Osvita.ua Вища освіта Реферати Економіка підприємств Горілчана галузь в Україні: проблеми та перспективи розвитку. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Горілчана галузь в Україні: проблеми та перспективи розвитку. Реферат

У рефераті подано відомості про перспективи розвитку та проблему горілчаної галузі в Україні

Основними проблемами галузі напоїв в Україні, на мій погляд, є проблема нестійкості та недосконалості українського законодавства, яка дуже негативно впливає на розвиток усіх напрямів цієї галузі, та сировинна проблема, що є особливо гострою для винної галузі, та пивоваріння, і як наслідок, з'являються такі негативні явища: величезний тіньовий ринок з виробництвом та реалізацією різноманітних фальсифікатів, які не тільки джерелом недонадходжень до бюджету, але становлять загрозу для здоров'я громадян України, фінансові схеми розроблені для зниження собівартості продукції, які спотворюють функціонування ринкових сил.

Нелегальне отримання акцизних марок та застосування фінансових схем - основні фактори, які привели до перенасичення ринку алкоголю дешевою нефальсифікованою горілкою. Це негативно вплинуло на споживчий попит та на тих виробників, які використовують звичайні методи ведення бізнесу.

Спеціалісти стверджують, що "ефект подешевшання", який виходить, якщо використовувати різноманітні фінансові схеми, призводить до того, що роздрібна ціна горілки виявляється нижчою ніж сума податків, які мав сплатити виробник.

Якщо прийняти до уваги те, що ставка акцизного збору складає 16 грн. за 1 літр, то сума сплати до бюджету буде складати 3 грн. 20 копійок. Існуюча методика розрахунку податку на додану вартість, так, що ПДВ розраховується як 20% від суми доданої вартості та акцизного збору. Таким чином, навіть за нульової доданої вартості ПДВ у даному випадку не може бути менше ніж 65 коп., а податки з пляшки горілки не теоретично не можуть бути менше ніж 3,85 грн.

Відсутність можливості для зростання об'ємів продажів горілки в Україні примушує провідних вітчизняних виробників цього напою розширювати свою присутність на російському ринку. Цього року популярною стає практика відкриття на території РФ власного виробництва. До цього виробників горілки підштовхує політика української держави на внутрішньому ринку. Зокрема, коли МІНАП заявило про намір підвищити ціни на вітчизняний спирт, провідні українські експортери горілки пообіцяли перенести своє виробництво до Росії. Так і відбулося. "Союз-Віктан" вже в грудні планує вивести свій підмосковний горілчаний завод на проектну потужність (500 тис. дав в місяць) і припинити постачання горілчаних виробів з України на початку 2006 р..

Успіхи в боротьбі з тіньовим ринком найближчим часом можуть знівелювати ряд непродуманих дій нового керівництва країни на алкогольному ринку. Зокрема, виробники говорять про вплив, що дестабілізував, на ринок відміни мінімальних цін на горілку в червні 2005 р. Причиною відміни стали вимоги СОТ щодо зняття обмежень для вільної конкуренції виробників алкоголю.

Насправді, в Україні мінімальні ціни не були чинником, що обмежує цю конкуренцію: "Мінімальна ціна була тим індикатором, який дозволяв судити - сплачений податок з цього продукту до бюджету або мова йде про тіньове виробництво". Відміна мінімальних цін послабляє контроль держави, що не може не позначитися на співвідношенні тіньовий ринок - ринок легальної продукції.

Тобто замість скорочення нелегального сектора незабаром ми можемо спостерігати протилежний процес. Ще одним чинником, що також обумовлює високу частку тіньової складової ринку горілчаних виробів, на думку деяких виробників, є державна монополія на виробництво спирту.

Сьогодні в масштабах країни щодня крадуть півтори залізничні цистерни спирту - це сировина для виробництва тіньового продукту. Дивно: держава виробляє сировину і продає його тіньовикам, а потім намагається знайти механізми, щоб обмежити нелегальний ринок. Я наполягаю на необхідності продажу виробникам горілки спиртозаводів і створення жорсткого механізму контролю виробництва, щоб виробники могли проводити спирт тільки для своєї горілки, але не могли його нікому продавати.

Це послужить позитивним імпульсом для безпосередньо спиртної промисловості, оскільки сьогодні вона знаходиться в жалюгідному стані: український спирт дорожчий за закордонний, заводам необхідна модернізація. В умовах діючого ринку вони навряд чи виживуть, адже як тільки Україна вступить до СОТ, до нас звідусіль потече якісний і недорогий спирт.

В "Укрспирті" згодні з тим, що державна монополія гальмує розвиток ринку. Але у концерну є один вагомий аргумент на противагу економічної доцільності приватизації спиртозаводів - соціальний. Фахівці "Укрспирту" заявляють, що прикладом прибуткових підприємств по виробництву спирту можуть служити американські заводи з штатом 40-100 чіл., що проводять по 30-50 млн. дкл в рік.

При цьому українська спиртна галузь, що налічує 84 виробники (більше 10 тис. працівників), за 2004 р. випустила всього 26 млн. дав. Як тільки виробництво спирту довірять приватним підприємствам, вони створять могутні сучасні підприємства, діяльність яких згубить існуючі сьогодні заводи. Тисячі працівників (а спиртозаводи переважно розташовані в сільській місцевості) залишаться на вулиці.

До речі, такими ж соціальними аргументами керуються чиновники, забороняючи імпорт до України цукру-сирцю. У поточному році така упертість стала причиною цукрової кризи, що потягне за собою вниз всю горілчану галузь.

Негативний вплив на ринок, на думку виробників, надає і заборона реклами горілчаної продукції на телебаченні, який державні мужі закріпили на законодавчому рівні. Сьогодні саме телевізійна реклама дозволяє споживачу адекватно орієнтуватися в ринку. Тобто заборона на рекламу може привести до збільшення споживання "сірого" алкоголю.

Крупні гравці, як і дрібні компанії, однаково будуть обмежені в просуванні товару на ринок, а значить, у споживача буде менше інформації про виробників горілки. На думку експертів, збільшаться об'єми продажу продукції дрібних регіональних виробників, які не можуть дозволити собі витрачатися на захист від підробок і підтримка стабільно високої якості напоїв. Що ж до головної мети заборони реклами алкоголю - боротьби з алкоголізмом, то, на мою думку вона не буде досягнута.

Головний "опіум" для народу - дешева нелегальна горілка, а вона не рекламується. Але не має особливої проблеми в забороні реклами. Він прогнозує, що виробники стануть використовувати інші рекламні носії.

В результаті підвищення вартості ліцензії на роздрібну торгівлю спиртними напоями підприємств, торгівці горілчаних виробів, тільки за півроку стало менше на 2-2,5 тис. Середні за площею продовольчі магазини знаходять вихід з ситуації, купуючи ліцензію на один касовий апарат. Невеликі магазини часто і зовсім відмовляються від продажу горілчаних виробів. Природно, все це негативно позначається на якості дистрибуції напоїв. Постачальники відзначають, що супермаркети, яким ліцензія вартістю 8 тис. грн. на кожен касовий апарат по кишені, користуються ситуацією і жорстко диктують виробникам свої умови.

Зростання цін на горілку призвело до зсуву цінових сегментів. Наприклад, якщо раніше "середнім" вважався сегмент горілки за ціною 10-11 грн., то тепер - 13-14 грн. Оператори відзначають, що саме цей сегмент сьогодні росте за рахунок збільшення попиту і скорочення споживання продукції дешевого сегменту.

Це викликано зростанням купівельної спроможності населення і визнання торгових марок. Аналітики вважають, що в найближчі 1,5-2 роки головна боротьба за покупця розвернеться саме в средньоціновому сегменті. Солідне зростання, враховуючи ціну продуктів, демонструють сегменти "преміум" і "супер-преміум". У 2005 р. їх сукуп-на частка складе, за прогнозами, близько 9% проти 6% в минулому році. У 2005 р. споживання горілки в Україні залишиться на рівні 2004 р. - близько 35 млн. дав. Проте експорт збільшиться більш ніж в 2 рази: з 3,64 млн. дкл. до майже 8 млн. дкл.

Всі вищезгадані зовнішні фактори негативного впливу мають свої вирішення, які прийдуть з часом і узгодженістю, як влади так і всіх підприємств галузі. Важливо також звернути увагу і на внутрішні фактори проблематичності галузі, тобто як фірми використовують свої конкурентні переваги.

При розробці реалізації концепції формування організаційно-економічного механізму управління конкурентоспроможністю підприємства доцільно використовувати методологію системно-цільового підходу до вирішення управлінських проблем.

Виділення систем здійснюється на основі 5 основних принципів, згідно з якими система: має загальну мету; складається з елементів, що утворюють її внутрішню структуру; існує в оточенні, а тому поряд із внутрішніми елементами має зовнішнє оточення, що утворює обмеження системи; має певні ресурси, що забезпечують її функціонування; очолена керуючим центром, що забезпечує її рух до наміченої мети.

Структуру основних елементів системи управління конкурентоспроможністю формують такі 8 програмно-цільових комплексних блоків, що відображають необхідні дії, конкретні організаційні, економічні, техніко-технологічні заходи в їх взаємозв'язку і взаємозалежності:

  • вибір конкурентних стратегій розвитку;
  • досягнення синергетичного ефекту в системі управління;
  • реформування системи управління персоналом і мотивацією;
  • комплексний підхід до підвищення якості і конкурентоспроможності;
  • системний підхід до диверсифікованості і планування виробництва;
  • реорганізація системи внутрішньофірмового обліку й аналізу;
  • удосконалення внутрішньофірмового фінансового менеджменту;
  • інформаційне забезпечення системи внутрішньофірмового управління. Кожний із названих блоків у свою чергу розглядається як система, що включає різноманітні системоутворюючі компоненти.

Упроваджуючи систему управління конкурентоспроможністю керівництву підприємства винятково важливо виявити наполегливість і домогтися того, щоб трудовий колектив усвідомив і сприйняв невідкладну потребу фундаментальних змін у системі управління і функціонування підприємства в нових умовах.

У зв'язку з цим в основу конкурентної стратегії управління як першочергове має бути поставлено завдання докорінної реорганізації системи підготовки і навчання персоналу нових методів господарювання і праці.

В даний час необхідна організація безупинного систематичного підвищення кваліфікації кадрів — від робітника до директора. Повинна бути досягнута "критична маса" знаючих і розуміючих ринкові відносини працівників підприємства на ключових посадах і у вирішальних ланках системи управління. Тільки тоді можливе якісне зрушення в підвищенні ефективності господарювання і реалізований на практиці підприємницький тип управління.


30.04.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!