізу фінансового стану підприємств, що не забезпечують повноту та своєчасність надходження податків та платежів до бюджету, тобто спроможність цих підприємств виконувати свої зобов'язання перед бюджетом, кредиторами та іншими органами.

При розгляді цього питання необхідно визначати:

  • наявність недоїмки;
  • заходи, що вживаються керівництвом підприємства щодо погашення недоїмки (участі) у вексельних заліках, взаємозаліках, скорочення обсягу бартерних операцій;
  • підготовку матеріалів на порушення арбітражним судом санкції про визнання підприємства банкрутом за умови вичерпуючих заходів зі своєчасності розрахунків з бюджетом, прийнятих керівництвом підприємства;
  • надання допомоги підприємству, що аналізується, в частині стягнення дебіторської заборгованості і спрямування її на погашення простроченої заборгованості бюджету;
  • вивчення стану дебіторської та кредиторської заборгованості в співвідношенні з даними на початок року, попереднім звітним періодом, тобто скласти динаміку й розкрити причини її наявності, при збільшенні - причини її росту;
  • розшифрування складу дебіторської заборгованості (виділити основних неплатників за відвантажену їм продукцію чи надані послуги, вказати період виникнення боргів і їх суму, визначити реальні стягнення);
  • розшифрування складу кредиторської заборгованості, звернути особливу увагу на значення та період виникнення заборгованості бюджету, в т. ч. місцевому, з заробітної плати.

Проте офіційні джерела отримання інформації часто не відображають реального стану податкової дисципліни на підприємстві. В зв'язку з цим органам податкової служби з метою підвищення ефективності проведення документальних перевірок та максимального залучення до оподаткування тіньових доходів необхідно опановувати та застосовувати в роботі непрямі методи, поширені в міжнародній практиці (і вперше прийняті для оцінки правильності нарахування ПДВ в Україні), для визначення об'єктів оподаткування господарюючих суб'єктів та, відповідно, їх податкових зобов'язань.

Метою проведення перевірки платника податків із застосуванням непрямих методів є виявлення усіх його доходів відображених і не відображених в наданих для перевірки документах.

Якщо при визначенні податкових зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи - враховувати тільки дані декларацій, звітів і облікових журналів, книг, платник може навмисно занизити свої податкові зобов'язання і надати до перевірки записи, які не свідчать про дійсний фінансовий стан підприємства.

У разі неподання декларації або існуванні великої кількості помилок у декларації платника податків податковий орган повинен мати засіб для визначення його дійсних податкових зобов'язань. Тобто при існуванні підозри щодо приховування доходу інспектори-ревізори використовують непрямі методи для відстеження фінансових операцій платника податків.

Таким чином, під непрямими методами визначення об'єктів оподаткування слід розуміти метод відстеження операцій господарчої діяльності платника за допомогою інформації, отриманої з джерел інших, ніж звіти, декларації та бухгалтерські записи, книги, з метою визначення доходу і відповідно розміру податкових зобов'язань платника податків.

При перевірці непрямими методами використовуються факти і докази, що безпосередньо не вказані у документах, які платник подає для підтвердження даних податкової декларації. Це вимагає:

  • ретельного і уважного обстеження діяльності платника, яка пов'язана зі сплатою податків;
  • уважного використання інформації, яка не присутня у декларації та бухгалтерських і супроводжуючих записах, книгах, звітах платника податків;
  • надання певної уваги інформації від третіх осіб.

Різницю між прямими і непрямими методами можливо визначити так:

  • прямі методи використовують інформацію, що безпосередньо пов'язана з даними податкових декларацій. Результати перевірки отримуються на підставі бухгалтерських книг, звітів, записів і документів, що надає платник податків;
  • непрямі методи використовують інформацію, що безпосередньо не пов'язана з даними податкової декларації та вимагають систематичного відслідковування операцій діяльності платника для обчислення доходу, про який не звітовано.

Якщо ревізор-інспектор після перевірки документів платника не має ніяких підозр, сенсу для застосування непрямих методів також немає. Однак доцільно використовувати непрямі методи за таких обставин:

  • документи, необхідні для перевірки платника відсутні або якість бухгалтерського та податкового обліку незадовільна;
  • дохід, що задекларовано, не відповідає рівню життя засновників підприємства;
  • дохід, що задекларовано, не відповідає господарчій діяльності платника податків;
  • платник постійно звітує про збитки або незначний дохід протягом тривалого часу;
  • більшість операцій здійснюється за готівку.

Вибір того чи іншого непрямого методу відстеження доходу платника, що підлягає оподаткуванню, залежить від існуючих на певний час обставин. Хоча непрямі методи безпосередньо спрямовані на визначення доходу фізичних осіб, тоді доцільно їх використовувати і для перевірки юридичних осіб, зокрема якщо контроль за діяльністю підприємства і право власності належить до декількох фізичних осіб.

Непрямі методи є:

  • уважним і обережним розслідуванням діяльності платника податків, пов'язаної з оподаткуванням;
  • обережним використанням інформації про доходи або витрати платника податків, яка не міститься у декларації чи обліку;
  • систематичною реконструкцією операцій платника податків для визначення його податкових зобов'язань.

Таким чином, органи податкової служби можуть, використовуючи непрямі методи, визначати оподатковуваний дохід, а платники податків повинні спростовувати чи довести неправильність його визначення.

Непрямі методи перевірки передбачають отримання побічних доказів чи підтвердження суми доходу за допомогою оцінки величини фактичної вартості майна, суми банківських вкладів тощо.

З досвіду роботи податкових органів зрозуміло, що приховувати витрати значно складніше, ніж доходи. Взагалі, за витратами завжди можливо відстежити фінансові операції платника. Розроблений метод полягає у визначенні витрат платника податків і відрахуванні їх від доходу, який має існувати і дозволятиме йому відповідні витрати.

При будь-якій перевірці для перевіряючого важливо ознайомитися з діяльністю платника податків. Якщо основним джерелом доходу платника податків є бізнес (підприємницька діяльність), то перевіряючий повинен визначити: які товари або які послуги пропонуються цим підприємством, як вони реалізуються (ринки збуту), джерела та умови їх поставки тощо.

Існує п'ять основних методів непрямого визначення величини доходу, які можливо застосовувати в разі недостатньої інформації про платника податків (див. рис. 2).

Мета методу джерел походження та використання коштів полягає у визначенні того, чи був дохід перебільшений чи занижений. Таким чином, задекларований дохід - це джерело походження коштів. Замість того, щоб перелічувати всі статті валового доходу як джерело походження, а всі відшкодування з валового доходу як джерело використання, чистий (або скоригований валовий) дохід вважається джерелом походження.

Метою застосування методу визначення "чистої" вартості майна є визначення доходу платника податків за змінами у "чистій" вартості майна, тобто за витратами на придбання основних фондів, не відображених у декларації.

Метод визначення "чистої" вартості майна базується на проведенні повного фінансового аналізу платника податків, за яким можливо визначити, як впливає поліпшення матеріального стану платника податків за рік на результати оподаткування його доходу. При цьому може бути встановлено, що поліпшення матеріального стану платника податків за рік є результатом зменшення оподатковуваного доходу.

Метод визначення "чистої" вартості майна платника податків розглядається, як різниця між чистою вартістю майна (активів) на початок та кінець звітного року, тобто це є прирощена чиста вартість активів плюс доходи платника податків мінус витрати за рік. Крім того, до цієї суми додаються кошти, які не дозволяється відносити до "витрат" та віднімаються суми, які не підлягають оподаткуванню згідно з діючим законодавством. Під час ведення такої перевірки визначений дохід платника податків порівнюється з сумою доходу, вказаною в декларації.

Такий метод рекомендується використовувати у разі, коли:

  • період, що перевіряється, складає два і більше років;
  • облік та записи не велися;
  • облік та записи неадекватні або відсутні;
  • суми декількох видів активів змінювалися протягом року.

Метод визначення "чистої" вартості майна використовується при відсутності звітності та обліку або їх неадекватності.

Метод визначення банківських депозитів ґрунтується на вивченні перевіряючим внесків платника податків на його банківські рахунки та застосуванні джерел отримання коштів для цих внесків. Аналіз визначення банківських депозитів корисний у випадках, якщо платник податків вкладає у банки більшу частину свого доходу. У разі, якщо платник податків придбає нерухомість, розраховується з іншими підприємствами чи витрачає кошти на особисті потреби, не вкладаючи кошти спочатку на банківські рахунки, при перевірці застосовуються методи інші, ніж запропонований.

Найбільш корисно використовувати цей метод для перевірки підприємств торгівлі, громадського харчування, сфери побуту, грального бізнесу та тих галузей (видів бізнесу), де більша кількість розрахунків проводиться за готівку.

Аналіз банківських рахунків платника податків може привести до отримання інформації щодо можливих незадекларованих доходів як на підставі суми та частоти внесків, так і на підставі джерел отримання цих коштів. Інформація про використання коштів на банківських рахунках платників податків може бути корисною для встановлення інших джерел незадекларованих доходів.

Метод визначення процентних показників (розрахунку процентів) застосовується при встановленні типових для певного виду діяльності або підприємства коефіцієнтів, які розраховуються при проведенні перевірки діяльності платника податків за попередні роки, до результатів діяльності аналогічних підприємств цієї галузі або виду бізнесу. Такі коефіцієнти базуються на урядових або комерційних публікаціях (урядові, статистичні, податкові, банківські збірники тощо), але також можуть визначатися за даними звітності платника податків за попередні періоди.

При застосуванні методу визначення процентних показників (розрахунку процентів) встановлюється співвідношенням між валовими продажами, валовими доходами, витратами, прибутком, який підлягає оподаткуванню і навіть чистим прибутком.

Коефіцієнт валового прибутку може визначатися при аналізі прайс-листів (прейскуранту або списку цін) чи при порівнянні розрахунків-фактур з товарів, що продані та придбані.

Під час проведення перевірки методом визначення процентних показників (розрахунку процентів) слід зважати на такі показники, як:

  • види продукції (товарів);
  • обсяги виробництва;
  • місцезнаходження виробництва та ринків збуту продукції платника податків;
  • торгова політика в державі тощо.

Незважаючи на корисність процентного методу для визначення або перевірки статей оподатковуваного доходу особливо в умовах недостатніх облікових даних та документів, необхідно обережно застосовувати цей метод та чітко визначати, які ситуації чи підприємства є подібними до ситуації, в якій знаходиться підприємство, що перевіряється. При цьому необхідно враховувати такі фактори:

  • а) вид продукції. Подібні підприємства мають виробляти або реалізувати подібні товари або послуги. Нема сенсу порівнювати валовий прибуток ресторану з валовим прибутком овочевого магазину;
  • б) обсяг або розмір операцій. У багатьох випадках валовий прибуток, виробничі видатки та прибутки від продажу залежать від розміру підприємства. Це особливо помітно у випадках визначення статей видатків та чистого прибутку стосовно обсягу продажу. Процентне відношення чистого прибутку до обсягу продажу великого універмагу значно відрізняється від такого ж самого показника маленького магазину;
  • в) місце знаходження. Цінові надбавки та виробничі видатки звичайно залежать від розміру міста чи селища або від місця знаходження підприємства;
  • г) період перевірки. Оскільки показники прибутковості та видатків змінюються з року в рік внаслідок змін економічних умов, то порівняння слід обмежити однаковими періодами;
  • ґ) загальну товарну політику. Не слід порівнювати підприємства, які практикують різну товарну політику. Деякі підприємства віддають перевагу продажу великої кількості товарів з невеликими ціновими надбавками, тоді як інші підприємства продають менше, але за більш високими цінами. Порівнювати можна лише підприємства з однотипною політикою щодо збуту товарів.

Метод визначення товарів та їх кількості (валовий метод) доцільно застосовувати у випадках, коли перевіряючий може встановити чи визначити кількість продукції і ціну за одну одиницю (або націнку). В багатьох випадках валові доходи можливо підрахувати, якщо встановлено обсяги виробництва (бізнесу) платника податків.

Кількість продукції можливо визначити на підставі звітності платника податків, оскільки інколи витрати можуть бути вказані вірно, а обсяги продажу - занижені. В інших випадках інформацію про кількість продукції, обсяги витрат можливо отримати від третіх сторін шляхом проведення зустрічних перевірок, опитування тощо.

Під час перевірки методом визначення товарів та їх кількості (валовий метод) потрібно зібрати всю інформацію про кількість продукції, обсяги витрат. При отриманні такої інформації можливо використовувати дані, за якими платник податків звітує про свою продукцію (вищепідпорядкованому підприємству, міністерству, відомству, асоціації, органам статистики, профспілкам тощо). При застосуванні цього методу перевірки необхідно встановити:

  • використання у виробництві або торгівлі об'єктів промислової й інтелектуальної власності (промислові зразки, знаки для товарів і послуг, торгові марки, об'єкти авторських прав тощо);
  • виробництво продукції під "маркою" вищепідпорядкованої організації (виробник одягу купує етикетки своєї асоціації тощо).

Цей метод звичайно обмежується тими підприємствами, асортимент продукції чи послуг яких є сталим та не досить великим.

Вибір методів побічного визначення величини доходу, який підлягає оподаткуванню залежить від конкретних фактів справи, що розглядається. Найкраще використовувати тільки один з непрямих методів перевірки, які зазначені вище. Однак існують обставини, які впливають на необхідність використання двох і більше методів, хоч би лише з метою порівняння отриманих результатів.

При визначенні непрямих методів перевірки необхідно врахувати всі обставини діяльності платника податків, на підставі яких можливо встановити вірогідну суму його оподатковуваного доходу. При цьому необхідно врахувати:

  • типи підприємств (великі, середні, малі);
  • економічну активність в динаміці (по роках існування підприємства);
  • доцільність бізнесу (чому він існує, норма рентабельності, прибутковість, причини збитковості тощо);
  • місце знаходження (юридичне, фактичне, монопольне, геополітичне тощо);
  • форму власності;
  • обсяги реалізації (продаж), питома вага у надходженнях до бюджетів;
  • рівень життя засновників, керівників тощо;
  • відносини платника податків з органами державної податкової служби у минулому.

У більшості країн світу органам податкової служби надані повноваження щодо здійснення контролю за дотриманням платниками податків вимог податкового законодавства. Платники самостійно визначають свої зобов'язання і справляють платежі до бюджетів. Кожний податковий орган має програму аудиторських перевірок для визначення правомірності сплати платниками податків за своїми зобов'язаннями.

У більшості випадків перевірка обмежується бухгалтерськими книгами, звітами та інтерпретацією податкового законодавства. Однак, якщо на думку інспекторів-ревізорів (аудиторів) звіти, бухгалтерські книги і облікові записи платника не є відповідним документом для відображення господарчої діяльності платника, доцільно застосування непрямих методів для відстеження правильного розміру доходу, що оподатковується, і відповідних донарахувань.

Непрямі методи використовуються у США, Німеччині, Франції, Великобританії, Індії, Данії, Аргентині, Чилі, Уругваї, Австралії, Новій Зеландії і багатьох інших країнах - членах Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСD). Зрозуміло, що податкові законодавства країн значно відрізняються, однак непрямі методи широко використовуються, навіть якщо вони спеціально не відзначені у законодавстві [3].

У більшості податкових органів розвинутих країн світу при проведенні перевірок широко використовуються різні форми непрямих методів для визначення доходу платника, що підлягає оподаткуванню, в разі, коли перевірка бухгалтерських книг і журналів платника податку не є достатньою. Не завжди до податкового законодавства включені спеціальні положення про застосування таких методів, однак вони використовуються згідно з повноваженнями, наданими податковим органам для визначення правильної суми оподаткованого доходу платника податку.

Література

1. Как соединить налоги с общественной моралью. А. Гуревич // Зеркало недели. - №38. - 1999. - С. 7.

2. Методичні рекомендації щодо використання непрямих методів перевірки суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб: Лист Державної податкової адміністрації України №7124/10/23-2117 від 16 червня 1998 року. - С. 4.

3. Дорнберг Р. Міжнародне оподаткування: Переклад 2-го англ. вид. -К.: Абрис, 1997. - С. 237.


09.06.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!