Osvita.ua Вища освіта Реферати Економіка підприємств Розподіл витрат на підприємстві та зміст формування кошторису. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Розподіл витрат на підприємстві та зміст формування кошторису. Реферат

Склад, витрат підрозділів і порядок їх планування. Стратегічні господарські підрозділи (СГП). Розподіл витрат між підрозділів між його дільницями та бригадами. Зміст формування кошторису та планування витрат по статтях кошторису. Оцінка обліку руху матеріальних цінностей

Склад, витрат підрозділів і порядок їх планування

Поточні виробничі та пов'язані з виробництвом витрати є циклічними або безперервними. Поточні витрати (далі — витрати) формують собівартість продукції і таким чином безпосередньо впливають на величину прибутку — головний показник діяльності підприємства.

Планування витрат за їх видами, тобто однорідними економічними елементами, показує ресурсний аспект витрат, що має важливе значення для аналізу собівартості продукції і виявлення резервів її зниження.

Ураховуючи важливість рівня витрат для виробничої та іншої діяльності, їх формуванням слід управляти, у тому числі планувати за місцями, видами і носіями.

Планування витрат за місцями здійснюється для контролю за їх формуванням та для організації відповідальності за досягнутий рівень витрачання через порівняння фактичної і планової величин.

Планування витрат за носіями дає змогу визначити собівартість окремих видів продукції.

При плануванні витрат підрозділів важливе значення має їх розподіл на:

Прямі витрати безпосередньо обчислюються на одиницю продукції (калькуляційну одиницю). Непрямі витрати не мають безпосереднього зв'язку з конкретним виробом. Змінні витрати залежать від обсягу виробництва, і їх загальна величина змінюється внаслідок зміни останнього. Постійні витрати в межах даної виробничої та організаційної структури не залежать від обсягу виробництва.

У зарубіжній практиці поширений ще поділ витрат на основні та накладні. Виробничі накладні витрати — це витрати виробничих підрозділів, які не мають безпосереднього зв'язку з виробничим процесом, а пов'язані лише з його обслуговуванням і створенням для нього необхідних умов.

До невиробничих накладних витрат належать витрати на утримання центрального апарату управління підприємством

Згідно з таким поділом витрат собівартість продукції підрозділу рівня цеху називають виробничою собівартістю, яка містить основні (прямі) і виробничі накладні витрати.

Склад витрат, що плануються підрозділу, залежить від специфіки його діяльності й місця у структурі підприємства. Найбільш повний і розгорнутий склад витрат властивий відносно самостійним підрозділам, що випускають готову продукцію на ринок.

Він наближається до складу витрат підприємства в цілому. Для підрозділу рівня цеху цей склад обмежується цеховими прямими (основними) й непрямими (виробничими накладними) витратами.

Виробничим дільницям і бригадам плануються, як правило, окремі елементи витрат, що залежать від їх роботи (витрати на матеріали, енергію, інструмент та ін.). Отже, планування витрат, як і їх фактичне формування, здійснюється знизу вверх, починаючи з місць витрат і центрів відповідальності. Закінчується цей процес складанням загального кошторису підприємства і визначенням собівартості продукції.

Стратегічні господарські підрозділи (СГП)

СГП орієнтовані на свої ринки, своїх клієнтів, мають своїх конкурентів. Вони можуть передавати свої продукти іншим СГП даної компанії, конкурувати один з одним, надавати переваги тому чи іншому постачальнику.

Майнова відокремленість підрозділів підприємства. Оцінка запасів за ідентифікованою собівартістю, якщо вони відпускаються для спеціальних замовлень і проектів та не замінюють один одного. Цей метод забезпечує високу точність, однак потребує великих затрат часу, оскільки передбачає обробку великої кількості інформації стосовно широкої номенклатури матеріальних запасів.

Функціональне планування полягає в охопленні плануванням ряду підрозділів і відділів у межах одного комплексного плану. функціонально-послідовний метод координації розроблення плану передбачає поступову ув'язку планів підрозділів, що здійснюється, як правило, ітеративне, тобто за декілька координаційних повторень для вибору кращого варіанта.

Розподіл витрат між підрозділів між його дільницями та бригадами

Виробнича структура перебуває у процесі постійного розвитку під впливом удосконалення техніки, технології, форм організації виробничих процесів та інших чинників.

Оцінка запасів за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній номенклатурній позиції запасів.

Вона виражається відношенням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів до загальної кількості запасів на початок звітного місяця й одержаних у звітному місяці запасів.

Методи ієрархічного планування Метод "зверху-вниз" дає змогу досить чітко координувати і збалансовувати розроблення планів підрозділів у вертикальному і горизонтальному аспектах.

Метод "знизу-вверх" позбавлений недоліків централізованого планування. У розробленні планів активну участь беруть усі підрозділи, у планах більшою мірою враховуються можливості підрозділів, вони точніші, вищі мотиви до їх реалізації

У комбінованому методі намагаються поєднати (комбінувати) позитивні сторони централізованого і децентралізованого планування та уникнути недоліків цих методів.

Зміст формування кошторису та планування витрат по статтях кошторису

Кошторис охоплює всі витрати підрозділу на виробництво продукції (надання послуг) за плановий період незалежно від ступеня її готовності. У підрозділах з коротким виробничим циклом виготовлення продукції кошторис і виробнича собівартість кінцевої продукції за певний період, як правило, збігаються.

Кошториси підрозділів виконують такі важливі функції: Організуюча функція кошторису полягає в тому, що, маючи встановлену планову величину витрат, працівник, намагається дотримуватись чинного регламенту і норм використання ресурсів. Контролююча дають змогу контролювати роботу працівників, відповідальних, за рівень витрат.

Стимулююча стимулювання здійснюється через відповідальність за необґрунтовані витрати і заохочення в їх зниженні.

Постатейний кошторис дає змогу узгодити його з кошторисом непрямих витрат (загально виробничими витратами), а також калькуляціями на окремі вироби підрозділу.

Матеріали - витрати на основні матеріали, на матеріали допоміжного призначення на окремі вироби витрати обчислюються на основі встановлених норм, цін на матеріали і виробничої програми, ураховуються транспортно-заготівельні витрати.

Куповані вироби і напівфабрикати - це вироби, які додатково обробляються на підприємстві обчислюються аналогічно витратам на матеріали згідно з нормами і цінами.

Паливо та енергія на технологічні потреби - обчислюються аналогічно попереднім статтям, тобто за нормами витрат і встановленими цінами (тарифів).

Основна заробітна плата виробничих робітників - вона складається з відрядної та почасової заробітної плати згідно з установленими розцінками та тарифними ставками (посадовими окладами).

Додаткова заробітна плата виробничих робітників - обчислюється згідно з передбаченими умовами оплати праці в плановому періоді, а у разі їх відносної стабільності — у відсотках від основної заробітної плати за даними звітного періоду.

Відрахування на соціальні заходи - обчислюється їх сума у встановлених відсотках від заробітної плати (основної і додаткової) виробничих робітників. Загальновиробничі витрати:

  • Витрати на утримання й експлуатацію машин та устаткування;
  • витрати на організацію та управління виробництвом.
  • Втрати від браку.

Ця стаття витрат планується тільки в тих виробництвах, де за досягнутого рівня технології та якості матеріалів неможливо забезпечити стопроцентну відповідність продукції встановленим технічним вимогам, тобто брак невідворотний.

Допустимі втрати від браку обґрунтовуються за цих умов на основі досвіду й установлюються у відсотках від виробничих (цехових) витрат. Фактичні втрати від браку обчислюються так:

Вб = Сб. в + Сб. з — Ск, де Вб — втрати від браку, грн.;Сб. в — собівартість внутрішнього остаточного браку, грн.;Сб. з — собівартість зовнішнього остаточного браку, грн.;Ск — компенсації втрат від браку, грн.

Собівартість внутрішнього браку обчислюється за виробничою (цеховою), а зовнішньою (у споживачі в) — за повною собівартістю.

Основні цехи підприємства спеціалізуються на виготовленні будь-якого виробу, групі однорідних виробів, вузлів, деталей з використанням найрізноманітніших технологічних процесів і операцій.

Оцінка обліку руху матеріальних цінностей

Оцінка запасів за методом ЛІФО передбачає, що запаси використовуються у послідовності, яка протилежна їх надходженню на підприємство. Тобто запаси, які першими надходять у виробництво, оцінюються за собівартістю останніх за часом надходжень.

Змінні Норми і нормативи визначають ступінь використання ресурсів підприємства, а отже, від їх якості істоти залежить наукова обґрунтованість розроблюваних планів. Із прискоренням науково-технічного процесу ускладнюється нормування й одночасно зростає його роль в обґрунтованості та збалансованості планів.


12.04.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!