Osvita.ua Вища освіта Реферати Економіка підприємств Склад, оцінка, знос, амортизація та відновлення основних фондів підприємств. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Склад, оцінка, знос, амортизація та відновлення основних фондів підприємств. Реферат

Процес виробництва на підприємствах усіх форм власності передбачає наявність такого фактора виробництва, як основні фонди

Основні фонди — це вартість матеріально-речовинних цінностей, що використовуються підприємствами у виробничій та невиробничій сферах діяльності тривалий час (понад рік).

Відповідно до діючої типової класифікації основні фонди групуються залежно від функціонального призначення, галузевої належності, речовинно-натурального складу тощо.

Залежно від функціонального призначення основні фонди поділяються на виробничі та невиробничі.

Виробничі основні фонди — це фонди, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню. До них належать будівлі, споруди, силові машини та устаткування, передавальні пристрої, транспортні засоби, робоча худоба, багаторічні насадження, інші основні фонди, що діють у сфері матеріального виробництва.

Невиробничі основні фонди — це фонди, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі виробництва та передбачені для обслуговування потреб житлово-комунального господарства, охорони здоров'я, освіти, культури. До них належать споруди, будівлі, машини, обладнання, апарати та інші фонди, що використовуються в невиробничій сфері.

За галузевою належністю основні фонди поділяються на фонди промисловості, будівництва, сільського господарства, транспорту, зв'язку та ін.

За натурально-речовинним складом основні виробничі фонди поділяються на будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти і приладдя, виробничий та господарський інвентар, робочу та продуктивну худобу, багаторічні насадження; капітальні витрати на поліпшення земель, інші основні фонди.

Для нарахування амортизаційних відрахувань основні фонди поділяють на чотири групи:

  • будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, житлові будинки;
  • автомобільний транспорт та вузли, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні пристрої та інструменти, ЕОМ, офісне (конторське) обладнання та пристрої до нього;
  • інші основні фонди, які не ввійшли до перших двох груп;
  • інформаційні системи, телефони, у тому числі і мобільні, мікрофони та рації, інше.

Обсяг основних фондів підприємства відображається у звіті про їх первісну та залишкову вартість.

Повна вартість основних фондів визначається без урахування частини їх вартості, що перенесена на продукцію, виготовлену за участю цих фондів, а залишкова вартість - з урахуванням перенесеної частини вартості.

У процесі функціонування основні фонди піддаються фізичному (матеріальному) та моральному (економічному) зносу.

Фізичний знос основних фондів це втрата ними первісної споживчої вартості, внаслідок чого вони поступово знецінюються та потребують заміни на нові аналогічні засоби праці. Так, будівлі та споруди піддаються поступовому старінню, машини та обладнання — зносу в результаті використання у виробництві, корозії металу тощо.

Встановлення ступеня фізичного зносу необхідне для визначення реальної вартості, правильного планування заміни старих машин та обладнання на нові. Коефіцієнт фізичного зносу визначається за формулою:

Кзн = ∑Зн/ Сп,

де ∑Зн - сума зносу основних фондів, грн.; Сп - первісна вартість усіх або окремих видів груп основних фондів, грн.

Фізичний знос основних фондів частково відновлюється шляхом ремонту, реконструкції та модернізації.

Моральний знос виявляється в тому, що випущені раніше основні фонди за конструкцією, продуктивністю, економічністю значно поступаються новим зразкам. Тому періодично постає потреба замінювати застарілі основні фонди на нові, економічніші.

Відновлення зношуваних основних фондів та їх відтворення здійснюються за рахунок амортизаційних відрахувань, що формуються при амортизації цих фондів.

Амортизація це поступове перенесення за частинами (у міру фізичного зносу) вартості основних фондів на вироблений за їх допомогою продукт (надані послуги). Амортизація здійснюється з метою накопичення фінансових ресурсів для фінансування наступного відновлення і відтворення основних фондів.

Амортизаційні відрахування — це грошове відображення розміру амортизації, ступеня зносу основних фондів. Вони включаються в собівартість продукції та компенсуються при її продажу у виторгу, що надходить.

Амортизаційні відрахування підприємства здійснюються щокварталу виходячи зі встановлених єдиних норм та балансової (залишкової) вартості основних фондів за окремими групами або за інвентарними об’єктами.

Сума амортизаційних відрахувань за відповідний звітний період визначається шляхом множення встановленої норми амортизації на балансову вартість відповідної групи основних фондів на початок звітного періоду.

Норми амортизаційних відрахувань залежно від групи основних фондів, що діють в Україні, наведено в табл. 7.1.

Платник податку з прибутку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, але вони не повинні перевищувати розмірів, встановлених законом.

Зазначене рішення:

  • приймається платником податку до початку звітного податкового року та не може бути змінене протягом такого року;
  • доводиться до відома податкового органу разом з поданням декларації за перший квартал нового звітного податкового року.

Для платників податку, визнаних монополістами згідно із законом, сума амортизаційних відрахувань не є обов'язковою складовою тарифів, інших видів цін на їх послуги.

Відповідно до встановлених норм амортизаційні відрахування здійснюються на повне відновлення активної частини основних фондів (машин, обладнання і транспортних засобів) протягом нормативного строку експлуатації, за іншими основними фондами — упродовж всього фактичного строку їх експлуатації.

Протягом року амортизація нараховується щоквартально множенням балансової вартості основних фондів на початок звітного періоду (кварталу) на встановлений квартальний розмір амортизаційних відрахувань відповідної групи основних фондів.

При цьому балансова вартість основних фондів на початок І кварталу визначається за балансом річного звіту, а на початок II і наступних кварталів так: від балансової вартості фондів на початок попереднього кварталу віднімається сума нарахованої амортизації в попередньому кварталі, додаються витрати зі збільшення основних фондів та віднімається вартість вибулих основних фондів у кварталі, який передував звітному.

Річна загальна сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом підсумовування квартальних амортизаційних відрахувань, розрахованих за всіма групами основних фондів, без урахування повністю зношених фондів щодо машин, обладнання та транспортних засобів. Сума нарахованої амортизації відноситься на собівартість продукції, робіт чи послуг. У сезонних виробництвах річна сума амортизаційних відрахувань включається у витрати виробництва за період роботи підприємства в цьому самому році.

Нарахування амортизації припиняється в період реконструкції, переозброєння основних фондів з повною їх зупинкою, а також при консервуванні.

Не нараховується амортизація за такими основними фондами:

  • продуктивною худобою;
  • бібліотечним фондам;
  • підвідомчими місцевій адміністрації спорудами міського благоустрою та автомобільними шляхами;
  • фондами, переведеними у встановленому порядку на консервацію;
  • фондами бюджетних організацій.

Нарахування прискореної амортизації тимчасово, до 1 січня 2009 року, залишилось для суб'єктів космічної діяльності, її розмір встановлено в обсязі 20% в розрахунку на рік за основними фондами групи 3.

Амортизація окремого об'єкта основних фондів першої групи здійснюється до досягнення ним балансової вартості у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ця сума залишкової вартості об'єкта включається у валові витрати відповідного звітного періоду, а в подальшому вартість об'єкта вважається нульовою і амортизація щодо них не нараховується.

Амортизаційні відрахування за основними фондами другої та третьої груп здійснюється до досягнення балансової вартості об'єктів цих груп нульового значення.

У разі наявності дозволу підприємства можуть застосовувати й інші методи, зокрема прямолінійного (постійного) нарахування (списання) амортизації протягом строку корисної експлуатації об'єктів основних засобів або метод кількості одиниць продукції, виготовлених об'єктом основних засобів, та ін.

З метою економічно обґрунтованого визначення суми амортизації першочергове значення має вартісна оцінка основних засобів. Діючі основні фонди, а також ті, що перебувають у запасі або на консервації, відображаються в обліку за їх фактичною початковою вартістю. Різниця між початковою вартістю та сумою зносу, обчисленою за діючими нормами амортизації, є залишковою вартістю основних засобів.

Методи оцінки основних фондів залежать від джерел їх надходження на підприємство. Так, початкова вартість основних фондів, що надійшли за рахунок капітальних вкладень підприємства, включає фактичні витрати на їх спорудження або придбання, витрати на доставку та встановлення, а також суму ПДВ. Основні засоби, що надійшли від засновників акціонерного товариства за рахунок їх вкладів у статутний капітал, оцінюються за вартістю, яка визначається за згодою сторін. Якщо основні засоби, що вже були в експлуатації, отримані безоплатно від інших підприємств або як субсидії урядових органів, то вони зазвичай оцінюються у підприємства, що їх отримало, за залишковою вартістю.

У сучасних умовах при високому рівні інфляції постала нагальна потреба періодичної переоцінки основних фондів та визначення їх відновлювальної вартості, що відповідає реальним економічним обставинам.

Суб'єкти господарювання всіх форм власності мають право здійснювати щорічну індексацію балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації на початок звітного року, який визначається за формулою:

К. = (і. _ ю%); 100,

де І; — індекс інфляції за рік.

Якщо коефіцієнт індексації К;< 1, індексація основних фондів не здійснюється. Якщо ж К; > 1, підприємство повинно здійснити індексацію основних фондів і скоригувати їх балансову вартість на суму індексації. Водночас підприємство має визначити капітальний дохід, який обчислюється як різниця між сумою скоригованої балансової вартості відповідної групи основних фондів та їх балансовою вартістю до індексації. Обчислена сума капітального доходу у відповідній частині враховується у складі валових доходів підприємства.

Експлуатація основних фондів призводить до їх зносу. Знос основних фондів знижує їх експлуатаційні можливості, призводить до вибуття, і відповідно пониження забезпеченості ними процесу виробництва. Разом з тим процес виробництва у кожний момент має бути забезпечений відповідною кількістю та якісними основними фондами за рахунок відтворення (відновлення) основних фондів, що зношуються та вибувають.

Відтворення основних фондів — це процес їх безперервного поновлення (відновлення). Відтворення буває просте та розширене.

Просте відтворення основних фондів — це їх відновлення в тому самому обсязі, у якому вони були зношені та вибули. Воно здійснюється шляхом заміни окремих зношених частин основних засобів шляхом ремонтів або придбання нових фондів на заміну зношених. Головним джерелом простого відтворення основних фондів в умовах переходу до ринкових відносин є амортизаційні відрахування.

Розширене відтворення — це таке відтворення, яке передбачає розширення діючих основних фондів за рахунок збільшення їх кількості та поліпшення або придбання більш продуктивних та економічних основних засобів. Розширене відтворення може здійснюватися у вигляді нового будівництва, технічного переозброєння, реконструкції або розширення діючих підприємств, модернізації обладнання або його придбання тощо.

Основним джерелом розширеного відтворення основних фондів в умовах переходу до ринкових відносин та самофінансування підприємств є прибуток.

Література

  1. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента. — М.: Финансы и статистика, 1997.
  2. Белолипецкий В. Г. Финансы фирмы. — М., 1998.
  3. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. — К.: Ника-Центр, Эльга, 1999.
  4. Бородина О. И. Финансы предприятий. — М.: ЮНИТИ, 1995.
  5. Брігхем Е. Ф. Основи фінансового менеджменту. — К., 1997.
  6. Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник. — К., 2000.
  7. Ковалева А. М. Финансы в управлении предприятием. — М.: Финансы и статистика, 1995.
  8. Коробов М. Я. Фінанси промислового підприємства. — К.: Либідь, 1995.
  9. Павлова Л. Н. Финансы предприятия. — М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998.
  10. Податкова система України / За ред. В. М. Федосова. — К.: Либідь, 1994.
  11. Суторміна В. М., Федосов В. М., Рязанова Н. С. Фінанси зарубіжних корпорацій. — К.: Либідь, 1993.
  12. Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. посіб. -К.:Вид-воКНЕУ, 2003.
  13. Філімоненков О. С Фінанси підприємств: Навч. посіб. — К: МАУП, 2003.
  14. Финансы /Под ред. А. М. Ковалевой. — М.: Финансы и статистика, 1996.
  15. Фінансова діяльність підприємств: Підручник / О. М. Бандурка та ін. — К.:Либідь, 2002.
  16. Фінанси підприємств: Підручник / За ред. А. М. Поддєрьогіна. — К: Вид-во КНЕУ, 2002.


25.04.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!