Osvita.ua Вища освіта Реферати Економіка підприємств Організаційно-виробничі структури підприємства. Реферат
Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції. З питань розміщення інформації звертайтесь за телефоном (044) 200-28-38.

Організаційно-виробничі структури підприємства. Реферат

Зміст сучасних тенденцій трансформації організаційно-виробничих структур. Структура, передумови і форми функціонування ВЕМ. Система показників планування, обліку та оцінки діяльності всіх підрозділів підприємства. Суть світового та вітчизняного досвіду внутрішніх економічних відносин, принципів побудови ВЕМ, функцій центрального апарату управління

Зміст сучасних тенденцій трансформації організаційно-виробничих структур

Розвиток економічних відносин обумовлює необхідність трансформації та удосконалення організаційних структур підприємств. З'являються нові їх моделі в різних сферах діяльності, особливі Прискорення виробничого процесу потребує нового підходу до функціонування підприємства, який базувався б на швидкості та адекватності реакції.

Це обумовлено низкою причин, зокрема: ускладненням техніки, упровадженням принципово нових технологій, розширенням ринків за національні межі, різким зростанням конкуренції та ін. В умовах непередбаченого економічного середовища зрозуміло, що є велика свобода окремих елементів структур.

Більшість великих підприємств поділилися на окремі частини — стратегічні господарські підрозділи, орієнтовані на свої ринки, своїх клієнтів, мають своїх конкурентів. Генеральна дирекція, замість традиційного управління через ієрархічну структуру, розробляє правила "організаційної економіки" подібно до державного управління національною економікою.

При проектування і вдосконалення організаційних форм виробничої структури підприємств, основними показниками є рівень трудомісткості та собівартості продукції, тривалість виробничого циклу, продуктивність праці та ін.

Економічне обґрунтування та вибір варіантів повинні проводитися згідно з сучасними методиками визначення економічної ефективності господарських рішень.

В еволюційній теорії фірма розглядається як один із об'єктів системи, яку можна порівняти з біологічною популяцією. Поведінка підприємства обумовлена еволюційними реакціями на вплив ділового, адміністративного та технологічного середовища.

Послідовний технологічний зв'язок:

  • Маржинальний прибуток дорівнює постійним витратам і операційному прибутку, тобто прибутку від продажу продукції;
  • Маржинальний прибуток є верхньою межею прибутку при зміні величини постійних витрат Сп, а саме: коли постійні витрати прямують до нуля — Сп→0, прибуток прямує до маржинального прибутку — П→Пм.
  • Напівфабрикати та комплектуючі вироби — матеріали, які "пройшли попередню обробку та необхідні для процесу виробництва поряд з основними матеріалами та сировиною;
  • Адаптація устаткування за інтенсивністю їх роботи.

Структура, передумови і форми функціонування ВЕМ

Господарський механізм — це механізм, що забезпечує взаємодію підсистеми, яка управляє, та підсистеми, якою управляють. Він складається із сукупності конкретних форм і методів свідомого впливу на економіку. Основними елементами будь-якого господарського механізму є господарюючі суб'єкти і господарські відносини.

Основними елементами будь-якого господарського механізму є господарюючі суб'єкти (організатори виробництва) і відносини, у які вони вступають з приводу організації суспільного виробництва (або господарські відносини).

Складові економі. механізму підприємства як механізм формування і використання ресурсів (капіталу); механізм управління за тратами; механізм управління фінансами; мотиваційний механізм; механізм взаємодії з ринком.

Структура цього механізму визначається через:

  • організаційно-технічну систему або формування вертикалі них зв'язків між підрозділами й адміністративним центром та горизонтальних зв'язків між окремими підрозділами;
  • систему планування діяльності підрозділів;
  • систему контролю й оцінки діяльності підрозділів;
  • установлення матеріальної відповідальності підрозділів;
  • мотиваційний механізм функціонування.

Для забезпечення ефективної організації внутрішньовиробничих економічних відносин на підприємстві мають бути створені відповідні умови. До них належать: майнова відокремленість, відносна економічна самостійність, прогресивна нормативна база, система обліку руху матеріальних цінностей, витрат і продукції, раціональна система оцінки і матеріального стимулювання діяльності, економічна відповідальність за кінцеві результати праці. Економічні форми функціонування підрозділів:

1) підрозділи — центри витрат;

2) підрозділи — центри прибутку, серед яких виокремлюють:

  • підрозділи, що формують розрахунковий умовний прибуток
  • підрозділи — центри реального прибутку.

Підрозділи, що є центрами витрат, виготовляють, як правило, продукцію внутрішнього-операційного призначення. Їх діяльність досить жорстко регламентується, а ефективність оцінюється за показниками витрат. Це передусім підрозділи (цехи, дільниці та ін.) технологічної спеціалізації, яким притаманні зв'язки в межах технологічної послідовності обробки.

Підрозділи, що є центрами прибутку, виготовляють або кінцеву продукцію, яку реалізують на ринку, або проміжну продукцію внутрішньо-коопераційного призначення, яку передають іншим підрозділам за внутрішніми планово-розрахунковими цінами і створюють таким чином розрахунковий умовний прибуток як частину прибутку підприємства. Як правило, це підрозділ предметної та змішаної спеціалізації.

Підприємницька модель фірми ґрунтується на уявленні про підприємство як сферу реалізації підприємницької ініціативи та наявних у підприємця або доступних для залучення ресурсів. Поведінка підприємства є результатом взаємодії підприємців (менеджерів) усіх рівнів.

Точка беззбитковості – кількість продукції, яку повинно реалізувати підприємство, щоб покрити видатки на виготовлення цієї продукції.

Напівфабрикати та комплектуючі вироби — матеріали, які "пройшли попередню обробку та необхідні для процесу виробництва поряд з основними матеріалами та сировиною.

Система показників планування, обліку та оцінки діяльності всіх підрозділів підприємства

З виробничо-технічного погляду підприємство являє собою техніко-технологічний комплекс, систему робочих машин та механізмів, які відповідають його потужності та видам продукції (робіт, послуг), що випускаються.

Послідовно-паралельний технологічний зв'язок.

Коефіцієнт безпеки. На основі беззбиткового обсягу виробництва визначається рівень безпеки операційної діяльності. Критерієм такої безпеки є ступінь перевищення беззбиткового обсягу виробництва над фактичним (плановим) обсягом виготовлюваної продукції.

Паливо — технологічне та для задоволення господарських потреб;

Суть світового та вітчизняного досвіду внутрішніх економічних відносин, принципів побудови ВЕМ, функцій центрального апарату управління

У ринковій економіці важливою передумовою успішного розвитку підприємства є підприємницький стиль його діяльності. Якщо підприємство велике, воно може втратити підприємницькі властивості внаслідок більшої інерційності. Для такого підприємства більш характерні риси прирістного стилю поведінки.

Воно надає перевагу стабільності, що значно знижує потреби в нововведеннях. Це, у свою чергу, призводить до зниження конкурентоспроможності та зменшення частки підприємства на ринках збуту продукції. Усі ці проблеми притаманні нині більшості великих підприємств України.

Розглянемо, як вирішувалася подібна проблема великою японською фірмою "ОМРОН", що була створена на базі невеликого підприємства з персоналом 110 осіб. Ця фірма спеціалізувалася переважно на виготовленні апаратури управління. У 80-ті роки становище фірми, масштаби якої значно зросли, стало погіршуватися. Відчутно збільшився термін виконання за мовлень — до 2—3 місяців. За п'ять років частка фірми на ринк знизилася до 37%. Ці зміни було названо "синдромом великого бізнесу". В основу реконструкції фірми були покладені дві ідеї:

  • а) наблизити адміністрацію до реальних умов роботи низові. підрозділів;
  • б) створити кілька підприємств, яким можна надати повну самостійність і які функціонуватимуть у межах компанії як окремі невеликі фірми, самостійно здійснюючи дослідницькі робот" модернізацію продукції, виробництво і маркетинг, у тому числі зарубіжний маркетинг.

Управління децентралізували за трьома рівнями: адміністрація компанії, управління по групах продукції, керівництв фірми. З організацією внутрішньо-фірмового підприємництва поряд збільшенням обсягу діяльності низових підрозділів підвищується відповідальність та розширюються повноваження їхніх адміністрацій.

У результаті організації внутрішньо-фірмового підприємництва "синдром великого бізнесу" змінився "довгостроковим циклом зростання". Цей цикл здійснюється за схемою: реакція на вимоги споживачів — нові технології — нові товари — розширення ринкової участі — зростання прибутків.

Внутрішньо-фірмове підприємництво досить поширене в американських корпораціях. Тут основоположною є ідея, згідно з якою підприємницька автономія — суттєва передумова інноваційної діяльності. Сутність внутрішнього підприємництва полягає у вивільненні творчої підприємницької активності на внутрішньо-фірмовому рівні.

Організаційно підприємство є виробничою одиницею економіки країни з певними внутрішньою структурою, зовнішнім оточенням, закономірностями функціонування та розвитку.


12.04.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!